Розумне: Мішель Турньє. «Каспар, Мельхіор, Бальтазар»

Золото як Царю, ладан як Богу та смирну як майбутній Жертві принесли Дитяткові Ісусу мудреці. Їхні ймення називає нам Передання: Мельхіор, Балтазар, Каспар. Три мудреці, три звіздаря, що від небес навчилися поклонитися Богові, Який втілився. Святе Письмо мовчить, а отже, є місце для уяви. Сучасний французький письменник Мішель Турньє фантазує про те, ким могли бути ці троє чоловіків, що прийшли зі Сходу. Що вони втілювали? Три головні світогляди, три способи життя, три різні кольори шкіри. Історична вартість книги дорівнює нулю. Проте це смачна, соковита християнська проза, що повертає нас у часи Різдва.

Добре: Ганс Християн Андерсен. «Русалонька»

Ім’я цього письменника перетворилося на символ казкаря взагалі, хоча сам Андерсен ображався, коли його називали дитячим письменником. Все життя він писав для дорослих, і з-під його пера вийшли не тільки казки, але й п’єси, оповідання та повісті. Дуже нещасливий в особистому житті, письменник оживав тільки наодинці з аркушем паперу в тиші своєї одинацької квартири. У його казках багато смутку та багато радості. Вони мають повне право бути названі християнськими казками. Не тому, що це ім’я мав письменник, а тому, що вони пронизані думками про Бога, любов та справедливість.

Сам письменник говорив, що єдина з написаних ним казок зворушує його до глибини душі. Це «Русалонька». Перечитати казки всесвітньо відомого письменника ми й радимо, почавши саме з неї.

Вічне: Святитель Тихон Задонський. «Скарб духовний, що від світу збирається»

Богомислення дорівнює молитві. Будучи Богом, «Який (є) таємним», Творець тим не менше залишив на всьому створеному сліди Своїх рук. Світ можна читати як книгу, і деякі це вміють. Святитель Тихон — один із таких людей. У звичних речах він вміє відкрити глибину, яку не помічали до того. Захід і схід, весна й осінь, ріка, що розлилася, та квітка, що зів’яла, — усе в його очах стає знаком Божественної присутності або символом горньої вічної дійсності.

Книга дихає глибиною особистого внутрішнього почуття любові до Бога та уваги до Його справ. Незамінний посібник для тих, хто хоче ніколи не забувати про Творця.

Десерт: Валерія Пришвіна. «Невидимий град»

Якщо розумна людина жила у ХХ сторіччі та змогла пережити його лихоліття — революцію, голод, війни, боротьбу проти Церкви — їй буде про що розповісти на схилі років. А якщо вона мала щастя бути близько знайомою із Ільїним, Бердяєвим, Новоселовим, Лосєвим, її мемуари набудуть неповторного змісту.

Сказане сповна стосується книги Валерії Пришвіної. Нам надається можливість її очима поглянути на творче і трагічне, страшне й дивовижне ХХ століття.