Життя заради інших

Полюбити ближнього — надзавдання на все життя. Ближній — це не обов’язково родич, чи тямущий колега, чи дівчина, яка мені подобається. Ближній, згідно Євангелія, — це той, хто потребує моєї допомоги. Обмежуючи коло «ближніх» до зручного для себе мінімуму, людина неминуче обкрадає себе. І нехай нам складно разом, але ми потрібні одне одному — щоб підтримувати й виправляти, щоб дивитися один на одного, як у дзеркало.

Уроки юності

У далекому дитинстві мій брат виніс із дому майже все цінне й утік. Тільки тоді, озирнувшись на прожите, ми зрозуміли, що втратили його давно. Просто я в сім’ї завжди грав роль усіма любимого довгожданого первістка Каїна, а він — завжди винного й самотнього Авеля. Коли його знайшли й привели додому, моя мати впала перед ним на коліна, благаючи прощення. Точно так само незадовго до цього вона стояла на колінах перед ликом Спасителя, молячи повернути сина...

І син повернувся, і частіше почав затримуватися вдома, тому що серця наші після цієї скорботи стали м’якшими. Ми всі стали трохи іншими, ця скорбота зблизила нас між собою. «Об’єднатися з усіма можна лише у визнанні загальної вини, відповідальності й болю. І це буде радість», — писав Достоєвський. Найглибший зв’язок і близькість людей налагоджується через прощення один одного, адже це близькість у Христі, Який прощає всім нам.

Не бути байдужим

Кожна людина, з усією своєю незграбністю, потребує любові. У кожному є те, що важко терпіти й прийняти, — це гріхи й пристрасті. Ближній тільки тоді стає мені по-справжньому близьким, коли я переборюю цю свою неприязнь до його слабкостей. «Хто за гріх ближнього гарячі сльози проллє, той вилікує самого себе», — писав Василій Великий.

Неможливо людині зрозуміти себе й урятуватися від пристрастей, не полюбивши ближнього. А сенс християнської любові полягає в тому, щоб не шукати в спілкуванні одного лише комфорту, але поставитися до нього з усією відповідальністю. «Хто в любові своїй, — писав преподобний Єфрем Сирін, — байдужий до недоліків того, кого любить, той ненавидить, сам того не розуміючи». Тому немає нічого згубнішого, ніж байдужість. Нам дорожчий наш авторитет «хорошої людини», ніж самі люди. І ми відходимо від зайвих проблем у стосунках у пустелю самотності. Так ішли в пустелі в пошуках абстрактного ідеалу давні секти єсеїв чи старообрядців. Вони пояснювали своє внутрішнє фіаско достатньо благочестивим мотивом — світ лежить у злі, навколишнє середовище псує людину. Але ближні живуть саме в тому світі, що «лежить у злі». Втікати від них можна лише для того, щоб помолитися за тих, хто залишив рубець на серці.

Спаситель говорив апостолам: Оце посилаю Я вас, як овець між вовки (Мт.10,16). Він не просив їх обходити стадо вовків стороною, а в саму гущу посилав беззбройними! Ось як Іоанн Златоуст пояснює сенс цього благословення: «Я покажу Мою силу особливо в тому, що вівці переборють вовків і, знаходячись серед них і наражаючись на безкінечні докори, не лише не зникнуть, але перетворять і їх самих».

Ворог і друг

Ми відчуваємо потребу в людях не менше, ніж вони в нас. Адже є ще й Промисел Божий, який посилає нам тих людей, які найбільше необхідні для нашого спасіння. Близька людина обов’язково буде ворогом моїм пристрастям. Вона може помічати й говорити мені про те, в чому я сам собі боюся зізнатися. На жаль, талант із вдячністю приймати критику — рідкісний скарб. Кому ж із нас подобаються зауваження? «Страшний змій, — пише преподобний Єфрем Сирін, — вкладає в нас мудрість перемагати словом тих, хто хоче нас виправити, і від цього гріх, породжений в нас, не має собі супротивника».

Я можу скільки завгодно називати себе тупаком і грішником, але варто другу лише натякнути, що він з цим згоден — образ не уникнути! Адже нашому самолюбству набагато симпатичніший підлабузник, ніж той, хто говорить про нас безсторонню правду.

Межі життя

Ми любимо наполягати на своїй правоті. Але навіть якщо ми справді маємо рацію, чи усвідомлюємо, яку відповідальність тягне за собою перемога в диспуті? Один простий приклад. Напевно, кожному з нас хоч раз у житті доводилося сперечатися з представниками секти «Свідки Ієгови». Очевидно, що донести до цих людей світ Православ’я — завдання не з простих; але уявімо на хвилинку, що барикади у свідомості співбесідника рухнули, і він повірив вам і пішов за вами. Чи готові ви, вибивши його милицю, підставити своє плече? Кожен день спотикатися і вставати разом з ним на шляху до нового життя; впустити його в своє серце і носити там?

Ближній потребує не моєї щохвилинної допомоги, а мого життя. Та чи означає це, що від цього моє життя стане безрадісним і сумним? «Живучи заради інших. — писав святитель Миколай Сербський, — ми не відмовляємося від свого власного життя, а, навпаки, розширюємо його межі».

Цим шляхом ішов Господь, щоб урятувати людство. І це єдиний шлях до досягнення щастя. У житті людини стільки радощів, скільки вона проявила любові й турботи про інших. Для цього не обов’язково шукати зручного випадку. Діяльна любов до ближнього — це постійна праця і велика витримка в дрібницях.

Опублiковано: № 2 (44) Дата публiкацiї на сайтi: 22 July 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Життя заради інших

Життя заради інших

Денис Таргонський
Журнал «Отрок.ua»
Неможливо людині зрозуміти себе й урятуватися від пристрастей, не полюбивши ближнього. А сенс християнської любові полягає в тому, щоб не шукати в спілкуванні одного лише комфорту, але поставитися до нього з усією відповідальністю. «Хто в любові своїй, — писав преподобний Єфрем Сирін, — байдужий до недоліків того, кого любить, той ненавидить, сам того не розуміючи».
Розмiстити анонс

Результати 1 - 9 з 9
20:53 24.09.2010 | Назар
Спасибо Денис
15:39 30.07.2010 | Дарья
Спаси Господи, вам за вашу статью!!!! Вот отправлю ее почитать тому человеку, который не хотел слушать о своих недостатках!!)))) Ему будет о чем подумать! И мне тоже!
19:32 26.07.2010 | ОЛЯ
Здорово! Очень понравилась статья! Все так просто, понятно и убедительно!
12:47 25.07.2010 | Николай
Хорошая статья, автор молодец.
11:22 25.07.2010 | Galene
Да, хорошая статья и своевременная! Спаси Бог.
11:58 24.07.2010 | Сергій
Cтаття гарно розкриває самооправдання людини перед гріхами і страстями."Мій ближній, моє спасіння"- як говорив Серафім Саровський.Любити себе ми вміємо, а любити ближніх - важко.По тій же причині самолюбства, ближній стає віддаленим. Дякуємо автору.
11:34 23.07.2010 | Ira
Спаси Господи за статью! Затронула все внутри.
09:38 23.07.2010 | svetlana
спасибо!Ваши рассуждения открывают сердце, чтобы излить из него то, что по праву принадлежит не нам, но Тому, Кто вложил в нас чувство любви к ближнему,-Христу Спасителю.Слава Богу!
07:45 23.07.2010 | Анатолий
Да, действительно: любить и заботиться о других это большое искуство, это гиганский труд. И мне кажется что с таким гиганским, титаническим трудом может справиться человек который постоянно трудиться над собой. Он в постояной молитве, мысли о друге своём переполняют любые другие мысли. Везде, во всём за всё и за вся благодарить Богу. Господи, спаси и сохрани! Дай силы, терпения молиться за ближнего моего! Господи, ВЕРУЮ, помоги моему неверию!
Спасибо за статью, вней то о чём я думал но не мог сказать. Спаси Вас Господи!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: