Свято світлого смутку

Новорічна ніч завжди наповнена радісним шумом, дзеленчанням келихів, добрими побажаннями. Але звучить у святковому бої годинника і нота смутку — про неможливе, про втрачене, про незворотний плин часу. І чи не тому з такою надією кажуть люди про нове щастя, що «старому» завжди чогось не вистачає?

Нещодавно прочитав таку сентенцію: «Людям грубим подарована радість. Людям тонким подарована печаль».

Називати себе людиною тонкою не зовсім пристойно. Це все одно, що розповідати про свою геніальність. Але печаль мені справді подарована. Я часто сумую, тихо і без надриву, сумую, не впадаючи у зневіру. В цей час бурхлива радість здається мені рідною сестрою блюзнірства. Я насолоджуюся печаллю, і, може, це зовсім не печаль, а щось інше, і лише бідна мова людська ліпить свої ярлики на зовсім різні поняття.

Сумувати добре в Новий рік. Він ніякий не новий, тому що все старе і брудне ретельно перетягається з одного року в інший, і якість життя не змінюється автоматично. Але все одно це зворушливий час, коли майбутнє здається чарівним, а минуле оформлюється і набуває завершеного вигляду.

Радянська влада проклювала дірку в голові пересічного громадянина своїми ідеологічними святами і політінформаціями. Тому й були 8 Березня і Новий рік настільки близькі втомленій від громадської діяльності людині. Але 8 Березня я все ж не люблю. Мімози, шампанське і грубі лестощі — от і все свято. Значно краще мороз, аромат хвої, мандарини, безсонна ніч і дурнувате очікування щастя.

Це ж трішечки схоже на смерть — стан, коли минуле вже скінчилося, а майбутнє ще не почалося. Так у фільмі «Закоханий за власним бажанням» чоловік і жінка пізнали одне одного, а за вікнами на електронному табло запалилися чотири нулі. Нуль годин і нуль хвилин. Кращого способу для початку нового життя годі відшукати.

Смерть і життя. Вмирання старого й зародження нового. Це і є Новий рік. Філософи (наприклад, Хантінгтон) вважають, що все різноманіття життя, все вдумливе, все благоговійне, все неспішне і ніжне, що є в культурі, виростає зі ставлення до смерті. Новий рік — це свято, що робить дорослих дітьми, змушує майже фізично відчути прожиті роки і безгрішно посумувати.

Хтось скаже, що це свято не церковне, що воно дурне і беззмістовне. Так насправді і є. Але ж і людина саме така. Навіть найцерковніша людина не на сто відсотків церковна. Вона все ще складається зі слабкостей і дурниць, і вищим проявом останніх була б упевненість у тому, що людина вже і розумна, і сильна. Не розумна і не сильна, я вас запевняю. Все ще доросла дитина, яка вірить у диво і чекає милості, — ось такою є людина! І це прекрасно! То нехай вона не натягає на обличчя сувору маску, нехай не викидає з життя все невинне і сентиментальне. Нехай у простоті серця ставить у хаті ялинку і дихає кілька днів повітрям, просякнутим запахом хвої, хай молиться опівночі й освячує іменем Господнім новий виток Землі навколо Сонця.

Особисто я не хочу бути сильним. Я хочу бути слабким, як дитина, бо саме таким належить Царство Небесне. І вже не лякає мене те, що Новий рік припадає на піст. Мені й без горілки і м’яса свято подобається. І неприродність життя, в якому Новий рік випереджає Різдво, мене вже не мучить. Я звик до мішанини двох календарів. Відкрию пляшку вина, обійму дружину, поцілую дітей. Увімкну телевізор. Швидко втомлюся від дурних жартів. Вимкну телевізор. Буду дивитись у вікно. Дай Боже, щоб там повільно опускалися з небес на землю сніжинки. Гірлянди на ялинці мерехтітимуть, і на душі буде солодко і тихо.

Чого вам ще від життя треба? Може, вам війни треба чи голоду? Може, ви біженцем стати хочете? Може, давно не хворіли? Деякі люди настільки грубі й духовно нечутливі, що зовсім не можуть і не вміють насолоджуватися звичайними радощами, поки серйозна біда в двері не постукає. А мені контрастів не потрібно. Я і без біди радітиму. І радість моя буде дивною, тихою і змішаною зі смутком.

Хоча, може, це й не смуток зовсім. Просто бідна людська мова клеїть бирку з одним і тим самим словом на зовсім різні відчуття.

Опублiковано: № 1 (49) Дата публiкацiї на сайтi: 13 April 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Свято світлого смутку

Свято світлого смутку

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
І вже не лякає мене те, що Новий рік припадає на піст. Мені й без горілки і м’яса свято подобається. І неприродність життя, в якому Новий рік випереджає Різдво, мене вже не мучить. Я звик до мішанини двох календарів. Відкрию пляшку вина, обійму дружину, поцілую дітей.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 30
20:17 04.02.2011 | Ольга
Спасибо,отче,каждый раз улыбаюсь,когда читаю ваши статьи:всё у вас,как всегда "в точку"
20:59 29.01.2011 | dada-paha
Сейчас в интернете встречаю очень много статей, где постоянно ругуют православие. попов и.т.д. Но не понимаю за что они столь озлблены? Читешь православную книгу_ все так просто, чисто, понятно, трогательно, искренне. Почему так много ненависти и злости?
18:01 18.01.2011 | Павел Днепропетровск
Батюшка,дорогой! Пусть Бог благословит Вас за простые,и ясные Ваши слова.Я как раз задумывался, говоря с дочкой о праздновании нового года, и говорил ей приблизительно такие же слова, но только не такие трогательные и ясные !
23:03 13.01.2011 | Андрей и Татьяна
Очерк этот, как плывущий по комнате аромат тех самых хвои и мандарин: легкий и едва заметный, радостный и умировтворяющий. Сидим и улыбаемся: светло на душе :) Спаси Вас Господи!
11:38 11.01.2011 | Мария
Почти поэзия!
00:06 07.01.2011 | протоиерей Иоанн Желиховский, Одесса
Спаси Вас Господи, отец Андрей!
13:23 05.01.2011 | Ксения
Спасибо о. Андрею за простые и чудесные слова. Очень не хватает на православных форумах такого теплого и доброго отношения к проявлениям жизни и людям, такого восприятия всего "с добрым расположением" (как советовал старец Паисий Афонский). Много ворчания и осуждения, от которых холодно, которые любой праздник и будний день могут испортить. А ведь Новый Год - хороший повод поблаодарить Бога за все, что было в прошлом, почувствовать НЕОТВРАТИМОСТЬ ВРЕМЕНИ, попросить помощи и начать все с новой страницы. И не надо мелочиться по поводу шампанского или вина - пусть каждый сам определит состав своего ужина в этот день, разве это стоит так серьезно обсуждать?
09:24 05.01.2011 | Елена
"А мне контрастов не нужно. Я и без беды буду радоваться. И радость моя будет странной, тихой и смешанной с грустью..." Именно то, что нужно! Спаси Господи, отец Андрей.
Желаю счастья до небес,
Изведать всех земных чудес,
Узнать любви Божественную силу,
И видеть мир прекрасным и счастливым!
Поздравляю всех читателей электронной версии журнала "Отрок" с новым годом и Рождеством Христовым!
09:17 05.01.2011 | africa
Умиротворение.

Спаси Вас Господи, о.Андрей. Вас и Вашу семью.
22:56 04.01.2011 | Владимир
"Для нас вся жизнь есть праздник. Мы признаём Бога существующим повсюду... Радость составляет главную характеристическую черту Церкви" Климент Александрийский 3 век
13:36 04.01.2011 | Анна
Супер! Спасибо!
06:03 03.01.2011 | deacon Tarasiy
180 делегатів з 10 єпархій України (представники од Словаччини й Росії)православного збору в Почаївскій Лавроньці дякувалисме Богови за Причастя та молитву майже цілодобово аж до неділі: та й просиме наших Владик ы синодальний відділ Молоді запросити Вас, отче, у місіонерську поїздку по студентских аудиторіях Рівного, Ковеля, Луцька, Львова, Ужгорода, Тернополя, Хмельницка: може перед ПАСХОЮ? У всих было почутя же замало ся часу зостало в нас для покаяльної переміни у житю молоді. СпасиБоже
20:46 02.01.2011 | Вера
С Новым годом,уважаемые!.Вопрос начал мучать меня, так ли я живу, для чего?Просто ради жизни? И вдруг читаю Вашу статью....вот он ответ:)))))Спасибо батюшка,доброго здоровья.
15:38 02.01.2011 | Александръ
Грусть, грусть, отче ! Не бирка! Всё "в яблочко"! А вот если ещё и в малой церкви своей не так как у Вас, на едином камне во главе угла, разом, всей душой (душами), а хоть с какими-то трещинами, то тогда эту же грусть можно автоматом множить ещё на два. У того же окна
00:24 02.01.2011 | Андрей
С новым годом Вас отец Андрей и Вашу семью! За недолгий мой жизненный путь, всегда считал, что Новый год один из самых больших праздников, но за последние годы Господь укрепил меня и в вере, и в мировозрение. Стараюсь соблюдать все посты, но из моей семьи и моих родных, друзей и знакомых меня мало кто поддерживает. Если на Новий год для мира в семье, можна нарушить пост, при этом есть все в меру и не не в коем случае миром свое желание много поесть и выпить не оправдывать.
19:25 01.01.2011 | Алексей
Спасибо за статью! Плохо то, что НГ затмил радостью Рождество, но не плохо то, что этот праздник есть. Он пришел из нашего советского детства и оставил в душе глубокий радостный след. Глупо и предательски сейчас открещиваться от него.
С новым годом!
19:04 01.01.2011 | р.Б.Людмила
Дорогой батюшка, благославите!Спаси Господи Вас и ваших близких! Такой тихой и доброй радостью наполнилось сердце мое, такое утешение от вашей статьи, помолитесь о нас, грешных.
18:04 01.01.2011 | вася
Всех с гражданским новым годом. Хочу только Дарье сказать что празник всё-таки не церковный. Новый год церковный на празник Обрезания Господнего и свт.Василия Великого.
А на счет: "Можно ведь спокойно отпраздновать и порадоваться, что Бог сподобил нас прожить еще один год, подумать, что было хорошего, и за всё поблагодарить Господа!!!" -полностью с Дарьей согласен.
19:37 31.12.2010 | Дарья
А почему праздник нового года - не церковный? Разве Церковь настолько отдалена от государства, что не считается с его традициями,...и разве не Церковь благославляет нас на этот год? На всё можно смотреть, как известно, светлым и тёмным оком... Можно ведь спокойно отпраздновать и порадоваться, что Бог сподобил нас прожить еще один год, подумать, что было хорошего, и за всё поблагодарить Господа!!!
Естественно, Рождество Христово надо встречать более торжественно., только кто из нас будет ждать до полуночи?...
Так что всех с Новым годом и спаси вас всех Господь!
18:38 31.12.2010 | Василий
Спаси Вас Господь отец Андрей,да не оставит Вас Дух истинного назидания и в пришедшем Новом году.Мира,здоровья и умножения Ваших прихожан(в том числе и тутешних,и КРТо-вских и тд...).Отец Виталий заведите себе блогец в нете ипобольше Любви в каментах...Всех с наступающими Святками.
16:00 31.12.2010 | Дмитрий
Прям православный дзен какой-то :)

Падает снег
На душе грусть
Птицы на рассвете
14:09 31.12.2010 | fomenko1957
Здравствуйте! Я знаю это синее чувство мира и тишины грусти и ... Но это бывает очень редко. Тогда душа отдыхает в доме Отца своего. А Новый год - это и правда очень противоречиво и неестественно, даже месяц наоборот на небе. Вы как из прошлой жизни пришли и напомнили живи. Храни вас Бог
13:03 31.12.2010 | Юрий Л.
Спасибо,отец Андрей,что в своей статье раскрыли и описали и моё немного непонятное состояние тихой грусти новогоднего праздника!Поздравляю Вас с Новым годом и Рождеством Христовым и желаю вдохновения!
11:17 31.12.2010 | Галина
Уважаемый отец Андрей!Стараюсь не пропускать Ваши передачи на КРТ.С тихой радостью читаю Ваши статьи.Здоровья Вам и Вашим близким!Спасибо за то,что Вы помагаете находить людям силы быть христианами.
11:16 31.12.2010 | Игорь
С Новым годом!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: