Ти була завжди!

Перли фольклору

Здавалося б, чого боятися? Що може бути такого жахливого в абсолютно природному процесі? Однак підліткові страшилки про лікарів-садистів і стікаючих кров'ю породіль били рекорди популярності серед дівчат, віднімаючи пальму першості в чорної руки і трамваю-примари. Навіть моя свекруха досі, угледівши вагітну, зітхає співчутливо: «Бідолаха! Знала б вона, що на неї чекає!» Але ж мого чоловіка вона народила вже більше тридцяти років тому.

Чи є у нас план, містер Фікс?

Опинившись у «цікавому становищі», я остаточно переконалася в тому, що підступні страшилки звили здоровенне гніздо в моїй свідомості. Саме ця невідворотність майбутньої події лякала найсильніше. Як сказав мій знайомий лікар: «Я не знаю жодної жінки, у якої вагітність тривала б вічно». А значить, прийшла пора рішуче позбавлятися від страхів. Психологи вчать, що результат будь-якого заходу залежить від націленості на успіх. Тобто, якщо хочеш народити безболісно й швидко — головне, вір, що так і буде. Пам'ятаю, як я ділилася прочитаною «мудрістю» з чоловіком: «Розумієш, уся справа в настрої!» Чоловік погоджувався: «Так, дійсно, тепер нас троє, і в цьому вся справа...».

Важко в навчанні...

Мене просто вразили слова інструктора з допологової підготовки, звернені до майбутніх мам: «Пологи — це іспит, який ви повинні здати на "відмінно". Це не тортури і не страта, а робота, яку робити важко, але цікаво».

А від чого зазвичай залежить оцінка на іспиті? Трошки — від удачі. В основному ж — від знань. Ну що ж, за діло! І мої страхи почали зменшуватися пропорційно кількості прочитаних книг і прослуханих лекцій «по темі»!

З Божою допомогою

Всі ми шукаємо лікарів і ходимо на курси — але надію покладаємо все ж на Бога. Розуміємо: як би багато сил і коштів ми не витратили на підготовку — усе буде так, як Бог дасть. Під час вагітності я стала частенько «забігати» в храм — помолитися за вдалі пологи та здорову дитину. Хоча до цього була, що називається, «християнкою-заочницею»: хрещеною, але нецерковною.

Можливо, мої страхи гнали мене в Церкву і змушували шукати чийогось сильного заступництва. А може, моя дитина була в той час ближче до Господа, ніж її лінива матуся, що відвернулася від Джерела Життя. Якимось чином моя, ще не народжена, донька звертала мене обличчям у потрібний бік і вчила молитися.

Третій — не зайвий!

Третій — це тато. Хоча... хто напевно визначить його «порядковий номер» у такій важливій справі, як пологи? Адже ми — родина, одне тіло. У нас спільні радощі й біди. Як же можна бути не разом у такий важливий день? Мій чоловік — слава Богу! — належить до тих чоловіків, чия участь у народженні потомства не обмежується п'ятнадцятихвилинною «справою» за дев'ять місяців до народження сина чи доньки. Ми від початку знали, що будемо народжувати разом. Разом і готувалися: читали, ходили на курси й відпрацьовували знеболюючий масаж. Чоловік у пологах — не споглядач, а помічник і навіть захисник. Коли я обговорювала нюанси майбутніх пологів з лікарем, від моїх наполегливих прохань зробити мені «епідуралку» він лише відмахнувся: «Ви ж із чоловіком народжуєте. Яка анестезія? Вона вам просто не знадобиться!» Так усе й було. Самотність і страх підсилюють біль, а моральна підтримка з боку коханого у поєднанні з масажем у його ж виконанні — творить чудеса!

Якщо чесно, розхожа «відмовка» майбутніх татусів від участі в пологах — «не хочу бачити, як дружина мучиться» — здається мені верхом боягузтва...

З днем народження, Марійко!

Напевно, усі чули про явище імпринтингу в світі тварин. Наприклад, коли щойно народжене лоша зебри дивиться на маму, він запам'ятовує малюнок її смужок, щоб потім завжди й скрізь її впізнавати та знаходити. А от якщо першим об'єктом такого «закарбування» виявиться чужа тітонька-зебра, її він і буде вважати своєю мамою.

Виявляється, у людей теж є імпринтинг! Він, звичайно, відрізняється від тваринного механізму — у тому сенсі, що маму дитина навчиться впізнавати в будь-якому разі!

Але все ж це абсолютно особливий стан немовляти в першу годину після народження, коли воно перебуває під впливом особливого коктейлю гормонів у крові. Вчені вважають, що в цей час дитина навіть володіє деякою свідомістю — тобто здатна усвідомити ситуацію, у якій знаходиться. Кажуть, що саме в ці хвилини малюк починає любити свою матір. Якщо він її бачить, звичайно.

Схоже, це правда. Я пам'ятаю погляд Марійки, яка щойно народилася і ще була з'єднана зі мною пуповиною. Погляд істоти, якій щонайменше тисяча років: усе розуміючий і нескінченно люблячий. Здавалося, вона хотіла сказати мені: «Ти моя мама. Я тебе люблю, а ти любиш мене. Тому все у нас буде дуже добре». Наш безмовний діалог перервав радісний татів вигук: «З днем народження, Марійко!»

Якихось півгодини по тому в дитячих оченятах замість мудрості віків — звичайна для немовляти розпливчастість. Але наш таємний пакт уже укладено: я постараюся стати для неї найкращою в світі мамою...

Письменник Сергій Довлатов так написав про свою доньку: «Колись її не було зовсім. Хоча уявити собі цього я не можу. І взагалі, чи можна уявити собі те, чого не було?»

Коли ми з чоловіком обговорюємо якусь подію давно минулих років, наша трирічна Маруся незмінно уточнює: «А я була?» Була, була, відповідаємо ми. Ти була завжди!

Опублiковано: № 3 (22) Дата публiкацiї на сайтi: 06 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Ти була завжди!

Ти була завжди!

Ольга Федорченко
Журнал «Отрок.ua»
Пологи були головним «жіночим» страхом мого життя. Принаймні, доти, доки не довелося випробувати їх на власному досвіді. Привид жахливих мук і нестерпних болів майорів над горизонтом свідомості аж до самого «дня ікс». А потім — раптом розчинився у найщасливіших миттєвостях мого життя.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
16:54 15.10.2009 | лариса
Я читаю и плачу от радости. Мне скоро тоже предстоит родить.Но я не боюсь! Я верю что с Божьей помощю и с помощю Богородицы всё будет хорошо! Я очень люблю своего ребёночка и мужа! Спасибо вам за положительный рассказ!И всего хорошего вам, вашему ребёнку и вашей семье!!!
17:26 24.06.2009 | Лариса
Очень хорошая статья! Я рожала хоть и без мужа (это было моё убеждение), но всю беременность и после родов ощущение счастья не покидает нас. Когда рожала, думала о ребеночке - ему-то сложнее, чем мне. И молилась Богородице. Всё прошло очень хорошо. Слава Богу!
Не пугайтесь родов, ведь это естественный процесс появления вашего карапуза в этот удивительный мир!
01:55 05.04.2008 | Наталия В.
Умничка!Какая полезная статья!у меня трое деток, и роды были, конечно, абсолютно разными, но НАСТРОЙ на "все будет хорошо с Божьей помощью" и знания придали сил и желания еще рожать(и воспитывать) детей. Не бойтесь НИЧЕГО!Хуже, если Бог НЕ дает детей, а если дает, то, как говорила киевская юродивая"царица Александра"(помните такую) это же Он Вашу семью ОЧЕНЬ любит и Вам доверяет детей вырастить для Неба! пусть Бог не оставит Вашу семью ни на миг!!!
14:37 13.02.2008 | Ксения
Спасибо Вам за Вашу прекрасную и достаточно актуальную статью! Сама боюсь этого момента,хотя еще не жду ребенка, и все в основном из-за рассказов-страшилок роженец. Дай Бог здоровья Вам и Вашей семье.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: