Такі складні дівчата

Люблю їздити ввечері в тролейбусі з великими вікнами, дивлячись на нічне місто і думаючи про все на світі. Буває, дорогою я дзвоню друзям, і розмова тягне за собою безліч думок. Ось і зараз ми з товаришкою теревенили про її чергового знайомого, журилися, що все не видно на обрії гідного кавалера... і я полетіла думками на простори наших життєвий історій.

Можливо, мої роздуми збентежать або навіть обурять когось із читачів. Завчасно прошу вибачення у дівчат, чий досвід і погляди відрізняються від моїх. Я писатиму лише про себе і своє найближче оточення, бо мої спостереження, звісно, дуже суб’єктивні.

Серед моїх знайомих багато «складних» дівчат. Хоча кого зараз назвеш простим? Ми з тих, хто намагається перейти з рівня «стандарт» до розряду «продвинутих» (це я про духовні пошуки). Ми помітно відрізняємося від дівчат, яких про себе я називаю «по-справжньому православними». Не знаю, як там у них на душі, але збоку — все дуже правильно і гарно: і заміж рано виходять, і дітей легко виховують... Цікаво, чи знайома їм постійна боротьба протилежностей?

Тролейбус гальмує. Хлопчина на сусідньому сидінні слухає музику в навушниках, зовсім так само, як я зазвичай. Але зараз я не хочу музики, мені подобається просто думати.

...Нам більше двадцяти, але менше тридцяти. Ми вже не покоління «пепсі» (тим уже під сорок), але ще й не «діти індиго». Зараз вік підводить нас до тієї межі, коли незаміжній статус починає «псувати біографію».

Настає момент, коли всі довкола, немов змовившись, постійно питають: ну як, не вийшла заміж? Це добряче надокучає! Саме тому ми з дівчатами рідко відповідаємо чесно. «Ще рано, встигну», «я ще шукаю себе», «у мене кар’єра»... Моя споконвічна боротьба протилежностей — насправді хочу я заміж, а відповісти чесно — не можу. Така ось дійсність.

Взагалі, я переконуюсь, що двоїстість — наша головна проблема. Нас роздирають суперечності. Розпусного і безглуздого життя ми все-таки не хочемо. Для життя по вірі — недостатньо послідовні...

З православними парубками нам якось украй не щастить. Денді або мачо нас спершу приваблюють, але дуже скоро ми розуміємо — нічого путнього тут не вийде, адже ми не готові піти на поступки в питаннях честі. Той для нас поганий, і цей не такий. Зараз ще претендентів багато, телефонна книжка рясніє номерами, але чи завжди буде так? Від напливу серйозних думок я зіщулююся. Якщо тема чіпляє за живе, про неї неприємно навіть думати, не те що говорити вголос.

Наша двоєдушність виявляється в усьому. Якщо таких, як я, ви зустрінете в п’ятницю ввечері — ніколи не подумаєте, що ми православні дівчата. Зате в неділю на службі ми в довгій спідниці й хусточці. Ми з однаковою цікавістю читаємо «LQ» і книги духовні. Наш розум зайнятий чим завгодно: одягом, фільмами, кар’єрою, новинами про ту чи іншу приятельку, передчуттям вихідних. Ми рідко доходимо до Причастя. Увесь час щось заважає...

У нас багато друзів, котрих неможливо запросити одночасно на день народження — настільки вони різні. З кимось із них ми вітаємося — «привіт!», з кимось — «Спаси, Господи!» По суботах ми ходимо на концерти улюблених груп або просто у паб посидіти, п’ємо і танцюємо. І відверто шукаємо знайомств, незрозуміло навіщо — адже ми все ще не готові йти на поступки в питаннях власної честі... З вечірок приходимо пізно, часом хмільні, і насилу встаємо на недільну службу. Приходимо на середину, але все одно для чогось туди йдемо.

Таке життя може тягнутися роками, і ми відкладаємо на потім запитання — що ж не так? Відкладаємо до тих пір, доки не починаються випробовування. Тут уже мимоволі доводиться замислитися.

 

Найчастіше випробовує нас самотність. Відчувати себе самотнім можна і в колі друзів, і серед рідних. Хочеться тепла, душевного спокою, впевненості, що хтось любить і піклується про тебе, обніме, приголубить, розвеселить, захистить...

Дехто починає активно шукати знайомств. У транспорті, на вулиці, у кафе або під час застілля, на концерті або в мандрівці дівчина ловить і посилає погляди. Часто зав’язується спілкування, легке, невимушене, воно приносить радість і народжує відчуття, що нарешті ти комусь потрібна. Вечори тепер зайняті, є кому писати sms...

Але низка таких знайомств швидко розчаровує. Виявляється, що нам потрібно щось більше. Адже життя розпусного та безглуздого ми все-таки не хочемо. Але й одній залишатися не хочеться! Здається, що просто хлопець трапився не той, треба шукати далі. Неминуче виникає залежність від такого спілкування.

Другий, найкомфортніший варіант — інтернет. Усілякі сайти знайомств, онлайн-товариства та соціальні мережі — чудовий спосіб заглушити відчуття самотності. Можна просто зайти в «контакт» — і довгий зимовий вечір скрасять пости симпатичних хлопців.

Ми швидко потрапляємо на гачок. Комфортно, легко, ніякої відповідальності. Тільки коли несподівано пропадає інтернет, починаєш помічати, що все залишилося по-старому — знайоме тягнуче почуття з тобою. Буває, онлайн переходить у реаліті, і повторюється варіант номер один....

Третій тип моїх приятельок кидається в роботу, спорт, спілкування, поїздки й творчі майстерні. День розписаний по хвилинах, успіх просто женеться за тобою. Питання — що ж не так? — може не приходити роками. Але варто цьому шаленому ритму хоч ненадовго стихнути — і самотність одразу нагадує про себе.

Я помітила, що самотні дівчата стають чудовими волонтерами. Це, можливо, найпродуктивніший для нас варіант. Ти отримуєш те саме відчуття своєї потрібності, яке шукаєш. Справді, соціальна робота дає нам значно більше, ніж ми думаємо. Але навіть таким чином відігнати почуття самотності можна лише на певний час.



Знайома зупинка... Пригадую, як ми гуляли з товаришкою тут, на бульварі Лесі Українки. Серед гуркоту машин, розмовляючи, ми несподівано прийшли до усвідомлення, що потреба в стосунках — лише підміна. Будь-які стосунки рано чи пізно втрачають емоційне забарвлення, а відчувати себе самотньою можна і в шлюбі. Цьому є багато прикладів.

Насправді ми ніколи не буваємо самі. Ось тому почуттю самотності не варто довіряти. Його потрібно розуміти правильно — як дзвінок (навіть набат), за допомогою якого Господь намагається пробитися до нас. Адже насправді наша душа шукає спілкування з Богом. Це — її справжня потреба. Звідси — те саме постійне напруження, яке не вивітрюється ні в колі близьких, ні під час побачення, ні в скаженому ритмі роботи. Це почуття не заглушити новими знайомствами та веселими тусовками. Цю потребу не задовольнити тими слабкими «стрибками», які ми прагнемо здійснювати в рамках нашого рівня «старт». Двоєдушність, двоїстість життя заважають зробити рішучий крок і нарешті визначитися: з Богом ми — чи ні. І Господь, у мудрості Своїй, надсилає нам випробування, щоб видалити все зайве між нами і Собою. І терпляче чекає, коли ж ми прокинемось.



Я під’їжджаю до дому. До чого привели мої сьогоднішні дорожні роздуми?

Суб’єктивне почуття самотності, що виникло в душі від перерв спілкування з Богом — корисне випробування.

І якщо чесно, мені здається, що тимчасова самотність для нас — подарунок, а не випробування.

Вийти заміж такими, які ми зараз, — означає занапастити шлюб, себе і чоловіка. Погляньмо на себе чесно й неупереджено. Згадаймо немитий посуд, постійні просипання й запізнення, постійні програші спокусам і небажання бодай трохи попрацювати над собою. Ми, які не вміємо змирятися, не бажаємо подолати свою лінь як у побуті, так і в духовному житті, ми не спроможні нести тягар сімейного життя, де «тягти» доведеться не тільки себе, але й свою «половину».

Визнаємо, що поки не вийшло б з нас хороших дружин. І самотність, яку дає нам Господь зараз, — насправді вияв Його любові й турботи про нас. Аби ми не здійснили помилку, найбезповоротнішу в нашому житті.

Опублiковано: № 6 (54) Дата публiкацiї на сайтi: 24 November 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Такі складні дівчата

Такі складні дівчата

Олена Д.
Журнал «Отрок.ua»
Якщо таких, як я, ви зустрінете в п’ятницю ввечері — ніколи не подумаєте, що ми православні дівчата. Зате в неділю на службі ми в довгій спідниці й хусточці. Ми з однаковою цікавістю читаємо «LQ» і книги духовні. Наш розум зайнятий чим завгодно: одягом, фільмами, кар’єрою, новинами про ту чи іншу приятельку, передчуттям вихідних. Ми рідко доходимо до Причастя. Увесь час щось заважає...
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 78
22:14 16.05.2017 | Катя
Девочки, выходите замуж. В браке меняться проще. В теории из себя ничего не перекроить. На практике всё равно все будет иначе. Одно дело пытаться лепить из себя хорошую жену согласно своим субъективным представлениям, а другое - подстраиваться под конкретного человека.
И меньше раздумий... горе как говорится от ума. Ключевая мысль вначале "быть проще". Не нужно бояться и надумывать сложности которых нет. Господь всё устроит. Нужны доверие Ему, терпение и смирение. Ну и конечно Любовь.
12:21 18.07.2014 | Ирина
Я в восторге от статьи. В каждой строке узнавала себя. Заставила очень задуматься. Спасибо автору!
23:45 19.03.2014 | Влад
Алена, здравствуйте! Ваши мысли
просты, понятны и узнаваемы! Спасибо Вам за смелость, открытость и правдивость!
15:17 28.11.2013 | Александр
В древнем Израиле говорили:
исполняй Его волю, как свою волю, чтобы Он исполнил твою волю, как Свою волю.
Обещание Иисуса "Если чего попросите во имя Мое, Я то сделаю (Иоан.14:14)" - не будет действовать без средств достижения этого.

Любящий себя говорит - я царь во Христе; Любящий Бога - я раб во Христе.
Любящий себя говорит - Господи, я хочу; Любящий Бога - Господи, чего хочешь Ты.
Любящий себя говорит - благослови меня квартирой; Любящий Бога - продам имение ради Тебя.
Любящий себя говорит - Бог меня любит; Любящий Бога - я люблю Бога.
Любящий себя говорит - огради от врагов; Любящий Бога - пошли меня туда, куда никто не пойдет.
Любящий себя говорит - Господи, избавь; Любящий Бога - да будет воля Твоя.
Любящий себя говорит - даруй мне покой; Любящий Бога - не дай мне успокоиться, охладеть.
Любящий себя говорит - благослови МОЁ служение; Любящий Бога - разрушь МОЁ служение.
Любящий себя говорит - боюсь осуждения людей; Любящий Бога - боюсь мнения Бога.
Любящий себя говорит - дай мне всё; Любящий Бога - помоги отрешиться от всего.
Любящий себя говорит - продли лета жизни; Любящий Бога - смерть для меня приобретение.
15:07 28.11.2013 | Александр
Если чего попросите во имя Мое, Я то сделаю ...Почему Бог всегда был с Иисусом?Отец не оставил Меня одного, ибо Я всегда делаю то, что Ему угодно (Иоан.8:29).Иисус не делал то, что предлагал сатана (сделай камни хлебами)Иисус не делал то, что предлагал Петр (да не будет этого с Тобою)Иисус не делал то, что предлагали фарисеи (хотелось бы нам видеть от Тебя знамение)Иисус не делал то, что предлагали Его братья (выйди отсюда и пойди в Иудею)Иисус не делал то, что предлагали посланные от Марии и Марфы (Когда же услышал, что он болен, то пробыл два дня на том месте)Иисус ничего не делал от Себя или для Себя:Не Моя будет воля но Твоя;ничего не делаю от Себя, но как научил Меня Отец Мой Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего.Смыслом жизни Иисуса было: творить волю Пославшего Меня и совершить дело Его (Иоан.4:34).Иисус всегда делал то, что было угодно Отцу, а не Ему или людям! Поэтому Отец и был с Ним всегда и всегда делал то, о чем просил Иисус!
P.S. Будьте с Богом , ставьте его и его бесконечную любовь на первое место ... Поступайте так,как поступал Иисус,и я бесконечно верю, что в жизни каждой верующей барышни сложится все самым лучшим путем!От себя могу только добавить,что самые прекрасные девушки на всей Земле - это православные, всем сердцем стремящиеся к Богу христианки ! :)))
15:04 28.11.2013 | Александр
Я парень , а проблемы были те же самые , и те же терзания души .... :)Мне почему то к данной статье пришла на ум мысль Драйзера ...О том , что .... Каждая личность - это клубок противоречий, а тем более личность одаренная. Вся наша жизнь - это противостояние,чаще всего внутреннее ... Только в нем человек обретает себя и только в нем открывается истинная натура человека и его принадлежность ...Вопрос только состоит в том: на какой стороне стоите Вы?На все жизни,есть высшая воля,жизнь настолько многогранна,что умом ее не понять,логика ограничена ...Ощутить можно только душой ,став ближе к Богу,если мы хотим идти за ним,за его бесконечной любовью ....
20:00 01.02.2013 | Мила
Интересные наблюдения, очень многое подмечено верно. Но я не совсем согласна с выводами о браке, вернее, о подготовке к нему. Мне раньше тоже казалось, что "вот стану лучше и тогда можно замуж", а оказалось "замуж" вдруг очень близко и я совсем-совсем не готова. Но человек - любимый и потому запрыгнула в этот уже движущийся поезд. Во мне немногое изменилось. Раньше я была двойственной и делала жалкие попытки бороться, теперь мы вдвоем пытаемся и вдвоем ощущаем эту двойственность. Часто падаем на землю, стараемся поднимать голову к Небу, но я не о чем не жалею :)
23:41 11.04.2012 | Влада
Алена, спасибо. Очень честно.
00:25 27.03.2012 | Алексей
Алёна, мне очень близко то что вы говорите, и противоречия которые вас мучат, мучили меня долгие годы.
Для себя я нашел выход: продолжая относиться к браку, каким он есть в контексте европейско-христианской культуры(моногамия, верность, дружба, взаимоуважение и воспитание детей), я упростил все выведя православие за скобки.
Теперь, когда я перестал быть православным мне стало легко.
Я ищу порядочную, добрую жену, и не усложняю поиски религиозным контекстом.
10:25 03.03.2012 | Томо4ка
Алена,сегодня прочитала вашу статью в местной газете "Православное Осколье",очень понравилось,я бы даже сказала читала и понимала ,что все это и про меня тоже.Вот благодаря Вам теперь читаю этот журнал.Большое спасибо.
23:13 19.02.2012 | Саша
Очень точно написано. Как будто пережила каждое слово в этой статье.
23:16 04.02.2012 | julija
статья интересная. Спасибо. Только не пойму, почему, по мнению автора," по-настоящему православные девушки" рано выходят замуж и легко воспитывают детей? Ведь они все разные, хоть и "по-настоящему".
15:36 23.01.2012 | Anastasia
Procitaj Lidok :))
01:09 10.01.2012 | Николай
Elena, зря вы думаете, что у мужчин нету своих проблем... Есть, и очень много. Просто мужчины гораздо реже публично рефлексируют (православные смиреннословящие неофиты не в счет :) на темы своих слабостей, но это не значит что этих слабостей у них нет и они от них не страдают.

А насчет того, что женщина - это полчеловека - это вы явно погорячились.
20:52 09.01.2012 | Elena
Ничего удивительного. Авторпросто (есса) честно признается в том, что присуще абсолютно каждой женщине - двуличии и лукавстве. В разных ситуациях и у разных женщин они и проявляются по-разному, но ни одна от них не свободна. Кстати, то что в худшую сторону отличает женщину от человека - это отсутствие искренности и великодушия, которые заменяются позерством и лживостью, отсюда и двуличие. Как это не печально, мы все такие, выше головы не прыгнешь. Вспоминается замечательная фраза одного православного автора: "Не выдерживают бабёшки приближения к небу". Что правда, то правда, мы ни социально, ни духовно никогда не достигнем уровня, доступного мужчинам, в конце концов женщина - это не целое, а всего лишь часть целого.
00:40 29.12.2011 | Юля
Алёна, ваша статья задела за живое. В главной героине я себя узнала и всех моих подруг. Я 2 года назад вышла замуж и Господь подарил нам ребёнка. Я из православной семьи, а мужа родители атеисты.Однако это не мешает ходить нам вместе на службу и причащаться всей семьёй. Муж постепенно открывает православную веру и становится вооцерковлённым. А вот многие подружки в возрасте 30 лет не замужем, кто карьерой занят, кто поисками перспективного богатого жениха, но все они пока не знают какое счастье иметь семью, когда с одной стороны тебя обнимает муж, а с другой маленький ребёнок!!!
19:17 24.12.2011 | asailor
хорошая статья.

Однако, лично я не согласен. Если аналогии провести, то выходит, что, скажем, если бы у человека (инвалида) с одной рукой их было бы две, то это бы ему повредило и т.п.

Пути Господни неисповедимы. Соответвтенно, анализировать, в связи с чем у кого-то одна рука, кто-то не может встретить свою половину, а кто-то - в жизни устроиться, а кто-то еще чего - не в 100% случаев стоит искать причину в себе. Как в Евангелии... "Он ли, или родители его" Или чтоб слава Божья сказалась на нем. Т.е., много вариантов-причин может быть.

Т.е., я о том, что если у человека нет одной руки, то не обязательно причину в нем искать.

Фиг его знает, в чем причина.

Вот оно нередко в православной среде встречается, что люди начинают во всех своих бедах искать причину в себе. В части случаев это так. Но не всегда.
00:53 24.12.2011 | Влада
Удивилась, когда увидела количество отзывов!.. Значит за живое задела статья. Многих задела.
И меня тоже задела. Этот "венигрет в голове" мне знаком.
Спасибо, Алена. Д, за Вашу публичную исповедь. Такое обнажение души и жизни не может быть безболезненым. От того и польза будет непременно. И ближним, нам (свидетелям этого), и мне. Спаси Бог.
22:03 19.12.2011 | Ira
Спасибо Вам!!! Как бальзам на душу...
12:00 18.12.2011 | Andrew
Очень понравилась статья!
11:44 14.12.2011 | Анастасия
Хорошая статья, очень близкая тема)
13:24 13.12.2011 | Olya
Любовь - это как и вера - дар Божий, он дается не сразу, а в момент, когда человек готов получить его.
Мне нравится статья за искренность, я знаю православную молодежь, которая более лицемерна в своей вере, чем "неверующие", но по-настоящему чуткие и добрые ребята. И еще мне очень нравится высказывание о том, что для того, чтобы найти настоящего мужчину, нужно для начала самой стать настоящей женщиной.
21:07 11.12.2011 | roman
Алёнка УРОВЕНЬ!)
13:53 03.12.2011 | Татьяна
Max, Владимир и др.мужчины, большое вам спасибо за ваши комментарии!
10:31 03.12.2011 | Татьяна
"люби меня такой, какая есть,потому что я люблю тебя такой какой ты есть"
А вы уверены, что такой какой есть (т.е. такой как вы сейчас) вам нужен? Или может для начала стоит себя улучшить, перекроить. Ведь Бог хочет нашего спасения, а не сложности. (Где просто, там и Ангелов со сто, а где ...). Недавно я открыла для себя Истину. Пока не укреплюсь, не стану лучше в Боге, мне не будет дана моя половина. Так что Люба, работа вам нужна еще над собой большая. Чтобы иметь счастливый брак!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: