В православному середовищі якось не заведено ділитися своїми духовними переживаннями. Напевне, нашим одноліткам важко повірити, що час Великого посту ми зустрічаємо з радістю та трепетом.
Слово представникам православної молоді «зі стажем».
Дмитро, 27 років. Зустрічає одинадцятий у своєму житті Великий піст:
Нарешті! Дочекались! Піст!
Легкість у тілі та радість у душі.
Легкість — тому що не треба витрачати сили на перетравлювання «м’яс і риб».
Радість — тому що після примирення з усіма в Прощенну неділю наступають незвичні, довгі і світлі (всупереч сутінкам у храмі) служби.
Розмірені, ні на що не схожі співи. Незначна, бадьора втома від земних і поясних поклонів.
Калейдоскоп словесних образів і пісень.
Вир думок і бажань завдяки багаточисленності молитов угамовується і тихою течією прямує в праведне (від слов’янського «правильне»), законне русло. Метушня вже не поглинає, поступаючись місцем мирному настрою.
А скоро, дуже скоро — стишений смуток Страсної і безмірна радість Великодня.
Юрій, 26 років. Шостий рік в Церкві:
Великий піст. Коли до нього ще далеко — вже тоді починаєш мріяти про нього як про ковток свіжого повітря. Коли він приходить, разом із ним усередину приходить весна. Коли ж він закінчується, до Великодньої радості примішується прикре усвідомлення своєї слабкості, свого безсилля належним чином провести цей час.
Микита, 25 років. Вісім років у Церкві:
Для мене Великий піст — це довгоочікуваний час звільнення душі і навіть тіла від багатьох життєвих побутових необхідностей і обов’язків. Це час входу у внутрішній, потаємний простір і свободи від усього зовнішнього.
Родіон, 28 років. В Церкві десять років:
В дитинстві я багато хворів. А коли дитина хворіє, вона відмовляється від їжі. Ну просто не хочеться їй, організм не приймає. Це не забаганка — так організму належить від природи, так він лікується від тілесної недуги.
Потім, коли хвороба відступала, перша їжа, до якої тягнулись мої дитячі руки, була «тюремною їжею»: шматочок черствого житнього хліба, пучка солі і склянка води. І, здавалось, не було на світі їжі, прекраснішої за цю. Тому що організм нарешті приймав і прагнув цього.
Зараз, коли я бачу таку ж їжу в Великий піст, вона вже не здається мені «тюремною». Я згадую дитинство і сприймаю її швидше як «їжу зцілення». Тільки вже не тілесного, а душевного...
Тетяна, 22 роки. Виросла в православній родині:
Великий піст — мій улюблений час року, особлива радість від того, що Церква своїми співами дає душі можливість відчути покаянний настрій і хоч трохи ближче стати до Бога. Вже з Неділі про митаря та фарисея відчувається тихе віяння Посту і народжується в душі благоговійний трепет очікування великої Радості. Але мені здається, цю радість Посту, який, власне, обмежує тілесні задоволення, неможливо зрозуміти, проникнутись нею і навіть повірити в неї у відриві від молитви, від частої присутності в храмі. Я вдячна Господу за той період у моєму житті, коли могла кожен день бувати в храмі, слухати дивовижні канони і пісні, брати участь у богослужінні. В той час Великий піст уявлявся мені ніби сходинками, якими сходиш крок за кроком, день за днем, від тижня до тижня до Страсної седмиці і від неї — до Великодня. Самі співи повчають, підказують, і хотілося б як можна уважніше молитись, як можна старанніше здобувати чесноти, щоб, наче нерозплескану посудину, принести своє серце в дар Воскреслому Христу. Десятина року не повинна була пройти марно. Розпинатись Христу потрібно щодня, а не лише в Страсну П’ятницю — адже тоді не буде Великодньої радості... І радість приходила. Кожного разу. Але зараз, коли я, силою обставин і волею Божою, буваю в храмі тільки у недільні дні, а в будні забігаю на декілька дорогоцінних хвилин, коли на великодній заутрені я чую слова святого Златоуста: «Прийдіть, хто постить і хто не постить», і відношу себе до останніх внаслідок неуважного життя, радість все одно приходить. Тому що Податель цієї радості — Господь, і Він щедрою рукою роздає її по Своїй милості. Тому що Великдень — це свято небесне, і воно відбувається не за земними законами: гідні і негідні, прийдіть, насолодіться великим торжеством — Христос воскрес, і створіння радіє!
