Справжнє кохання

Нікому не відомо, як виникає любов між чоловіком і жінкою, звідки вона приходить і що приносить із собою... Але одного разу вона приходить.

Я не маю на увазі флірт, коли вдають, нібито «трошки закохані», у той час як знають, що це не так, і згідні задовольнитися таким самим «невинно-винним» грайливим, легким удаванням з іншого боку. Тут кожен таємно знає, що і він не приймає всерйоз цю «любовну гру», і його самого не сприймають всерйоз, що він може і «по-іншому», і може грати з іншими, зможе обійтись і без свого теперішнього «партнера»... Це називається проведенням часу, налаштованим не більше ніж на хтивість, що в результаті все вульгаризує, те ж побіжне стрекотання двох безвідповідальних комах... Далеке від любові, як небо від землі!

Якщо приходить справжнє кохання, людина втрачає почуття вільної безтурботності, вільної гри. Вона раптом відчуває себе пов’язаною, ніби її пронизала необхідність або вона потрапила під дію якогось закону: вона не може по-іншому, вона ніби перебуває під владою чарів.

За цим упізнають справжню любов: хто «може по-іншому» і «може з іншими», той ще нічого не знає про любов. Бачиш себе визначеним, а кохану істоту єдиною і незамінною.

З цією обраною істотою той, хто любить, хоче бути разом, насолоджуватись її присутністю без завади з боку інших, вже не грати, відкинути стриманість, стати з нею абсолютно щирим і надати цій щирості цілісної форми. Наближається вирішальний момент: коханий повинен дізнатися, що його люблять, — жахливий момент... Раптом він не відповість на любов?!. Тоді всьому кінець, світ і життя стають купою руїн...

За цим упізнають істинну любов — вона не лише зосереджена і виняткова, але й «тоталітарна», вона вимагає всієї людини, вона всепоглинаюча, призначена долею. Істинне кохання хоче охопити в людині все: не лише зовнішньо-людське, але й душу, і внутрішній зміст її — сутність людини, святу таємницю особистої духовності, древнє джерело божественного дихання в ньому, щоб зробитися єдиним цілим у житті, бажаннях і молитвах. А хто нічого про це не знає, той не відає нічого і про істинну любов.

При цьому зовсім не завжди думають про «одруження». Цей «висновок» підводиться ніби сам собою. Оскільки, якщо чоловік і жінка сповнені справжньої любові й уже не можуть жити одне без одного, то вони утворюють життєву спільноту, як нову, чудову життєву цінність, яка прагне бути визнаною Богом і людьми — схваленою, освяченою, яку б поважали, охороняли... Ми, звісно, знаємо: багато хто одружується і без любові (бідні люди!); але якщо це любов, то вона шукає перемоги і весілля, подібно до того, як трояндовий кущ домагається троянди. Зовсім не варто говорити про «вічне кохання». Справжня любов сприймається, однак, як єдина і вічна — що триває вічно, пов’язує на віки і веде до блаженної вічності. І той, хто ніколи цього не відчував, напевно, не багато знає про любов.

Кохати і бути коханим людиною, яку ти обрав. Яке щастя, яке багатство творчих можливостей... Вже само собою — жива хвалебна пісня Господу. Виконання кращих побажань, ширяння радості, схід сонця... В людині пробуджуються потаємні сили її далеких пращурів, з якими вона дивовижним чином відчуває єдність... Усе просинається для неї, все живе окликає її; і вона почувається цілісною й окриленою. Їй, одній, «найпрекраснішій з усіх» — можна цвісти... Їй, єдиній, чудовій — підносити хвалу, сміти служити, нею жити!..

Хто, однак, сприймає цю радість не як невинну і святу — бо вона йде з нерозділеної любові, бо вона бажана природою, бо вона освячена Господом!.. Хто від усього цього щастя не відчуває легкого смутку — оскільки в любові стільки всього згорає, в ній прокидається передчуття любовних страждань, що настають, бо досягнута вершина життя, і те, що навічно минає, хоче підняти свій голос!.. Хто при цьому не думає про тягар відповідальності та не відчуває світового болю — той поки не знає, що таке істинна любов...

І ще одне: той, хто любить, хоче щастя для себе, щастя творчо-прекрасної спільності, майбутнього щастя серед численних дітлахів. Якщо ж він одночасно не хоче щастя коханої істоти, якщо його серце не думає у своїй глибині про жертви, якщо воно не ставить щастя коханої істоти вище за своє власне, то його любов корислива і самолюбна: о, тоді це не справжня любов...

Бо істинна любов — це іскра Божа в людин

Опублiковано: № 1 (31) Дата публiкацiї на сайтi: 03 March 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237254938.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
08:55 27.03.2008 | Roma
Світла і добра по настрою стаття.Мені подобається.Роздумую над вічним і найважливішим.Спасибі.
21:08 17.03.2008 | Le
Статья очень вдохновенная, но противоречивая. В конце текста:
«Если же он одновременно не хочет счастья любимого существа, если оно не ставит счастье любимого существа выше своего собственного, то его любовь корыстна и себялюбива: о, тогда это не истинная любовь…»
В начале:
«любимый должен узнать, что его любят, — ужасный момент… Вдруг он не ответит на любовь?! Тогда всему конец» Как это конец?! И куда же делась «любовь»? Разве взаимность, или обладание предметом любви относятся к истинному чувству?! Это эгоистическая любовь. Когда ты любишь человека, ПО НАСТОЯЩЕМУ тебе хочется, чтобы ему было хорошо, чтобы он был счастлив. С тобой или без тебя…
18:17 05.03.2008 | Иоанна
на меня этот текст произвел очень большое впечатление. Прочла его в "отроке" еще в начале январе и была в шоке. Конечно, имя Ильина мне известно, но все же. Я тогда думала, что нашла ответы на многие вопросы. Мне стало спокойнее. Намного.
Спасибо редакции.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: