Скорбоголіки

«Похмуре, відштовхуюче або
буркітливе життя не є Божим життям»
Свт. Феофан Затворник. Листи

Околиця міста. Станція метро. Далі — самі автобуси, маршрутки, і передмістя. Базар. «Газелі», фури, набиті автомобілі... Березень місяць.

Існує поширена думка, що кінець осені — це похмурий час, який проймає зневірою. Можливо, якщо не брати до уваги початок весни. Перші зелені кроки природи в березні тоскніші за останні у листопаді. Адже будівля, котра руйнується, завжди виглядає благородніше, ніж та, яка тільки будується.

Березневий початок весни — оце сумовитий час. Діяльний, але недоладний, мов перший млинець, енергійний і незугарний, мовби сліпе кошеня, котре без угаву тицяється скрізь. Важкий час... Люди давно вже по краплинці вичавлюють із себе набридлу зиму, але до літа ще далеко. Непривабливий тамбур між порами року, похмуре міжсезоння — березень...

Одним боком на тротуарі, іншим — на проїжджій частині стоїть стара вантажівка радянського вигляду. На спині вантажівка тримає бочку з водою. У воді плавають коропи. На бочці напівстертий напис: «Жива ри».

Робітники сачком виловлюють коропів і переправляють їх у спеціальний лоток. На лотку висить цінник. Коропи в сачку тріпаються, нервують, описують у повітрі гарну дугу і дивляться на світ широко відкритими від страху очима.

Під час одного з таких повітряних перевезень рибина вивалюється із сачка і падає на асфальт. Судомно здригаючись, вона підстрибує і зісковзує далі, під днище вантажівки, туди, де в заглибленні між проїжджою частиною і бордюром розкинула свої глибокі та спокійні води березнева калюжа. «Рибалки» проводжають втечу байдужим поглядом. «Потім заберемо», — думають вони. Я теж дивлюся на неї і згадую відомий анекдот:

«Чоловік приносить у магазин ящик з ялинковими прикрасами і каже продавщиці:

— Ось, хочу повернути, вони браковані.

Продавщиця уважно розглядає іграшки:

— Чому вони браковані? — питає вона. — Подивіться, вони ж не биті! І петельки у них цілі... І всі вони різнокольорові, усі гарні, різної форми... І блискітки з них не обсипалися... Чому ж браковані?

— А не радують».

Це не про кульки — це про нас. Це про нас, похмурих скорбоголиків, що боїмося власного життя і пхаємо його назад, Богові. «На, забери, браковане. — Та чому ж? — А не радує!»

Короп з усіх сил б’є хвостом по березневій калюжі та жадібно ловить зябрами її темно-коричневу воду, він бореться за життя до останнього. Якби йому випала хоча б найменша можливість врятуватися, він би скористався нею тут-таки, не роздумуючи, стрімко і самозабутньо! І цим би виразив вдячність Богу. Кожен удар його хвоста — це гімн і його, коропове, велике славослов’я Творцю. Йому, коропу, потрібне це життя, і за нього він дякує своєю жагою залишатися живим, бо іншого способу дякувати йому не дано. Йому потрібне життя, а мені — ні. І мені соромно перед рибою. Якби короп був не коропом, а людиною, то він йшов би поперед нас, похмурих, у Царство Небесне.

Але короп — лише короп, і сьогодні шансів продовжити існування у нього немає. А у мене є. Але він, живий і чесний, славословить, а я умиваю руки, відправляючи власне життя у труну зневіри. Яка хитра, спритна істота людина: і уміє ж, але не хоче цінувати цей дивовижний Божий дар.

Що тут скажеш?.. Я йду додому, щоб жити далі. А коропа вже виловили, сьогодні його засмажать і з’їдять із картопле

Опублiковано: № 2 (32) Дата публiкацiї на сайтi: 08 May 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
11:41 19.01.2012 | Маша Трубецкая
Спасибо! Коротко, четко и ясно,
и справедливо замечено.
13:59 01.04.2009 | Максим
RE В.А.С.: карп - не лучше человека, тут об этом и буквы нет. Просто карп не имеет выбора, потому что выбирать ему не дано. А нам выбирать дано - и мы можем позволить себе растечься гнилым болотом уныния или воспарить - чайкой, буревестником, кто чем. Поэтому по своему потенциалу - выбирать - человек гораздо лучше карпа, он просто бесконечен и неисчерпаем. Но делая выбор в пользу уныния, культивирования скорбей и жалости к себе, человек становится хуже - даже того же карпа, той же лужи, куда плюхнулся карп. Человек становится недостойным того "дизайна" - образ и подобие Божие - которое ему подарил Господь.
18:17 31.03.2009 | В.А.С.
Меня первые строчки так и подмывали написать "Ну и галиматья!!!", но дочитав до конца, как-то грустно стало, совсем не за карпа, а вообще. Ведь весной я никогда не испытываю "такого" уныния, скорее наоборот: запах весны, воспоминания о пережитых прошлыми весенними временами разных хороших событий.Одно только не нравится в рассказе: карп лучше человека. Я слушал как-то проповеди (записи) московского батюшки, так он в одной проповеди всё восхищался то китайцами, то азербайджанцами, мол, вот у людей стремление, вот им бы быть православными, а свои-то такие тяжёлые на подьём, глупые, равнодушные . Так там люди лучше других людей, а тут - рыба лучше. Странно что лучше кто-либо,только не ты.С "хорошей стороны" о тебе тут и речи нет, нет о тебе ни радости, ни жалости, ни сочувствия, ни воспитания, одна апатия, тупик какой-то. Вот рыбку - жалко, себя - кто знает, ведь рыбка лучше. А может все не так мрачно.
15:11 30.05.2008 | grettir
Александр (который Лотин), так ведь дело не в том, чтобы от скорбей бегать. Без них нельзя. Но биться, как карп, стоит. Даже когда вокруг ну ничего хорошего :)
18:18 18.05.2008 | Александр Лот
А мне нравится быть скорбоголиком. Если все время будешь без скорбей, то и радости потускнеют. А так канудит-канудит, а потом - раз и что -то хорошее произошло, расцветаешь. А людей, которые все время "на подъеме" я не знаю. И еще, любой скорбоголик очень ценит жизнь. Тот кто тошнит, что жить надоело, как правило лжет. :-)
00:53 11.05.2008 | Александр
Да... Очень стыдно стало... И не только перед карпом...

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: