Польова пошта

У моїй поштовій скриньці ― конверт без марки. Чорний трикутний штамп. Мій брат в армії. Усміхаюся його дитячому почерку.

Іще в ліфті розірву ― поспішно і криво ― конверт; навпомацки впораюся із замком ― і так і буду стояти в коридорі з мокрою парасолькою і важкою сумкою…

У житті кожної жінки були «трикутники». Їх читали не «до чаю». Їх чекали по-іншому. «Так писем не ждут, так ждут ― письма», ― сказала Цвєтаєва.

Одного разу я водила іноземців по музею Великої Вітчизняної. Ми зайшли на виставку фронтових листів. Я не знаю воєнної історії, зате знаю англійську мову. Перекладала гостям нехитрі солдатські рядки. Ситі європейці ридали.

Буває, і я плачу. Раз на два-три тижні мені пише мій духівник ― полковий священик з Іраку. Мені незрозуміло, що він там досі робить, але очевидно: йому не до віршів і не до жартів. Пишу йому дурниці, щоб забути, що там ― війна, щоб він ― хоч на мить! ― забув, що там ― війна. Але навряд чи він забуде. Тому і плачу.

Питаю бабусю: про що ви їм тоді писали? Усміхається бабуся. ― Писали про дітей, про будні… ― А про страх свій за них ― писали? Про сльози, нічні кошмари, про очікування листоноші, про тугу невимовну?..

Я знаю англійську мову, але не знаю воєнної історії. Ні імен, ні адрес. Але мені й сьогодні, шістдесят років по тому, хочеться їм написати. Але ― що?..

Кожного травня батьки водили мене, маленьку, на курган з бузковим букетом. Потім я приходила сама. Мені це було потрібно. Я стояла, опустивши очі, подумки шепотіла своє піонерське «спасибі», іноді пускала сльозу. Волога трава на кургані шелестіла від вітру. Починався травневий дощ. Хто чув мене? Кому ставало легше?..

Цей травень подарував мені відкриття. Я дізналася, куди писати свій лист. І знаю, що писати. Ця пошта працює надійно. Це найкращий спосіб здійснити любов, висловити свою надію і вдячність.

9 травня я прийду в храм. Я запалю свічку і попрошу в Отця Небесного: «Зі святими упокой…». І зовсім по-іншому, ніж у Парку слави, зазвучать слова: «Вічна пам'ять»…

Опублiковано: № 2 (21) Дата публiкацiї на сайтi: 11 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 2 з 2
14:15 11.05.2010 | Елена
"...9 мая я приду в храм. Я зажгу свечу и попрошу у Отца Небесного: «Со святыми упокой…». И совсем по-иному, чем в Парке славы, зазвучат слова: «Вечная память»…..."
Именно так в этом году первый раз за многие годы мы и сделали. Да, это совсем по-иному, чем в парке Славы.
Спаси Господи за статью!
14:05 10.05.2010 | Елена
Очень трогательно!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: