Брехня страшна тим, що вміє накопичуватися. Накопичуючись, вона стає великою, і з часом її у світі стане стільки, що стане можливою поява сина брехні і людини гріха — антихриста. Коли він народиться, то вийде, що ми всі — люди — його народимо, завдяки накопиченню наших спільних беззаконь в «Банк оф диявол».

Діва Марія не могла народитися одразу після гріхопадіння. Людству знадобилися віки вправляння у праведності. Потім, після цієї довготривалої «духовної селекції», із обраного насіння виросло дерево. Його сухі гілки відрізались, а його корінь обкопувався й удобрювався, поки не з’явилася довгоочікувана квітка — Отроковиця Маріам. Це — найвищий плід людства і переддень боголюдства.

Подібний механізм буде діяти (тільки в протилежний бік) і щодо обманщика, лжехриста. Його появі має появі має передувати багатовікове вправляння в нечесті. Він буде найгіршим плодом людства і втіленою демоноподібністю, на яку люди здатні.

Чому євреї не впізнали й не визнали Христа? Із тієї ж причини, з якої християни не впізнають антихриста. Адже в переважній більшості своїй не впізнають! Клюнуть на його дешеві дива і солодку риторику.

Христа потрібно було пізнавати «по духу святині». Його ж намагалися пізнати за шкалою заздалегідь відомих зовнішніх ознак: чий син, де народиться, що має зробити — і так далі.

Антихрист також впізнається не за рисами обличчя. У нього не буде ані іклів, ані кігтів на пальцях, запах сірки не буде супроводжувати його, три шістки навряд чи будуть красуватися у вигляді печатки на його лобі. Але це буде посудина диявола, а його назовуть спочатку миротворцем, а потім, недоречно цитуючи Євангеліє, і сином Божим (Див. Мф. 5, 9).

Він повинен буде поєднати в собі декілька переважаючих ознак. Обов’язково — властолюбство. Непомірне, страшне, таке, що навіть не замислюється, поклонитися чи ні дияволу, якщо запропонують «всі царства на світі за хвилину часу». Він поклониться одразу ж, із завмиранням серця і з відчуттям, що саме для цієї години він народився.

Таких завжди вистачало, але то ще не був їхній час. Про Нерона казали, що це — «людина без чеснот». Той із радістю погодився б, але... Останній обманщик буде горішком ще міцнішим за Нерона. Він не буде так відкрито, так цинічно розпусним. Він, звичайно, буде страшенно розпусним, але при цьому, купившись на лицемірство, його будуть любити і ті, хто любить піст і вихваляє цнотливість.

Це буде не дурень, який плутає імена й дати і з помилками цитує класиків. У нього буде вражаюча пам’ять і рідкісний смак. Він буде схожим на Наполеона, котрий возив із собою в походи бібліотеку і читав на привалах Гомера. Ні безсовісності, ні хтивості, ні пихатості самих по собі не вистачить. Потрібна буде подоба благородності, тонка імітація царської крові. (Плебеї так люблять витончені манери!) Потрібне буде тривале елітне виховання в закритому закладі, а потім — пародія на «явлення народу» і «вихід на службу».

Наполеон був кращим, ніж Нерон. Нерона зневажали і боялися. Наполеона любили. Навіть вороги його поважали. Але у «останнього обманщика», в ідеалі, не повинно бути ворогів. Зізнаватися йому в любові повинні будуть усі. Ті, хто відмовиться, будуть виглядати «ворогами роду людського». Це будуть небагаточисельні групи християн, котрих, як і на світанку християнської ери, знову звинуватять у всіх гріхах, а головне — в непослуху всесвітній державі. Перші століття оживуть без екранізації. Дай Боже, щоб ожила і вірність Христу, а не лише гоніння на Христа і Церкву.

Невелика частина євреїв також відмовиться назвати цього персонажа месією. Вони зрозуміють одним лише їм відомим способом, що це — втілена брехня. Ці євреї будуть «залишком», про який говорили пророки. Вони згадають про Найсолодшого Ісуса, Котрого відкинули їхні батьки, і заридають за Ним, «як за первістком», і тоді по-справжньому звернуться до Бога батьків. «Залишок» християн і «залишок» євреїв складуть останній внесок у загальносвітову скарбницю Божих обранців.

Процеси у світі мають стати глобальними. Єдина валюта, єдині закони, одна ідеологія «всесвітнього царства». Технічний прогрес, як раб, буде обслуговувати інтереси обезбоженого людства і його прагнення. Антихристу будуть, як повітря, потрібні інформаційні технології. Будь-яка війна неможлива без солдатів. Але сучасні війни неможливі без технології «промивання мізків», без зв’язку, без інженерних розробок. Царство брехуна буде надтехнологічним царством.

У режимі он-лайн на всіх континентах антихрист буде воцарятися, коронуватися, приймати вітання, творити хибні дива. Якщо сьогодні весь світ пильно слідкує за однією подією, чи то за Олімпіадою, чи то за виборами в США, чи то за польотом у космос, то це всього лише телерепетиції майбутніх «всесвітньо важливих» подій.

Що в нас є, щоби боротися? Є літургія, і більше, здається, немає нічого. Принаймні, все, що є, пов’язано з літургією. Таїнство Тіла і Крові, проповідь, взаємодопомога, прагнення до майбутнього віку і бажання з ним, а не з примарним земним щастям, пов’язати свою надію. Це єдиний дієвий фронт боротьби. Вочевидь, доведеться чекати підробок та обманів і на цьому фронті. Розколи та єресі будуть помножуватися. Ті, кому все одно, у кого причащатися, вже спіймані. Це — дрова для вогнища антихриста. Церква буде все більш літургічною, чим гарячіше дихатиме диявол у потилицю віруючим.

Наша дрібна розпуста, наша нечиста любов до політичних діячів, наше бажання мати все, але працювати, не потіючи, — все це і багато іншого вписується в майбутню систему якнайкраще.

Не треба говорити про коди. Це розмови про симптоми, а не про корені хвороби. Не варто боятися техніки. При службі Христу вона полегшує життя і є благословінням. Тільки без Христа вона стає прокляттям і шляхом до встановлення гріховного світопорядку. Можливо, лукавому хочеться, щоб ми розмінялися на дрібниці й сперечалися про дрібне, тобто «відціджували комарів» і «ковтали верблюдів». Тоді вийде, що кожна людина християнського віросповідання, яка шумить навколо речей другорядних, буде духовним сином древніх богоубивць. Адже вони також були мастаки посперечатися про дрібниці і, разом із тим, не помічали того, що кричать «розіпни!», маючи на увазі Єдиного Безгрішного.

Усе ХХ століття було генеральною репетицією останнього акту загальнолюдської драми. ХХ століття потрібно вивчати пильно.

Будь-який технічний винахід, будь-яка соціальна ініціатива вписується в загальний план. (Зрозуміймо: цей план — всезагальний). І абстрактне добро без принесення його в жертву Богу, і сентиментальні слізки над чужою бідою нікого не врятують.

Хто не відчуває, що живе в часи пророцтв, що збуваються, в тому немає Христа.

Хто бачить навколо ознаки Великих Жнив, але кидається туди-сюди і метушиться, той небезпечний і для себе, й для інших.

Все розуміти, але нікуди не смикатися, віддатися Богу і полюбити молитву — найважливіше. Диявол захоче «сіяти нас, як пшеницю», і краще за всіх піддадуться «лукавому сіянню» метушливі брати й сестри.

Розпуста погашає духовні сили в людині. Якби не розпуста, людина була б здатна зробити в сотні разів більше гарних вчинків. А так — розпуста пожирає енергію і залишає сором і докори сумління, плюс — небажання жити. Розпуста важлива для диявола. Без глибокого занурення в розпусту антихристу не прийти.

Занадто велика кількість земних занять небезпечна для людини. Якщо перед Потопом люди «їли, пили, женилися, заміж виходили», то в часи Содому до традиційного набору із їжі, пиття і родової діяльності додавалися такі поняття, як «купували, продавали, садили, будували» (Див. Лк. 17, 26-39) Посеред речової діяльності так легко забути про існування Небесного Царства. Що таке вся наша надбрехлива цивілізація, як не каламутна вода, в котрій лукавому зручно ловити безцінні душі?

Лукавий — неабиякий поборник цивілізіції. Адже без глобальної цивілізації антихристу не прийти, і людству не скиснути в одне велике лукаве тісто.

Є в кожному з нас щось сухе, те, що складає харч для вічного вогню. І є щось вологе, те, що не дає горіти. Градус життя підвищується. Князю світу цього вигідно, аби ми підсохли й потім спалахнули, як сірники, як багато сірників. Нам варто гарненько підмокнути, стати недоступними для геєнського жару. Тим більше, що і Життя Вічне для нас починалось у воді (Хрещення), і Христос для нас є Велика Риба (Іхфіс), як казав Тертуліан та інші отці.

На землі Царства Божого не буде. Ніколи. Сама земля і всі діла на ній згорять. А буде подальше сповзання в темряву і витончення боротьби між Царством Христа і прийдешнім царством антихриста до ювелірного рівня.

Але боятися не варто. Поки в церкві виголошують «Благословенно Царство Отця і Сина і Святого Духа», — а ви при цьому стоїте серед тих, хто молиться, то особисто вам не можна лякатися і жахатися. Особисто ви якраз тримаєтеся за міцну руку Божу і маєте відчувати себе комфортно, як дитя на руках у мами.