Розумне: Ерленд Лу. «Краща країна в світі»
Що я знаю про Норвегію? Небагато. Там є фіорди, на прапорі у них хрест, на чолі держави — король, а мова схожа на суміш німецької та англійської. Головний герой пропонованої книги — письменник-норвежець, котрий через скруту взявся написати книгу про Фінляндію. Про Фінляндію він знав приблизно стільки ж, скільки я про Норвегію. Тут-таки все і почалося.
Добра й іронічна книга, злегка божевільна, як і вся оточуюча дійсність.
Добре: Григорій Сковорода «Сад божественних пісень»
Григорію Савичу Сковороді, чи, як він себе називав, Вар Савві, ми зобов’язані багато чим. Він стоїть біля витоків національної філософії. Завдяки йому через понад сто років світ почув Соловйова, Лосєва, Бердяєва. Сам себе Сковорода називав любителем Біблії. І в цій якості він ще корисніший. «Небагато читати, та багато жувати», — говорив мандрівний філософ.
Як пам’ятник його біблійних занять нам залишився «Сад божественних пісень», де на кожну пісню дано біблійну цитату з приміткою: «Із цього зерна».
Любителям Біблії, вітчизняної історії та філософії присвячується.
Вічне: Никодим Святогорець «Невидима брань»
Порох та вугілля, паперові гроші та феєрверки до нас прийшли з Китаю. Давайте подякуємо китайцям. Книгу «Невидима брань» прп. Никодим переклав із латини й «оправославив». Можемо подякувати католикам, та передусім уклонімося доземно преподобному Святогорцю. Книга — незамінний посібник для всіх, хто веде жорстку і невпинну війну за своє блаженне безсмертя проти пристрастей, хтивості й демонського світу.
Спадок Никодима Святогорця величезний. Пропонована книга, на жаль, одна з небагатьох, доступних українському читачеві. Будемо чекати виходу в світ інших безцінних творінь афонського подвижника.
В топку: Віктор Пелєвін «Empire V»
Здається мені, що автор книги з розряду тих, про кого казала моя покійна бабуся: «Розумна голова дурневі дісталася».
Автор, безсумнівно, талановитий. Сперечатися з цим — все одно, що плювати проти вітру. Та через особисті моральні орієнтири автор талановитий деструктивно. Було б непогано дізнатися, що він проковтнув і чим запив або скільки чого викурив у період написання чергової книги.
Чистому все чисте, і нехай досконалі читають усе безбоязно, так само, як лікар у поліклініці вивчає екскременти своїх пацієнтів. Більшості немічних і смиренних людей, котрі вміють читати, подібні книги однозначно не рекомендовані.
