Подвиг выбора

Знайти ту єдину людину, з якою ти ладен пройти весь земний шлях, не так уже й просто. Буває, що такі довгі пошуки супроводжуються розпачливими думками про наперед визначену небом нещасливу долю. Можливо, прийшов час знову осмислити деякі аспекти цієї важливої теми?

«Отрок» пропонує увазі читача відповіді ієромонаха Макарія (Маркіша), православного місіонера та публіциста, автора серії книг, на найрозповсюдженіші запитання.

— Часто говорять, що успішний шлюб можливий, лише коли ти знайшов свою «другу половину». Чи для кожної людини Бог створив другу половину? Якщо ти не зустрів свою, то й шлюб буде невдалий, нещасливий?

Коли заходить мова про серйозну ідею, завжди намагайтеся для початку розібратися, як вона виникла, хто її автор, в якому зв’язку знаходиться вона з Христом, з Його Євангелієм. Я переконаний, що якщо ви розпитаєте своїх друзів, тих, хто захоплюється думками про «другу половину», то не менше п’ятдесяти відсотків з ентузіазмом підтвердять: так, звісно, це глибоко християнський образ, і Сам Христос так само проповідував і вчив.

Але насправді ні у Святому Писанні, ні в Старому Завіті, ні тим більше в Новому про це немає жодного слова. Ідея «другої половини» належить Платону, якого хоча й дуже поважають як філософа та письменника, проте християнським авторитетом усе ж не вважають.

Тепер стосовно самої ідеї щодо двох половинок. Платон утілив її у своєму знаменитому діалозі «Бенкет», у легенді про Андрогіна, яку вклав у вуста відомого комедіографа Арістофана:

«...Насамперед треба пізнати людську природу та її слабкості. Бо давно колись первісна наша природа була не така, як тепер — вона була інша. Передусім, існувало три роди людей, а не два, як маємо тепер — чоловічий і жіночий. Колись був ще й третій рід, що поєднував у собі обидва начала. Був, але вже нема — лишилося від нього одне тільки ім’я та й те звучить непристойно. Кажемо андрогіни й бачимо, що назва ця поєднує в собі обидва роди — андр- вказує на чоловічий, гін- на жіночий. Люди були тоді на вигляд круглясті — спина й боки сходилися в коло, рук мали по чотири кожний і ніг стільки ж, як і рук; на круглій шиї мали по два, цілком однакові обличчя...».

Пізніше з такими двоспинними, чотирирукими та чотириногими чудовиськами відбуваються різні неприємності, і...

«...Зевс порозрізував людей на дві половини — так розділяють плоди горобини, щоб засушити їх, або подібно розрізають тонкою ниткою яйце. І кожному, кого Зевс розітнув, Аполлон, за його наказом, мав повернути в бік розтину лице і половину шиї, щоб, маючи перед очима своє каліцтво, люди стали покірнішими... Коли людську природу було розділено у такий спосіб на дві половини, кожна половина бажала собі поєднатися із втраченою — вони припадали одна до одної, обіймалися і прагнули зростись в одне».

Ось вам і пошуки своєї половини. До речі, навпіл були розділені не лише андрогіни, але й чоловіки, і жінки, які теж мали по два обличчя, чотири руки й ноги і які так само прагнули до своїх відрізаних половинок... Сподіваюсь, далі можна не продовжувати: інакше, як язичницькою непристойністю, цю картинку назвати ніяк не вдається.

Та що поробиш! Хай би яким було її істинне походження і сенс, ідея «другої половини» глибоко вкорінилася в головах і серцях наших не надто поінформованих і не надто розбірливих сучасників. І ми з вами зараз вчинимо так, як споконвічно чинила Церква: перетворимо і переосмислимо язичницьку спадщину, аби надати їй християнського змісту, аби включити її в орбіту християнського світогляду. У даному випадку це виявляється зовсім не складно.

Так! — відповімо ми. — Шлюб справді можна порівняти з пошуком другої половини. Адже в шлюбі чоловік і жінка, дві окремі, незалежні особистості, з’єднуються воєдино, втрачають свою окремість, і виникає принципово нова істота — родина.

Хто ж може скласти таку пару? Очевидно, що люди не завжди можуть бути одне одному чоловіками й дружинами. Але пригадайте, що Господь, створивши людину за Своїм образом і подобою, наділив нас дарунком волі. Тому будь-яка визначеність, неминучість, «доля» (у примітивному розумінні) є чужою для християнства. Кожний з нас, у співпраці з Господом, сполучаючи свою та Його волю, здійснює свій подвиг у вільному виборі життєвого шляху, шляху до Неба.

І шлюб — якщо ви вирішили взяти шлюб — це також етап вашого подвигу. У шлюбі й справді зустрічаються і з’єднуються дві половини, проте цю якість — бути один для одного чоловіком і дружиною — ніхто у вас первісно не вкладає: це було б насильством над вашою свободою. Ви самі, з допомогою від Господа, за сприяння Його благодаті, у терпінні, смиренності й любові виробляєте в собі здатність до подружнього життя.

Шукають один одного не дві половини жахливого монстра, розрізаного колись на частини міфічним Зевсом (а тоді, надокучивши один одному й посилаючись на «несумісність», розходяться для подальших пошуків), але два безцінних Божих створіння, які здатні в шлюбі стати двома половинами єдиного неподільного цілого.

— Я вже давно хочу одружитися, але не можу на комусь зупинити свій вибір: ніхто з моїх знайомих не схожий на дівчину моєї мрії... Скільки ж можна шукати?

Це дуже тонке, особисте запитання: повторимо, що ніхто не має права змушувати вас до шлюбу. Але з приводу «дівчини вашої мрії» (або юнака, відповідно) є одне дуже важливе зауваження. Пам’ятайте, що мрія за своєю природою не властива християнському світогляду. Мрії, звичайно, існують у нашій свідомості, і безглуздо було б намагатися їх звідти вигнати, проте не можна відводити їм місця більше, аніж вони на те заслуговують. Мрія — це гра розуму й почуттів, у кращому випадку добра й світла, у гіршому — небезпечна, що веде до гріха, але так чи інакше відриває від реальності. А християнство — світогляд абсолютно реалістичний, який на істині заснований та істину шукає.

Таким чином, пошуки «дівчини вашої мрії» не забороняються, але можуть загнати вас у глухий кут. Аби цього не сталося, обмежуйте свою мрію християнським смиренням і міркуванням, реальним життєвим досвідом, знанням людей і розумінням сутності шлюбу.

— Доля в кожного своя. Далеко не всім вона обіцяє шлюб: багато хто, особливо жінки, чия зовнішність не відповідає модним «стандартам краси», не можуть вийти заміж. А інші, мало не більше половини, розлучаються.

— Справжнє кохання, засноване на інтимному зв’язку між чоловіком і жінкою, можливе лише в шлюбі — це факт. Та оскільки Бог є любов, у нас немає жодних приводів для суму й жодних сумнівів у справжній любові на інших, окрім шлюбу, підставах. Адже Сам Бог став Людиною і дав нам взірець любові не в шлюбному єднанні, а в хресних стражданнях.

Що таке доля?.. У християнському світогляді поняття це принципово відрізняється від звичайного (а точніше сказати, язичницького або окультного, котре маловіруючі люди через невігластво сприймають як щось природне). «Доля слухняного веде, неслухняного тягне» — це латинське прислів’я у християнській свідомості позбавлене сенсу. Напередвизначеність, прийнята багатьма нехристиянськими конфесіями та єретичними віруваннями, зовсім чужа для православ’я. Нас у принципі ніхто нікуди не тягне: ми вільні у своєму виборі. Але сам наш вибір, наші можливості, дороги, які ми вибираємо, — це і є наша доля. І вона дійсно в кожного своя. Різні люди, різні долі. І кожний відповідає за свій вибір, за правильний напрямок обраного шляху.

Баскетбол — гарна гра. Моє бажання стати висококласним баскетболістом не є поганим. Однак якщо зріст мій метр сімдесят, то баскетбол — не моя доля. І з цим слід змиритися.

Знання іноземних мов благотворне для душі й корисне в житті. Моє бажання вивчити арабську, китайську та санскрит можна лише вітати. Але якщо в школі на уроках німецької я, як не бився, не міг засвоїти відмінювання означеного артикля, то мови — не моя доля. І з цим також слід змиритися.

Хай би як сильно був спотворений і зіпсований шлюб у сучасному суспільстві — що ви самі щойно зауважили, нагадавши про більше п’ятдесяти відсотків розбитих родин, — він несе в собі благодать, і люди до нього прагнуть, про нього мріють... Що ж, мріють і про кар’єру професійного баскетболіста, і про високу посаду десь у Пекіні, однак погоджуються з тим, що пропонує їм доля натомість — і обирають собі інший життєвий шлях. Отже, будемо примирюватися з безшлюбністю, упокорюватись — і радіти, рухаючись уперед по обраному шляху.

Мовлено це й про тих, хто не був одружений, і про тих, хто втратив родину на диявольському вівтарі розлучення. Узяти шлюб не так уже й складно; значно складніше його реалізувати — аби він став не могилою, а колискою, школою і храмом любові, малою Церквою. Якщо цього не сталося, не будемо впадати у відчай або в паніці шукати зникаючий шанс. Навіщо?..

Справжня любов досяжна в шлюбі: це непросто, але можливо. Проте досяжна вона й на шляху безшлюбності. Слава Богу, наша доля нечасто веде нас на голгофу фізичних тортур, але вона неодмінно має бути долею несіння хреста, долею самопожертви. У шлюбі або у безшлюбності, так чи інакше, християнська доля — це спосіб віддати себе ближньому.

Опублiковано: № 4 (64) Дата публiкацiї на сайтi: 29 August 2013

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Подвиг выбора

Подвиг выбора

Журнал «Отрок.ua»
У шлюбі й справді зустрічаються і з’єднуються дві половини, проте цю якість — бути один для одного чоловіком і дружиною — ніхто у вас первісно не вкладає: це було б насильством над вашою свободою. Ви самі, з допомогою від Господа, за сприяння Його благодаті, у терпінні, смиренності й любові виробляєте в собі здатність до подружнього життя.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
13:07 02.08.2014 | Олександр
Одиночество моё-наказание
За грехи мои окаянные.
Искупление им-покаяние,
Чистосердное и желанное.

Искупление награждается
Встречей НОВОЮ и ЗАВЕТНОЮ-
Одиночество превращается
В колыбель любви семицветную.
15:14 30.08.2013 | Люда
Спасибо.
11:08 30.08.2013 | Максим
Не лицемерь и не целуй крестов
Любых - нательных и наперсных.
Целуй лишь тот, который не готов
Покинуть по любой из версий:

Что крест велик и давит спину,
Или что мал и в голенях теснит,
Что жизнь давно за половину,
А все его приходится нести,

Что все давно осточертело,
Что жизнь - совсем не переноска дров,
Что накопилось, наболело,
Достало - во!!! А бросить - не готов...

...А если дотащил свой крест -
Не выдаст Бог и черт не съест.
09:47 30.08.2013 | Валентина
да, интересная мысль...развенчание очень популярных "мифов" о половинках и предопределенности судьбы...ох, сколько же горя и вреда принесли эти мифы в сознании, и какой сладкой получается вера на фоне этих заблуждений

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: