По колу

Ресурси обмежені, потреби — безмежні. Цьому навчають не лише на економічних факультетах.

Я не можу купити все, що хочу. Лише частину. Грошей вічно не вистачає. Навіть на хоч трохи відчутну частину «всього». А частина — завжди менша за ціле, із цим не посперечаєшся.

Хто хоче задовольнятися дещицею? Зупинятися на часточці, коли десь поруч — лиш руку простягни — є все? Це не я. Мені мало малого. Але й усе — недосяжне.

Я нещасливий між молотом потреб і ковадлом можливостей. І я не знаю, куди простягати руку. Тому лізу в кишеню. Туди, де гаманець, кредитна картка, кілька монеток.

Нехай, думаю я. Хай мені не вистачить на острів на екваторі та замок у горах. Але я куплю собі сорочку, і маленький шматочок щастя — розміром із сорочку — буде моїм. Терпіння й труд все перетруть! Головне — не зупинятися, купуючи. І поступово, зі шматочків, я зберу все щастя цього світу!

Звучить наче жарт. Але я так живу! Помиляюся, плутаюся в поняттях. Називаю задоволення щастям. Купую його, торгуюсь — і все одно переплачую.

Задоволення минає. Сорочки блякнуть, гори осипаються, моря висихають. Я все шукаю чогось. А щастя як не було, так і немає. Утім, як і грошей. Купівельна спроможність зростає, фантазії ж летять — не наздогнати. Радість від підвищення зарплати триває не більше місяця. Потім її знову не вистачає. Більші статки — більші витрати. Замкнене коло.

Хто буде в ньому щасливий?

 

Людина не дуже змінюється впродовж життя. Принаймні зовні. Гримаски та жести немовляти лишаються незмінними і в дорослому віці. Ми змінюємося, принаймні зовні, тільки коли набуваємо нових звичок. Мабуть, не змінюємося ми і внутрішньо. Завжди залишаємося собою. У наших силу лише наблизитися або віддалитися від самого себе. Такого, яким кожного з нас замислено і створено.

 

Кажуть, слід уміти задовольнятися малим — це полегшує життя. Справді, полегшує. Але я б хотів навчитися задовольнятися всім. Усім, що мене оточує, а не тим, що вибрав важливим для себе. Навчитися радіти з усього, що зі мною відбувається. А не тільки з того, що здається приємним. Бо можу і помилитися.

 

Найлегше засуджувати того, хто вчиняє так само, як і я. Тобто — засуджуємо ми тільки свої, саме свої вади в інших. Недарма кажуть, що у близьких нас дратують ті вади, що їх самі маємо. Інша справа, що незрозумілі речі не обов’язково викликають схвалення. Часто — просто подив.

 

Коли уявляємо собі людину, котра чогось досягла в житті, думаємо побачити її зрілу, у літах. І дуже дивуємось, якщо бачимо юнака. Але ж це — наші сподівання стосовно себе, наші уявлення про самих себе. Звершити щось можна у будь-якому віці. Уся справа в тому, коли саме ми хочемо чогось досягти. І коли ми готові до цього. Часто це одне й те саме.

 

Кожен по-різному ставиться до чудес. Когось вражає Воскресіння Христове, когось — перетворення води на вино. А когось — щоденний світанок і власне дихання. Всі люди різні. Щасливі ті, у чиє життя, мов промінь сонця, хоча б час від часу проривається відчуття дива. І нещасливі ті, які живуть у світі зрозумілих причин та очікуваних наслідків. Тому що чудо — це присутність Бога.

Опублiковано: № 2 (32) Дата публiкацiї на сайтi: 15 May 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 2 з 2
12:36 16.05.2008 | Светлана
Было бы ужасно, если бы человек в течении жизни не менялся! Чудо, когда Господь милостиво помогает человеку стать лучше.
12:14 16.05.2008 | Татьяна
Уважаемый Автор, я ничего не понимаю в литературных стилях и приемах. Могу лишь с уверенностью сказать, что мне понравилось Ваше повествование. Вы выразили словами то, что просто витало в моей душе. Благодарю Бога, что Он наделил нас способностью мыслить и выражать наши мысли словами. Умные мысли и красивые слова – это тоже Чудо Божье.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: