Сидіти спокійно

Є люди, які готові гори перевертати заради того, щоб зробити світ кращим. Вони часто звинувачують у байдужості тих, хто не поділяє їхньої наснаги до змін. Проте варто перегорнути сторінки історії, щоб переконатися, що стати до строю та марширувати недостатньо для загального щастя всього людства. Не є зайвим спочатку зрозуміти, куди прямує цей стрій ентузіастів...

Хтось сказав, що зло тріумфує, коли добрі люди сидять склавши руки. Сказано, як відрізано. Спробуй не погодься. Погодився — й одразу, як марево перед очима, постають образи людей з палаючим поглядом та вольовим підборіддям. Їх багато, цих людей, вони йдуть так, ніби набігають людськими хвилями на берег історії. Вони сміливі й переповнені благородних думок. Їхня мета — змінювати на краще несправедливе життя.

Обережно наближуюся до одного й питаю: «Чи далеко зібралися, товаришу?» — «Крокую, -відповідає, — у спільному пориві змінювати життя на краще. Доволі вже лиху безкарно над людством знущатися». — «А що конкретно будете робити, товаришу?» — питаю обережно. — «Поки що не знаю. Та щось же треба робити. Не можна ж сидіти склавши руки».

Він іде, підхоплений морем подібних ентузіастів, піднімаючи пилюку й дихаючи цією пилюкою. А я залишаюся на місці й повторюю його слова: «Що робити не знаю. Та щось же робити треба»...

Добрі люди, хороші люди, послухайте. Послухайте всі ви, хто вважає себе хорошим, а джерело лиха мислить десь далеко від себе. Послухайте ви, хто не в змозі всидіти на одному місці, і хто чітко не уявляє, що робити. Не мене, звичайно, слухайте. Хто я для вас? Ісаю послухайте.

Я кликнув на теє: ваша сила — сидіти спокійно! (Іс.30,7). І ще: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні. Та ви не хотіли (Іс. 30,15).

Надлишок енергії разом із моральним пафосом і вкупі з туманом у голові — для сатани це ніби «коктейль Молотова». З правдолюбців та холериків, з тих, хто має підвищений градус вимог до світу, а в голові безліч уривчастих думок, і всі чужі, — власне з таких персонажів можна зліпити все, що заманеться. Хто має сильну волю та чітко поставлені цілі, хто послідовний і злий, той зліпить з цієї маси безглуздих ентузіастів будь-яку фігуру. Якщо, звичайно, самі ентузіасти не позагризають один одного, сперечаючись про те, в який бік робити революційний крок.

Сидіти спокійно. Як це прекрасно. Гадаю, перед тим, як заслужити у Господа похвалу (Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї), Марія вже любила сидіти на місці, розмірковуючи. Тоді як Марфа, напевно, любила носитися із кутка в куток, та все у справах, і все у невідкладних. Які вони були в житті, такі, вочевидь, і перед Господом. Перша біля ніг з увагою. Друга з каструлями біля вогню. Таких більше. Таких видимо-невидимо.

Ну й бігали б собі. Так ні. Їм хочеться увесь світ втягнути у вир свого холеричного ентузіазму. Вони впевнені, що розуміють усе правильно. Вони не припускають навіть думки, що їхня активність — це не благі наміри доброї людини, а метушлива гидота з претензією.

Років у вісім я потрапив до лікарні з апендицитом. Поряд лежав такий же, як і я, хлопчик. Нас одночасно прооперували. Їсти не можна. Пити не можна. Шов ниє. Перевертатися з одного боку на другий боляче. Няня губи змочує водичкою що півгодини. Вранці прийшли до нас батьки. До нього бабуся. Він ниє: «Їсти хочу». А лікар категорично заборонив давати що-небудь їсти добу чи більше. Не пам’ятаю. Пам’ятаю сказав: «Втратите дитину». Та що таке лікар, якщо дитина просить їсти? Бабуся біжить у хлібний магазин і повертається з плетеником. Онук їсть, а через декілька годин його везуть у морг. Бабуся — вбивця.

Вона вбивця за фактом, але не за намірами. За намірами вона — найкращий друг голодного онука. Проте факт сильніший за наміри. Вона — вбивця. Причому вбивця через свою людинолюбну впертість, через апріорну впевненість у своїй правоті. «Я ж не хочу поганого. Я доброго хочу». Спробуй пояснити такій людинолюбній дурепі, що несвоєчасна й нерозумна любов страшніше за пістолет. Не поясниш.

Була б вона одна така. Але такий увесь рід людський. Усі впевнені в своїй правоті, усі готові горло перегризти, доводячи, що бажають тільки добра. І всі вбивають один одного, якщо не одним махом за допомогою каменюки чи ножа, то повільно за допомогою ворожнечі, образ, пліток, підступів, осуду. Просто якась банда людинолюбних убивць, впевнених у кришталевій чесності власних намірів. Класичний злодій на такому тлі виглядає пристойною фігурою. Принаймні, фальшу менше. І все зрозуміло від самого початку.

Лихо тріумфує не тоді, коли добрі люди сидять тихо. Лихо тріумфує, коли моральні пігмеї уявили, що вони велетні. Коли ці удавані велетні закотили рукава й вирішили боротися зі злом, яке, як їм здається, зрозуміле й очевидне. Тоді лихо, тонке і вислизуще, хитре й невловиме, оволодіває цими сліпцями й перетворює їх на свою зброю.

Їм би тихо посидіти, поміркувати. Так ні. Відчуття власної правоти кличе в дорогу. Зупиніться, прошу вас. Не я прошу. Пророки просять. На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть (Єр. 6, 16).

Ваша сила — сидіти спокійно.

Опублiковано: № 5 (47) Дата публiкацiї на сайтi: 14 October 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Сидіти спокійно

Сидіти спокійно

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Лихо тріумфує не тоді, коли добрі люди сидять тихо. Лихо тріумфує, коли моральні пігмеї уявили, що вони велетні. Коли ці удавані велетні закотили рукава й вирішили боротися зі злом, яке, як їм здається, зрозуміле й очевидне. Тоді лихо, тонке і вислизуще, хитре й невловиме, оволодіває цими сліпцями й перетворює їх на свою зброю.
Розмiстити анонс

Результати 26 - 50 з 142
18:16 28.10.2010 | ден
Эмиль , да простят меня православные ( т. к. они редко с кем спорят , да и в адвокатах не нуждаются ) ,
в том то и дело , что они Истиной считают Христа прежде всего , и далее истиной считают каждого человека - Дэна , Эмиля , Николая , всех ( потому что за всех распялся и воскрес для всех )
А весь прикол в том , что никогда в жизни мы с тобой жестокие обиды друг другу не простим , доколе не окунёмся в непостижимую метафизику православной благодати , что невозможно никак без соблюдения слов Христовых .
И там уже страх Божий , любовь , надежда - понятия или определения нам мало пока понятные.
17:39 28.10.2010 | .
Олександр : тел в Харькове 764-43-92 хлеб или лекарства вам доставят в теч 1 часа .
16:48 28.10.2010 | Николай
> Иисус ни когда не считал, что его путь самый правый на земле.

Та вы че? перечитайте Евангелие, например, Ин. 14,6
15:31 28.10.2010 | Халилов Эмиль
Ден, беда христиан в том, что они думают что истина только в Христе. Иисус ни когда не считал, что его путь самый правый на земле. Его пример лишь один из многих, но это не унижает его достоинств. Тоже можно сказать абсолютно обо всех учениях на Земле. Хотя есть и понимающие. Верь, но помни - это лишь твой путь.
15:23 28.10.2010 | олександр
Добре "сидеть спокойно",коли є що їсти.Запитання до отця Андрія-порадьте,отче,що робити,коли не платять по півроку зарплату на Харківському "Міськелектротрансі" інема за що кутити кусок хліба?
14:39 28.10.2010 | ден
А зло внутри себя , это: " вражда , обиды , осуждение..." - о чём , собственно , и статья
Может "не православные" как то по-другому устроены ?
13:47 28.10.2010 | ден
Эмиль , православные христиане верят не в мировое господство православия а в Воплотившуюся Истину - Христа , распявшегося за человеческие грехи и воскресшего на третий день.
И борьба у них не с каким-то внешним злом , но злом внутри себя.
( Я лично очень хотел бы стать одним из них )
10:40 28.10.2010 | Халилов Эмиль
По-другому, если ты считаешь свою веру единственно правой, ты и есть то зло, с которым борешься.
10:34 28.10.2010 | Халилов Эмиль
Я сильно ошибся. "Обязано восторжествовать".
10:31 28.10.2010 | Халилов Эмиль
Если ты считаешь, что зло заключается в том, что в мире еще не восторжествовало православие, так как этим оно должно устранить все зло, то ты сам являешься этим злом! И борешься сам с собой.
19:23 27.10.2010 | ден
Это с таких строчек "капает кровь" ?
15:44 27.10.2010 | олександр
Згоден,що революції не ведуть до щастя.Земне життя,з погляду пережитого-"юдоль скорбей".Але,як "можна сидеть спокойно",коли "латану сорочку з каліки знімають",а слуги са тани живцем закопують твій народ і його мову.
08:55 27.10.2010 | без пафоса
Скупые отзывы о стате вовсе не означают , что читателей мало.
Смелее , он не "загордится и не испортится " , тем более нашими молитвами .
Нужны и Критики.
00:55 27.10.2010 | Светлана
Всё возможно. Но не случалось....
17:35 25.10.2010 | ден
Светлана , у вас или у ваших подруг , никогда не случалось :
приходите на корпоратив , а одна из дам в таком же платье ?
И лекала и цвет те же ! ! !
13:58 25.10.2010 | Светлана
OLKI по поводу мультика - мультик с подобным сюжетом видела года три назад на курсах по праву.... так что сюжет не нов, и насколько помнится он и был черно-белый. К сожалению, не помню названия...
17:02 24.10.2010 | .
автор - Григорий Климов
16:55 24.10.2010 | ден
"..в типографской краске" - это о Максиме Рудневе ,( мальчишки издевались над хиляком ) , и в детских молитвах он просил силы и власти , выпросил же огромные звёзды на погоны и стал палачём Сталина , затем стал серым кардиналом при след. вожде
Может история и вымышленная.
Может здесь нет и связи со статьёй , заранее извиняюсь.
14:59 24.10.2010 | итп
т.е. речь идёт о христианском смирении ?
20:33 22.10.2010 | ребята
благодарим о.Андрея искренне , текст очень глубокий
22:23 21.10.2010 | вяч
меня , кстати , самого исключили из рыболов-охот-коллектива , а нонче ж открытие на хищника. Трагедия , понимаешь...

Коментар:
Предупреждение за оффтоп.
Иеродиакон Савва

18:09 20.10.2010 | Димыч
хороший текст. правильный и честный.
18:07 20.10.2010 | вяч
благодарю
16:13 20.10.2010 | .
вяч
1 кор 13
15:32 20.10.2010 | вяч
Прошу комментов:
" любовь к грешнику, не гаснущая при виде его грехов, выше и чудеснее, чем воскрешение мёртвых."(Знаю - не знаю)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: