А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри:
вони бо зміняють обличчя своє, щоб бачили люди, що постять вони.
Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму,
що в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно
(Мт. 6, 16-18).
Ще зовсім недавно світське товариство, почувши слово «піст», невдоволено крутило носами : «Як це несучасно! Середньовічні пережитки!» Але рівень холестерину невпинно зростав, і це треба було якось вирішувати...
Врешті-решт, «прогресивна громада» вдала, що повернулася обличчям до Церкви. Тон висловлювань змінився. На сторінках газет та екранах телевізорів з’явились високомовні розмірковування про те, що «пощення корисне для організму», «дозволяє зберегти здоров’я і фігуру». Уважно вивчивши багатовіковий церковний досвід дотримання посту, суспільство зробило висновки і засипало своїми рекомендаціями всіх бажаючих постити. Рекомендації вибудовувались на сучасних реаліях і цілком відповідали духові часу. Та тільки «дух часу» і Дух Божий — зовсім не одне і те ж...
Сьогодні рецепти пісної їжі не знайде хіба що ледачий. Виявляється, постити можна навіть дуже смачно!
У різноманітних кулінарних виданнях навперебій пропонують пісні страви з екзотичних риб. Таку розкіш, звичайно, можуть собі дозволити далеко не всі. Проблема лише в тому, що слово «розкіш» якось важко поєднати зі словом «піст»...
Значно дешевше зайнятися приготуванням овочевих страв. Оскільки це заняття нешвидке й трудомістке, то увесь день минає біля кухонної плити. Навіть помолитися ніколи — ще щось пригорить!
Окрім того, багато часу йде в магазині на вивчення складу продукту: а раптом там причаїлось «сухе молоко» або «яєчний порошок»? Дуже часто наше ставлення до посту відверто нагадує юдейський «кашрут», тобто поділ їжі на «кошерну» і «трефну» (дозволену або заборонену Мойсеєвим Законом). Часом наші ревнителі так старанно вишукують у пропонованій їжі компоненти, які їх «оскверняють», що виникає бажання подарувати їм бутафорні «підвісні пейси»!
Пісна їжа має одну хорошу, але рідко згадувану властивість — невибагливість. Фактично це — «підніжний корм», тобто те, що не вимагає особливих затрат сили, часу та коштів.
Консерви овочеві і рибні. Кабачкова ікра, різні овочеві та бобові суміші, «сайра бланширована» коштують недорого. Жодних кухонних затрат праці — приніс із магазину, відкоркував банку і, помолившись, «закинув за драбину».
Локшина, макарони та різні корисні крупи. Без надмірних зусиль можна приготувати гарячий пісний гарнір.
Різноманітні фастфуди взагалі позбавляють від кухонних обов’язків. Наприклад, серед тих, що зорієнтовані на вітчизняну кухню, цілком реально підібрати щось без скоромних компонентів. Це не реклама і не антиреклама — просто констатація фактів. Пластмасові бутерброди не їдять навіть коти. Приблудні собаки куштують лише тоді, коли їм уже зовсім непереливки.
Крім того, в кулінарних відділах супермаркетів завжди можна придбати недорогі пиріжки з капустою, картоплею чи горохом!
А от соєва «ковбаса» та інше «м’ясо» — чудовий спосіб побавитися у піжмурки з самим собою. Начебто «і смак, і запах той самий», а «гріха немає»! Виявляється, гріх є — гріх лукавства.
Не забуваймо і про те, що й пісної їжі можна з’їсти надміру.
Є кілька простих правил дотримання посту:
— пісна їжа не повинна бути дорожчою за скоромну;
— пісна їжа не вимагає багато часу та сили для приготування;
— за пісним столом «добавки» не дають;
— харчами не перебирають;
— в дорозі, армії та темниці їдять, що Бог післав.
Хоча і в дорозі можливість дотримуватися посту є майже завжди. Не варто уподібнюватися до бурсака з анекдоту, який у піст ходив навколо рідної семінарії, наминаючи кільце ковбаси. Інша річ, якщо ти змушений харчуватися «зі спільного казанка».
Зрозуміло, що жир чи сметану зі спільного борщу не виймеш, а от від запропонованої до макаронів котлети завжди можна відмовитися.
Отож, до посту теж треба ставитися уважно, розмірковуючи, не опускаючись до самовиправдання та не вдаючись до фарисейства.
