Повернемо людину книзі! Адже не дарма нас навчили читати. Радянська влада (хай їй грець!) хоч одну добру справу, але зробила — перемогла неграмотність. Невже тільки для того, щоб ми уткнули носи в бульварний роман чи рекламний буклет, підручник із фен-шуй або поради Дейла Карнегі? Серед цих мильних бульбашок, що лопаються невдовзі після появи, є книга-друг, з якою не можна розлучитися до самої старості, є книга-світлячок, яка освітлює морок навколо тебе хоча б на два кроки, є книга-рятувальне коло, відкриваючи яку, ти знову дихаєш і тримаєшся на плаву...
Розумне
Хорас Маккой. Загнаних коней пристрілюють, чи не так?
Популярність тієї чи іншої книги сьогодні часто визначається її екранізацією. Запропонована вам книга відома тим, що за її мотивами Сідні Поллак зняв фільм із Джейн Фондою у головній ролі. Книга написана в дусі американської реалістичної літератури, зриває маску з дійсності, показуючи життя сучасної людини як абсурд і приховане насильство. До речі, фільм, на мій погляд, навіть кращий за книгу, що, погодьтеся, буває нечасто. Великих захоплень не обіцяю, але як протиотруту від фантазій про солодке життя книгу можна порекомендувати.
Добре
Іван Гончаров. «Обрив».
Автор відомий трьома своїми романами: «Звичайна історія», «Обломов», «Обрив». Роман «Обрив» — це книга про довірливість і про підлість, що нею користується. Це роман про далекі гріхи й про відплату, яка прийшла через багато років. Книга тримає читача в напруженні, змушує думати і переживати. Вона важка, але й світла, тому що в ній є покаяння.
Читання першої половини книги вимагатиме праці. Далі ж вас від неї за вуха не відтягнеш. Завтра ж — на книжковий ринок — і за читання.
Вічне
Протоієрей Георгій Флоровський. «Шляхи російського богослов’я».
Загадкову, як сфінкс, російську душу і російську історію отець Георгій вивчає і розглядає з точки зору богослов’я. За своєю глибиною та серйозністю книгу можна вважати посібником із вивчення богословської думки в Руській Церкві, а також серйозним додатковим джерелом із вивчення російської історії. Це одна з тих книг, які не можна, прочитавши один раз, на довгі роки поставити на полицю. Чим більше житимеш і думатимеш, тим частіше будеш повертатися до розсипів точних спостережень, залишених отцем Георгієм.
В топку!
Ентоні Берджес. «Механічний апельсин».
Як і у випадку з книгою Маккоя, «Механічний апельсин» став відомий завдяки знятому Стенлі Кубриком фільму. Завдяки фільму я й купився на цю книгу, і дуже пошкодував. Читаєш і думаєш: коли ж почнеться важливе, потрібне та цікаве? Так довелося прочитати всю книгу, а важливе, потрібне та цікаве не зустрілося.
Грошей шкода, часу шкода. Знову ж, голову захарастив. Загалом, як людина, що сіла в калюжу, з цієї калюжі кричу: сюди не ходіть!
