Розумне
Мілан Кундера. «Жарт»
Всупереч рекламним слоганам, життя не стає простішим. Воно все так само вима¬гає плати за кожну похибку і неправильний крок. В ньому немає чернеток, і все зроб¬лене пишеться одразу на чистовик, ніби в контрольній. Одне слово, сказане жарто¬ма, декілька фраз «по приколу», надряпаних у записці, — і ось твоє життя прийняло зовсім несподіваний напрямок. Як ракета, шо змінила рух на півградуса, з плином часу віддаляється від заданого маршруту на тисячі кілометрів, так і ти через дрібницю виявився не там, де мріяв бути.
Але не думай мститися комусь. Адже винен ти. І не думай повернутись у мину¬ле — в нього, як у ріку, не входять двічі. Втім, і не впадай у відчай — це головне.
Про це чудова за смислом і легка за стилем, дивовижна на зворотах і згинах сю¬жету книга сучасного чеського письменника Мілана Кундери.
Добре
Достоєвський. «Брати Карамазови»
Про Достоєвського треба говорити багато — або не говорити нічого. Більше за всіх письменників ця людина пером потрудилася для Христа і ближнього. Декілька сторінок будь-якої з його книг надихали Ейнштейна більше за будь-який вчений трак¬тат. Ніцше і Шпенглер на старості років почали вчити російську, шоб читати Ф. М. в оригіналі. Будь-який із його великих романів — це квиток на космічний корабель і політ на «планету Достоєвського». А звідти вже недалеко ходити до Євангелія і святоотецької літератури.
Не сподівайтеся, шо це читання принесе вам відпочинок. Федір Михайлович візьме вас за ру¬ку і потягне крізь задушливі двори і брудні забігайлівки, крізь чернечі келії і зали дворянських зібрань, крізь чад пристрастей і атеїстичного безумства — до того Світла, яке сяє вічно.
Отож, перед нами останній і кращий з його романів, в якому геній Достоєвсько¬го, як витримане вино, досяг максимальної концентрації смаку, кольору і запаху. Не відмазуйтесь екранізаціями і не посилайтеся на хрестоматію. Такого ви ще не читали!
Вічне
Преподобний Авва Дорофей. Повчання
На людей, які хапаються за високе і зневажають мале, Бог може гніватись. І зусилля таких людей завжди безуспішні. Коли людина прийшла до віри, воцерковилась, то може одразу схопитися за великих містиків, наприклад, за творіння Симеона Нового Богослова, може не читати нічого, крім «Добротолюбія». Плоди такої діяльності можуть бути несподіваними — аж до духовно¬го надламу і втрати віри. Почнімо ж із головного...
В Оптиній пустині цю книгу радили перечитувати щопівроку. В ній є про¬стота, достатня для мудреця, і необхідна мудрість для всякого простака. Во¬на прийшла до нас із VI століття. В духовному смислі вона зачитана «до дір». Як умінням читати багато хто оволодівав за допомогою абетки, так за допо¬могою цієї книги безліч християн навчились терпінню, увазі до себе, діяльно¬му смиренню, любові до ближнього.
В нас у руках повчання преподобного авви Дорофея. Перехрестившись, розгортає¬мо сторінку — і в дорогу!
У топку!
«Творчий спадок» Паоло Коельо
Він пише коротко, але він не Чехов. Він «латинос», але він не Борхес. Його стиль — притча, але, Боже милостивий, який він далекий від Соломона! Ким він тільки не був — соціалістом і анархістом, ловеласом і гомосек¬суалістом, шукачем істини в наркотичних мареннях... Тепер він учитель люд¬ства. Книги його за об'ємом невеликі — саме такі, шоб по дорозі на роботу в метро почати, а по дорозі додому з роботи — закінчити. Їх принадність по¬лягає в тому, що той, хто прочитав одну з них, може вважати, що тримає ру¬ку на пульсі або прилучився до сучасної літератури.
Кожна епоха має своїх метеликів-одноденок, про яких говорять усі і які в наступну епоху не потрапляють. В часи Достоєвського «всі» читали Поля де Кока. Хто тепер про нього знає? Перед революцією кумирами читачів були Арцибашев, Гаршин... Хто їх тепер пам'ятає? Сьогодні всі читають його. Але хто про нього згадає років за тридцять?
Якщо ви витратили гроші на його книги, вам їх ніхто не поверне. Ніхто не поверне вам і втраченого часу. Наша порада: ставте на стіл «Алхіміка», додайте до нього «Диявола і сеньйориту Прим», до них — «Одинадцять хви¬лин» і «На березі Ріо П'єдра...», — словом, беріть усе, що у вас є цього авто¬ра, і, за наявності під столом кошика, змахуйте все зі столу.
Протоієрей Андрій Ткачов