Розумне: Андрій Платонов. «Чевенгур»

Аж ніяк не легке чтиво. Ваша душа може не зрезонувати на пропонований текст, і ви закриєте книгу через десяток-другий сторінок. Це не страшно. Це навіть нормально, оскільки перед нами — твір одного з найбільш неповторно і блискуче обдарованих російськомовних письменників ХХ століття.

Молодий чоловік на прізвище Дванов на коні (з характерною кличкою Пролетарська Сила) вирушає шукати дивовижну країну, де соціалізм не потрібно завойовувати, а де він виник, так би мовити, органічно. Щось нагадує Сервантеса, щось — Гоголя, щось є від пісні «Наш паровоз вперед летит». Але що б ми не сказали, ми не наблизимося до адекватного опису книги. Вона унікальна за якістю мови і ущільнена убивчими для радянської епохи смислами так, як набита патронами обойма автомата.

Добре: Вальтер Скотт. «Айвенго»

Людській душі властиво знемагати у сьогоденні та тужити за ідеалом. Знаний романтик Вальтер Скотт навчив людей із любов’ю спрямовувати свій погляд у минуле в пошуках того, що ми загубили по дорозі і чого сьогодні вже не маємо.

Пропонована книга — одна з найвідоміших у автора (до речі, дуже плідного). Написана живою, соковитою, невимушено струменіючою, мов струмочок, мовою, книга читається на одному подиху і юними, і зрілими.

Начитавшись рицарських романів, Дон Кіхот почав учиняти священні дурниці. «Айвенго» — теж частково рицарський роман, але діє на душі читачів не так радикально, як середньовічні книги на божевільного ідальго. У наш цинічний і насичений час варто іноді замислюватися: що виросте з хлопчика чи юнака, котрий ніколи не читав добрих книг про хоробрих і шляхетних рицарів.

Вічне: Блаженний Феофілакт Боґлгарський. «Тлумачення на Євангеліє».

Великий піст — час тілесної стриманості і разом із тим духовної зміни. Допоки тіло не перенасичене їжею, душі і солодше, і легше повчатись у слові Божому. Віруючі багато читають псалми і повинні намагатися прочитати за Великий піст весь Новий Завіт. Але Scriptura non est legenda, sed intelegenda: Писання — це не те, що читають, а те, що розуміють.

Глибше і точніше зрозуміти смисл Благої звістки нам допоможе книга одного з найвідоміших тлумачів Писання. Феофілакта любили і люблять за стислість, точність, приємний стиль і доступність.

Десерт: Соломон Волков. «Діалоги з Йосифом Бродським»

Время нашло, наконец, искомое

Лакомство в твердом моем затылке, —

писав в одному з віршів нобелевський лауреат та вигнанець з батьківщини Йосиф Бродський. Він переїхав на Захід і з головою занурився в роботу. Викладав, читав лекції, продовжував писати, а ще давав численні інтерв’ю, з яких із часом були складені цілі книги.

Пропонована книга — плід багаторічних бесід Бродського з культурологом Волковим, також вихідцем із СРСР. У книзі висвітлюються такі сторони життя поета, як його дружба з Ахматовою, стосунки із сучасною англомовною поезією, а також численні трагічні нюанси біографії, що про них поет не любив розповсюджуватися.

Метр традиційно різкий, часом іронічний, завжди глибокий. А ще: сум і втома від життя разом зі страхом смерті й тут стоять за його спиною, наче декорація за спиною актора.