Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2

«П’ятниця, тринадцяте» і лицарі-тамплієри

Єрусалим. Стіна плачу, мечеть «Купол Скелі»Мабуть, багато хто стикався з тим, що наші сучасники тринадцяте число, що припадає на п’ятницю, через забобони наділяють якоюсь темною містикою. Саме в ніч з четверга на п’ятницю 13 жовтня 1307 р. за наказом французького монарха Філіппа Красивого в самій Франції внаслідок каральної експедиції було заарештовано близько 15 тисяч членів ордена тамплієрів. Одночасно переслідування тамплієрів розгорнулося майже у всіх європейських країнах. Ця грандіозна одноразова акція досі викликає подив багатьох істориків. Що спровокувало ці репресії?

Ізраїльський учений-публіцист Рафаїл Нудельман у своїй книзі «Біблійська археологія. Науковий підхід до таємниць тисячоліть» вперше запропонував пов’язати ці події з Ковчегом Завіту.

У 1306 р., через рік після обрання папи Климента V і рівно за рік до розгрому тамплієрів, до папи в Авіньон у Францію (знамените «авіньонське полонення пап») прибула можновладна делегація, направлена ефіопським монархом Ведодом Арадом.

Трохи передісторії. У середині ХІІ ст. на ефіопський християнський престол не без допомоги тамплієрів зійшов Лалібела. На знак подяки за підтримку він дозволив тамплієрам залишитися в Ефіопії. Але в 1270 р. династія Загве поступилася місцем монархам династії Соломонидів. Саме в цей період була записана «Кебра Негест», у якій стверджується, що нова династія, яка веде початок від Менелика, сина Соломона, і є хранителькою великого Ковчега. Монархи нової династії виявляли ворожість до всього, що пов’язувалось із царями династії Загве, у тому числі й до тамплієрів, які перенесли свої пошуки Ковчега Завіту з надр Храмової гори до Ефіопії.

Створення ордену тамплієрів бере початок 1119 р., коли держава хрестоносців Єрусалимське Королівство очолював король Болдуїн. Саме в цей час до Єрусалима прибули дев’ять французьких аристократів і попросили дозволу заснувати «Братство бідних лицарів Христових і Соломонового Храму», по-простому — храмовників або тамплієрів. Тамплієри заявили, що їхнім головним завданням буде охорона дороги Яффо-Єрусалим, якою прибувають прочани, від нападу арабських загонів. Та насправді охороною вони не займалися — цю варту несли воїни-лицарі з ордену іоаннітів. Тамплієри весь час перебування на Святій Землі щось шукали в надрах Храмової гори. За 800 років ізраїльські археологи виявили пробитий ними тунель, що вів до підвалин мечеті Аль-Акса, туди, де в Соломонові часи знаходився фундамент Першого Храму.

Якщо тамплієри дійсно з’явилися в Ефіопії, то, виходить, їхні пошукові експедиції на Святій Землі не увінчалися успіхом. Очевидно, що в африканській країні їх приваблював саме Ковчег.

На думку Р. Нудельмана, побоювання Соломонідів, що Ковчег рано чи пізно буде вивезено тамплієрами до Європи, підштовхнули їх негайно відправити делегацію до європейських монархів та папи і попередити, якою могутністю володітимуть тамплієри, якщо здобудуть Ковчег Завіту. Той факт, що тамплієри претендують на панування в Європі, і підштовхнув Філіппа Красивого влаштувати у Франції, а потім і по всій Європі «Чорну п’ятницю».

Великобританія. Франція. Ірландія

Дехто з тих, що полюють за Ковчегом, зберігають надію, що лицарям-хрестоносцям усе ж вдалося привезти реліквію до Європи і, більше того, сховати, залишивши підказки для тих, хто шукає Ковчег Завіту. Хоча наведені нижче гіпотези досить примітивні, для повноти картини ми все ж маємо про них згадати.

Вид на Храмо¬ву гору і мечеть «Купол Скелі». Літографія. 1839 р.Один із шукачів Ковчега — британський журналіст Грем Філліпс, автор книги «Тамплієри і Ковчег Завіту». Свою пошукову експедицію Філліпс розпочав у горах Шара в сучасній Йорданії, оскільки, згідно з однією бедуїнською легендою, саме в цих краях лицарі з Англії знайшли скарбницю. З історії Хрестових походів Філліпсу було відомо, що до Британії лицарі повернулися з багатими трофеями. Серед цих скарбів, привезених на батьківщину, була так звана «золота скриня». Саме її журналіст і ототожнив з Ковчегом Завіту.

Для Філліпса було очевидно: Ковчег у Британії! Він почав пошуки з тих храмів, які були побудовані в період повернення на батьківщину лицарів-хрестоносців. Деякі з них зосередили на собі основну увагу Філліпса. Так, в архівах селища Гардбіг від знайшов запис від 1192 р., в якому зафіксовано, що лицарі прийняли рішення про будівництво поруч із храмом особливої каплиці для зберігання реліквій, котрі були привезені зі Святої Землі. Сьогодні це місце знаходиться на території приватних володінь, і потрапити туди просто неможливо. Очевидно одне: навряд чи привезені в ХІІ ст. священні трофеї збереглися до сьогодні.

Перебуваючи в постійному пошуку, Філліпс приїхав до селища Бертондасед. Цього разу його цікавив уже не сам храм (не викликало сумніву, що храм був побудований у більш пізній період), а його фрески. На думку журналіста, ці фрески були «розшифровані» в кінці ХІХ ст. місцевим майстром-реставратором Джейкопом Кауп-Джонсом, який підтримував красу старовинних храмів цього регіону. Філліпс зробив сміливу заяву, що в іншому храмі містечка Ланґлей, де вищезгаданий майстер зробив для храму віконні вітражі, він знову «зашифрував» вказівку лицарів-хрестоносців. У цьому «шифрі», як вважав Філліпс, містилися вказівки, де шукати схований ними Ковчег Завіту. Цікаво, але настоятель храму в Ланґлеї отець Ричард Лівінґстон заперечив усі примітивні здогади журналіста, вказавши на те, що вітраж із сюжетом Різдва Христового, що прикував його увагу, нічим не відрізняється від інших зображень цього сюжету традиційної іконографії.

«Наріжний камінь», інтер’єр мечеті «Купол Скелі»У той же час у Франції продовжував пошуки Ковчега Завіту вже згадуваний нами вище Г. Генкок. Діючи порізно, навіть не підозрюючи про існування один одного, Генкок і Філліпс фактично дублювали один одного, вивчаючи архітектурні пам’ятки Західної Європи епохи Хрестових походів.

У своїй книзі «Знак і печать» Г. Генкок повідомляє, що влітку 1989 р. при огляді знаменитого Шартрського собору у Франції його увагу привернула статуя цариці Савської з квіткою в руці. Ця фігура з’явилася в соборі в ХІІІ ст., саме в період написання манускрипту «Кебра Негест», який вміщував історію Менеліка і Ковчега. Дивовижно, але поруч із фігурою цариці Савської, буквально за колоною, знаходилася фігура Мелхіседека, царя давнього Салима (він же Єрусалим). Чи не було це сусідство натяком творців Шартрського собору на переміщення Ковчега Завіту з Єрусалима до Ефіопії? Подібними запитаннями переймався Генкок, намагаючись розгадати створені його ж уявою ребуси.

Не можна не згадати також про унікальну пошукову експедицію, члени якої називали себе «британськими ізраїльтянами». Твердячи, що англійська мова — це єдиний «нащадок» біблійного івриту (?!), що зберігся, вони заявили про своє право власності на Ковчег, який начебто був схований хрестоносцями в давньому кургані Тара в Ірландії. Розпочавши руйнівні розкопки, «британські ізраїльтяни» фактично піддавали загрозі повного винищення давній духовний центр кельтів і друїдів, який, до речі, набагато старший за відомий Стоунгендж. Зупинити ці «розкопки» допомогли протести громадськості. Але ні в результаті пошуків «британських ізраїльтян», ні після недавнього геодезичного обмірювання кургану співробітниками Ірландського Університету біблійної реліквії знайдено не було.

Перелічені вище експедиції — це далеко не всі спроби, здійснювані часом наївними та дивакуватими шукачами. Багато з них навіть не розуміють, для чого вони шукають реліквію і що б вони робили зі знайденим Ковчегом. Усіх цих людей, які протягом багатьох століть докладають величезних зусиль у пошуках Ковчега, єднає одне — зухвалість дотику до таємниці. Але достатньо згадати історію про людину на ім’я Оза, який під час транспортування Ковчега, коли віз нахилився, хотів лише втримати Ковчег, запобігаючи його падінню,— і був убитий (1 Пар.13, 9-10). Біблійний текст говорить, що Господь покарав Озу навіть за невимушений зухвалий дотик до святині!

Однак це не зупиняє допитливих шукачів. Озброївшись сучасними знаннями в галузі точних наук і пояснивши, як вони вважають, для себе феномен Ковчега, вони готові до зустрічі з цією святинею.

Погляд учених-матеріалістів

Так, сучасна наукова думка запропонувала свої висновки, виходячи з опису Ковчега у Святому Письмі.

Ще в 1915 р. природознавець і першопроходець у галузі електрики Нікола Тесла (1856-1943) висловив припущення, що Ковчег Завіту — це конденсатор — пристрій для накопичення і зберігання потужних електричних зарядів. Цю теорію він висунув небезпідставно. Ковчег Завіту був укритий зсередини і зовні шаром золота, яке проводить струм. Дерев’яна основа, навпаки, була елементом, що не проводив струм, і, виходячи з цього, він зробив висновок: «Можна припустити, що сини Аарона загинули внаслідок високовольтного розряду». Також йому належить думка, як міг заряджатися Ковчег: «Шляхом статики! Якщо „конденсатор“ несли через суху пустелю, він заряджався завдяки сухому пустельному повітрю і тертю об його поверхню шкір тварин та вовняним покривалом, яким обгортали Ковчег під час транспортування. Горе тому, хто до нього доторкнеться!»

Храм Гроба Господня в ЄрусалиміПротягом багатьох років канадієць Джон Гатчитсон був захоплений містичною силою Ковчега. Внаслідок багатьох експериментів він спорудив модель Ковчега, використовуючи фанеру, мідь і статуї двох латунних орлів. Для каналу «Discovery» він навіть продемонстрував свою модель — вона справді працювала, як конденсатор! За тим же принципом була сконструйована знаменита «лейденська банка» — скляна колба, зсередини і зовні покрита металом і закрита насадкою, яка проводила струм. Голландець Пітер Ван Мушенбрук розповідав про результати свого експерименту в 1747 р., що, після того як він доторкнувся до «лейденської банки», усе його тіло здригнулося, немов від удару блискавки. Розміри Ковчега були значно більші...

Інші наші сучасники, британці Річард Ендрюс і Гарнер Герстр, також вирішили перевірити цю гіпотезу і, згідно з інструкціями книги Вихід, сконструювали точну копію Ковчега, використовуючи дерево акації та сусальне золото. Але за умов вологої Англії для експерименту їм довелося заряджати Ковчег генератором. Заряд чудово проходив крізь визолочені стінки моделі. Їм також вдалося довести, що Ковчег міг розряджатись і працювати, як конденсатор! Ендрюс дійшов висновку: «Я переконаний, що причина смерті тих, хто торкався Ковчега, — електричний розряд». За його твердженням, Ковчег міг заряджатися шляхом статики до 50-60 тис. вольт!

Мало того, з’явилися гіпотези про те, що пророк Мойсей помістив у Ковчег якесь джерело радіоактивної енергії — звідси опіки, пухлини і навіть смерть тих людей, які наближалися незахищеними. Особливий одяг первосвященика, який заходив до Святая Святих для кадіння раз на рік у Судний день (Йом Кіпур), оберігав, як вважають прихильники цієї теорії, його від радіоактивного випромінення.

Проте для людини віруючої ці теорії малопереконливі.

Висновок. Земний Апокаліпсис

І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів,— говорить Господь, — не скажуть уже: «Ковчег Завіту Господнього», і він уже не прийде на серце, і його пам’ятати не будуть, і більше не буде він зроблений... (Єр.3, 16).

Ці слова належать пророку Єремії, для якого перебування Ковчега в Святая Святих Єрусалимського Храму до агресії Навуходоносора було реальністю. Пророк Єремія увійшов у історію пророчої думки як борець із «бездуховністю» свого часу. Адже виконання Закону Мойсея, жертвоприношення в Храмі — усе втрачало свій одвічний сенс, якщо не було пов’язане з охопленим любов’ю до Бога духом людини. Але у вищенаведених словах пророк говорив про прийдешні часи. Іншими словами, Єремія говорив своїм сучасникам: ось ви зараз вклоняєтеся Ковчегу, а прийде час, виповниться Завіт Господній, і поклоніння це стане зайвим.

Боговтілення Христа Спасителя кардинально змінило наш світ. Коли спорожніла гробниця Сина Божого, коли євангельська проповідь залунала у багатьох куточках Римської імперії, коли і сьогодні вона змінює життя людей, — необхідність у Ковчегові, у тій ролі, яку він грав у долі богообраного народу в ті далекі часи, справді втрачена. Можна навіть припустити, що матеріально Ковчег перестав існувати. Але його втрату відшкодували слова Христа-Спасителя: Де двоє або троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них (Мф. 18, 20). Саме ці слова перенесли Божественну Присутність з обмеженого простору Святая Святих Єрусалимського Храму — на весь світ. І відтепер богообраність — це не прерогатива одного народу, а благодатне надбання кожного, хто через Таїнство Хрещення входить у нічим не обмежений простір Церкви, де немає ні Елліна, ні Іудея, ні обрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, але все й у всьому — Христос (Кол. 3, 11).

Однак Ковчег продовжують шукати! І шукачів не зупиняє навіть його засвідчена в Біблії смертоносна, вражаюча сила.

Сьогодні дуже багатьох надихає переконливе аггадичне твердження (Іома 3б-54а; Шк. 6,1-2), яке наводилося вище, де говориться, що Ковчег знаходиться під «наріжним каменем всесвіту». Храмова гора в Єрусалимі ніколи не переставала приваблювати шукачів Ковчега.

А заява рабина Єгуди Гетца про те, що він знає, де закопаний Ковчег і, мало того, бачив це місце під час таємних розкопок, робить твердження покійного головного рабина Ізраїлю Шломо Горена про те, що Ковчег знаходиться під Храмовою горою, ще більш вірогідним.

Для ісламу «наріжний камінь» вершини гори Моріа, де колись стояв величний Храм Ірода, є також важливим місцем: відштовхнувшись від цього каменю, пророк Мухаммед вознісся в небо. Тепер над «наріжним каменем» височить велична мечеть «Купол над скелею» або «Мечеть Омара».

Сьогодні Храмова гора — фатальне перехрестя двох світових релігій і джерело постійних конфліктів на Близькому Сході. І ізраїльтяни, і палестинці вважають Єрусалим своєю духовною столицею. Фундаменталісти обох сторін, посилаючись на ТаНаХ або Коран, заявляють виключні права на Храмову гору.

Директор ради Вакф (релігійна мусульманська рада, яка контролює Храмову гору) Аднан Хусейні протиставляє всім претензіям ізраїльтян на Храмову гору зовсім нову (палестинську) історію Святої Землі. У цій історії не було ніколи Іудейського царства, Храм — це вигадка авторів Біблії, а сама Хаарам аш-Шариш («Шляхетна святиня» (араб.), вона ж Храмова гора) була обжита не євреями, а хананеянами — предками арабів.

За всього напруження арабо-ізраїльського протистояння Храмова гора продовжує грати роль святині ісламу, збираючи тисячі віруючих по п’ятницях і на мусульманські свята.

У цей же час іудейські фундаменталісти, котрі заснували такі інститути, як «Фонд Єрусалимського Храму», «Інститут Храму», «Рух вірних Храмової гори і землі Ізраїля», вимагають повернути Храмову гору, щоб збудувати новий Храм. Але перед цим слід розчистити Храмову гору, зруйнувавши мечеті(!). Один із непримиренних сучасних зелотів, голова організації «Поборники Храмової гори» Гершон Соломон нещодавно заявив: «Мусульманам не місце на горі! Вони повинні розібрати свої мечеті й перенести їх до Мекки!»

Кожен рік поборники вперто намагаються піднятися на гору й закласти символічний перший камінь Третього Храму. Ці спроби традиційно завершуються побоїщами біля Стіни Плачу.

А недалеко від Храмової гори в єврейському кварталі Старого Єрусалима, у напівпідвальному приміщені з вивіскою «Інститут Храму» продаються листівки і плакати з видом Храмової гори, звідки раптом зникли всі мусульманські святині. І в глибині самого Єрусалима, де звично здіймалися куполи Храму Воскресіння — порожнеча, у «фотошопі» прибрали і його!

А тепер на мить уявімо: якби інформація про те, що Ковчег знайшли або, більше того, сам Ковчег потрапив до рук цих фундаменталістів, що б могло статися? Може, тому Господь приховав місцезнаходження Ковчега від людей? Адже його поява може втягнути весь Близький Схід у нову війну.

Чи не в цьому криється загадка зниклого і досі не знайденого Ковчега, котрий підтримує такий хисткий мир у цьому регіоні?

Опублiковано: № 2 (50) Дата публiкацiї на сайтi: 17 June 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2

Олег Скнар
Журнал «Отрок.ua»
Коли спорожніла гробниця Сина Божого, коли євангельська проповідь залунала у багатьох куточках Римської імперії, коли і сьогодні вона змінює життя людей, — необхідність у Ковчегові, у тій ролі, яку він грав у долі богообраного народу в ті далекі часи, справді втрачена. Можна навіть припустити, що матеріально Ковчег перестав існувати.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
23:13 14.03.2015 | Иерус
Странно ведь может бить опять будет написан ковчег завета.
19:15 10.02.2013 | GRAAL
Ковчег Завета находится в Кыргызстане - это 100% информация. В этом году ее явят миру.
20:39 13.10.2012 | Анатолий
Во 2 книге Маккавейской,гл.2 ясно написано,что Иеремия спрятал Ковчег Завета на горе Нево,где умер и похоронен Моисей.Неужели так трудно проверить георадаром? Проблема в одном- эта гора сейчас под юрисдикцией Иордании.
16:42 22.06.2011 | Москвич
Исключительно интересная и полезная статья! Поставил на нее ссылку на моем сайте, посвященном сакральной географии: http://arhipovvv.narod.ru/002_Otechestvo_page03.html
14:23 17.06.2011 | Алексей
Было интересно читать! Спасибо за труд!
00:50 17.06.2011 | sergei
Спасибо большое за статью!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: