Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Страшні історії

«Дорогий Боже! — урочисто сказав я. — По-перше, ти все-таки існуєш. А по-друге, ти — чудовий хлопець... і мій найкращий друг!» — ці слова промовляє курець з уже прив’ялими вухами, який випадково знайшов аж шість цигарок (Макс Фрай). Гадаю, ігрове, фамільярне звернення до Бога викликане прямолінійним, поверховим прочитанням Євангелія, в якому втіленого Господа охочі могли спокійно поплескати по плечу. Мабуть, якщо знехтувати образом Вседержителя, Котрий формує Старий Завіт, і гордовито зневажити «Страх Господній» — можна впасти в недоумкувате панібратство стосовно всіх іпостасей Творця Всесвіту — і Отця, і Сина, і Святого Духа.

Антидот від хамства

Якось, читаючи на ніч, я підловила автора тексту на неточному цитуванні Книги Юдиф. Мене так понесло від власної обізнаності, що я взялась уважно й системно студіювати й П’ятикнижжя. Раптом, і я вражу ­кого-небудь!

Слід сказати, що раніше наполегливу вимогу настоятеля нашої парафії щоденно читати Біблію я виконувала наполовину — читала вранці по розділу тільки з Нового Завіту. І при цьому вважала себе православною, яка йде правильним шляхом воцерковлення. Старий Завіт залишався за дужками, якось слухався на службах. Але коли я почала самостійно штудіювати Старий Завіт і тлумачення його, то зрозуміла, наскільки праві священики, вимагаючи від нас читати Біблію вдома, системно й щоденно. Церковне богослужіння дає найголовніше налаштування. Але те, що називається «читайте не вголос, а про себе», — дає можливість іншого наближення до світоча Біблії — набагато детальніше зчитуєш і багато розумієш нового... про себе.

Старий Завіт показав мені, що насправді я мало чим відрізняюся від героя Макса Фрая. Адже ніякі церковнослов’янські звороти не приховають злочинного недбальства, з яким душа моя сміє молитися Богу.

Перекіс у бік читання виключно новозавітних свідоцтв ніби спотворює різкість сприйняття Божественної Суті. Адже в Євангелії Бог зма́люється до розмірів людини — і ми наче звикаємо бачити Господа на одному рівні з нами. Ось Він турботливо годує народ хлібами та рибою, ось Він і Сам їсть із задоволенням. Взагалі, ходить по землі, та хоч і по воді — головне, піднімати голову не потрібно, щоб зустрітися поглядом з Ісусом Христом.

Бог Старого Завіту говорить з людством громом вселенського потопу, карами єгипетськими, грандіозним порятунком крізь Чормне море, Сінайським світлом, вавилонськими вигнаннями. Бог Старого Завіту не те що в очах — Він в голові не вміщується! У Книгах Царств ми бачимо, як невідворотно виконуються Його слова: Проклятий, хто робить роботу Господню недбало (Ієр. 48, 10) та смерть грішників люта (Пс. 33, 22). Бог Старого Завіту постає незбагненною силою, поруч з якою людина тверезішає від своєї самовпевненої зухвалості. Треба бути повним ідіотом, аби не принишкнути перед Творцем Всесвіту і не звертатися до Нього, дивлячись знизу вгору.

Австрійський поет Рільке намагався передати цей священний жах перед величчю горнього світу.

Хто з ангельських воїнств почув би крик мій,

Нехай би почув, але якщо б він серця торкнувся

раптом мого — я згинув би тієї ж миті,

скрушений могучим його буттям.

З краси починається жах.

Без подібного трепету перед Всемогутнім Богом ми — звичайне хамло, що видає на-гора: «Дорогий Боже! Та ж ти — чудовий хлопець!». Виходить, Страх Божий робить нас, як мінімум, пристойними співрозмовниками.

Виховна суворість Старого Завіту, від якої в очах темніє, набуває повноти сенсу, коли в Новому Завіті відкриваються таємниці Господньої любові до роду людського. У лоні єврейського народу, багато разів битого за ідолопоклонство, народилася Пречиста Діва Марія, здатна вмістити Духа Святого, аби Син Людський втілився. Великий Бог змалів, щоб подивитися смертельно хворому людству очі в очі, щоб простягнути немічній плоті всемогутню руку допомоги. А отримав ляпаси, зрадницький поцілунок, недовірливі погляди й розп’яття. І лише після розп’яття ми дивимося на Господа, як належиться, знизу вгору — коли Він підноситься над нами в хресних муках, аби спокутувати наші гріхи.

Без Нового Завіту Старий Завіт — це страшні історії, які можна читати на ніч, обпалюючи серце розпачливими запитаннями.

Без Старого Завіту Новий Завіт — це сяюча сніжна вершина... без гори.

Але в цій точці часу — у Пасхальному піку часу — смисл Старого Завіту й Нового Завіту з’єднуються. Гнів пов’язаний з любов’ю. Заповіді — з любов’ю. Страх Господній — з любов’ю.

Страх Божий проти страху людського

Старий Завіт учить, що страх Божий, священний трепет перед Господом нагально необхідний для людського існування. Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в Його заповідях вельми милується! (Пс. 111, 1). Але при цьому — Страх перед людиною ставить сітку (Пр. 29, 25).

Чому ж православних так гноблять саме за набуття страху Господнього? І як його відрізнити від інших страхів і фобій?

Страх, боязнь, переляк — це базові емоції людини. Але причини й наслідки страху досить різні. Можна боятися пристріту, наговору, прокляття, презирства, покарання, бабая, грому та блискавки, мишей і павуків, літературних критиків, осудливих поглядів, втрати статусу або гаманця, боятися зустріти чорну кішку або виявитися білою вороною. Усі подібні страхи огидні Господу. Підраховано, що людські страхи Біблія в кількості 365 разів рішуче відсікає словами: «Не бійся!»

Дуже часто причини побутових або забобонних людських страхів ми огульно переносимо на поняття «страх Божий». Хоча для того, аби зрозуміти, що таке страх Божий, освіта не допоможе. Але допоможе любов. Щоб напевно зрозуміти, що таке страх Божий, слід усім серцем, усією душею полюбити Господа нашого Ісуса Христа, — учить нас святоотецький переказ.

Прикмети правильного шляху

Страх Божий у палітрі людських відчуттів можна порівняти зі страхом втрати коханих. Наприклад, зі страхом маленької дитини опинитися без мами, відбитися, заблукати, пропасти в чужому просторі. Цей чистий пронизливий дитячий страх може слугувати душі зрозумілим камертоном, щоб налаштуватися на осягнення страху Божого. Мабуть, кожний зможе знайти в пам’яті такі спогади.

Якось восени моя родина збирала гриби в кременчуцькому лісі. Чи то мене, семилітку, щось привабило, чи то я на когось надулася, одержавши зауваження — але сталося так, що я взяла далеко вбік від нашої стоянки. Замовкли голоси, а я все продовжувала мріяти та йти не в той бік. І раптом під ногами серед опалої хвої та дубового листя я побачила спину змії. Вже я не знаю, чи то була скинута шкура, чи то тварина невдало сховалася на зиму. Мене охопив інстинктивний жах людського племені перед усім, що може несподівано атакувати. Зразу прийшло усвідомлення, що я одна. І що родина невідомо де. І що я заблукала й можу їх назавжди втратити. Це був дистильований страх втратити близьких. Я так була вжалена цим страхом, що ноги мої стали ватними, підкосилися, і я якийсь час могла лише шепотіти: «Мамо! Матінко!»

І, звичайно ж, батьки знайшлися...

Страх Божий у християнстві схожий на страх образити коханого, образити його почуття, не справдити надій. Адже не тільки ми на Бога покладаємося. Він також покладається на нас. Найчастіше ми втрачаємо саме цей страх Божий. Як-то кажуть, очі бояться, а руки роблять.

На першому курсі інституту, мене, найбільш накрохмалену відмінницю в школі, раптом більше за науки та успіхи в навчанні дуже стали цікавити маргінальні хулігани. Хрещена мама, жахаючись моїх захоплень, все примовляла: це не твій рівень. Але якраз саме цей не мій рівень і був таким цінним. Душа бунтувала проти правил пристойного товариства, як проти стереотипів, як проти кліше, якими люди відсторонюються від загадок, непередбачуваності, небезпеки світу. Мене вабило до найбільш відчайдушних вуличних компаній, бо в них бачилося нехай вишкірене й неоднозначне, проте нетривіальне життя. Бог милував, сама я не потрапила ні в які ганебні пригоди. Очевидно, для товариства підворіть я також була екзотичним явищем. Якось до мене підсів «гроза району» зі словами: «А знаєш, адже я також читав книжки. Ну, книжку. Одну». Звичайно, я розчулювалася і потім розводила сусальні соплі, переконуючи своїх близьких, що ніякі вони не хулігани. Так, прикидаються...

Але ось і на моєму горизонті прогримів грім — мій товариш з’явився в жахливому відчаї. Десь вони там напилися, і той самий «гроза району» зініціював групове зґвалтування. На той час мій товариш був настільки п’яний, що дізнався про трагедію, лише коли хтось викликав міліцію. Від покарання «гроза району» зразу ж відмазав усю компанію кругленькою сумою, а потім кожного з учасників пиятики поставив на «лічильник». Щотижня 300 доларів боргу збільшувались для мого товариша на десять процентів. Такі гроші він сам міг назбирати лише за півроку — отже, повертати довелося б набагато більше. Позичити моєму товаришеві не було в кого. Мати працює санітаркою, у батька нова родина зі своїми проблемами. Загрожувало рабство у цього «грози». Товариш не просив у мене, у студентки з гуртожитку, дати у борг. Я сама кинулася рятувати світ, однак не ціною власної шкури. На жаль — ціною брехні своїм батькам. Я зателефонувала до мами й сказала, що знайшла чудове шкіряне пальто. Усього за 300 доларів — мовляв, знайомій не підійшло, і вона дешево продає. Гидкою брехнею я, як мені здавалося, захищала своїх батьків від страшної правди. Насправді, цією неправдою я відгороджувалася від страху образити тих, кого любиш.

Моя хрещена, не кажучи мені ані слова, здала мене моїм батькам. Наступного ж дня вони примчали до Києва — щоб з’ясувати, що коїться з їхньою донею. Пам’ятаю, лежу я у ванні, під шаром мильної піни, як під шаром своїх каламутних проблем, і раптом чую з передпокою голос батька... Який жах! Інстинктивно я пірнула під воду... і згадалося: «Адаме, де ти?»

Чи розповідати вам, що батьки мені пробачили? Не думаю, що кожний вляпувався в такі гидотні ситуації, як я. Але думаю, що кожний переживав цей страх — страх стати зрадником близької людини, і, сподіваюся, кожний переживав це чудо — батьківське прощення. Любов.

Скажу лише, що за півроку мій товариш віддав нам 300 доларів. Він був непоганим хлопцем, лише прикидався...

Багато хто стане твердити, що Страх Божий у християнстві — це ще й страх перед покараннями пекла. Цей смисл і є головним козирем атеїстів — ось, мовляв, усі віруючі — жалюгідні створіння, налякані бісівськими сковорідками й киплячою смолою. Але як їм знати, атеїстам, що сутнісне покарання християнина — це муки сорому зрадника, коли він обличчям до обличчя зустрівся з Тим, Кого зрадив. Церква вчить, що пекло, як відсутність Бога, скасоване Христом — Христос зійшов у пекло і зруйнував його. Бог буде все в усьому — і нечистій совісті ніде буде сховатися від присутності Всевишнього — ні в кущах, ані в каламутних водах. Тому сковорідки тут ні до чого. Адже не боялися святі страстотерпці ні киплячої смоли, ні розжарених печей. Але вклонитися ідолам і відмовитися у вічності від істинного Бога — вони боялися, бо це страшніше за смерть.

Ісус Христос помер і воскрес. І для тих, хто вірить у Нього, скасував старозавітний страх небуття. Страх Божий став переможцем усякого страху людського, відкриваючись у жерлі історії Старого Завіту й піднімаючись на вершину Нового Завіту, утворюючи повноту священних слів: Страх Господень — джерело життя, яке віддаляє від сітей смерті. (Прит. 14, 27). Отож, мої любі, маючи ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисті тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху! (2 Кор. 7,1).

Опублiковано: № 3 (63) Дата публiкацiї на сайтi: 08 July 2013

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Страшні історії

Страшні історії

Наталія Багінська
Журнал «Отрок.ua»
Виховна суворість Старого Завіту, від якої в очах темніє, набуває повноти сенсу, коли в Новому Завіті відкриваються таємниці Господньої любові до роду людського. У лоні єврейського народу, багато разів битого за ідолопоклонство, народилася Пречиста Діва Марія, здатна вмістити Духа Святого, аби Син Людський втілився. Великий Бог змалів, щоб подивитися смертельно хворому людству очі в очі, щоб простягнути немічній плоті всемогутню руку допомоги.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
11:16 09.07.2013 | свет
хороший стиль изложения
10:49 09.07.2013 | svetlana
спасибо за такие важные , по глубине смысла, размышленияю
22:40 08.07.2013 | Елена
Спасибо автору за интересные, простые и понятные аналогии между нашей земной жизнью и теми идеями, котрые доносят священные писания.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: