Записки на полях душі. №5 (10)

Бо багато покликаних, та вибраних мало (Мф. 22, 14)

«Чи під свою анафему падоша...» — ці слова звучать у молитвах таїнства Покаяння. Самостійно підпасти під анафему, відлучити себе від Церкви, виявляється, дуже легко. Для цього достатньо просто не брати участь у Таїнствах, не причащатися Тіла й Крові Христових.

Але ж саме в цьому згубному стані само-анафеми нині перебуває багато хто. Називають себе «православними», а до Церкви забігають лише на дві хвилини. Поставити свічку або освятити яблука. Сам Господь наш Ісус Христос кличе їх: «Прийміть, споживайте, це Тіло Моє...», запрошуючи до тієї самої, вічної Тайної Вечері. А вони не хочуть. Так, «багато покликаних...»

Про надзвичайну історію життя великої подвижниці прп. Марії Єгипетської ми дізналися тільки завдяки тому, що вона, перебуваючи в пустелі, прагнула причаститися. У давнину християни, яких відлучили від причастя, щодня плакали у храмі, з нетерпінням чекаючи дня, коли їх, нарешті, допустять до Святої Чаші. А сьогодні люди самі біжать від Христа. Обманюють себе, мовляв, «у нас Бог у душі», але не хочуть пускати Його.

Хто не хоче причащатися Тіла й Крові Спасителя — той не православний!

«Календарики»

Стало модним друкувати церковні календарі. Неодмінно з великим Хрестом, іконою і поясненнями. Але часто видавці дуже непевно уявляють собі те, за що взялися. Ось і отримуємо результат: Хрест малюють непропорційним, спотвореним; замість ангелів — гладкі, пухкенькі амурчики; ікони письма туземних богомазів. Що ж це? Відверта зневага, знущання над почуттями тих, хто щиро вірить, глум? Чи просто кричуща недбалість, мовляв, «вам, після 70-ті років войовничого безбожжя й так пройде»?

Про тексти взагалі розмова особлива. Бо найпевніше тобі скажуть не про те, що такого-то числа пам’ять Хрестителя Господнього Іоанна, не розкажуть про молитву й піст, а порадять у «день Івана Купала» поринути у відвертий язичницький шаманізм.

Хреститель чи Купала?

Подія народження Іоанна Хрестителя, яка описана в Євангелії від Луки, святкується Церквою з найдавніших часів і на Сході, і на Заході. Деякі з піснеспівів, які прославляють цю подію, були написані свт. Анатолієм, патр. Константинопольським ще в V ст., тобто задовго до Хрещення Русі. Ці піснеспіви звучать у православних храмах і сьогодні. Православні це свято відзначають 24 червня за юліанським календарем (тобто 7 липня за новим стилем), а католики 24 червня за григоріанським календарем.

Як же відзначає наш народ це свято? «У ніч на Івана Купала молодь збирається в гаях на березі ріки. Стрибають через багаття, шукають квітку папороті. Віддаються плотським утіхам. Дівчата пускають на воду віночки — щоб наворожити нареченого». Схожі «поради» щодо проведення «святкової ночі» нині безперестанку сиплються зі сторінок авторитетних журналів. Та й телевізійні випуски новин не обійдуться без «святкового репортажу з берегів Дніпра». «Давня традиція, споконвічні звичаї нашої землі», — зауважать із розумним виглядом журналісти. «Християнська традиція», — виправлять «знавці»...

Ні! Не християнська! І з найдавніших часів православні християни називали такі звичаї дуже точно — зловір’я! Потрібні аргументи?

«Церква, ідучи назустріч побажанням людей, адаптувала язичницьке свято Івана Купала для своїх потреб, — скаже атеїст, — адже в дохристиянську епоху в деяких руських племен, дійсно, було якесь свято миру та блуду».

Але, по-перше, святкували день літнього сонцестояння 22 червня. А це трохи раніше, ніж 7 липня (24 червня за ст. стилем). По-друге, «Іваном Купалом» він у дохристиянські часи точно не міг називатися. Напевне, ні для кого не секрет, що звично-руське ім’я Іван є ні що інше, як трансформоване єврейське Йоханан (євр. «благодать Божа»). Саме ім’я «Іван Купала» — просто місцевий «авторський» переклад. У єврейській та грецькій мовах слово «Хреститель» можна перекласти як «той, що занурює у воду». Спитайте у філологів. Тому Іван Купала — це не язичницький божок, який благословляє оргії. А той самий пророк і аскет, Предтеча і Хреститель Господній. Напевне, сумно йому дивитися на беззаконня, які відбуваються в день його пам’яті...

Між іншим, подібне святкування Різдва Іоанна Хрестителя, з багаттями й феєрверками, можна спостерігати і в деяких католицьких країнах. Епоха Ренесансу (тобто відвертого відродження язичництва) відродила й давнє язичницьке свято сонцестояння.

Але як же сталося, що й тут християнське свято перетворилося для деяких на язичницьку оргію? Не будемо говорити про вплив Заходу на нашу культуру. Якщо День Усіх Святих там умудрилися перетворити на відверто бісівський Геловін, то дивуватися вже не доводиться. Не будемо заперечувати й те, що в часи Давньої Русі якісь псевдохристияни продовжували свої язичницькі дбання. Але чи схвалювала їхню поведінку Православна Церква? Звичайно, ні! Навпаки, суворо викривала двоєдушність та двовір’я, накладала єпитимії та відлучала від Святого Причастя за спосіб життя, який не поєднується з християнством. Тобто, ставила людину перед вибором: «Ти язичник чи християнин?» Напевне, і сьогодні любителям «прибережних гулянь» час уже точно визначитися: ви в Церкві чи поза Її межами? І не відкладайте свій вибір на потім — занадто вже швидкоплинне життя людини.

Страшно стає, коли люди, які вважають себе християнами, через невігластво та безглуздя вдаються до кощунства, зневажаючи власну віру.

Юнаки, які «косять» від призову до армії, хвацько стрибають через багаття. Завзятості стільки, що хоч медаль «За відвагу» давай! Але це тренування навряд чи допоможе перестрибнути вогонь пекла.

Натовпи «шукачів щастя» носяться хащами в пошуках квіток папороті. Перечитайте шкільний підручник з ботаніки. Він, звичайно, нудніший за «Кама Сутру», але знати, як розмножується папороть, не завадить.

Місцеві «мисливці за привидами», витріщивши очі, стоять на березі — чекають появи русалок. Як правило, русалки обов’язково з’являються після третього стакану. А після третьої пляшки в наших краях можна побачити й лох-неське чудовисько...

Дівчата засмічують водойми віночками, намагаючись нашаманити собі заміжжя. А якщо чекати до ранку заміжжя набридне, то можна вдатися до відвертого блуду! І це в Петрів піст, коли й «шлюби не вінчають», і «подружжю приписується утримання»...

Нічого спільного з православним християнством у таких розвагах нема й бути не може. Зараз усі дуже багато говорять про відродження духовності. Ось і думайте, що ми відроджуємо після 70-ти років безбожжя. Християнство чи язичництво? Віру чи марновірство? Життя у Христі чи смерть у гріху? Це свято — день Вашого вибору.

А Ви що святкували? Різдво Іоанна Хрестителя чи ніч на Івана Купала?

Знавці

Трапилося якось дискутувати з одним «знавцем православ’я». Так ось, усі мої аргументи, посилання на Святе Письмо і творіння Святих отців, на історію та філософію він відбивав однією простою фразою: «А моя бабуся, стара людина, казала мені ось так... » І тут мова не про те, наскільки добре знала його бабуся свою віру й могла її виразити. Проблема в тому, що саме «бабуся», а не Церква у всій її повноті стала для людини незаперечним авторитетом віровчення.

«Як віруєш?»

- І нема чого мене повчати! Я теж до Церкви ходжу й свічки ставлю. І в Бога вірую. Може, й сильніше за деяких батюшок! -

Може, звичайно, і сильніше. А, вибачте, в якого бога?

- Таж у Христа. Як Його?.. Ісуса! -

А чи не підкажете, любий одновірець, скільки Євангелій у Новому Завіті?

- Ну, десять чи, там, дванадцять... Яка різниця? Треба не Завіт, а Біблію читати.

«Таємниці колобкізму», або езотеричний лохотрон

Замість передмови

Один відомий американський шахрай Рон Хаббард одного разу здогадався, що на паршивій фантастиці багато не заробиш. Щоб урвати мільярд, треба вигадати «свою релігію». Так з’явилися сайєнтологи. Духовні спадкоємці Остапа Бендера й пана Голохвастова швидко зрозуміли, що потужний психологічний пресинг та надмір «розумних» слів легко перетворять незміцнілу душу на слухняного виконавця чужої волі. І чим більш незрозуміле «вчення», тим величнішим здається «гуру». Ворожки перебралися з вокзальної площі на телеекрани — і народу більше, і міліція не турбує. Контактери, які застрягли на шляху між психушкою та в’язницею, обіцяють усім смертним повний ульот до зірок. Численні індійські махатми циганського вигляду вражають слов’янський розум енергетикою санскриту. Зліпити вчення сьогодні можна з усього.

Потрібен приклад? «Елементарно, Ватсон!»

«Велика Книга Світобудови»

На думку Гімалайських Учителів, найвизначніша книга всіх часів і народів називається «Колобок». Це оповідання здавна відоме у слов’янському світі, хоча час народження епосу губиться в глибині віків. На походження книги від великої раси аріїв (оріїв) вказує сама назва. У своїй основі воно має слово «коло» — круг, що є праслов’янською версією санскритського «Калі». Це ім’я великої богині смерті й руйнування, ім’я великого завершення кола світобудови.

Головний епічний персонаж — Колобок. Це щось кругле, що представляє собою наш тварний світ. Світ плоті. Він був створений через енергетичний голод творчих Начал, які йому непідвладні. Які перебувають поза ним. Творчим Началом було жіноче начало Баба (санскритське слово). Спонукальним Началом творіння було чоловіче начало Дід (теж санскритське слово). Треба сказати, що подібні погляди відбилися в давньокитайській філософії Інь-Янь. А премудрі Реріхи розтлумачили всім, що біблійний «Старий Днями» — це Дід. Вони ж розтлумачили, що Біблія просто обходить увагою Бабу через зневажливе ставлення до жінки на Сході. Тому ніяких протиріч між «Колобком» та іншими віроповчальними книгами нема й бути не може!

Колобок був «зліплений» з борошна, тобто з муки (санскр. сл.). Мука — це перетерті зерна. Це «мертве, яке було колись живим». Життя зерна, пройшовши смерть, змінилося, відродившись у Колобкові. Про подібне розповідають багато релігій. Треба зауважити й те, що слова «мýка» й «мукá» пишуться однаково. Це свідчить про болючість процесу народження світу. Борошна, муки, для творіння в Начал було недостатньо. Вони «скребли по кутках та засіках». Тобто, з самого початку тварний світ був створений із домішками порчі й пороку. Хоча Біблія й не погоджується з цим, все ж і там говориться про створення Адама з «праху земного». Це свідчить про наявність відголосків таємного знання.

У процесі творіння Колобка брали участь усі «П’ять Великих Стихій»: Дерево (зерно), Земля (пил з кутів), Вода (тісто), Вітер (бродіння), Вогонь (випікання). Проте Колобок був з самого початку приречений Началами на знищення. Через пожирання свого творіння Начала сприймають енергії Великих Стихій. Але Колобок іде від «бабусі та дідуся». Так починається мандрівка нашого світу крізь епохи.

Епоха Заєнта-юга. Символ — заєць. Рухливість, бурхливе розмноження, вегетаріанство, неагресивність та хибні погляди («косоокість»). Юність світу.

Епоха Вольк-юга. Символ — вовк. Агресивність, кровопролиття, війни. Формування народів і державних систем (арійське volk — народ, нація). Зрілість світу.

Епоха Ведміянта-юга. Символ — ведмідь. Незграбність, млявість духу, сила (науки й техніки). Хибна мудрість. Перехід від агресивних випадів до повного руйнування. Старість світу.

Остання епоха, Лисиянта-юга (Калі-юга). Символ — Лисиця. Хитрість, підступність, брехня. Зовнішня привабливість, яка приносить смерть. Епоха Калі, богині смерті й руйнування. Повне знищення видимого світу-колобка.

Мертві залишки Колобка являють собою лисячий «кал» (санскр.сл.), з якого Начала створять нові світи.

Замість післямови

А десь на дальній полиці чекають свого часу «Курочка Ряба» й «Буратіно». У них іще все попереду. І санскритський словник став дешевшим...

Чи варто дивуватися натовпам сайентологів та раелітів, агні-йогів та знавців «велесової книги». Синтетичні зловір’я повзуть Землею. Я вже чую бубонці й монотонний спів колобкістів та буратінологів.

Опублiковано: № 5 (10) Дата публiкацiї на сайтi: 10 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв

Записки на полях душі. №5 (10)

Валеріан (Головченко)
Журнал «Отрок.ua»
Бо багато покликаних, та  вибраних мало. «Календарики». Хреститель чи Купала? Знавці. «Як віруєш?» «Таємниці колобкізму», иабо езотеричний лохотрон. Замість передмови. «Велика Книга Світобудови». Замість післямови.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
23:59 29.11.2007 | Сергей
Удивительно здорово!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: