Негодящі женихи

Добридень, шановна редакціє!

 

Тема любові та вибору супутника життя часто обговорюється в «Отроці». Щоразу робиться висновок: дуже важливо, щоб друга половинка мала подібні мирські інтереси і перебувала з тобою у єдиній вірі. Все це правильно. Та, як відомо, життя вносить у будь-яку теорію свої практичні корективи. Хотіла поділитися деякими своїми спостереженнями і дізнатися думку редакції.

Увійдімо в православний храм. Кого ми там побачимо? Сімейні пари з дітьми, жінки похилого віку, співаки на кліросі, паламарі, хлопці, дівчата. Не знаю, як у вас, але в наш храм (він, щоправда, зовсім невеликий) ходить багато молодих дівчат і лише кілька юнаків. Завжди жінок у храмі більше, ніж чоловіків. Так склалося, що через обов’язок служби з усіма парафіянами я знайома особисто. Цей лист ґрунтується на досвіді моїх православних подруг і частково на моєму власному.

Я вірю і в кохання з першого погляду, вірю, що можна полюбити на все життя, зовсім іще не знаючи людину. Та найчастіше ми з людьми спершу знайомимося, потім спілкуємося певний час, допоки раптом не помітимо, що ця людинка якось особливо дорога для нас. Звичайно, для мене дуже важливо, щоб коханий був якщо не воцерковлений, то хоча б віруючий. Але не щастить мені поки з нашими хлопчиками, просто катастрофічно не щастить! Варто лише крихітній симпатії зародитися в моєму серці, як тут-таки мені на голову виливають цебер холодної води і душать це ще не народжене почуття.

Багато хто з православних юнаків отруєний недугою духовної омани. Вони захоплюються речами, які заслуговують зовсім іншої оцінки. Наприклад, один мій знайомий готовий із захватом говорити про людей, котрі дозволяють собі у стосунках із ним відверте хамство. Так він буцімто виховує у собі смирення. Хлопець дуже добрий, але йому так подобається чути про себе погане, що він навмисне не виконує обіцянок або робить все навпаки, аби лиш його сварили. Він насолоджується своєю гріховністю, дихає нею і, що найсумніше, зовсім не хоче виправлятися.

Інший — один час активно упадав за мною, але... У його розмові, ставленні завжди переважав розрахунок, а не серйозне почуття. У нього була конкретна мета — створити православний союз, ростити дітей, спасатися разом. Мета чудова, але коли вона не підкріплена щирим коханням, усе може закінчитися дуже погано. Я весь час відчувала себе, мов на іспиті, він наче вибирав товар на базарі: чи достатньо сильна в неї віра? чи вона зуміє народити мені здорових дітей? а як вона поведе себе в цій складній ситуації? а в цій? а коли ще тяжче?.. Я до смерті втомилася від невпинних лекцій з «теорії праведності», і жодної секунди не відчувала себе просто дівчиною, яка подобається хлопцю.

Інші впадають у іншу крайність: не згрішиш — не покаєшся! Вони дозволяють собі рішуче все, щомісяця старанно приступають до Чаші, тоді знову... «А я не винен! Чого це вони ходять вулицями напівголі? Я ж лише людина, де ж мені стриматися... Я неймовірно слабкий!..» Усе це підкріплюється сповненим жалю поглядом і зніяковілою посмішкою малолітнього шалапута.

Гнила філософія. Так, ми лише люди. Але чому не можна опустити очі до того, як зрозумієш, що ти цього зробити вже не зможеш?! Що ж це, спершу в нас плеще гординя: мовляв, я крутий і модний, мені до всього байдуже, і всі ці спокуси страшні хіба що для маловірних слабаків! А потім: ой, я лише билинка у масштабах всесвіту, я такий безпорадний, ну що я можу?..

 

Моя подруга виросла в багатодітній родині. Грошей завжди не вистачало, часто доводилося позичати навіть на проїзд. У храмі вона зустріла хлопця з такої ж родини, тільки на три роки старшого. Але якщо вона тоді в свої 20 років уже вчилася на денному відділенні та працювала одночасно в трьох місцях, щоб хоч якось допомогти родині, то він...

Знаєте, коли довго ходиш до храму, поступово зав’язується багато корисних знайомств. Так от, за цю людину вже третій рік навчаються зовсім інші люди. Бо ж від заочників багато не вимагається: кілька контрольних, пара рефератів. От ми і вчилися за нього два роки всією парафією, а він як був, так і... Працює за змінами в одній фірмі за невелику зарплату, вільного часу море, а вчитися не хоче. Справедливо каже: «Головне, щоб із Богом!» Він наче не пам’ятає, що Бог любить тих, хто старанно трудиться, а не лінивих нероб. А подруга тепер «тягне» на собі обидві родини. Вона зізналася мені якось, що в її серці вже нічого не залишилося, тільки почуття обов’язку і дика втома від життя (це у 22 роки!). У храм вона майже не ходить, бо хтось же повинен працювати. Власних дітей поки немає, дві вагітності зірвалися через перевтому.

 

Юність категорична, часто максималістична у головних питаннях. Та невже це так дивно, якщо я, маючи за плечима лише 21 рік, хочу, щоб мене просто, по-людськи, любили? Невже православна родина обов’язково повинна сидіти напівголодна і зношувати чужий одяг? Я розумію — в житті буває все. Та багато хто просто не хоче нічого змінювати. Я зриваю оголошення на вулиці, несу йому і кажу: «Поглянь, за ту ж роботу пропонують на 400 гривень більше. Зателефонуй, дізнайся!» — «Навіщо? Хіба гроші — це так важливо?» — «Але ж у вашій родині семеро людей, а працюєш ти один! Мама хворіє, батько пиячить, малеча лише кілька разів на рік солодке бачить...» Через тиждень: «Ти дзвонив?» — «Ні» — «Чому?» — «Я не знаю». От і вся розмова.

Ми — християни. Ми живемо у Христі. Але живемо також і в цьому світі. І нам треба їсти, одягатися, народжувати, виховувати, навчати своїх дітей. Мало хто зараз отримує гроші, частіше доводиться їх все ж таки заробляти. І не вважається за гріх перервати молитву, якщо ближньому потрібні твоя допомога, увага і підтримка.

Зізнаюся, я тепер із побоюванням ставлюся до православних юнаків. Однієї віри недостатньо, щоб будувати з людиною спільне життя. Потрібно ще й любити один одного. Треба завжди бути готовим «підняти» супутника і певний час іти за двох. Якась дика безвідповідальність, халатність прослизає у вчинках багатьох православних парубків. Бо світ і храм існують не окремо один від одного! Якщо ми можемо встояти в малому, то з Божою допомогою встоїмо і в великому. Родина, любов — це передусім величезна праця, поле, де набагато легше і плідніше працювати разом.

Люди за своєю природою неймовірно егоїстичні. А що таке егоїзм? — Це визнання своєї особистісної цінності, неповторності. Любов не вбиває цього в нас, вона вчить визнавати і приймати безсумнівну цінність іншого. Адже Господь заповів нам любити не лише Його, але і тих, хто живе поруч із нами. Інакше ми просто не маємо права називатися християнами. Як віра без справ мертва, так і кохання, що живе тільки на словах, насправді й не живе взагалі.

Зараз дуже модно, щоб у кожного була якась своя філософія життя, своє розуміння і трактування буттєвої концепції. Навіщо? У Писанні ж уже все сказано, усе пройдено. А ми (і це стосується всіх без винятку) з маніакальною впертістю намагаємося переробити, «переписати» Євангеліє під себе так, щоб, передусім, було зручно нам. Віра — наше головне багатство, наш щит. Та Господь дав його нам не для того, щоб ми прикривали ним свою безладність, інфантильність та лінощі.

Світлана, м. Дніпропетровськ

Протоієрей Андрій Ткачов:

У англійців є прислів’я: «В юності святий, у старості гріховодник». Я особисто побоююсь гіперправославних юнаків у двадцятирічному віці. Вік не може не брати своє, і «блажен, кто смолоду был молод». Тому «святих» у чоловіки краще не брати. Зупиняйте свій погляд на тому, де немає крайнощів. Зовсім нереальний варіант шлюбу із тим, хто вибирає вас як арабського скакуна, придивляється до ваших якостей, влаштовує вам іспити. Блудливий шалапут, який вічно кається і вічно грішить,— теж не партія. Нарешті, ледар, котрий не бажає працювати і живе, як Альфонс, на шиї у своєї дружини — теж варіант із розряду жахливих снів. Загалом, усе, що Ви перерахували, дорога Світлано, нікуди не годиться. Не щастить Вам поки, це точно. Хто винен — не буду поспішати з висновками. Чоловіки змиршавіли, жінки не туди дивляться...

Я вам бажаю полюбити (обов’язково полюбити!) простого і нормального хлопця, який у відповідь полюбить Вас і захоче бути для Вас захистом, опорою, годувальником. Питання його православності хай залишається відкритим, аби Вам не забороняв ходити до церкви і виховувати у християнстві майбутніх дітей. Є випадки, коли до одруження юнак був згоден на будь-які вчинки в царині віри для своєї майбутньої дружини. Але після шлюбу толерантність кудись зникає і терпимий наречений перетворюється на деспотичного нецерковного чоловіка. Такий шлюб знаходиться під загрозою розпаду. Ці обіцянки, не підкріплені конкретними діями, варто ділити на два.

Але і стосовно православних женихів для побоювань є місце. Справа в тому, що всі нинішні православні юнаки — це ще «жовторотики», фантазери, котрі не мають глибокого духовного досвіду, та й не можуть його мати через вік. Опорними якостями для шлюбу є взаємна любов, вірність, відсутність шкідливих звичок, психічних хвороб, працелюбність. Тільки, звісно, вибирати наречених, як товар у магазині, не можна. Потрібно неодмінно полюбити, а потім вирішувати питання, зв’язувати своє життя з цією людиною чи ні.

Для шлюбу не годяться ні розпусники, ні генії, ні замолені святоші. Розанов казав: «Дівчата, виходьте заміж за просту людину, і вона буде вам другом».

Анна Михайлівна Воспянська, психотерапевт:

Будь-який вибір у житті — річ тонка, навіть таємнича. Часто трапляється, що ми не можемо й пояснити доладно, чому опинилися саме в цьому навчальному закладі або чому купили ту чи іншу річ. Тим більше вибір супутника життя. Цей момент не просто таємничий, а просто містичний. Навіть мудрий Соломон зізнавався, що чотирьох речей він не може зрозуміти: шляху орла на небі, шляху змія на скелі, шляху корабля серед моря і шляху чоловіка до серця жінки (Прит. 30, 19).

Все ж, хоча шлюби звершуються на небесах, обираємо ми на землі. Тому, перейнявшись загадковістю процесу вибору, доводиться враховувати і деякі практичні моменти, що впливають на вдалість вибору.

Важливо усвідомлювати, що являю собою я в цій ситуації? Раптом у полі мого зору опиниться людина моєї мрії, а я не приверну її уваги? Наприклад, надто демонструю свій інтелект і розкутість, або надто критичний розум, або навпаки — мною не прочитано багато книг, та й у одязі повна неохайність, тощо. І більше того, вибір напряму залежить від того, які ми, оскільки з усього навколишнього розмаїття з протилежною статтю включно, ми здатні вибирати лише те, чому самі відповідаємо на даний момент. Попелюшки виходять за принців тоді, коли вони внутрішньо відповідають рівню принцеси. Чи дуже прагнуть відповідати, працюють над собою. (Безумовно, виходять і без відповідності, якщо не зацікавлені у кінцевому результаті.) Іншими словами, важливо головну увагу звертати на те, щоб покращувати і вдосконалювати себе, тоді й вибір буде досконалішим.

Вступаючи в перспективні для шлюбу стосунки, ми часто оцінюємо їх як щось застигле, дане раз і назавжди. Тому і не думаємо докладати зусиль для вибудови цих стосунків, а у всіх труднощах звинувачуємо іншу сторону: ось ти, виявляється, який (яка). Але ж це лише казки закінчуються весіллям, а в житті все саме з нього і починається. Подружні стосунки, умовно кажучи, — збірна модель, а не готовий літак. Тобто важливо розуміти, що будь-який вибір — це стартовий пакет, а не пакет «усе включено».

І взагалі, якщо чесно подивимося на наші невдалі вибори (або на удавану відсутність таких), то виявиться, що одна стара пісня про головне дуже актуальна: «ах, я сама, наверно, виновата, что нет любви хорошей у меня...»

Опублiковано: № 3 (27) Дата публiкацiї на сайтi: 30 October 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Негодящі женихи

Негодящі женихи

Журнал «Отрок.ua»
Невже це так дивно, якщо я, маючи за плечима лише 21 рік, хочу, щоб мене просто, по-людськи, любили? Невже православна родина обов’язково повинна сидіти напівголодна і зношувати чужий одяг? Я розумію — в житті буває все. Та багато хто просто не хоче нічого змінювати.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 29
12:05 16.08.2014 | Оля
знакомую благословил священник по послушанию на брак с нелюбимым человеком, который ещё и наркоман (он брат священника, но не того,который благословил, но они друг с другом знакомы). В браке несчастна, он ещё ее и бьёт до полусмерти, наркоманит. Она хочет развестись.
16:20 05.10.2010 | елена
Очень хорошее письмо. Вы, затронули, что говорится больную тему. А если все же союз с инфантильным, безответственным лентяем создан, как Церковь в таких случаях смотрит на развод?
15:14 17.06.2010 | катерина
Великолепное письмо, написано очень искренне, очень "по-настоящему".
Не поняла, чем так ОПАСНЫ слова А.Ткачева?
С А.М.Воспянской совершенно согласна, хотя смириться с этим тяжело.
Тоже вечно недовольна своими "женихами", тоже любви хочется, а признаться в своей собственной "плохости" не хочется.)

"...затем, что ветру и орлу
и сердцу девы нет закона..."
АСП
13:40 16.01.2010 | Анна
Великолепная статья. На самом деле при выборе жениха его степень воцерковленности не должна играть решающую роль. На мой, взгляд много людей в церкви с психическими отклонениями. Если женщина верующая, она приведет своего мужа к Богу.
14:48 04.12.2009 | елена 34
Как все запущено и сложно.Сплошные вершители своих судеб!Неужели свою жизнь можно просчитать? Он? не он? Как понять?Вторая половина это , как данность. Как и любое благо,любая добродетель дарованные нам Богом,это молитва,кровь,пот(с нашей стороны) и милость Божия,(со стороны Бога),так и в выборе супруга(и), мы должны придерживаться того же принципа. Я вышла замуж в 25лет (за это время,было и отчаяние и мнение о себе,что я такая умная , в вопросе о супружестве),а замуж по сути выходила практически вслепую.Неужели вы действительно думаете,что брак можно просчитать. Оглянитесь вокруг,сколко разных и неожиданных судеб.Такое возможно только Богу. Дорогая Светочка:молитесь,соблюдайте заповеди и надейтесь на милость Божию.Верте в живой о вас промысел Божий.На всяк товар , свой купец.А брак ,как вы сами знаете,это жертва(во многих и во многих смыслах).Счастье,когда ты смог сделать счастливым другого человека.Понимаю,что писала имея жизненный опыт,но так хочется ,что бы люди учились не только на своих ошибках,но и на чужом опыте. Желаю Светочке и ее подругам ,молитвенного усердия и терпения.И все будет хорошо!!!
11:20 07.07.2009 | ЗГ
(продовження)Чи зробив я усі жертви заради неї які мав можливість зробити – ні, я ж не можу так швидко стати настільки кращим, але егоїстичному мені здавалось що я робив чимало поступок. Вона, мовою цього сайту - людина воцерковлена, від мене навряд чи отримала наскільки ж суттєвий подарунок як я від неї - відкриття розуміння (чи початок відкриття розуміння) Любові, але всі ті технічно-матеріальні умови про які йдеться у статті у мене є, як є і розуміння моєї відповідальності за родину, і дякуючи їй я мав можливість бути потрібним і, мав можливість зробити трохи корисного тоді коли їй треба було. Через півроку, вона сказала, що треба ставити крапку в наших стосунках, бо вона вважає що нам не по-дорозі. Для мене спершу це було страшенним ударом (ми ж відповідаємо за тих кого приручили), але Бог посилає такі удари не просто так, значить так мало бути, урок я маю засвоїти. Питання до авторки статті, прошу заглянути на рік уперед, ось Ви, чи героїня Ваших пошуків у особі моєї коханої (цілком можна зробити таке заміщення, Ви у одній віковій і світоглядній категорії), знаходите собі «нормального чоловіка» - мене (стосовно «нормальності» себе - я звичайно собі лещу, а для ролі православного молодого чоловіка про яких йдеться у статті я не підхожу, бо дуже ще «юний» у сенсі духовному, але як змогла моя кохана навернути мене на дорогу правильну, то може я ще не зовсім пропащий), «зустрічаєтеся» пів року із тим кого хочете знайти, приймаєте подарунки, подорожуєте разом, знайомитеся з батьками одне одного, а потім розумієте що вам не по-дорозі… Напишіть як така ситуація сприймається очима (і серцем) православної дівчини. Наперед вдячний.
11:19 07.07.2009 | ЗГ
Цікава стаття, Я хотів би попросити авторку написати продовження. Темою для продовження може бути, наступна ситуація. Пів року тому я познайомився із дівчиною, яку покохав, покохав з першого погляду, чи навіть не погляду а якогось іншого сприйняття, бо покохав не очима (як грішний я робив до того), а серцем (не боюсь таке писати, бо перші тижні не міг навіть розібрати якого кольору у неї очі, не те що роздягнути її своїм липким поглядом, що більш типове для мене тодішньго). Покохав, але не полюбив, саме вона розповіла мені про те що Бог є любов, і що та любов не перестає, і я зрозумів що те що у мене це пристрасть, закоханість, кохання, але ще не Любов, бо любов у сенсі Любові будується роками а не знаходиться раптово. Завдяки дівчині я почав ходити до церкви, став намагатися задумуватися над тим що варто учитися молитись, вірити, надіятись, терпіти, прощати і любити. Дівчина для мене була якимось чудом бо ні у яких своїх попередніх мріях я не міг намріяти таку скромну, добру і православну (саме в такій послідовності - як я її вивчав) дівчину. Мені здавалось, що, враховуючи мої попередні гріхи, я не заслуговував на такий аж занадто гарний подарунок, але вона була поруч, вона мене розуміла, слухала, терпіла, сприймала. Я намагався віддавати їй все краще що мав сам, важко сказати наскільки успішно і вдало, бо мало хотіти поділитися, треба ще мати чим і знати коли і як це зробити. Йшов час, я вірив що це моя половина, і що відступати нема куди.
12:38 05.06.2009 | Александра
Life is more comlex and as you said it all starts after wedding. Love will conquer it all
18:46 30.05.2009 | Alien
"ни гении, ни замоленные святоши."

Мне только одно интересно осознаёт-ли мистер Ткачёв, насколько ОПАСНЫ такие слова из уст священника ? Впрочем я убежден, что ответа не будет, и мой комент удалят. Да ну и ладно... Цензура такая цензура, ага.

Коментар:
Ну Вы же сами понимаете, что вместо того, чтобы предметно оспорить взгляды автора, Вы с места в карьер нахамили священнику. Комментарий останется памятником Вашему хамству. Если, конечно, главред не распорядится убрать.
Иеродиакон Савва

16:46 19.03.2009 | Николай
Добрый день
Почему подымаються темы только о парнях, мужчинах.А кто говорит о девушках, женщинах?.Ведь много зависит от самой девушки!!!Какие качества должна иметь девушка?Ведь скромность это самое большое богатства девушки.Только за это качество Вас будет ценить каждий парень(мужчина). Ведь девушка "шея" в отношениях, а мужчина голова.Очень хорошо расказивает про роль девушки , жены Монахиня Нина (Крыгина).Когда семя живет по "домострою" то каждый знает свое место в семе.Отец кормилец, а жена мать.Также и в отношениях.Все разногласия сверяйте в общего духовника.
С уважением Николай.
15:51 19.12.2008 | Людмила
Я думала,что комментарий сразу появится на страничке. Непонятно ,загрузился ли он.
15:44 19.12.2008 | Людмила
Я вышла замуж 16 лет назад за православного,именно такого, как здесь описывается,человека совершенно не приспособленного к зарабатыванию денег плюс "шкодника" Но он очень любил меня.
Два месяца после свадьбы он просто жил за счет моих родителей,не пытаясь устроиться на работу. Пока моя мама сама ее ему не нашла. И все эти 16 лет у мужа постоянные проблемы с работой и денег постоянно не хватает.
Но есть и другая сторона нашей жизни. У нас случилось несчастье - родился очень тяжелый ребенок - инвалид.
Первое в чем меня стали убеждать врачи, что я должна непременно отдать ребенка в интернат,так как муж меня обязательно бросит: мужчины этого не выдерживают.На мои уверения ,что мой муж не такой,они говорили,что я просто не знающая жизни дурочка. И были правы: в нашей инвалидной организации сейчас очень многие "папочки" не выдержав, ушли из семьи.
Но мой муж выдержал все,хотя было очень трудно и психологически и физически. Он полюбил нашего больного сына с первой минуты его жизни. . Он боролся за нашего сына вместе со мной и всегда был рядом.У мужа не хватало силы воли,как я ставить ребенка на парализованные ноги и заставлять ходить,но он взял на себя всю домашнюю работу. И только благодаря этому, мы вместе сумели поставить на ноги сына, по медицинским прогнозам,который не должен был даже самостоятельно сидеть.

Я смотрю на матерей - одиночек, таскающих тяжелые инвалидные коляски, и думаю, что если бы я вышла замуж за другого, хорошо зарабатывающего мужчину,какой бы была моя судьб? И скольких моих подруг со здоровыми детьми разбогатевшие мужья поменяли на молоденьких любовниц.


16:02 13.12.2008 | Валерий
Есть поговорка: "Ангела ты не найдёшь, поскольку они не женятся и замуж не выходят" А все "неангелы" - человеки грешные, мы с вами... Конечно, элементарная рассудительность при выборе спутника жизни должна присутствовать. Но оценивать партнёра только крайними категориями - это уже свидетельство о личной духовной гордыни. Нужно научиться видеть помимо недостатков, пороков и несовершенств, ещё и достоинства. Созидание семьи - это не воспитание друг друга, а ПРИТИРАНИЕ СЕБЯ под ПАРТНЁРА, чтобы получилось одно целое... Скажу о себе. Восемнадцать лет назад встретились два эгоиста: я и моя будущая жена. И что? Конечно, все наши шипы с первых же дней вонзались друг в друга. Но ведь была ЛЮБОВЬ! Да и потом, вера - это не абстрактное понятие, удалённое от жизни, - это сама жизнь. Истинная вера действует любовью!.. Благодарение Богу! На сегодня мы не идеальные и не "святые". Но мы - одно целое. Это очень важно. У нас растут две дочери, которых мы очень любим... Но если бы мы с самого начала предъявляли бы друг ко другу высокие требования, то никогда не согласились бы создать семью... Молодёжь, избегайте крайних категорий оценки, присматривайтесь к достоинствам или их зачаткам. Мудрая жена найдёт способ как помочь мужу развить достоинства и победить недостатки. А неразумная сама превращается в "бензопилу" и супружество - в ад... Делайте выводы... Спаси, Господи!
22:56 12.09.2008 | Мария
Видела по СТБ передачу, документальную. Что-то вроде о семейной жизни инвалидов. Прошу прощения за свой склероз и возможное искажение фактов. Так показывали семью, батюшка, матушка, детки (или ребенок) есть в общем. Матушка на инвалидной коляске. Полюбил ее парень. Она сказала. я мол православная, верю в Бога. А ты веришь? Он ей ответил. Я люблю тебя. Если ты говоришь что Бог есть, значит так и есть. Верю.
Т.е. мораль. Он был неверующим, обычным парнем. Но любовь, доверие, не-могу-слов-подобрать, в обще ради этой девушки он захотел жить тем чем живет она, верой. И вот результат. Он батюшка. Живут в любви.
03:34 23.08.2008 | Андрей (иподиакон)
Сразу же,прочитав эту статью вспомнил "советский" фильм,где муж ходил во Владиирский собор и сидел дома *молился;-)*,а жена работала уборщицей.
Коечно,если тебе не мешает учеба в ВУЗе ,или др. заведени,ИДИ зарабатывай! Бояться идти на работу,из-за того,что в сегоднешем мире человек-человеку волк,а "-в Храме и дома "спокойствие", и мне там легче"),это особый вид прелести - ОТСУТСТВИЕ любви к своей жене ,семье.
"-Пусть голодают,бессребрие-главная добродетель!"-скажет такой человек в сердце своем.
То,что сейчас уже не те времена,не 1-2В. по Р.Х.,этот человк не хочет понять.Святые отцы подчеркивали,что ОСКУДЕЕТ ЛЮБОВЬ,что не будет в последне время таких подвигов.Сейчас такое время!Нужно понудить себя к деятельной любви ,хоть и тяжело,на работе "ЗВЕРИ",терпи ради своей семьи,ребека.
Другое дело ,если человек учится в ВУЗе а заочке,или скажем в Семинарии,надеясь на милость Божию стать священнослужителем,тут с работой -другое дело.
Если у священника матушка
будет посоянно пилить его за
малый доход,и уйдет от него,в конце концов(я знаю такие случаи),то на ком ему женится?Где,ваша, девченки,церковность?
Насчет спутницы жизни-сложная проблема.
К сожалению с неверующимиили или нецерковными девушками
общий язык найти скорее всего не получится.Тебя просто скорее всего она не поймет,даже если она и будет с хорошим характером: человек искаженно воспринимает сущность Христиантва- не осознает греха.Подчеркиваю ,я не обиняю ее в
греховной жизни,ибо все люди согрешили,не важно кто чем.
У
14:33 03.06.2008 | Руслан
Неисчерпаемая тема! И не просто так дискусия полгода продолжается. Но хотелось бы напомнить написанное в американском баре "дикого запада":--"просьба в музыкантов не стрелять--играют, как могут".
10:06 03.06.2008 | Ольга
Светлана, верю, что всё у Вас будет хорошо. ОН - найдётся. Молитесь о вашей скорой встрече. Господь Вас бережет от ошибок, ведь Он дал Вам прозорливое сердце, и Вы не кидаетесь на первого попавшегося. Духовного Вам роста и замечательного православного мужа. Думаю, это будет человек, за которого ВАМ придётся побороться. Тогда это точно ОН!!!
15:33 28.05.2008 | дантист
Увидел себя со-стороны ). Недавно был покинут прекрасной православной девушкой, думаю и потому что не хотел над собой работать. И насчет фанатизма-как в зеркало посмотрел ) - сам такой был еще "вчера". Я как-то вообще за собой замечаю все время какие-то крайности- то фанатизм в вопросе семьи, то как «блудливый шкодник»... Короче есть над чем работать.
Очень правильно сказал 3D "О двух концах палка":
1. Дело в том, что ситуация на этом поприще бывает и наоборот-когда типа нет нормальной невесты. Бред оф сив кейбл. Никогда, конечно не будет тебе идеального спутника, пока сам не поменяешься (в этом плане очень полезно послушать мон.Нину).
2. И хочу поддержать Надежду: "Ты берешь любимого человека и вы вместе боретесь за свои души"=100%. Нет готовеньких, хорошеньких "со склада и под заказ". Полюбому, если даже вроде как идеально подходят друг-другу придеться притираться острыми углами, кушать общий пуд соли.
Как замечательно сказал в своей книге "Один раз на всю жизнь" св.Илья Шугаев: "2 человека это камни с острыми углами, которые находятся в одном мешочке. И есть 2 варианта: 1) либо камешки не притрутся, разорвут мешочек и разлетятся в разные стороны; 2) либо обтешат друг-об друга свои острые углы (больно, а что делать:)) и остануться гладенькими в своем мешочке, вместе.
Короче надо молиться, работать над собой (и на работе ) ) и Бог поможет, если увидит наше, хоть маленькое старание.
Бог в помощь!
21:44 26.03.2008 | Надежда
Я не совсем согласна с вами. Православная семья - это подвиг. Ты берешь любимого человека и вы вместе боретесь за свои души. Надо любить! Быть терпеливее по отношению к друг другу. Не выставлять критерий, так как нам самим работать и работать над собой. И просить у Бога спутника жизни. Я просила, и мне Бог дал и православного, и любимого, и опору... Надо хотя бы иногда задавать себе вопрос: А какая я? А мы только и делаем, что смотрим на соседа.
15:18 23.03.2008 | Вика
Я с вами полностью согласна,Светлана.
Часто такие с виду "правильные" парни просто не готовы создать семью.Вы спросите любого батюшку-легко ли ему? Ведь он тоже для своей семьи кормилец и добытчик.Я знаю пример такой семьи,где работает не только батюшка,но и матушка,и это совершенно не мешает им воспитывать своих детей в духе истинного православия,ведь все мы люди живые,есть всем хочется!И что плохого в том,что человек стремится обеспечить свою семью,именно обеспечить а не разбаловать роскошью?!
03:44 24.12.2007 | 3D
«Для брака не годятся ни развратники, ни гении, ни замоленные святоши. Розанов говорил: «Девушки, выходите замуж за простого человека, и он будет вам другом», - разве не сказано в этой фразе практически все? Девушки порой наблюдают в храмах сильных мира всего, политиков, банкиров, бизнесменов, которые стоят чинно и благолепно, молятся. Семейства свои приводят, вроде все хорошо. Но знали бы вы, через что приходилось, а чаще всего приходится и сейчас проходить их женам. Когда мужей сутками напролет не бывает дома. Тот самый пресловутый образ жизни и т.д. и т.п. Совместная жизнь есть подвиг. Ой, какой немалый подвиг. Поэтому, вдобавок к вышеупомянутому, люди выдающиеся – тоже не самая лучшая партия. Наслаждайтесь тем, что есть. И поменьше будьте привередливыми. Не пейте кровь. Мужик, лежащий на диване – не мужик. Если он с утра до вечера в храме – значит ему в монастырь. Да и кто сказал, что муж обязательно должен быть таким уж православным? Просто нормальный и вменяемый человек это тоже успех. Мы на земле. В самом обыкновенном мире. Где вокруг столько людей!
14:00 19.12.2007 | katsy
А чому не можна для хлопця чи чоловіка все поєднати? Заробляти і підтримувати сім"ю,так як це написано у Біблії, і разом з тим жити православно.
Хто зацікавився питанням, можна далі продовжити дискусію, пишучи на valentuna-m@bigmir.net
14:04 17.12.2007 | Ирина
Как я вас понимаю!
05:59 17.12.2007 | 3D
О двух концах палка. Всему мера нужна. Толку с того, что я состоялся, как мужчина? Да, я довольно успешен по нынешним меркам и последние гривни, слава Богу, не считаю в кармане. У женщин популярен, особенно светских. Но! Пробовал найти себе православную девушку. Хватило на две недели. Не следует путать стремление к праведности и фанатизм. Ничего хорошего он не дает. Все время хотелось взывать к терпимости – да, грешен. Но не в моих правилах рассказывать на каждом углу, какие процессы внутри приходится по этому поводу переживать. В результате чего картинка извне весьма похожа на типаж, описанный здесь, как «блудливый шкодник». Но позвольте, кто же тогда не шкодник?
22:37 16.12.2007 | Mery
Спасибо. Очень поучительно

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: