Святитель Іоанн Златоуст. Бесіди про покаяння
Книга належить до тієї частини «золотого фонду» святоотецької спадщини, що є близькою та зрозумілою сучасному читачеві без спеціальної підготовки. Зібрання бесід Златоуста, в яких він із найвищою майстерністю говорить про сенс і значення покаяння, посту, молитви, на повну силу свого хисту закликає до оновлення душі, у дні Великого посту — безцінне читання.
Людське серце борсається між відчаєм і надією і, наче ліків, потребує правильних слів. «Бесіди про покаяння» не дозволяють спочивати у безтурботності — але й не дають поринути в розпач. Важливо пам’ятати, що за кожним словом цієї проповіді нескінченного милосердя Божого стоїть вагоме свідчення того, хто знав, наскільки далека від ідилії земна дійсність, якою жорстокою та несправедливою буває людина.
Бесіди вводять читача у світ Писання і легко утримують увагу в колі священних понять і тем. Святитель Іоанн невпинно звертається до старозавітних історій, до євангельських притч, до послань божественного Павла, переплітаючи їх зміст з реаліями свого часу, — і водночас він немовби звертається до людини ХХІ століття, створюючи міжчасовий, надчасовий зв’язок смислів, який можливий лише в Церкві.
Протоієрей Алексій Уминський. Основи духовного життя
Ті, хто лише починає знайомитися з багатющим світом православної аскетики, часто-густо потребують «перекладача», здатного наблизити світ високих смислів до нашого рівня розуміння. Серед безлічі книг, автори яких прагнуть виконати цю місію «медіатора», часом зустрічаються дуже вдалі. Одна з таких — цикл бесід відомого московського проповідника отця Алексія Уминського, присвячений спадщині авви Дорофея.
Повчання авви Дорофея традиційно посідають особливе місце серед писань святих отців. Це водночас і абетка, і вища математика аскетики, справжня скарбниця для тих, хто шукає керівництва у боротьбі з пристрастями. Услід за аввою Дорофеєм отець Алексій розмірковує про смиренномудріє, страх Божий, пам’ять смертну, про совість, про молитву — що дуже важливо, з безліччю прикладів з нашої дійсності. У книзі проникливо мовиться про тисячі дрібних хитрощів, до яких вдається сучасна людина, аби не йти вузьким шляхом.
Бесіди витримані в доброзичливому тоні, сповнені любов’ю до людини й викликають велике бажання із вдячністю звернутися до першоджерела.
Олександр Дворкін. Нариси з історії Вселенської Православної Церкви
Для початкового знайомства з історією Церкви ця книга, написана живою динамічною мовою, — можливо, найкращий вибір. Тема безмежна, і підступитися до неї «без карти й компасу» не так просто. Не секрет, що кращі праці з церковної історії (такі як лекції Болотова) розраховані на добре підготовленого читача, в ідеалі — ознайомленого з основами грецької мови.
Олександр Дворкін запропонував оповідь доволі ґрунтовну, у міру докладну та вельми захопливу. Сам автор називає свою працю компіляцією з авторитетних сучасних досліджень, і ті, хто готовий заглибитися в предмет, знайдуть у кожному розділі список літератури.
Приваблює те, що багато уваги в книзі приділено історії Православ’я на Балканах, візантійському періоду, життю Православних Церков під оттоманським пануванням — російською мовою такої літератури не так багато, і вона малодоступна.
Досить детально автор зупиняється й на проблемах західної церковної історії, серед іншого, пише й про Реформацію.
Окремо варто зауважити, що книга чудово видана, її просто приємно тримати в руках.
Сергій Іванов. У пошуках Константинополя
Відомий візантиніст створив досить незвичний путівник по місту-світу, яке пішло під воду історії, але залишило на поверхні численні острівці своєї присутності. У книзі немає політично забарвленої туги за ромейським Кітежем, і любителям «лакованої» історії книга навряд чи сподобається. Життя Візантії, переказане за допомогою цікавих побутових сценок і найцеремонніших офіційних документів, постає без патоки й пафосу. Приємно те, що й серед учених є люди, здатні по-дитячому дивуватися: саме ось на цьому місці, подумати тільки, відбувалося те-то й те-то.
«Шукати Константинополь» разом із Сергієм Івановим буде цікаво не лише туристам, які вирушили до Стамбулу. Із цією книгою можна мандрувати в часі, не виходячи з дому. Вона цінна небувалою кількістю цитат із першоджерел — спогадів мандрівників і прочан, хронік, листів. Виражальні засоби мови правдивіші за голлівудські екранізації, і завдяки їм, мабуть, справді вдається вловити аромат далеких епох. Серед «смачних» деталей — графіті святої Софії, залишені нашими земляками, і численні свідчення російських прочан і дипломатів, в яких з туману минулого в усій красі постає естетика, якою так насичене давньокиївське православ’я.
