Звичка до благодаті

Один молодий монах запитував старця, як спастися. Старець у відповідь попросив його згадати й описати свої відчуття, коли той вперше зайшов до монастиря. Молодий відповів, що все йому здавалося дивовижним і святим, все полонило розум і чарувало серце. Отець відказав, що треба до старості зберегти таке ж відчуття, не дати йому щезнути. Необхідно служити всім, як менший і нижчий, і завжди лишатися таким, наче щойно ввійшов у братство, а не обріс із часом зв’язками, зарозумілістю, оманливими думками.

Хвороба, про яку йдеться, називається звичкою до благодаті. Священику, котрий простояв біля Престолу декілька десятків років, буває важко згадати про те, що він не вершитель Таїнств, а служитель Таїнств. Він служить, а звершує ― Господь. Якщо різницю між цими двома поняттями впустити, то вийде те, про що з гіркотою говорив Тихон Задонський: стоять біля Престолу по тридцять років ― час святими бути, а вони ще гіршими робляться.

Отож, перша порада воцерковленій людині ― не звикати до благодаті. Треба шукати і знаходити нові грані церковного життя, яких, на щастя, безліч. Тут доречні й паломництва, і відвідування інших парафій, і гарні книжки.

Друга, не менш важлива порада ― не варто лізти в церковну політику. Людям часто здається, що коли вони когось знають особисто, кудись з’їздили, з кимось спілкувалися; коли вони з перших рук дізнаються новини про призначення архієреїв на кафедри, про кулуарні розмови й закулісні інтриги, то це свідчить про їхню глибоку церковність. Це примітивна брехня й велика помилка. У фільмі «Волга, Волга» товариш Бивалов всюди і скрізь поспішав розповісти про те, що він «особисто знає Шульберта». Цими словами він освідчувався у повному незнанні музики й одночасно в бажанні представитися її знавцем. Такими ж «знавцями» церковного життя є і наші «святенники», котрі знають що завгодно і про кого завгодно, але тільки не те, що треба. Отже, другий принцип формулюється так: не лізти в кипучу діяльність, але, за апостолом Павлом, жити тихо і працювати власними руками (1 Фес. 4, 11).

Людям треба спілкуватися. Брат від брата укріплюється, як місто тверде (Прит. 18, 19), і нитка, втричі скручена, не скоро порветься (Екл. 4, 12). Потрібні брати й сестри у Христі. Ну хоча би брат і сестра, люди, які мають духовний досвід, вірні Православній Церкві, котрі можуть вислухати, зрозуміти, підказати, поділитися. Отже, третій принцип ― спілкування з віруючими людьми поза храмом.

А найголовніше ― це діяльне наближення до Бога через виконання заповідей. Христос вічно молодий. На тлі таких стариганів як Конфуцій, Магомет, Мойсей воскреслий Христос ― це Юнак. Бути з Ним у єдності й не насититися Його свіжістю і новизною неможливо. Якщо вашу душу вкрила короста, якщо ви втомилися, згорбилися у своєму «християнському житті», то є сенс переглянути своє життя. Може, воно не цілком християнське. Адже якщо Господь обіцяє нам скорботи, працю і подвиги, то нудьги й утоми не обіцяє ніколи. І все життя наше ― це довга анфілада кімнат, одна на іншу не схожих. У кожній є багато цікавого, але в жодній із них не можна лишатися надовго. Треба пройти крізь них, як ніж крізь масло, і досягнути кінцевої мети ― єднання з Богом.

Загалом, тим, хто вже встигнув утомитися від віри й кому здається, що він усе зрозумів і до всього звик, треба готуватися до нечуваних змін і до вічного оновлення. Бо таким і лише таким є справжнє церковне життя.

Опублiковано: № 5 (29) Дата публiкацiї на сайтi: 14 January 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 12 з 12
15:16 23.03.2010 | Мария
Один старец, когда видит, что по немощи духовной и маловерию впадаем в этот грех и совершаем послушание клиросное по привычке, рассеянно, без благоговения и страха Божия, говорит:" Забыли, перед кем стоим!.." И отрезвляет. Дай нам Бог НЕ ЗАБЫВАТЬ.
15:50 18.07.2009 | Михаил
"И вся жизнь наша — это длинная анфилада комнат, одна на другую не похожих. В каждой есть много интересного, но ни в одной из них нельзя оставаться надолго. Нужно пройти сквозь них, как нож сквозь масло, и достичь конечной цели — предстояния пред Сладчайшим Иисусом" - как хорошо сказано! Как страшно потерять благоговение к Святым Таинствам Церковным и получая их "как бы по привычке" просто ставить для себя галочку, не понимая, что таким образом благодать принимаешь не в очишение и спасение, а во грех и осуждение! Помоги нам, Господи смыть коросту с нашей души!
15:30 20.06.2009 | Ирина
Прошу прощения за опечатку: взглядом.
15:29 20.06.2009 | Ирина
Спасибо за нужную всем православным статью. Важно посмотреть на что-то свежим взглыдом.
Спаси вас всех Господь!
16:25 19.01.2009 | Р.Б.
Все правильно написано!
18:57 24.10.2008 | Евгения
Спасибо, как это верно - вспомни,когда ты в первый раз почувствовал присутствие Бога.Ведь Он всегда рядом, просто мы не всегда это чувствуем!
00:39 29.01.2008 | Юрий
Темой проповедей всё чаще становится политика,а вопросы деятельного приближения к Богу затрагиваются реже.
17:25 27.01.2008 | Инна
Вы считаете, что можно делать резкие перемены в своей жизни, если есть скука и усталость? Например, менять приход, или духовного отца? Или все же ждать каких-то знаков внешних для перемен?

Коментар:
Автор статьи, очевидно, имел в виду, что следует ожидать не "знаков внешних", а таки самих перемен. Одобрения своевольной смены прихода или духовного отца в статье отнюдь не наблюдается. Советы о.Андрея касаются только посещения других приходов, паломничеств и т.п. (Олег Кочевых)

23:09 24.01.2008 | Виталий
Христианин Церкви Христовой.
Во-первых, благодать не относится к нашим болезням,страданиям и немощам. Благодать пришла к нам через веру в Иисуса Христа. Она касается нашего спасения. И незаслуженной нами благости и милости Божьей по отношению к падшему человеку. Пусть Господь благословит вас, чтобы познать ее, а не привыкнуть к ней. (Ин 1:17;Еф 2:7-10)

Коментар:
Пусть Господь благословит, чтобы мы познавали благодать Его и в наших болезнях, страданиях и немощах (Олег Кочевых)

20:08 24.01.2008 | Анатолий
Я вполне согласен с автором этих строк!!!!!СПАСИБО
"Ведь если Господь нам и обещает скорби, труды и подвиги, то скуки и усталости не обещает никогда" - это очень воодушевляет.
Скука - самое страшное, и сколько интересного дает жизнь!
18:00 18.01.2008 | Александра
Спасибо!
"Ведь если Господь нам и обещает скорби, труды и подвиги, то скуки и усталости не обещает никогда" - это очень воодушевляет.
Скука - самое страшное, и сколько интересного дает жизнь!
15:36 17.01.2008 | Галия
Спасибо,очень своевременно.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: