Твоя книжкова полиця № 2 (74)

Митрополит Антоній Сурозький. Духовна подорож. Роздуми перед Великим постом

Про книги митрополита Антонія не треба говорити багато. Найвлучніше слово, яким можна їх охарактеризувати, — любов. Тому що без величезної, досвідної любові не можна так щиро проповідувати про Бога, віру й людину, як це виходить у владики. Коли читаєш його роздуми, з’являється відчуття, ніби він бере тебе за руку, піднімає з колін і повертає тобі твою людську гідність — найбільше твоє надбання, чомусь забуте і потоптане тобою. Повертає не для того, щоб ти впав у гординю, а для того, щоб побачив, урешті, Бога й змирився перед Ним. «Смирення, — пише він, — це не самоприниження, а просто стояння перед Богом у зачудуванні, радості та вдячності».

У «Духовній подорожі» владика розбирає євангельські читання, якими Церква готує нас до Великого посту — про Закхея, про блудного сина, про митаря й фарисея, про Суд. Його тлумачення свіжі та сповнені життя; у звично знайомих історіях він пропонує роздивитися непомічені смисли, актуальні для сучасної людини. Простими, але не замиленими словами він пояснює сенс покаяння і допомагає правильно налаштуватися — щоби прийдешній піст приніс душі найбільшу користь і щоб нам не заблукати на шляху до Воскресіння.

Даніель Пеннак. Як роман

У центрі цієї зовсім невеликої книги — по суті, розгорнутого есе — поставлено дуже насущне для багатьох запитання: чому наші діти не читають книг? Її автор, французький письменник, що протягом багатьох років викладав літературу в школі, не з чуток знайомий із проблемою, про яку пише. Він, не шкодуючи кольорів, аналізує процес становлення «справжнього читача» — від колиски до шкільних років, і вказує на найпідступніші повороти, де дитина частіше за все має небезпеку зійти з читацької дистанції.

У школі «вчать читати», але не вчать «любити читати». Коли читання (та й не тільки) ставиться за обов’язок, до того ж обов’язок, за який можна бути покараним, воно втрачає свою початкову принаду й навіть відлякує — «а раптом не зможу, не зрозумію, не виправдаю надій?». Нехитрі рекомендації Пеннака можуть допомогти батькам і педагогам запобігти такому перебігу подій і відкрити дитині, що книга — це перш за все подарунок і задоволення.

Не варто, втім, думати, що пан Даніель — залюблений у свій предмет утопіст. Йому добре відомо, що можна бути хорошою людиною й не читати книг. Він визнає, що в кожної дитини, як і в людини дорослої, є «право не читати». Просто він хоче, щоб це право наші діти використовували якнайрідше.

Наталія Жищенко

Нодар Думбадзе. Я, бабуся, Іліко та Іларіон

Коли в 1959 році на сторінках грузинського молодіжного журналу «Ціскарі» з’явилися перші розділи книги Думбадзе «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», читачі одразу ж закидали автора листами. Роман дуже швидко екранізували, з’явилися театральні постановки. Слава про молодого радянського письменника розлетілася по світу, сягнувши Британських Островів.

«Я, бабуся, Іліко та Іларіон» — книга дуже сонячна. Герої роману, гурійські селяни, ніколи не втрачають почуття гумору і завжди лишаються людьми: чи то жартуючи одне над одним (іноді дуже жорстоко!), чи то крадучи одне в одного дрова, чи то — розділяючи з ближнім останнє. Перегортаючи сторінки «Бабусі», читач не раз засміється уголос, — а іноді, можливо, і зітре сльозу. Ситуації, емоції, почуття передані у книзі настільки реалістично, що байдужим залишитися просто неможливо.

Дія роману відбувається під час Другої світової, але війна — не основна її тема: на її пайку припало лише кілька образів — хоча й доволі яскравих: зніяковілий агітатор, який намагається говорити про війну казенними фразами, і стара жінка, яка в’яже шкарпетки солдату зі свого старого шерстяного матраца.

Головний месидж «Бабусі», як і інших творів автора, — віра в людину й людяність. «У кожного письменника, — писав Думбадзе, — своє бачення світу. В мене воно радісне, мажорне. В характерах людей, які мене оточують, я бачу сонце, сонце нового життя».

Герман Мелвілл. Мобі Дік, або Білий Кит

«Мобі Дік» (1851) — твір, без сумніву, легендарний. Деякі літературознавці навіть ставлять роман в один ряд із «Божественною комедією» Данте та «Дон Кіхотом» Сервантеса.

Як це часто буває з серйозними творами, за життя автора «Мобі Дік» популярності не набув. Публіка, серед якої Мелвілл устиг зажити слави автора пригодницької літератури, зустріла роман більш ніж прохолодно. Заслужений інтерес до роману «прокинувся» через десятиліття після смерті письменника.

Перше, що впадає в око під час читання книги — насиченість тексту старозавітними біблійними образами (одне з центральних місць, звісно, займає історія пророка Іони з його триденним перебуванням у череві кита). Навіть імена для своїх героїв Мелвілл бере зі Старого Завіту: Ізмаїл, Ахав, Ілія, Фалек…

«Мобі Дік» багатошаровий. На поверхні — це пригодницький роман із нещасливим кінцем, але під нею — товща океану, яку читачеві доведеться якщо не дослідити, то сповна відчути.

Хто такий Мобі Дік? Просто кит, символ долі чи символ держави-Левіафана? Що таке сам океан — некерована стихія, світова суєта, безодня гріха, хвора «світова душа»? Що таке корабель?.. Менше за все Мелвілл намагається розкласти все «по поличках». Автор, навпаки, підкреслює незбагненність світу: ієрогліфи на тілі китобійця-язичника, таємничі знаки на шкірі кашалота і т. д. Роман, таким чином, дає простір для різних прочитань — напевно, кожен знайде в ньому щось своє.

Сергій Турович

Опублiковано: № 2 (74) Дата публiкацiї на сайтi: 12 March 2015

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: