Усе найкраще

Я сидів за столом на кухні та дивився на три пиріжки, куплені дружиною. Мені, собі й нашій доньці Юлі. Усі три були різні.

«Вибирай, який тобі більше подобається!» Моя дружина вміла задати задачку. Легко сказати — вибирай. Мені подобалися всі три. Я взяв із капустою і почав їсти. Дружина взяла з яблуками. Я відчув бажання відкусити від її пиріжка, а потім ще й від пиріжка доньки. Проте відчув: така бурхлива діяльність виведе мене зі стану рівноваги. «Що ж мені, нещасному, робити?»

До речі, нещасним я став почуватися дуже давно, майже відразу після народження доньки, коли дружина мовби забула про мене. Я був нещасливий через те, що не міг спробувати всі три пиріжки й вибрати, який мені найбільше смакує. І тут рішення прийшло саме по собі. Я сказав собі подумки: «Я їм найсмачніший пиріжок». Моє внутрішнє «я» прийшло у стан безтурботності й задоволення. Я зрозумів, що мені не потрібно непокоїтися й робити зайві рухи. Бо в житті всього не перепробуєш. І як хороше радіти з того, що маєш! Бо все моє вже зі мною. Ви запитаєте, як я так легко в це повірив? А що мені залишалося робити? «Це ж треба! Як просто і корисно», — подумав я і визирнув у вікно. «А що як спробувати ще?» Під вікнами будинку на платній стоянці відпочивала моя машина. «У мене найкраща машина», — сказав я собі й здивувався, коли знову прийшов стан глибокого задоволення, що я його добряче призабув. «Звісно, найкраща, особливо у співвідношенні ціна/якість. Та й що з того, що в Колі нова “мазда”. Зате вона дорога в обслуговуванні, я такі деталі не потягну». Якщо чесно, то раніше я трохи заздрив Колі, відчував це в собі, але не зізнавався. А зараз заздрість зникла. «А чого заздрити? Для нього його “мазда” найкраща, а для мене найкраща моя». Бо й справді, якщо у мене чогось немає, то виникає запитання: я маю в цьому потребу чи мені просто заманулося позмагатися, помірятися силами? Невже все так просто? І тут я згадав пораду одного старця, яку почув перед вінчанням: «Пам’ятай, що твоя обраниця — найкраща». Тоді, перед весіллям, я в цьому не сумнівався. Мав би сумніви — не одружувався б. Але шість років спільного життя дуже похитнули мою впевненість. Я вирішив: або старець так вважає, бо ніколи не був одружений, або він утішав перед нелегкими роками подружнього життя. Я зажмурився, стиснув кулаки й сказав собі: «Моя дружина найкраща». Дозволю собі відхилитись. У дитинстві я ніколи не розумів казку «Царівна-жабка». Чого це вона перетворювалася туди-сюди — то царівна, то жабка. Але коли одружився, переконався: так насправді й відбувається. Моя дружина вміла перетворюватися кілька разів на день. Так от, я сказав ці слова й відчув незабутній захват, як і перед весіллям. Я пішов далі й сказав: «Моя дружина — найкраща жінка». Мене охопило дивовижне збентеження. Я кинувся до дзеркала: кудлатий, неголений, у зім’ятій футболці. Такий жахливий поряд з найкращою жінкою. Незрозуміло, як вона мене терпить. Швидко причепурився. І продовжував експеримент. Підійшов до дружини і сказав: «Ти в мене найкраща дружина у світі». Взагалі-то, раніше я їй такого не казав, вважав, що це спровокує в неї приступ гордощів. Але вона здивувала мене своєю відповіддю: «Звісно, найкраща. Я ж у тебе єдина, іншої у тебе немає». Здається, я почав розуміти суть порад типу: треба любити своє, недобре зазирати в чужу тарілку. Мені здалося, що заздрість і народжується від надмірного зазирання в чужі тарілки. Я навіть згадав прислів’я: «В чужій руці шматок хліба завжди більший». Зізнаюся чесно: іноді, в душі, порівнював свою дружину з іншими. Одна, наприклад, краща господиня, інша кар’єру зробила — не доженеш... і гриз мене черв’ячок сумнівів. А зараз прийшло усвідомлення: любов глибша за просте захоплення чеснотами. Любов із милістю несе недоліки. А ще моя дружина могла мене терпіти і любити таким, який я є.

Я вирішив продовжити експеримент і перед вечірнім правилом сказав собі: «У мене найкраща донька, найкращі батьки. Сьогодні був найкращий день — і уточнив: на сьогодні». Залишив собі таким чином можливість перспективи. Найдивовижніше, що в моїй душі раптом народилося почуття вдячності Богові, і я зовсім легко і невимушено дякував Йому. Мені було за що Йому дякувати, Він дав мені стільки найкращого. А головне — я почав розуміти, що найкраще — це не найгарніше чи наймодніше. Це не найдорожче чи найексклюзивніше. Найкраще — це те, що найближче підходить моїй душі. Це те, що Господь дає одночасно і для втіхи, і для лікування. Згоден, деякі ліки бувають надто гіркими. Але це свідчить про те, що інше в цьому випадку не допоможе, хоч як тяжко це визнати. Я важко зітхнув і ліг спати.

Наступного дня моя свідомість повернулася до мене в офісі, коли я пив каву й бездумно дивився в екран монітора. Я згадав, що сьогодні день подання звітів про роботу відділу програмістів, який я очолюю. Відкрив файл зі звітом і зрозумів, що мучать і роздирають мене два бажання. Перше — якнайшвидше здати звіт керівнику й отримати свою порцію похвали за успішну роботу в цьому місяці; друге — страх замість похвали отримати порцію прочуханів, що їх Іван Іванович завжди мав доволі. Ці муки не давали мені можливості прочитати звіт уважно й перевірити всі помилки, у тому числі й знаки пунктуації. А Іван Іванович дуже любив розставляти в моїх звітах коми і двокрапки. Він робив це з насолодою, отримував задоволення від кожної коми. Його почуття значимості при цьому зростало разом із моїм почуттям конфузу. Я був не проти, що від спілкування з моїм звітом Іван Іванович отримував так багато позитивних емоцій, я був проти того, що він починав з посмішкою садиста питати мене: «Ти що ж це, Андрію, дорогий, не знаєш, що дієприслівниковий зворот виділяється комами?» Мені завжди хотілося відповісти: «Знаю! Я не знаю, що таке дієприслівниковий зворот». І тоді я вирішив підготувати себе до зустрічі й сказав: «У мене найкращий звіт», — і зрозумів, що у мене найкращий звіт із тих, що я міг написати. Та, щиро кажучи, я не вмію писати звіти, і зробив я максимум того, що міг зробити. Для того, щоб бути чесним по щодо самого себе, я сів і спокійно перечитав звіт, виділивши всі дієприслівникові звороти. Коли я це зробив, то зрозумів, що сьогодні краще вже не зможу, і пішов здаватися. Перед кабінетом свого начальника я сказав собі: «У мене найкращий керівник». Мої плечі розправились, і я відчув задоволення від того, що мені так пощастило. З цим я і зайшов у кабінет до Івана Івановича. Він від моїх розправлених плечей і усмішки на обличчі якось так одразу зіщулився й скис. Але ж я знав, що і в найкращих начальників бувають дрібні вади, головне — щоб співробітники могли їх витерпіти. Я здав звіт без зайвих розмов. Одне було зле: віднині я не міг разом зі співробітниками пограти в гру: «Який зануда цей Іван Іванович». Я навіть спробував сказати щось на його захист, але відразу відчув на собі незадоволені погляди. «У мене найкращі колеги, шкода, що вони часом грають у погані ігри». Я почувався щасливим.

Я, до речі, забув пояснити, чому моя найкраща машина відпочивала на платній стоянці. Бо вона вже два тижні не заводилась, а причини я не знав. Я почав обдзвонювати своїх найкращих друзів із проханням «дотягти» мене до автосервісу, та всі відмовлялися. Ця ситуація мені явно не подобалась, і я навіть відчув бажання розізлитися й сильно образитись. Але подумав: чи варто ображатися й псувати стосунки з найкращими друзями в найкращий день, після здачі найкращого звіту, який я міг написати, найкращому начальнику? Чи варто псувати найкращий у світі настрій? Розумієте, мені було що втрачати. І я залишився благодушним. І тут несподівано подзвонив Коля і спитав: «Як там твоя?» — «Та нормально, на роботі зараз». — «Ти не зрозумів, я про машину. Може, тобі допомогти?»

І тут я зрозумів, що в мене справді все найкраще. Найкраще для мене.

Опублiковано: № 2 (32) Дата публiкацiї на сайтi: 21 April 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 31
13:53 24.09.2011 | Антонина
Спасибо автору, на душе стало легче.
17:49 19.12.2010 | Ирина
Так смешно, чес слова, я так приятно посмеялась и как то легко стало!!! Большое спасибо, Вы и правда самый счасливий, после меня конешно ! ))))
22:49 04.10.2008 | ольга
очень добрая и мудрая статья, вызывает улыбку и заставляет задуматься. спасибо.
18:06 07.08.2008 | Таня
Кльова стаття! Показує зразок позетивного мислення! Якось я прочитала в одній статті : "Смак кави не залежить від того, з якого горнятка ви її питимете! Уявіть, що кава - це життя,а горнятко - речі, які є у вашому житті!" От власне висновок до даної статті! :)
11:44 26.05.2008 | Анна
Мне кажется, не совсем в тему упрекать автора за то, что он не дорос, чтобы благодарить Бога за крест. Ведь радости Бог нам посылает не для того, чтобы называть их горем, и благодарить за это "горе".
По поводу пирожков, я считаю, их надо было разрезать на три части, и дать каждому "ассорти". Я с жадностью пока бороться не умею, по-этому по возможности её избегаю: стараюсь окружать себя относительно равными мне людьми, чтобы меньше времени тратить на подсчёт разницы доходов, а в барах часто заказываю то же, что и все - тогда нет повода заглядывать к ним в тарелку, но это, конечно, мои личные проблемы.
Самым же больным местом в череде повседневных проблем для меня есть ужасные поездки на маршрутке. Раньше я всю дорогу нервничала, что плохо стою, что машину трясёт, что водитель хам, а потом догадалась сразу мысленно говорить: "Спасибо, Боже, что я так хорошо села," - и всё.
13:40 23.05.2008 | Galiunia
Прекрасно!Прекрасно-искренне и честно, борьба с собой, стремление победить зло добром...спасибо!
13:38 23.05.2008 | Galiunia
Проенкрасно-искренне и честно, борьба с собой, стремление победить зло дором, а точнее, добрым помыслом! очень здоровое стремление!!!Спасибо автору! супер!
17:20 19.05.2008 | Иоанна
В который раз убеждаюсь, что в электронном варианте материалы не такие "вкусные" как в полиграфическом.

Мысль о том, что жена - самая лучшая мне очень понравилась. Самое интересное, что на днях то же самое сказал мой отец маме, а она - ответила ему точно также: конечно, другой у тебя нет.

Спаси вас Господи!
21:35 12.05.2008 | Анатолий
Количество отзывов говорит об актуальности духовной проблемы, которой страдают многие – греха зависти. Автор искренен и делится тем, как он пытается бороться с этим. Автор прав в том, что Господь Бог нам всегда дает самое полезное (лучшее) для спасения нашей души, и автор понимает это, и это помогает ему.
18:48 08.05.2008 | Assya
Я согласна с вами Антон. По-моему по ситуации с пирожками можно было дать название "Хочу все и сразу". Когда человек в таком состоянии ему для начала неплохо научится не смотреть на чужое. О чем сам герой и рассказывает (там где про зависть). Может через десятки лет он и научиться благодарить Христа за крест, а пока он учиться бороться еще и с жадностью
15:17 08.05.2008 | Антон
Николай, по-моему, в рассказе показан человек, который не то, что Бога за крест благодарить не мог, он и без креста Бога благодарить не мог. Так как страдал от зависти и от хронической неудовлетворенности. Ему все было мало и машина у кого-то лучше и жена у кого-то ярче. Поэтому и избрал он для себя такой путь, следуя совету святых отцов: Будьте пчелами, а не мухами. А Нью-Эйдж говорит о людях с аурой и телепатичскими способностями, а не о довольстве тем, что Бог дал. А благодарность за крест - это высшая ступень духовного развития. И по-моему для героя рассказа до нее очень далеко.
13:35 08.05.2008 | Николай
Это не "слава Богу за все", это что-то совершенно другое, по духу не православное, а нью-эйджевское. Православное "слава Богу за все", как пишет свт. Игнатий http://arh-gavriil.bsu.edu.ru/Resourse/IGNATI/Wcea12be1d6e3d.htm это совсем другое. Сравните статью Святителя и эту. Совершенно разные вещи ведь пишут. Здесь какое-то слепое самоубеждение, "у меня все хорошо, я хорош, отчет хорош, жена хороша". На исповеди тоже так надо говорить? Святитель Игнатий говорит, что нужно благодарить Бога за скорби, а не убеждать себя что у тебя все хорошо. "Достойная восприемлю по грехом моим, помяни мя Господи во Царствии Своем". Вот дух православного славосвлоия. Православие там где крест, а где все хорошо -- креста нет.
20:36 07.05.2008 | Наташа
Христос Воскресе!
Андрей Бондаренко, спасибо огромное! Хочется Вас читать еще и еще и еще! Классно было бы встречаться с Вашим вдохновляющим на молитву стилем в каждом Отроке! Да хранит вас Господь!
18:52 06.05.2008 | Аннушка
А мне очень понравилась статья. Всей семьей читали:) Спасибо, Андрей Бондаренко.
14:10 06.05.2008 | Лидия
Да просто это и есть любовь. Когда ты всех прощаешь и всем доволен. Эту статью можно назвать "Слава Богу за всё".
13:00 06.05.2008 | Николай
И где тут хоть слово о Православии, о Христе? Все сделано по своему разумению, по воле падшего естества. Очень сомнительна правильность изложенной духовной практики.
19:52 01.05.2008 | Светлана
ну как все просто и правильно! собираюсь скопировать эту статью и давать всем читать! А философский лозунг- " у меня все самое лучшее " напечатаю огроными буквами и развешу по всей квартире- для напоминания. спасибо за статью!
19:17 01.05.2008 | Наталия В.
Христос Воскресе! Эта статья- лучшее лекарство для меня на сегодняшний день!Следовательно, Вас, как лучшего в своем роде, Бог выбрал и подсказал эту статью... посмотрите, сколько благодарных отзывов! Ведь это Ваше настроение и есть НАСТОЯЩИМ БЛАГОДАРЕНИЕМ БОГУ! Дай Вам Господь сил и умения написать еще и еще подобных шедевров!!!"Где просто, там ангелов со сто" Очень чисто и светло написали, спаси Господи...
20:28 27.04.2008 | Рома
Дякую за таку чудову статтю.Вона надихає своїм позитивом.Мені допоможе-я впевнена.Це те,що треба.Спаси Господи вас.
22:25 25.04.2008 | Елена
Все прекрасно! Только когда я так же веду себя,мне говорят: "Сойди на землю!" "Сними розовые очки!" Раньше слушалась, а теперь не буду. Так, правда, легче. Но нет от кажущегося со стороны заблуждения, а от того душевного спокойствия, которое приходит от радости за родных! Ведь они самые-самые... Только мои, самые -самые.
11:53 24.04.2008 | Светлана
Спаси Господи!
09:06 24.04.2008 | Bayard
Отличный статья - великолепный ход мыслей. Жизнеутверждающие выводы.
Спасибо Вам, Андрей Бондаренко!
18:23 23.04.2008 | Катя
Огромное спасибо! эта статья - именно то, что мне необходимо в данный момент. греет душу.
10:15 23.04.2008 | Людмила
Спасибо Вам,замечательная статья! Прочла,и както легче стало, вроде бы ещё один вопрос решился, до чего все верно и правильно ..Спаси Господи Вас.
18:42 22.04.2008 | Ирина
Спасибо. Вдохновляющая статья. Правда, с запятыми Вы так и не подружились;) Но это все мелочи:)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: