Сидіти спокійно

Є люди, які готові гори перевертати заради того, щоб зробити світ кращим. Вони часто звинувачують у байдужості тих, хто не поділяє їхньої наснаги до змін. Проте варто перегорнути сторінки історії, щоб переконатися, що стати до строю та марширувати недостатньо для загального щастя всього людства. Не є зайвим спочатку зрозуміти, куди прямує цей стрій ентузіастів...

Хтось сказав, що зло тріумфує, коли добрі люди сидять склавши руки. Сказано, як відрізано. Спробуй не погодься. Погодився — й одразу, як марево перед очима, постають образи людей з палаючим поглядом та вольовим підборіддям. Їх багато, цих людей, вони йдуть так, ніби набігають людськими хвилями на берег історії. Вони сміливі й переповнені благородних думок. Їхня мета — змінювати на краще несправедливе життя.

Обережно наближуюся до одного й питаю: «Чи далеко зібралися, товаришу?» — «Крокую, -відповідає, — у спільному пориві змінювати життя на краще. Доволі вже лиху безкарно над людством знущатися». — «А що конкретно будете робити, товаришу?» — питаю обережно. — «Поки що не знаю. Та щось же треба робити. Не можна ж сидіти склавши руки».

Він іде, підхоплений морем подібних ентузіастів, піднімаючи пилюку й дихаючи цією пилюкою. А я залишаюся на місці й повторюю його слова: «Що робити не знаю. Та щось же робити треба»...

Добрі люди, хороші люди, послухайте. Послухайте всі ви, хто вважає себе хорошим, а джерело лиха мислить десь далеко від себе. Послухайте ви, хто не в змозі всидіти на одному місці, і хто чітко не уявляє, що робити. Не мене, звичайно, слухайте. Хто я для вас? Ісаю послухайте.

Я кликнув на теє: ваша сила — сидіти спокійно! (Іс.30,7). І ще: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні. Та ви не хотіли (Іс. 30,15).

Надлишок енергії разом із моральним пафосом і вкупі з туманом у голові — для сатани це ніби «коктейль Молотова». З правдолюбців та холериків, з тих, хто має підвищений градус вимог до світу, а в голові безліч уривчастих думок, і всі чужі, — власне з таких персонажів можна зліпити все, що заманеться. Хто має сильну волю та чітко поставлені цілі, хто послідовний і злий, той зліпить з цієї маси безглуздих ентузіастів будь-яку фігуру. Якщо, звичайно, самі ентузіасти не позагризають один одного, сперечаючись про те, в який бік робити революційний крок.

Сидіти спокійно. Як це прекрасно. Гадаю, перед тим, як заслужити у Господа похвалу (Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї), Марія вже любила сидіти на місці, розмірковуючи. Тоді як Марфа, напевно, любила носитися із кутка в куток, та все у справах, і все у невідкладних. Які вони були в житті, такі, вочевидь, і перед Господом. Перша біля ніг з увагою. Друга з каструлями біля вогню. Таких більше. Таких видимо-невидимо.

Ну й бігали б собі. Так ні. Їм хочеться увесь світ втягнути у вир свого холеричного ентузіазму. Вони впевнені, що розуміють усе правильно. Вони не припускають навіть думки, що їхня активність — це не благі наміри доброї людини, а метушлива гидота з претензією.

Років у вісім я потрапив до лікарні з апендицитом. Поряд лежав такий же, як і я, хлопчик. Нас одночасно прооперували. Їсти не можна. Пити не можна. Шов ниє. Перевертатися з одного боку на другий боляче. Няня губи змочує водичкою що півгодини. Вранці прийшли до нас батьки. До нього бабуся. Він ниє: «Їсти хочу». А лікар категорично заборонив давати що-небудь їсти добу чи більше. Не пам’ятаю. Пам’ятаю сказав: «Втратите дитину». Та що таке лікар, якщо дитина просить їсти? Бабуся біжить у хлібний магазин і повертається з плетеником. Онук їсть, а через декілька годин його везуть у морг. Бабуся — вбивця.

Вона вбивця за фактом, але не за намірами. За намірами вона — найкращий друг голодного онука. Проте факт сильніший за наміри. Вона — вбивця. Причому вбивця через свою людинолюбну впертість, через апріорну впевненість у своїй правоті. «Я ж не хочу поганого. Я доброго хочу». Спробуй пояснити такій людинолюбній дурепі, що несвоєчасна й нерозумна любов страшніше за пістолет. Не поясниш.

Була б вона одна така. Але такий увесь рід людський. Усі впевнені в своїй правоті, усі готові горло перегризти, доводячи, що бажають тільки добра. І всі вбивають один одного, якщо не одним махом за допомогою каменюки чи ножа, то повільно за допомогою ворожнечі, образ, пліток, підступів, осуду. Просто якась банда людинолюбних убивць, впевнених у кришталевій чесності власних намірів. Класичний злодій на такому тлі виглядає пристойною фігурою. Принаймні, фальшу менше. І все зрозуміло від самого початку.

Лихо тріумфує не тоді, коли добрі люди сидять тихо. Лихо тріумфує, коли моральні пігмеї уявили, що вони велетні. Коли ці удавані велетні закотили рукава й вирішили боротися зі злом, яке, як їм здається, зрозуміле й очевидне. Тоді лихо, тонке і вислизуще, хитре й невловиме, оволодіває цими сліпцями й перетворює їх на свою зброю.

Їм би тихо посидіти, поміркувати. Так ні. Відчуття власної правоти кличе в дорогу. Зупиніться, прошу вас. Не я прошу. Пророки просять. На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть (Єр. 6, 16).

Ваша сила — сидіти спокійно.

Опублiковано: № 5 (47) Дата публiкацiї на сайтi: 14 October 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Сидіти спокійно

Сидіти спокійно

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Лихо тріумфує не тоді, коли добрі люди сидять тихо. Лихо тріумфує, коли моральні пігмеї уявили, що вони велетні. Коли ці удавані велетні закотили рукава й вирішили боротися зі злом, яке, як їм здається, зрозуміле й очевидне. Тоді лихо, тонке і вислизуще, хитре й невловиме, оволодіває цими сліпцями й перетворює їх на свою зброю.
Розмiстити анонс

Результати 126 - 142 з 142
21:29 15.10.2010 | Никита
"правы в том, что упертых не переубедить.(читал комментарии). Но, Вы укрепили веру единомышленников и это главное!"

Действительно! А давайте их расстреляем, что ли. Несогласных-то.
Почему бы и нет?
21:22 15.10.2010 | Никита
Диктатура недопустима. Любая. "Православная диктатура" ничем не лучше любой другой.

статьи о. Андрея весьма эпатажные, но какие-то однобокие, как по мне. Всегда звон с одной колокольни. Однобокий подход к проблеме. Почему бы не осветлить разные стороны вопроса? Самодурства (а это называется именно так, а вовсе не энтузиазм)не надо.
Но сидеть, сложа руки, тоже не правильно. Вроде бы столько разговоров о "Золотой середине". Эх, слова на ветер. Точнее буквы.

А вообще Вы осторожнее, о. Андрей, а то кто-то может ваши памфлеты и буквально воспринять ;)
20:57 15.10.2010 | OLKI
І мало хто помітив , що перед третім туром голосування на виборах Президента України в 2004 році телеканал "ЕРА показав дуже цікавий і повчальний фільм "Вбити дракона"
І скільки ж всім нам можна говорити про поліно
у власному оці, про дракона у власній душі???
"Хочеш перетворити світ- почни з себе" От якби з розумінням прийшло б ще бажа ння , а до бажанння воля і послідовність.....
20:48 15.10.2010 | Оптимист
Спасибо, отец Андрей.
Вы действительно правы в том, что упертых не переубедить.(читал комментарии). Но, Вы укрепили веру единомышленников и это главное! Ведь степенному человеку отрадно осознавать, что он не одинок.
Спаси Бог.
20:43 15.10.2010 | OLKI
А якщо по суті... то дійсно тема актуальна для людства з початку його існування.З першого гріха, коли Адам "спихнув" все на жінку, з часів Христа,коли натовп, чекаючі від нього диктатури,зустрів його в Єрусалимі як царя, а потім , після поради подивитися на себе в дзеркало з великим задоволенням дивився на Його страту.Та і для нашого не далекого минулого, коли після 1000 ліття християнства на Русі МИ (бо ми такі самі) з Храмів наробили клуби і там всесело під гармошку і п"яний спів раділи світлому майбутньому і молилися новим вождям.Потім на "відкрили очі" і ми і їх обплювали.
Потім .потім те саме. Після "всеми любимого Леонида Ильича" став не менш "любимый Михаил Сергеевич" Потім його розлюбили і багатотисячний натовп галасував в Москві "Єльцин , Єльцин", якого теж втолптали в землю..
В Україні та сама історія сталася з Ющенком.Тепер на черзі Янукович.
І ось на протязі всієї історії людства ми всі з надією і благовіянням чекаємо, що хтоь дуже ВЕЛИКИЙ СПРАВЕДЛИВИЙ І ДОБРИЙ прийде і зробить нас щасливими
19:52 15.10.2010 | OLKI
ВОВИКу -Та де ж нам, тупим гречкосіям, росорядждатияся своєю долею.Це тільки не свідомі та безголосі "Великопосы" можуть проголошувати Третій Рим та встановлювати то диктатуру пролетаріату по всьому світу загоняючі залізною рукою до світлого майбутнього, то диктатуру Православія, не зважаючі на те,що в глобалізованому світі подібні методи будуть мати зворотній результат.
Врешті ,який коментар - така і відповідь.
17:07 15.10.2010 | юлиана
совершенно верно- сколько можно искать Царство Божие на земле? мы же в миру живём, а не
сектанты, что уходят под землю и ждут конца света- помните? это капитуляция перед злом и позор. а я буду в меру своих сил суетливой человеколюбивой энтузиасткой. и очень жаль что православный иерей называет своих братьев гадами
с претензиями и дураками.

Коментар:
Кажется, многие читатели в принципе не смогли понять статью. А ведь очевидно же, что главная мысль автора - абсолютно святоотеческая по духу: нужно заниматься собой, своими грехами, а не грехами окружающих. Статья о тех, кто "считает себя хорошим, а источник зла полагает где-то далеко от себя". Суетливая гадость с претензией - это с запалом перестраивать весь мир, конвеером вынимать сучки из глаз ближних не занимаясь своим бревном. Вот автор и призывает посидеть спокойно, заняться своими грехами, а там, в тишине, глядишь, и воля Божия станет различима, и станет ясно что делать.
Иеродиакон Савва

13:28 15.10.2010 | Mr Ford
Вовику: а я вот сомневаюсь, что православная диктатура будет чем-то отличаться от любой другой диктатуры. Лозунги о православной диктатуре понесут романтики с ясными глазами, а осуществлять диктатуру будут негодяи, которых и в светских, и в духовных властях всегда достаточно. Может, посидим спокойно, подумаем еще немного, что же делать?
11:12 15.10.2010 | Галина
С одной стороны всякие протесты результатов не дают: инакомыслящие люди всегда были и будут! Но вот против законов, узаконивающих инакомыслие - выступать как-то надо.Инакомыслящие люди добиваются своими демонстрациями узаконивания, например, однополых браков и пр. непотребств.
11:09 15.10.2010 | Вовик
Я согласен на Православную "диктатуру" - ибо ничего плохого не вижу как в повседневной "бытовухе" так и в духовно-нравственном воспитании,тем более "співучий і свідомий" украинец не может распоряжаться самостоятельно свободой действий. Учитывая что человеку "вкусно кушать всякую гадость",ему для здоровья приписано придерживания норм поведения,за чем кто-то должен следить...Сейчас вольность - раскройте глазки и посмотрите чего больше - хорошего или плохого,и все куда-то бежим,вылупив глаза с открытым ртом,и никуда не успеваем,и время всё быстрее и быстрее,с каждым днём...Будьте реалистами,а не романтиками и оптимистами.
10:30 15.10.2010 | юлиана
значит, идеальное гос. устрой-ство- жесточайшая диктатура, типа немецкой или советской? чтоб суетливые энтузиасты, гады с претензиями, человеколюбивые убийцы пикнуть не смели? диктатура не может быть ПРАВОСЛАВНОЙ, о.Андрей. а данная человеку свобода воли приводит к постоянной борьбе
зла с добром. и если Вы видите только чёрный цвет- очень жаль. не отчаивай тесь!
09:49 15.10.2010 | Людмила
Сильно, глубоко, поучительно.
Спасибо
08:45 15.10.2010 | Вовик
С большим уважением отношусь к о.Андрею, и разделяю его позицию во многих вопросах,но данная статья показалась мне "сыроватой"..тема актуальна и остра,а как по мне не раскрыта.Продолжение следует...Храни вас Господь.
06:48 15.10.2010 | Mr Ford
Большинство всегда и легко возбуждается красивыми (пусть простенькими) идеями, которые обещают мгновенное решение проблем. Но обратите внимание - во главе этого несчастного, убогого, необразованного большинства всегда стоит кучка лидеров, которые прекрасно понимают цену своим идеям и управляемому энтузиазму. Они энтузиазмом тоже горят - но иного рода. Поэтому кто-то правильно сказал, что революции совершают романтики, а плодами революций пользуются негодяи... Спасибо, отец Андрей!
01:42 15.10.2010 | Александр
Колокольная работа, отец Андрей!
Образ бабушки и внука точен и потрясающ до переворота в душе, если кто удосужится читать и вчитаться! Не то ли вся эта блудливо-заблудшая со слепот от своих каверз цивилизация, в кой сплошь и рядом "убийцы по факту, но не по намерению" перемешались с просто убийцами по намерению и факту? И ведь - будь недеяние в действии - сколь осмысленно спаслось бы от себя самих!
23:51 14.10.2010 | Сергей
отец Андрей, незабудьте и себя включить к тем о ком Вы пишете.
23:41 14.10.2010 | Максим
Себя узнаю, я вот так часто думаю вот дело хорошое поедем к детям в интернат поедем всем рассказываю заинтересую (а сам человек не надежный часто не исполняю обещания). И вот людей которые вокруг меня часто этим разочаровую... И может быть в них что - то светлое убиваю.... И так противно после...

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: