Він сидить у маленькій будочці посеред великого торгівельного центру. Я прийшов до нього полагодити застібку на срібному ланцюжку.
Ювелір розглядає кільця ланцюжка через величезну лупу й усміхається. Йому щось там відкривається ― якийсь інший світ, не видимий неозброєним оком.
― Ось бачите ― бирка з пробою. Вона гостра і майже перетерла кільце, на якому тримається хрестик. Її б забрати.
― Давайте заберемо, ― погоджуюсь я.
Я дивлюся на ювелірну роботу і згадую про одного свого знайомого. Це людина, яка мені дорога. Місяць тому я привітав його з днем народження. А він про мій (на минулому тижні) забув. І взагалі ― якось не поспішає демонструвати мені свою прихильність. Просто я йому не потрібний і не цікавий.
Ну й фіг з ним.
― А ось кільце майже перетерлося, ― ювелір показує мені срібне колечко, яке потоншало до товщини людської волосини. Треба замінити.
― Міняйте, ― знову киваю я.
До речі, якраз сьогодні він мені надіслав смс. А я йому ― не відповім. Ну як, прикольно, коли у відповідь ― тиша?
Я пригадав, як цей хлопець розповідав мені, що його батько ніколи не хвалив. Лише сварився, коли той провиниться. І тому в нього проблеми з вираженням симпатії. Любити не вміє, коротко кажучи.
А в мене теж мама все життя: «вчишся погано, характер м’який, нічого з тебе не буде». Мені звідки взяти це вміння любити? У магазині купити, чи що?
Взагалі-то все логічно. Комусь не додали любові. Ось кільце вилетіло. Він когось проігнорував ― і отримав мінус одне кільце у відповідь. Звичайно, ланцюг відносин рветься. Усе логічно й піддається поясненню ...
А система ж із червоточиною. Працює давно, і хтось чорний тоді ж, дуже давно, насипав у неї піску. І вона буксує. Гальмує. Димиться. І я, виявляється, в ній ― маленький гвинтик. І той, хто все це вигадав, дивлячись на мене зараз, потирає долоні. Схоже, я виправдав його сподівання.
А ювелір продовжує усміхатися і щось бурмоче. Він знайшов уже третє слабке кільце. З мене вже 45 гривень.
Смішно було б, якби він простягнув ланцюжок і сказав: тут три кільця негодящих і завтра ваш ланцюг порветься. Його краще викинути. Я б сказав йому, що він дурень і даремно займає місце в цьому торгівельному центрі.
Так, диявол мене майже підловив. Дякую ювеліру. Забираю ланцюжок і дістаю мобільний. Треба буде написати моєму знайомому щось хороше. Зробити йому приємне. Хоча, можливо, він мені й не відповість. Але це вже його вибір. Я свій зробив.