Талант сильних

Роздуми про щастя

На свята заведено дарувати квіти та подарунки, а також зичити щастя. Ці побажання лунають настільки часто, наскільки нечасто можна зустріти щасливу людину. Чому ж щастя так і залишається для нас синім птахом, що живе в позахмарній далечі?

«Сухо та комфортно»

Із того самого моменту, коли між словами «щастя» й «комфорт» було поставлено знак рівності, щасливих людей більше не стало. ХХ століття обіцяло бути найщасливішим за всю історію. Людство стояло на порозі нечуваних відкриттів у сфері медицини, хімії, фізики — все це дозволяло перейти межу століття, залишивши позаду багато «довічних» проблем. Чудодійні вакцини й вітаміни обіцяли зробити людину здоровим довгожителем. Відкриття органічної хімії пророкували майбутнє без голоду та скрути. Радіо, залізнична дорога, автомобілі, електрика дозволили зберегти людські сили, зменшити відстань та забезпечити інформацією.

Пройшло більше ста років. Зроблені відкриття привнесли в життя багато комфорту, зручностей і навіть надлишку. Та не принесли нам щастя. Стало зрозуміло, що щастя мало пов’язане з досягненнями науки й техніки. Також щастя має мало спільного з матеріальними цінностями. Скільки б реклама не маніпулювала словом «щастя», ми з сумом розуміємо: ні довгоочікувана нова річ, ні канікули в екзотичній країні, ні людська слава не здатні зробити нас справді щасливими.

Життя як парк розваг

Як сталося, що в нашій свідомості слова «щастя» та «веселощі» стали синонімами? В епоху поклоніння пристрастям ми безупинно шукаємо можливості для приношення нової жертви на вівтар своїх примх. У гонитві за непритаманною людині ейфорією, ми шукаємо розваг, атракціонів, видовищ. Нас приваблює все, що обіцяє веселощі та кураж. Вирішивши, що бути щасливим означає сміятися незалежно від приводу, людство вчиться ходити на голові, — проте за безтурботними усмішками та сміхом приховується відчай та безпорадність. Щастю просто ніде оселитися! Людина, котра поклоняється богові свого «я», все більше незадоволена тим, що має, вона все запекліше б’ється за свої бажання, які стають іще ненаситнішими.

Відвідавши нещодавно розважальний центр, я була вражена кількістю слів «веселощі», «розваги» та «щастя»: хоча сміх доносився звідусіль, у ньому не було ні радості, ні щастя. Це було схоже на відбуття повинності для розважання свого тіла. Сміх у даному випадку — не більше, ніж мимовільна реакція на те, що відбувається.

«У чому сила, брате?»

Чи справді для щастя потрібен «веселий» зовнішній антураж? Я згадую відомого філософа ХХ століття Віктора Франкла, який побував у таборах і в’язницях та дожив майже до ста років. Він казав, що вперше відчув щастя в концтаборі, і з того часу він щасливий. Думаю, таке ж щастя — без штучних посмішок та повітряних кульок — відчували святі й ті, хто зазнав злиднів, принижень та нестатків. Вони не повинні були сміятися над невдалими жартами, перебуваючи завжди у «веселому» гуморі. Але їм була відома справжня радість.

Отже, щастя — талан сильних! Тут варто визначитися з поняттями, оскільки сьогоднішні значення слів «щастя» й «сила» перевернулися догори ногами. Сьогодні сильна особистість — це успішна людина, що ніколи не плаче, все зневажає, такий собі «ходок» по трупах. За нинішніми уявленнями «слабким» виглядає Христос, котрий добровільно йде на страту, якої не заслуговує, котрий відмовився застосовувати силу, яку Він мав. Такими ж «слабаками» здаються численні святі в порівнянні зі своїми «успішними» катами й карателями. А життя доводить, що «багаті теж плачуть», і для реалізованих й успішних людей, щастя лишається недосяжним. Чи не розумніше буде погодитися з історією, яка визнала справжню силу, передусім за тим, хто зумів підкорити себе самого? Ця перемога коштує дорожче, ніж перемога над багатьма царствами.

Школа вдячності

Є думка, що щастя — це певний абстрактний ідеал, який існує лише для підтримки «бойового духу» людей. Розуміння щастя стає все більш розмитим. До того ж, складається враження, що сучасна людина просто не має сил зносити щастя. Дивно: їй простіше блукати в темряві журби та смутку, зрідка виходячи до сумнівного світла «успіху» й «задоволення».

Якщо придивитися, нинішня філософія та психологія мас — це наука нещасних людей. Ми слухаємо поради, як позбавитися від депресій, припинити страждати, навчитися не зневірятись. На цьому фоні Козьма Прутков виглядає якось недоречно зі своїм закликом: «Хочеш бути щасливим — будь ним!». Як же тут бути щасливим, коли кредит не сплачено, фігура не відповідає глянцевим ідеалам, а друга половинка так і не поспішає з’являтися на горизонті твоєї самотності?

Більшість із нас не можуть і навіть не намагаються стати щасливими. Мабуть, справа в тому, що бути нещасним, бути жертвою — досить зручно. Бути щасливим, так само як і бути сильним — це велика відповідальність. Сильна людина здатна нести відповідальність за себе та за свої вчинки, думки, слова — перед собою, людьми, Богом. Сильна людина не буде нарікати на спадковість, середовище або кризу через те, що відбувається в її житті. Тому вона й сильна, що вважає себе автором власного буття. Бути сильним — означає відмовитися від позиції того, хто просить, від відчуття, що всі тобі винні — сусіда, брат, Бог, увесь світ. Треба лише зрозуміти, що в житті вже є все необхідне для щастя.

Визнати себе щасливим — це мужність, що потребує такої важливої риси, як вдячність. Адже істинно щасливій людині завжди є кому й за що подякувати. І хоча слово «спасибі» знайоме нам із дитинства, сама суть подяки часто залишається за дужками традиційної ввічливості. Вочевидь, що «дякувати», яке походить від «давати» — означає не отримувати, не чекати, не завойовувати та не вигравати. Це означає віддавати задарма й за власним бажанням. Хто з нас здатний на це?

Бути частиною

У тому самому ХХ столітті, яке обіцяло людству всі блага, світ уразили страшні війни. Серед сумних результатів Першої світової мало місце й позитивне явище: вперше в історії виник рух волонтерів. Загони молоді за власним бажанням, безоплатно ліквідовували наслідки війни: відбудовували будинки та ферми. Все це сталося у Франції, тому й слово «волонтер» прийшло звідти. В українській мові є його точний переклад — доброволець, тобто людина доброї волі. Озираючись сьогодні на появу цього соціального феномену, думаю, що волонтерство з’явилось як певний протест проти філософії речизму, що полонила весь світ.

Безумовно, волонтерство існувало зажди — приклади ми бачимо ще в дохристиянську епоху. Але саме з минулого століття воно перетворилось у значуще соціальне явище.

Життя щодня ставить нас перед вибором: задовольняти себе — чи служити ближньому. І добра воля буде там, де ми зможемо зректися власних інтересів заради іншої людини, пам’ятаючи, що перед нами не просто фізичне тіло, а образ Бога, Його улюблене дитя. Беручи участь у житті іншого, того, кому зараз гірше, намагаючись принести йому хоч трішки щастя, кожний знаходить нову підставу для особистої вдячності Богу. Приймаючи на себе чужий біль і віддаючи частину себе, люди стають частиною один одного. Дивовижно й те, що слово «щастя» має один корінь зі словом «частина», «співучасть».

Рецепт щастя вкладається в один рядок. Щоб домогтися щастя для себе,— необхідно шукати його для інших. Але в одному цьому висловлюванні, яке є простим за своїм значенням, криється складний зміст: шлях зречення себе та своїх пристрастей, дорога до сили, зіткнення з життям іншого і, звісно ж, школа вдячності Богу.

Виходить, що шляхи до святості й щастя зливаються в єдине ціле. І якщо ми вирішили бути щасливими, то необхідно узгодити свій шлях з дорожніми знаками. А це — заповіді Христові й детальний опис маршруту, залишений тими, хто вже одного разу пройшов цим нелегким шляхом і дійшов до Щастя.

Опублiковано: № 1 (43) Дата публiкацiї на сайтi: 01 June 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 15 з 15
22:23 17.01.2011 | Jeine
Очень красивая статья!!!
Спаси Бог!!!
23:13 21.06.2010 | анна лелик
согласна. скептики - атеисты уважают Христа, правда, тем не менее не хотят ему подражать отчего-то. хотя если уважаешь личность то желаешь быть на нее похожим.
ну да ладно.
а вобще скептики - атеисты в этом отношении на самом деле лояльны. куда хуже поклонники язычества и разных многобожных культур (имею ввиду богов "деньги", "красота", "комфорт", "слава", "власть") - уж они Христа сильной личностью на самом деле не считают. возможно не все. но больштинство - как факт
06:07 20.06.2010 | Надя-дя
"Сильная личность сегодня — это преуспевающий человек, который никогда не плачет, которому всё нипочём, эдакий «ходок» по трупам. По нынешним меркам «слабым» выглядит Христос, добровольно идущий на незаслуженную казнь, отказавшийся от применения силы, которую имел. " - и кто ж так думает? Даже скептики-атеисты склонны уважать Христа именно как личность.
15:26 16.06.2010 | Максим
"Очевидно, что «благо дарить» — значит не получать, не ждать, не завоёвывать и не выигрывать. Это значит отдавать безвозмездно и по собственному желанию."
Отдавать кому? Благотворителю? Но это тогда больше похоже не на благодарность, а на оплату по счетам.
21:36 10.06.2010 | анна лелик
совсем не важно какое вероисповедание у человека. счастливым в полном смысле слова может быть тот кто умеет жить РАДИ кого-то другого, поступаясь собой.
но это мое мнение, мой опыт, и не факт что это истина.
и то что среди других вероисповеданий, или даже свободный впринципе от веры в Бога, мжет быть счастливым - так и есть. но есть определенные законы которые как мне кажется работают на всех.
а насчет пафосно - согласна. тема такая, что без громких слов и ударных фраз не обойтись. по-крайней мере я не смогла))
09:17 10.06.2010 | Олег
tu .
Многие атеисты живут по формуле, которая "вмещается в одну строку" см.текст, вот и счастливы.
00:16 09.06.2010 | .
да, и еще в статье приведена параллель между счастьем и святостью, но ведь среди атеистов и приверженцев других религий тоже много действительно счастливых людей
00:13 09.06.2010 | .
В целом статья хорошая, но, если честно, немного пафосно
09:53 08.06.2010 | Вера
В контакте в "моя группа" есть "Группа правильного мышления",она созвучна с тем ,что пишет Анна Лелик,точно,правильно,значит несёт бесценную и нформацию помощи тем,кто думает,ищет ответы в Настоящем, соединяясь с Прошлым и Будущим.
08:58 04.06.2010 | Skazka
Правильная статья. Хочется только еще добавить, что себя тоже надо "полюбить" в хорошем смысле этого слова. Помочь себе, если существует какой-то надлом личности... Конечно же, не без Божьей помощи :)
23:38 02.06.2010 | Дима
Хорошая статья. Видно, что Аня не просто создала подборку умных цитат, а и пережила всё то, чем с нами делилась. Взаимосвязь между счастьем и святостью, очень здорово подмечена.
Спасибо большущее за Ань, за твой труд.
21:24 02.06.2010 | Alexandra
Анна, ваши статьи-эссе потрясающи! Так легко и просто, красиво и мелодично звучит песнь Вашей души. Спаси Господи за Вашу работу! Помогай
Вам Господи.
14:16 02.06.2010 | Владислав
Даная статья,и правда дает понять нам,всю суть жизненных беспокойств,проблем,с которыми мы,сталкиваемся чуть ли не каждый день!Вобще,у автора Анны Лелик,на ряду с каждым автором этого журнала,я скажу очень пояснительные статьи,которые призывают - нас людей,быть намного лучше друг для друга!
Спаси Господи всех,кто принимает участие в выпуске этого замечательного журнала!Пусть Господь,помогает Вам,в Вашем творчестве!
11:56 02.06.2010 | Виктория, переводчик
Просто нет слов. Спаси Бог!
10:45 02.06.2010 | Света
Во многих моментах Вы словно прочитали мои мысли! Эта статья очень вдохновляет и многому учит!Вот если бы каждый прочитал бы ее! Я думаю у каждого что-то да отложилось бы. Думаю, мир вмиг стал бы лучше!
БЛАГОДАРЮ Вас за такую необыкновенную статью!Да хранит Вас Господь и помогает Вам во всем!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: