Як багато жартів про жіночу логіку, жіночий розум, дівочу пам’ять та інші особливості розумового процесу прекрасної половини роду людського просто нав’язло в зубах. Але насправді це навіть не критика жіночого розуму — це звеличування чоловічого. Але ця реальна чи позірна перевага не має ніякого значення. Адже Творець дав жінкам красу — зброю, таємницю якої не здатен розгадати жоден чоловічий мозок.
Формула краси
Жіночу красу називають силою, здатною перевернути світ. Ідеться, звісно, не про пересовування гір і вивертання морів. Краса може перевернути світ в очах людини — про це так точно сказав Чехов: «Біля нашого вагона, спершися ліктями на загородку майданчика, стояв кондуктор і дивився в той бік, де стояла красуня, і його виснажене, брезкле, неприємно сите, втомлене безсонними ночами й вагонним хитанням обличчя виражало замилування й глибокий сум, нібито в дівчині він бачив свою молодість, щастя, свою тверезість, чистоту, жінку, дітей, ніби він каявся й відчував усім своїм єством, що дівчина ця не його і що до звичайного людського, пасажирського щастя йому з його передчасною старістю, незграбністю й гладким обличчям так само далеко, як до неба...» Вродлива жінка — що ж це все-таки значить?
Що тут розмірковувати! Звісно ж, 90-60-90 (або їхні регіональні аналоги). До цього стереотипу є цілий набір показників, «глянець» тиражує його мільйонами копій. Тому нинішній ідеал — ніби число «Пі», точно виміряний до десятитрильйонного знака після коми, опублікований і втокмачується в голови — як жінок, так і чоловіків. Першим доводиться бути відповідними до цих цифр, другим — це любити. Такий ось баланс попиту й пропозиції. Ринкова гармонія!
Це — оцінка екстер’єру, підхід гендлярів, котрі торгують конями й собаками. І справа не лише в обмеженості підходу й «оцифровуванні» того, що здатне перевернути цей світ у наших очах. І навіть не у відвертому цинізмі. І взагалі — які в неї при цих 90-60-90 зріст і вага?!
Нам доводиться набити багато ґуль і добре подорослішати, щоб погодитися з мудрецем: Серце тужливе, й обличчя журливе, і рана сердечна — злая жона. Тут уже не допоможуть ні 90, ні 60, ні знову 90...
А ще ця дециметрова краса — проходить, в’яне. І що тоді, років за 30, залишається — «човгання, пласкі ступні, напіврозвалений бюст, сивий віничок волосся»? Де ж тут краса і хто це полюбить?
І ось тут прихована проблема взаємності й відповідності. Якщо жінка бачить свою красу виключно в цифровому еквіваленті, то знайдеться й адекватний поціновувач саме такого розуміння, для якого стандарти кінських гендлярів непорушні. Але час розставить усе на свої місця; коли актуальність показників сантиметрової стрічки й підлогових вагів істотно знизиться, що пред’являть цінителю зовнішніх принад? Силіконові імпланти й шприц з ботоксом? А до цього ще й сварливий норов, і нерозвинений розум? — Ігри на цьому полі й за цими правилами завжди закінчуються однаково: молодість бере не своє. — Таким чином, жінка красива тим, що вона сама в собі вважає красивим; люблять її за те, що вона сама в собі любить і культивує.
Це все, звісно, не означає, що про красу зовнішню потрібно забути. Куди там... Від неї відмовитися важко, а в Києві — ну зовсім ніякої можливості!
Нема спасіння...
Спасатися в Європі набагато легше, ніж у рідному Києві. Ой-ой-ой... На вулицях, у метро, у магазинах, вдома, у церкві, у полі, у лісі, в офісах і на заводах, усюди, завжди і скрізь — ну такі красуні... Ой-ой-ой...
Українки — ніби фігури вищого пілотажу: їх важко уявити, вони здаються чимось неможливим, але вони існують. Однак повірити — насилу — у реальність буття цієї краси можна лише в один момент — у мить бачення. Вона зникла за рогом або щезла в роззявленій пащі метро, і відразу охоплює сумнів — чи не привиділася? Але тут же наступне марення відволікає і змушує забути ту неповторну, що спустилася в метро чи сховалася за рогом...
У Європі ловиш себе на думці, що жінки гарні, але гарні вони якось зовсім очікувано. Могли б, напевно, бути й кращими. Завжди лишається зримий зазор між тим, що є, і тим, чого б хотілося. Але наші...Їхня краса завжди перебуває в небезпечній для чоловіка зоні між тим, чого хотілося б, і тим, що абсолютно неможливо.
Все-таки в Європі спасатися легше. Набагато легше!
Де ж тут краса: деякі спостереження
Є теми, надзвичайно важливі для жінок, про які чоловікам складно міркувати. Визнаймо, що є справи суто жіночі, в які нам краще не вникати (і це зовсім не горезвісні «кіндер, кюхе, кірхе»). Класичний приклад такої справи — мода. Тут для нас можливі лише деякі спостереження і не більше. Зрештою, все, викладене тут, нам могло просто здатися.
Увесь одяг складається з одних і тих самих деталей. Чи шиють його в Лондоні, чи в Стамбулі, Валентино з Парижа чи Валентина з ательє навпроти, неважливо: рукава, коміри, лацкани — нічого нового. Те, що справді відрізняє вироби швейної промисловості — це дотримання певної межі, переступання якої може здешевити й найдорожчий одяг (разом з його власницею). Здешевити не в ціні, а в тому змістові, який цей одяг транслює людям навколо. Де ж тут краса?
Нещодавно британці дослідним шляхом встановили, що максимальною увагою чоловіків користується жінка, яка оголює 40% поверхні тіла. Менша, так само як і більша, оголеність різко зменшує привабливість жінки. Це ж як потрібно викручуватися дівчатам у країнах із холодним або жарким кліматом... Мабуть, висновки цих учених актуальні лише для того місця, де проводили експеримент — для великого нічного клубу...
Із взуттям — аналогічна історія. Є умільці, які знають таємну комбінацію висоти каблука й крутості підйому, що змушує жінку ходити напівприсівши й ледь зігнувшись у попереку. Це видовище найбільше нагадує собаку, поставлену на задні лапи або професора Люпина в той момент, коли він одного разу побачив місяць і перетворився на вовкулаку. Де ж тут краса?
Перед тим як вийти з дому й представити себе світу, жінка ретельно й довго вибирає одяг. Можна подумати, що під час вибору вбрання, макіяжу й виразу обличчя вона намагається справити враження передусім на себе. Це не зовсім так; адже цілиться вона в суперниць (це — всі інші в спідницях), але вражає — себе й нас, чоловіків.
Отже, вибір зроблено й образ створено. Вираз її обличчя стає злегка мрійливим, на очі спускається млосний серпанок. Красуня поринає у стан безадресної закоханості. Вона в захваті від свого образу. Межа між цим образом і власне особистістю — така розмита, така тонка. Хіба мій образ — не я сама? Хіба він не відображає мій власний внутрішній світ?..
Звісно, якщо поряд знаходиться мудрий і добрий лицар, жінці не лише дозволено — вона мусить поринати в подібні милі омани. Тут ключове слово «милі». Для жінки в питаннях зовнішності й краси важлива не логіка, а ефект, а завдання лицаря — цей ефект підтримати. Якось біля вітрини, де красувалися стрункі й високі манекени в купальниках, зупинилася пара. Вона, мініатюрна, з пишними формами, сказала своєму супутникові: «Дивися, які дівчата, тобі такі подобаються». Він відповів: «Ні, я люблю маленьких і товстих». І тут же, на її обурений погляд, квапливо додав: «Жаль, що ти не така!». Вона розквітла й поцілувала його...
Що перше вимовляє жінка, збираючись вийти в світ? Як правило, «мені нічого вдягнути!» і «я товста!» Але не обманюйтеся: ці класичні вигуки, що лунають по всьому світу перед дзеркалами й біля розчинених шаф, не можна сприймати буквально. Це — бойовий клич красуні, котра вийшла на стежку війни, в якій перемагають узяті в полон...
Перше нарікання означає, що дизайн і мода не запропонували нічого гідного тому образу, невиразні риси якого в даний момент схвилювали чарівницю. Це нериторичний докір всесвітньому кутюру, всім цим ферре, гальяно й діорам. Другий вигук в жодному разі не можна підтримувати, схвально кивати головою або просто мовчати, стримуючись хоча б від лаконічного заперечення. Це таке небезпечне кокетство, флірт на межі фолу, парадоксальний автокомплімент. Сутність цього твердження — «я товста!» — у недвозначному і явному запереченні наданої йому форми.
Тварний світ — досить складна штука. Деякі речі людині вже вдалося пізнати й зрозуміти, але океан непізнаного — безкрайній, як завжди. Людина багато в чому сама для себе залишається таємницею, але й для Господа людське серце — горезвісний камінь з улюбленої семінаристами загадки. Але іноді правильне ставлення — набагато краще правильного розуміння. Тому розгадування жіночої краси ліпше залишити мудрецям, а з нас вистачить і правильного ставлення до жінки — правильного, за заповідями про ближнього нашого. З надією на взаємність.