П’ять років і все життя

Я затрималася із заміжжям. Затрималася не тому, що була вже старезною руїною і не змогла вповні насолодитися радощами подружнього життя. Річ у тім, що на момент заміжжя ми були знайомі вже п’ять років. П’ять помножити на триста шістдесят п’ять ― це одна тисяча вісімсот двадцять п’ять! Одна тисяча вісімсот двадцять п’ять світанків без нього. Одну тисячу вісімсот двадцять п’ять разів він не сказав мені «Доброго ранку, кохана!» і «На добраніч, рідна!» Всі ці дні могли би бути прожиті разом, а прожиті окремо. Ми могли би п’ять разів з’їздити разом у відпустку!

А найсумніше те, що це були п’ять дуже самотніх років. Це були п’ять років пошуків. Він був увесь час поруч, а я його шукала. Він каже, що впізнав у мені свою половинку в ту ж хвилину, коли мене побачив. Не можу про себе цього сказати. Але мені поруч із ним завжди було тепло. Добре, затишно. Свобода бути собою. Немов із братом ― майже. Ледве вловима чуттєвість.

Ми годинами говорили по телефону ― ночами, і весь час у мене було відчуття, що він тримає мене за руку. А коли ми їхали в автобусі з Вишгорода до Києва (це часто бувало!), він дійсно завжди тримав мене за руку. І я була би не проти, щоб той автобус усе їхав, і їхав, і їхав у темряву, через ліс, зірки, тумани, і ми все так само мовчки трималися за руки.

Ми гуляли під дощем, під великою парасолькою, і розмовляли без кінця. Він до пізньої ночі сидів у мене в кімнаті, знайомив мене з музикою, книгами, а потім я проводжала його під докірливими поглядами батьків, і він пішки (трамваї вже не ходили) йшов додому. І хоча наша дружба була сповнена романтики, ми все-таки були дуже самотні. Адже я не завжди навіть могла йому подзвонити! У нього була дівчина, я її знала. І в мене був хлопець. А як же. Два метри зростом, косий сажень у плечах. Виглядали ми поруч чудово, батьки з обох боків мліли, і у всіх в очах ясно читався марш Мендельсона. Мені навіть страшний сон наснився одного разу ― що наші тата домовилися нас одружити. Гарна річ сни. Прокинувшись, я замислилася.

Ми розмінювалися на інших людей, і ці «проби пера» залишили тріщинки, тріщини і шрами. Цього могло б і не бути! Це не зробило нас кращими.

Ну й діти, звичайно! Зараз ми хочемо третього, але ж він міг би вже народитися! А може, і четвертий...

Кожен розуміє, що чим раніше прокинешся, тим більше встигнеш. Так само і в стосунках ― чим раніше вони почнуться, тим більше шансів, що вони будуть глибшими й повніше реалізованими.

Ви можете заперечити ― мовляв, а як же зрілість, усвідомленість, фінансова незалежність, нарешті? Але що головне у шлюбі? Любов. Хто вміє любити краще за всіх? Діти. Зрілістю ми називаємо прискіпливість й укорінену броню. Чим старші ми є, тим, зазвичай, гірше уживаємося. Нехай ми не змогли б відразу стати на ноги, себе утримувати. Але ж ми не померли з голоду, живучи окремо. Думаю, нам точно так само допомогли б, якби ми жили разом.

Я люблю його все сильніше з кожним роком. А як же я його вже могла б любити! Це ж за додаткових п’ять років! Навіть уявити не можу. Через п’ять років дізнаюся.

 

У кожного, напевно, свій момент переходу від закоханості до любові. У мене він трапився, коли я народжувала нашу першу дочку. Коли його відправили за кров’ю, щоб зробити мені переливання. Я ні про що не турбувалася ― адже він цим займався, значить, усе гаразд. Моя битва була виграна, все інше (кровотечі якісь!) не мало значення, я спочивала на лаврах (з крапельницею в кожній руці й медсестрою в ролі розпорядниці свята). А ось він, виявляється, переживав. І коли він повернувся і застав мене живою, він без слів притулився до мене обличчям і розридався. І ось тоді я й усвідомила ― це моя найближча на світі людина, і це назавжди.

Так що в моєму випадку ― як я могла б це зрозуміти, якби я була незаміжня? Навіть якби ми всі ці роки не дружили, а зустрічалися?! Між цими різновидами глибини й близькості стосунків лежить така ж прірва, як між ввічливою увагою і ніжною пристрастю першого поцілунку.

В юності здається, що за однією зустріччю трапиться інша, і так до нескінченності, і можна буде обирати й обрати най-най. Тільки критерії вибору часто-густо дуже вже заплутані ... Важливо розпізнати ту саму зустріч, не впустити, не пропустити час, не запізнитися назавжди. Іноді я покриваюся холодним потом при думці, що могла би побратися з кимось іншим. А він ― одружитися не зі мною! Слава Богу, що ми разом!

Опублiковано: № 6 (36) Дата публiкацiї на сайтi: 25 December 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
П’ять років і все життя

П’ять років і все життя

Юлія Салан
Журнал «Отрок.ua»
На момент заміжжя ми були знайомі вже п'ять років. П'ять помножити на триста шістдесят п'ять ― це одна тисяча вісімсот двадцять п'ять! Одна тисяча вісімсот двадцять п'ять світанків без нього. Одну тисячу вісімсот двадцять п'ять разів він не сказав мені «Доброго ранку, кохана!» і «На добраніч, рідна!» Всі ці дні могли би бути прожиті разом, а прожиті окремо.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 27
15:17 30.11.2011 | Юлия
!!!...
15:39 13.04.2009 | Мария
Потрясающая статья! Мне всего-то 16 лет, а я уже столько почерпнула для себя из этого номера! Постоянно читаю "Отрок.ua" и считаю его лучшим журналом для православной молодёжи. Спаси вас Господи!
19:21 28.02.2009 | анастасия
читаю и как будто про меня написано! только я вышла за муж за своего мужа через 7 лет знакомства и дружбы, а сейчас нашей семье уже 5 лет... как жаль что нам потребовалось так много времени, чтобы разглядеть друг друга... и как хорошо, что это все-таки произошло!
22:34 19.02.2009 | tatiana
Statja zamecatel'naja! Krome vsego procego menja zadelo za zhyvoe" А вот он, оказывается, переживал. И когда он вернулся и застал меня в живых, он без слов уткнулся в меня лицом и разрыдался." Rozhdenie rebenka dlja "otcov" znacit gyljanie s druzjami i vopli "U menja syn!!!!" s vysoty fonarnogo stolba. Mne kazhetsja dlja Rusi sejcas bol'shaja problema - mizernoe cuvstvo "Otcovstva" u nashyh muzhcin.

21:35 09.02.2009 | Olga
Я тоже хочу сделать крохотный комментарий - для Алексея.
Боюсь, что с цитатой "мы могли бы пять раз съездить в отпуск" упомянутый Вами "обоюдный комфорт" не вяжется никак. Вы знаете, что такое отпуск с двумя маленькими детьми, между которыми маленькая разница? И особенно - для женщины (то есть, мамы?) Ни о каком комфорте там речи быть не может. А радость от отпуска - вовсе не потому, что там - комфортней, чем дома, а потому, что наконец-то все вместе,и муж рядом с утра до вечера, - потому что обычно он ведь на работе целый день. Отпуск - это праздник общения с мужем. Поэтому автор и приводит такое срвнение - отпуска как некие вехи.
15:23 26.01.2009 | Ira
а ещё мне кажется, что статья говорит, что не нужно искать где-то лучше,красивей,взрослей и т.д. Главное не пропустить то, что Господь уже послал нам!!того, кто уже рядом с нами!
Эта история не говрит: "Парни,девушки,хватайте быстрее тех,кто находится рядом и бегите венчаться!"))нет! она просто напоминает: "присмотрись повнимательнее!!быть может,это уже "твоё""
15:13 26.01.2009 | Ira
Спаси Господи за статью!! и правда, судя по комментариям, женской половине статья нравится больше,чем мужской)) да, что здесь можно сказать,вот такие мы слабые и легко ведёмся на всё романтичное...такими нас созал Господь! но здесь не только это...
Мужчины,вы, конечно, правы, что вопрос сложный и неоднозначный. Но не стоит придираться к отдельным словам и фразам. А в целом статья даже поучительна(и это не громко сказано!!)
У меня была похожая ситуация...мы дружили,потом он стал уделять мне внимания больше, чем просто друг...мы даже стали встречаться. Но...в этом непостоянство девичьей натуры...я стала сомневаться-ведь, может быть, есть кто-то лучше,чем он, ведь мы оба студенты-это не вариант...популярное "надо стать на ноги вначале". Мы расстались...и мне, надо сказать, неплохо жилось месяц без него.
А потом я узнала, что он тяжело болен...поняла,что могу его потерять на совсем,а не на чуть-чуть по своей прихоти...
Теперь мы вместе проходим непростой путь больниц-дом-дом-больница...и вопросов "о зрелости,готовности,вставании на ноги" уже не встаёт. И проблемы, которые возникали вначале, кажутся детством...
слава Богу за всё!!!
00:24 10.01.2009 | kensorin
Мне кажется это очень глубокий вопрос и поэтому рассуждая поверхностно можно приходить к неоднозначным выводам по тому или иному пункту статьи. Мозно сказать лишь одно: выбор спутника жизни действительно очень ответственный этап жизни каждего человека и помоги Господи сделать правильный выбор!
22:37 29.12.2008 | Снова Алексей :)
Максим, не стоит сгущать краски. Я вовсе не против счастья в браке. Вам (как, видимо, и автору статьи) это счастье было даровано - слава Тому, Кто даровал. Искренне рад за Вас.
Мой комментарий 10:16 28.12.2008 - это личное мнение по поводу содержания статьи, ничего более.
Обратите внимание, вопрос очень спорный. По поводу стремления к комфорту и очевидной "некомфортности" пути ко спасению можно привести длинный ряд цитат из Библии, но Вы и так их наверняка прекрасно знаете. Проблемы начинаются тогда, когда по каким-то причинам комфорта в браке становится меньше, и брак зачастую трещит по швам, не выдерживает. А это очень печально. Не дай Вам Бог никогда этого пережить.
P.S. Бревно в моем глазу во-о-от такое огромное :0) Не будем ссориться.
13:40 29.12.2008 | Екатерина
Мой комментарий - реплика на слова Олега о том, что это "странная статья для православных подростков.
Типичный мирской взгляд на отношения мужчины и женщины.
Думал, что "зрелость и осознанность" числятся в христианских добродетелях..."
Мне кажется, здесь нет никаких странностей. Святым человеком, стяжавшим многие христианские добродетели, в том числе, осознанность и зрелость, невозможно сделаться "вдруг". И сначала бывает душевное, а потом уже духовное. У автора статьи нормальная, живая человеческая реакция на человеческие чувства. Спасибо ей большое за то, что она поделилась своим счастьем с другими.
11:05 29.12.2008 | Максим
Что примечательно: статья, как правило, нравится женщинам, и, как правило, не нравится мужчинам (судя по именам и родовым окончаниям). Не допускают наши мужчины мысли, что в браке можно найти и любовь, и счастье, и комфорт - как-то это не по-христиански, да? Как-то мало Бога в таком браке? Брак должен быть суровым испытанием для супругов, и - упаси Боже -между мужем и женой возникнет "чувственная романтика" - ни-ни! Я не знаю, какой опыт у комментаторов, но по своему 15-летнему опыту брака могу сказать, что любовь подвигнет Вас на любые труды ради любимого человека - прежде всего, в плане совершенствования себя. И это будет точно по-христиански - начинать надо со своего бревна в своем глазу, даже если это бревно совсем маленькое. И в этом труде будет для вас "больше радости, чада мои, гораздо больше".
10:16 28.12.2008 | Алексей
Полностью разделяю мнение Олега (13:21 26.12.2008, см. ниже).
Характерно, что Бог в статье упоминается лишь однажды, зато сколько тут чувственной романтики. Брак неслучайно сравнивается автором с "нежной страстью первого поцелуя". Боюсь, что смысл ХРИСТИАНСКОГО брака не в обоюдном комфорте (хорошо сказано: "Мы могли бы пять раз вместе съездить в отпуск!").
А что, интересно, автор понимает под любовью, которая "главное в браке"? А если, не дай Бог, любовь исчезнет, - то разводиться?
Простите.
17:33 27.12.2008 | RaAlex
>Каждый понимает, что если встанешь утром пораньше, то больше успеешь. Так же и в отношениях — чем они раньше начнутся, тем больше шансов, что они будут глубже и полнее реализованы>

Это так, при одном маленьком условии -- что "та самая встреча" уже состоялась. Тогда проверять свои чувства временем не нужно -- паре будет хорошо вместе всегда. А вообще статистика ранних браков неутешительна.
wworld.com.ua/show_article.php?mid=b10-&idnews=1067
12:08 27.12.2008 | Женя
Бажаю прожити ще 100 років разом,і тільки разом!!!!!!!!!!!!!!!
09:56 27.12.2008 | Ксения
Мне очень знакома жизнь этих людей,мы с мужем встречались4года,однако,в жизни происходит только так-как ГОСПОДЬ решил,а уж ОН знает что самое лучшее дать нам!!!Самое главное понять что это от НЕГО!!!!
09:00 27.12.2008 | Максим
Анне 15-ой: да, статья хорошая. А почему странно? Это же жизнь - вот так все произошло. У кого-то произошло иначе. У кого-то еще не произошло... Знаете загадку: из пункта А в пункт Б навстречу друг другу вышли два паровоза. Вопрос: почему они не встретились? Ответ: не пришлось...
22:06 26.12.2008 | анна 15
Статья хорошая... но ...)))) у девушки жених был, и у парня любимая... как же так?? странно...
21:37 26.12.2008 | Саша
Очень хотел бы, чтобы обо мне моя супруга так когда-нибудь написала: "Люблю его с каждым годом все сильнее и сильнее". И всем этого желаю.
17:05 26.12.2008 | Читач
не "справні", а "справжні", звичайно....
17:03 26.12.2008 | Читач
Дуже людяно і по-жіночому... :)
Правильний вибір потребує життєвого досвіду, а молодість поспішає кохати. Врівноважити це може тільки Бог, бо справні почуття - це Його дар.
15:12 26.12.2008 | Максим
Олегу: вот это место Вам особенно удалось: "и, думаю, имели не только платонические отношения". Такого рода мысли сильно отвлекли Вас от того, что в этой замечательной статье так замечательно написано. Уверен, что православным (и неправославным) подросткам эта статья пойдет на пользу, чего не скажешь о подобных комментариях. Степан прав - напишите и Вы, а мы почитаем-подумаем...
15:10 26.12.2008 | Олег
Мне понравилось, правда я не понимаю в чем проблема автора. "Неисповедимы пути Господни". А что касается? моего столь фанатичного тески, чей комментарий можно прочитать ниже, то скажу одно: Олег, были или нет платонические отношения? никого не интересует (ну за исключением вашей паранойи), так что подобные предположения прошу вас держать при себе....
13:40 26.12.2008 | Степан
"Праведнику все содействует ко благу."
Бог живий!
Тому раз героям довелось зустрічатись саме 5 років, значить саме такий шлях мав для їхнього щастя Господь.
Просто це моя думка з приводу - "а якби ми одружились раніше..."
А взагалі стаття - супер. Насправді торкається серця.
Дякую Господу, дякую вам.

Олегу:
брат, Бог любить тебе!
Може давай ти спробуй напиши ти статтю для Отрока?
З радістю залишив би коментар для неї.
:0)
13:21 26.12.2008 | Олег
Странная статья для православных подростков.
Типичный мирской взгляд на отношения мужчины и женщины.
Думал, что "зрелость и осознанность" числятся в христианских добродетелях.
А пять лет обмана своих близких людей, с которыми встречались герои (и, думаю, имели не только платонические отношения) - это что, тоже пример для подражания юным читателям?
11:46 26.12.2008 | Тамила
Спасибо за хорошее настроение и напоминание о главном призвании женщины - любить!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: