Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Перед дзеркалом

 

З ким тільки не порівнювали святителя Ніколая: зі Златоустом, і з пророком Ісайєю, і з Іоанном Предтечею, і зі святителем Саввою Сербським. На кого б він не був схожим, на Балканах у ХХ столітті і справді не було більш масштабної особистості, ніж владика Ніколай (Велемирович). Коли на початку Першої світової війни сербський уряд направив його до Європи з місією розповісти про сербський народ, розвіяти уявлення щодо Сербії як злостивої винуватиці війни, ієромонах Ніколай прибув до Лондона і, нікого не знаючи там, почав свою проповідь з того, що грав на сопілці в Гайд-парку, привертаючи увагу дивовижною грою і незнайомим інструментом жителів Лондона та розповідаючи про Сербію. А вже через декілька років про нього казали як про третю армію, що веде боротьбу за Сербію, його виступи збирали повні зали, і навіть неправославні — англіканські — храми прагнули запросити його для проповіді. Його дружбою пишалися громадські діячі й письменники, Рабіндранат Тагор пізніше навіть їздив у гості до нього в Охрид. Та не лише пошаною він був оточений. На його долю випала і складна боротьба проти нав’язуваного Сербській Церкві конкордату з Ватиканом, арешти, вистежування, концтабір Дахау. Так само, як апостол Павел вмів жити в злиднях і статках і бути задоволеним, так і владика Ніколай умів жити в честі й безчесті, однаково спокійно переносячи все, що траплялося з ним. За атеїстичного режиму Тіто владику в рідній Сербії таврували зрадником, масоном, співробітником окупантів. Однак віруючі вшановували його пам’ять, читали ввезені контрабандою видані за кордоном його книги, прп. Іустин (Попович) щорічно правив по ньому панахиду. Літературна спадщина владики величезна, а саме вона краще за все свідчить про самого автора, а ще більше про Бога, Котрий і був центром життя для владики.


Те місце, де ми зараз живемо, було колись дном морським. Там, де сьогодні ми зводимо храми, театри й будинки, колись водяна товща вкривала столітні відкладення піску та грязюки з мулом і травою; там, у суцільній темряві, могла існувати лише рослинність, що пристосувалася до життя в холоді під колосальним тиском води. Ні звуку, ні проміння світла, ні проблисків думки протягом сотен — хто знає, можливо, і тисяч — років!

Між тим, стародавнє море зникло, і його могильне дно пригріло сонце. Там, де був мул, зазеленіли поля. Потім заблищали ріки, вкрилися лісами гори. Потім зашумів вітер і заспівали пташки. А потім з’явилися різні тварини. Немов при першому створенні світу! Ранок і вечір по черзі змінювали один одного у священній тиші. Але Творець і нас передбачив у Своєму творінні, знаючи, що на цьому похмурому дні морському буде місто, щедро осяяне сонцем під повітряною небесною блакиттю, і в ньому будуть жити люди. Нехай буде слава і хвала Творцю зі століття у століття, із покоління в покоління!

Якби я вмів, я зобразив би це на полотні, передав би у музиці. Показав би свої думки і почуття, немов у чарівному дзеркалі, котре завжди каже те, про що ми думаємо. Я не став би соромитися своїх думок.

О, коли б ми з вами, друзі мої, завжди були зайняті лише такими думками, з котрими без сорому і зайвих церемоній могли з’явитися перед таким дзеркалом! Тоді ми наближалися б до досконалості. Проте навіть за ледь-ледь критичного розгляду своїх думок ми, на жаль, переконуємося, що досконалість від нас так само далеко, як земля обітована.

Давайте спробуємо якось у вечірній тиші, заради цікавості, відтворити в пам’яті все, що з нами трапилося за день до цього. Скільки всього різного ми побачимо! Велике і нице, чудове і гидке, доброчесне і гріховне — і все за один лише день!

Ось, наприклад, сьогодні вранці, прокинувшись і побачивши сонце на небі, я подумав: «Воістину величний Творець сонця і всього того, що під сонцем!» Хоча наступної миті ця світла думка затьмарилася думками про злодійство, ошуканство, вбивство, зради, що здійснюються людиною.

Якось проходив я повз ювелірний магазин і побачив на вітрині безліч коштовних дрібниць. Я подумав про себе: «Можна зайти до магазину, попросити показати золоту обручку з діамантом, годинник на золотому ланцюжку, сережки, намисто. А коли послужливий продавець принесе всі ці речі і відвернеться, щоб дістати ще що-небудь, я зміг би сховати кілька дрібничок до кишені, потім поцікавитись у продавця цінами і нарешті сказати, що для мене це надто дорого, подякувати за люб’язність і піти». Така думка мене не жахає, оскільки я ношу її в голові, та варто мені уявити все це в дзеркалі і немов би побачити на власні очі, я одразу закрию обличчя руками, щоб не бачити себе в ролі злодія. А якими великими були б мій сором і моє приниження, якби біля мене перед дзеркалом стояв і той ювелір і разом зі мною бачив би мою злодійську думку! Присоромлений і принижений, я впав би перед ним на коліна і молив би вибачити мене за таку огидну думку... О, якби ж то існувало таке дзеркало! Воно краще за будь-що зробило б мене порядною людиною.

Або ось у полудень я кинув оком на квіти, що саме розпустилися, на зрілі плоди і рій бджіл, що кружляв довкола них, глянув і подумав, що всі творіння на цьому світі існують не лише заради себе, але й заради інших. Сонце світить не для того, щоб просто світити, але щоб пробуджувати до життя незчисленні творіння природи, дати всім побачити неозорість невимовної краси, наповнити радістю серця і обличчя освітити усмішкою. Плоди зріють не лише задля того, щоб дати насіння, з якого виростуть нові плоди, але щоб і бджолам був нектар для меду.

Цією думкою я сміливо і радісно поділюся з кожним, але за тієї умови, що вона навіть тіні не кине на наступну мою думку, котра буде про фальшиву дружбу. У мене є товариш, ми часто зустрічаємось і розмовляємо. Незважаючи на дружні стосунки, я відчуваю його перевагу наді мною: «Все могло статися інакше, — міркую я. — Якби не було цієї людини, у тіні якої я маю перебувати все життя, і мене цінували б так само, як оце зараз цінують його...» Це перша половина моєї думки. Друга — про те, як зробити так, щоб мій товариш не був мені перешкодою на життєвому шляху. І ця думка захоплює мене повністю.

З цією думкою я входжу до оселі мого товариша, тисну йому руку, всміхаюсь. З цією думкою я гладжу по голівці його діточок. Ми прогулюємось. Я йду поруч і обмірковую статейку до газети (певна річ, анонімну), в якій мені хотілося б показати всім, що в мого товариша обмежений розум, підступний характер, що він не заслужив на те, що має, а одержав це завдяки зловживанням.

Іншим разом ми стоїмо у вечірніх сутінках на березі бурхливої річки. «Ану, зіштовхну я його в річку і не дам підплисти до берега, доки не захлинеться. Тоді я більше не буду жити в його тіні. Тоді я здіймуся над ним». З такою думкою протягую руку товаришеві і, наче нічого не сталося, всміхаюсь йому щоразу, коли ми зустрічаємося поглядами.

Жахлива думка. Якщо б я раптом опинився з цією думкою перед чарівним дзеркалом, у якому відбиваються думки, я став би цуратися себе, наче вбивці. А якщо б перед тим дзеркалом я опинився зі своїм товаришем?! Товариш зблід би, а діти з галасом спробували б захистити батька. А я? Я відчув би, що негідний не тільки свого товариша, але негідний права жити. Дзеркало примусило б мене або знищити себе, або виправити. Я не став би убивати себе, я, звісно, взявся б себе виправляти.

Може, є серед нас, браття, такі, хто розмовляє і сміється зі своїм товаришем і водночас ховає за словами і сміхом підлість, плітки чи злі наміри? Нехай така людина прийме мою сповідь, як свою, і візьме на себе частину мого сорому за подібні брудні й дикунські думки.

Чийсь садок може бути оточений барвистою живою огорожею з привабливих троянд. Проте за такою гарною огорожею в садку замість квітів можуть бути кущі чортополоху та отруйні рослини. Такою самою буває і жінка-кокетка, яку можна зустріти на вулиці. По декілька годин щодня вона милується перед дзеркалом, прискіпливо оглядаючи себе, та жодної хвилини не приділяє своїм думкам. Вона кладе фарби на обличчя, як їй подобається, насолоджуючись їхніми чарами, бажаючи і на природу одягнути маску, і людей обдурити, а думки її лишаються огидними і безладними, отруйними і брудними.

Та уявіть, що якось ця кокетка подивиться на себе в чарівне дзеркало і побачить, що в неї у голівоньці, так чудово укладеній і доглянутій. Вона побачила б у дзеркалі свої дрібні, нікчемні й безглузді думки, вона опустила б додолу очі, угамувала б гордощі й засоромилась.

Небагато зустрінеться молодих людей, котрі хоча б день могли провести без ницих і брудних думок. Небагато й літніх, чиї повсякденні думки — думки мудрості. Мало таких заміжніх жінок, котрі думають лише про вірність своєму чоловікові і піклуються про своїх дітей. Небагато і благодійників, думки котрих не сповнені мирською марнотою. Небагато знайдеться літераторів і художників, чиї думки не отруєні манією величності.

«Думки простодушні, — хтось може сказати. — Думки ще не вчинки, а люди цінуються за своїми вчинками». Ні, не так, друзі мої, зовсім не так. Наші думки дають імпульс і напрямок нашим учинкам. Погана думка є початком усякого зла на світі.

Каїн подумав, що якби він не мав праведного брата Авеля, він був би щасливішим. Спочатку ця думка скаламутила Каїну розум, потім озлобила серце, далі розперезала язик і нарешті закривавила безневинною кров’ю руки. Цар Саул хвалив Давида, коли той грав перед ним на струнах, проте одна думка, що Давид вищий за нього, що його більше любить народ, затьмарила розум Саула і обтяжила його серце жагою крові.

Давид якось побачив дружину сотника Урії. За поглядом услід пішла грішна думка, за грішною думкою — хтивість, за нею — кров праведника. Іуда задумав зраду задовго до того, як учинив її. Адже не було б огидливого задуму, не було б і жахливого вчинку. Іуда здійснив самогубство тоді, коли побачив здійсненим свій зрадницький задум. Якби він міг побачити свою зрадницьку думку в дзеркалі ще до її здійснення, він би злякався її і здригнувся так само, як злякався і здригнувся від вчиненого ним.

І Давид злякався б і здригнувся від нечистих стосунків із чужою жінкою і від свого злочину, якби раніше того міг побачити в дзеркалі, як буде виглядати його хтивість до чужої жінки і як злочинно буде вбитий її власний чоловік. Перед таким чарівним дзеркалом опам’яталися б і відмовилися б від злодіянь і Саул, і Каїн.

Поки задумане лихо невиразне і темне, воно не здається таким вже страшним. На жаль, більшість недобрих думок не з’ясовуються раніше здійснення. Лихо, варто нам його виразно побачити, починає лякати нас. Якби ми спроможні були більшість своїх думок піддавати цензурі та загасити, перш ніж вони розвинуться і візьмуть гору над нами, владно підштовхуючи перейти до діла! Можливість стежити за своїми думками означає, що людина отримала можливіст ь для самовиховання, вона може хоча б раз на день зазирнути у свою душу і подивитися, що в ній з’явилося нового і що зі старого змінилося. Контроль своїх думок не означає винищення свободи мислення. Свобода думки означає звільнення думки від гріха. Саме можливість не тримати в голові дрібні і брудні думки й означає свободу думки.

Наші думки відобразяться в наших справах. Та спершу наші думки відобразяться в одному великому дзеркалі, як і всі найтонші порухи наших душ, як і вся природа. Цим дзеркалом є Бог. Навіть ще тільки народжена і не сформована думка відбивається в Божественному дзеркалі. У Духові Божому відбивається весь наш дух, усі думки наші відчуває дух Божий. Як ми б налякалися, коли б довідалися, що всі наші думки, варто їм лише з’явитися в нашій свідомості, враз стають відомими комусь іще, хай навіть найближчій людині. Адже в нас можуть виникнути і ниці, і брудні, і божевільні думки, які ми не зуміємо довірити нікому, навіть найкращому товаришеві. А між тим ми і не підозрюємо про існування поруч із нами того самого таємничого дзеркала, як не підозрюють про нього і ті зі священиків, у кого на думці немає святості, ті з офіцерів, кого долає малодушність, ті з патріотів, у кого на думці зрада, ті з депутатів, кому краще було б десь служити агентами з постачання, ті з державних діячів, у кого психологія торгашів. Нехай усі вони знають, що кожна їхня думка чудово відома Тому, Кого слід найдужче боятись і соромитися.

Тож пам’ятаймо, браття, що велика й незрима таємниця, велична і безмежна, як Всесвіт, йде з нами поруч через усе життя і що в цій таємниці — у дзеркалі Духа Божого — відбиваються всі таємниці душ наших. Тож слідкуймо уважно за кожним порухом душі, бо кожний порух наших душ навіки відбивається в Духові Божому. Досконалий Дух Божий є водночас досконалим дзеркалом думок наших. Тож нехай острах перед цим дзеркалом витіснить з душ наших усі ниці і брудні думки. Аби наша віра в Бога була вічною і спасительною, наші думки мають бути такими чистими і світлими, Яким чистим і світлим є Бог.

Опублiковано: № 3 (33) Дата публiкацiї на сайтi: 02 June 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Перед дзеркалом

Перед дзеркалом

Николай Сербський
Журнал «Отрок.ua»
Поки задумане лихо невиразне і темне, воно не здається таким вже страшним. На жаль, більшість недобрих думок не з’ясовуються раніше здійснення. Лихо, варто нам його виразно побачити, починає лякати нас. Якби ми спроможні були більшість своїх думок піддавати цензурі та загасити, перш ніж вони розвинуться і візьмуть гору над нами, владно підштовхуючи перейти до діла!
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
22:26 06.04.2012 | Дмитрий
Спасибо!
Советую прочесть "Мысли о добре и зле" святителя Николая Сербского (http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=245).
16:17 01.06.2011 | Анна
Спасибо!
23:10 10.02.2009 | Андрей
Антон,

Это перевод с сербского скорее всего. на сайте www.pravbeseda.ru ты сможешь найти творения Николая. ПИшет потрясающе, доступным даже для только приходящих к вере людей
19:29 16.06.2008 | Тамара
Эту статью полезно периодически перечитывать. Она поможет бороться со злом внутри себя.
00:21 09.06.2008 | Антон
Замечательный слог!Интересно, это с какого языка переводили?
23:03 02.06.2008 | Макс
Какая поучительная статтья!Мне очень понравилась,с увлечением ее прочитал до конца =)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: