Тавро першої світової

У цьому році минає століття з часу початку Першої світової. Вона закопала в землю близько дев’яти (!) мільйонів молодих людей, стерла з карти світу чотири імперії, перетворила війну на безпринципну бійню, подарувала жінкам виборчі права, відібравши у них чоловіків та синів...

Усе сучасне життя несе на собі тавро пам’яті про Першу світову. В історичному світі цілком обґрунтовано звучать слова про те, що лише падіння Берлінської стіни та об’єднання Європи — це справдішнє закінчення Першої світової війни. Першої, а не Другої, оскільки Друга була неминучим та органічним продовженням Першої, і за бажання їх можна сміливо об’єднувати. Але про все по черзі.

Є такий вираз — «театр воєнних дій». Війна ніколи не була театром у повному значенні слова, однак століттями носила в собі елементи піднесеного й героїчного видовища. Звідси паради, кінні роз’їзди, яскрава, красива форма та військові оркестри. Все це існує й понині, хоча й дуже урізано в правах і смислах. Так ось Перша світова вперше відмовилася від театральної складової. Театр просто був витравлений парами хлору, розсипаний гарматними залпами небаченої до того часу потужності й закопаний у грязюку довгого й безглуздого позиційного протистояння.

Кулемет «Максим», як спеціально вказував конструктор, викидав 666 куль за хвилину (насправді — за 1 хвилину 7 секунд). Підводний флот, що тоді з’явився, спокушав можливістю легкого потоплення суден противника. А літаки вперше в історії зробили небо джерелом воєнної загрози. Війна пірнула у хвилі, злетіла в хмари й переорала землю. Останній цар із Дому Романових одним із перших сильних землі відчув, що гонка озброєнь (знайомий вираз?) загрожує нечуваними бідами. Микола Другий запропонував європейським державам першу в історії програму роззброєння (теж знайома фраза). За це був номінований на премію Миру (це чули всі), але саму програму так і не прийняли.

Війна моторів, війна заліза, чавуну та сталі. Війна, в якій кабінетні успіхи хіміка чи інженера коштують більше, ніж хоробрість кавалерійського офіцера. Це — Перша світова. Людина сама повинна була стати трішки чавуном, трішки сталлю, трішки кабінетним теоретиком, що одурів від статистики смертей, який публікується в газетах.

Є воєнні конфлікти, а є боротьба за виживання, зіткнення цивілізацій. На початку ХХ століття вперше зі словом «ворог» стали асоціювати не лише армію та флот противника, а й усіх жителів держави, що воює. Звідси — тотальний характер бійні. Саме потоплення німцями в 1915 році цивільного лайнера «Лузітанія» показало, що мішенню стали всі. Тобто — цивільні теж. До гітлерівських злочинів було ще дуже далеко, а методи вже були випробувані. США незабаром вступили у війну, європейська сутичка перетворилась на всесвітню, і похоронки полетіли через Атлантику.

Коли чоловіки стали гнити в окопах, їхнє місце за станками на заводах і біля плуга зайняли жінки. Це звідти плакати в стилі pin-up з дамою в робітничому комбінезоні, що показує напружений біцепс, мовляв, «ми теж не промах». Жінка з цигаркою, жінка в пивниці після робочого дня, жінка, що говорить про політику й вимагає права голосу на виборах, — це звідти. І ще: тотальна війна «не на живіт» вимагає напруження всіх сил. Усе для фронту, все для перемоги! І це звідти. Уряди були змушені вдатися до контролю за ринком продовольства, стратегічної сировини та інформації. По суті, уряди стали тоталітарними, хоча й зі згоди населення. Стала більш жорсткою цензура, з’явилася пропаганда. З’явившись одного разу, вони вже ніколи не зникали повністю, і подальший тоталітаризм цілком можна визнати дітищем тієї війни.

Сьогодні євреї не слухають Вагнера, бо того дуже любив фюрер ненависного Третього Рейху. А тоді, на початку століття, англійці відмовились виконувати й слухати Баха й Бетховена, домогосподарки викидали столові прибори з німецькими торговими марками. Хлопчик із прізвищем Крюгге або Цейс був змушений ходити із синцями. З кореня націоналізму виросла проклята квіточка ідеологічної ненависті, що існує й видає запах досі. Образом ворога стала збірна карикатура «Ганса», «Івана» та «Джона». На пропагандистських плакатах звідтоді й донині красивий та сміливий «наш» тримає за комір («проколює багнетом», «душить» та інші варіанти) гидотного ворога, що втілює світове зло. Пропаганда стає зброєю, яка мобілізує своїх і розкладає противника. Окрім куль і шрапнелі, на окопи тепер сиплються й пропагандистські листівки. Їхній ефект часто перевищує ефект бойової зброї. Але були й інші наслідки.

Пропаганда так «розпалювала» казан пристрастей, що мир на розумних підставах ставав неможливим. Лише повна капітуляція ворога! Урівноваженість думок стала звучати як зрада. В милосердній людині могли побачити зрадника. Майбутній мир після війни зображувався як майже рай свободи та щастя. Багато хто після цих ілюзій, зіткнувшись із реальністю, не витримував перепаду. Все це живе й зараз, і навіть більше живе, ніж у роки появи на світ. У цьому розумінні (в розумінні пропаганди та райських обіцянок) війна не думає зупинятися.

Коли країна здригається від ударів іззовні, всередині неї прокидаються ті, хто не проти б змінити ситуацію. На Британських островах у 1916 році повстають ірландці. В Росії активізуються крайні-ліві з гаслом перетворення імперіалістичної війни на громадянську. Туреччина охоплена пожежею повсталих підкорених народів, які скоро на руїнах Османської імперії отримають статус самостійних держав. Формується та сама карта Європи, яка ще буде не раз перекроюватись і «перекрій» якої відчувається навіть до сьогодні.

Верденська м’ясорубка, стояння на Соммі, Брусиловський прорив, кілька битв при Іпрі. Прорив фронту на милю оплачується сотнями тисяч (!) убитих. Так було під час Третього Іпру. Потім удар у відповідь повертає позиції на вихідні, і знову ціна — 100–150 тисяч трупів із обох боків. Це все будуть вивчати в академіях. І покоління, яке пережило це, назвуть «загубленим». А поки...

Солдати гниють в окопах. Кулеметний вогонь скував мобільність піхоти. Воші й грязюка страшніші за кулю. Як тільки війна скінчиться, уся Європа вдягнеться у бетон загороджувальних ліній: лінія Зігфрида, лінія Мажино, лінія Маннергейма. І як на сміх — це все виявиться абсолютно непотрібним у Другу світову. Надто багато нового виповзло на поля бою, неначе з адової пащі.

У 1911 році винахідника танка в Англії генерали назвали божевільним. Але під кінець війни німці вже говорили, що в них виграв «генерал танк». І в повітрі на той час почало відбуватися нечуване. Літаки німців, які на початку війни застосовувалися тільки для розвідки, в 1917-му вже бомбили Лондон. Почалося створення ППО, над полями земних боїв стали розгортатися бої повітряні за участі іноді сотні літаків. Повітряні аси стають національними героями. Був серед них і молодий Герман Герінг, сподвижник Гітлера, що отруївся в камері Нюрнберга.

Росія вийшла з війни зусиллями Троцького й Леніна. Вийшла, щоб воювати уже всередині. Німеччину змусили до Версальської угоди, зарядивши ціле покоління німців жагою до реваншу. Майбутню капітуляцію Франції Гітлер змусить французів підписати саме в тому ж вагоні, в якому була підписана Версальська угода. Англія стала втрачати колонії, що з часом будуть лише міцнішати аж до повного краху системи колоніалізму. Америка, втративши убитими чимало синів, серйозно набула в грошах. Але до Великої депресії їй залишалося років п’ятнадцять.

Війна була такою жахливою, що світ був упевнений — таке не має повторюватися більше ніколи. Але ж ми знаємо, що скоро це повторилося, причому в значно більших масштабах.

Опублiковано: № 2 (68) Дата публiкацiї на сайтi: 07 April 2014

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 7 з 7
14:53 27.06.2014 | Сэнди
Хорошая статья, спасибо автору. В сжатой форме рассказано то, что очень часто ускользает из школьных и даже университетских учебников. А насчёт выводов, то их напрашивается два: 1. Версальско-Вашингтонская система мирных договоров была порочной, целиком возложив вину на Германию, что вкупе с экономическими трудностями 20-30-х гг. создало благоприятную среду для фашистов. 2. Необходимо не номинальное, как было с Лигой Наций, а деятельное участие в жизни мира Организации Объединённых Наций. Она, а не какие-то страны или блоки, должна быть высшим арбитром в международных делах.
19:36 18.06.2014 | Лидия
Спасибо за статью.Прошу Господа остановить кровопролитие начавшееся у нас.Действительно мир должен уверовать,что такое не должно повторяться,но почему мы не учимся на ошибках других ?
05:05 09.05.2014 | Станислав
Автор почему-то не делает никаких выводов. Это оставит 90% читателей в недоумении, и более 80% из них сделают неправильные выводы типа: "Надо было Германию добить", "Надо было России воевать до победного конца, как призывали святые отцы", и т.д.
18:40 12.04.2014 | Александр
Спасибо за такую содержательность.
Отец Андрей, как утвердиться в этой жизни, когда имеешь такое видиние, а следовательно понимаешь происходящее. Как тяжело идти зрячему в колоне незрячих, и как сохранить мир, идя в этой колоне.
Прошу Ваших молитв.
07:45 12.04.2014 | Андрей
cпасибо за статью!

Слава Украине и Майдану :)
00:12 10.04.2014 | максим
Ждем Третью.
12:23 08.04.2014 | Анна
Спасибо.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: