Твоя книжкова полиця. №2 (21)

Розумне

Андрій Івченко. Путівник «Вся Україна»

У Г. Честертона є один красивий образ: хлопчик пішов шукати найчарівнішу землю у світі. Він довго блукав по світу й уже було втратив надію знайти те, що хотів, як раптом побачив сільський пейзаж дивовижної краси. І як же він здивувався, коли впізнав у цьому пейзажі своє рідне село. Це свята й безперечна істина: найкрасивіше місце у світі ― це те місце, де ми мешкаємо.

В одному дитячому мультику радянської епохи співалася пісенька: «Посмотри, как хорош край, в котором ты живешь». Думка, що міститься у пісеньці, втілена в книзі, яку ми вам пропонуємо. Не піраміди й не джунглі, не хмарочоси й не підводні ресторани, а міста й села нашої Батьківщини, з історичними пам’ятниками, будинками-музеями, церквами й монастирями змальовані на її сторінках. Батьківщину, друзі, треба любити. А для цього ― знати.

Добре

Анрі Труайя «Олександр ІІІ»

У 1880 році на одному із залізничних переїздів Харківської губернії розбився царський поїзд. Государ Олександр ІІІ з дружиною та почтом перебували у вагоні-ресторані. Дах вагону обвалився, і цар-богатир тримав його на піднятих руках декілька довгих хвилин, поки пасажири вистрибували з вікон.

Таким він і був, Олександр ІІІ, ― сильним і хоробрим, він тримав на своїх руках розхитану Росію. Країна при ньому не воювала, поповнювала бюджет, будувала заводи й дороги, укладала мирні договори із західними сусідами.

Епоха Олександра ІІІ і образ його самого постає перед нами в однойменній книзі Анрі Труайя. Книга поєднує в собі легкість стилю і серйозність смислу. Автор (росіянин за походженням, справжнє прізвище ― Тарасов), будучи небайдужим до історії Росії, написав цілий цикл праць під назвою «Російські біографії». Тож хвалимо ми одну книгу, але натякаємо й на інші.

Вічне

Ніна Павлова. «Пасха красна»

Красна ― значить красива, але в цій книзі це слово багатозначне. Не тільки колір риз священиків, свічок у пасхальному трисвічнику, крашанок ― але й колір крові прихований у назві книги.

У 1993 році калузька Свято-Введенська Оптина пустинь, а разом із нею і вся Росія, були приголомшені жахливим убивством: у день Світлого Христового Воскресіння ритуальним кинджалом були заколоті три насельника обителі ― ієромонах Василій, іноки Трофим і Ферапонт. Їх поховали поблизу могил всесвітньо відомих оптинських старців. І сама подія підтверджує для нас вічну правду про те, що Божественна благодать ненависна дияволу і що кров мучеників є сім’ям християнства.

Виявляється, як і християни, які жили при Нероні, ми з вами теж сучасники святих мучеників.

В топку!

Ігор Губерман «Гаріки»

Єдина думка утримує мене від критики цього опусу, а саме: чорна реклама ― теж реклама. Чотиривірші вищезгаданого борзописця ― це суміш Баркова й доморощеної філософії. Іноді вони схожі на похабні частушки. Іноді ― на «згустки життєвої мудрості» на зразок «у верблюда два горба, потому что жизнь ― борьба».

Читаєш, та так і бачиш перед собою літнього єврея, дамського угодника й любителя матірної лайки, який п’є горілку і розмірковує про те, що минуло.

І все б нічого, та тільки моторошно подумати, що можна дійти до смертної межі з рюкзаком «гаріків» за плечима.

Опублiковано: № 2 (21) Дата публiкацiї на сайтi: 12 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 5 з 5
10:45 19.12.2010 | Довженко
ilia, все верно, Губерман отстоит от Баркова на пару кругов ада... в худшую сторону.
23:24 07.08.2009 | ilia
Убийство монахов – явное законопреступление, здесь в голову никому не придет сочувствовать убийцам. Посвящать целую книжку этому событию – это значит: намеренно не замечать той преступной работы, которую творит диавол. Почему? Потому что успокоенный читатель видит: вот, вот они, гонители христиан, вот куда нужно направлять свою обеспокоенную совесть. На них, на убийц беззащитных монахов. То, что читатель явно не из тех убийц, вселяет в душу приятную уверенность в собственной относительной праведности. Все не так плохо, а если еще и православие восторжествует в душах соотечественников, да еще и на государственном уровне, будет вообще замечательно, и образ монархического «идеального» православного государства уже замаячил невдалеке. Вот только идея об этом православном государстве тоже не более чем мечта о «рае на земле».
23:23 07.08.2009 | ilia
Вообще то, как Вы подаете материал, может проиллюстрировать одну интересную тенденцию в современном православном социуме, именно той его ипостаси, которая обращена к государству: сначала – «красивый образ» Родины, с подкупительными, но несколько заезженными «братцами»; потом – образ «русского царя», такого могучего и сильного, что так и тянет пожить под его властной десницей, а после – сопоставление мучеников современности с мучениками античности, что неверно уже потому, что отношение института государства к христианам различно в корне. Есть определенное отношение государства и его граждан к происходящим в нем, государстве, событиям. Во времена Нерона граждане Рима были уверены или считали себя вправе быть уверенными в том, что христиане – зло; поэтому вызов христиан Рима самому государству был вызовом существующему порядку вещей, законам государства.
22:46 07.08.2009 | ilia
Беспристрастную работу по отысканию чего-то интересного Вы подменяете самовлюбленным православным всезнанием и аханьем: "Жутко подумать, что можно дойти до смертной черты с рюкзаком "гариков" за плечами". Как будто Вас это волнует!
22:40 07.08.2009 | ilia
С Барковым у Губермана ничего общего, ни по форме (короткие четверостишия), ни по содержанию - "доморощенная философия", а на деле - горько-безысходные истины, выраженные крепким и сильным русским языком, в котором сквернословие - правда, не всегда удачно - используется как изобразительное средство.
Барков "жил грешно, умер смешно", пьяница и недалекий виршеплет, Губерман отстоит от него на пару кругов ада.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: