Не можете Богові служити й мамоні.
Мф. 6, 24.
Життєвому шляху Рокфеллера не позаздриш. Маленький хлопчик після школи біг на роботу, а потім робив уроки. Батько — цінувальник грошей та жінок — торгував скляними діамантами та брав призи на стрілецьких змаганнях. Мама не знала, чи повернеться він з чергової афери.
З дитинства Джон полюбив гроші, яких у нього не було, і твердо вирішив стати багатим. Був завзятим і чіпким. З восьми років купував фунт цукерок, розподіляв і продавав сестрам. Ловив диких індичок і вигодовував для продажу. Виручені гроші позичав батькові «під доцільні відсотки». Гроші можуть і мусять працювати — вирішив майбутній мільйонер.
Він кидає коледж і йде шукати роботу. У Клівленді парубок шістнадцяти літ обходить усі фірми. На одній з них його беруть помічником бухгалтера. 26 вересня він відзначає як свій день народження у світі бізнесу. Працює навіть у неділю.
У нього було одне кохання на все життя — гроші. Він їх відчував, ними насолоджувався. А гроші взаємно любили його. Текли до його рук. Друге кохання — дружина. Лаура Спелмен була подібна до чоловіка: улюблений колір — чорний, найкраща розвага — церква. Діти виховувалися не ременем, а доларом. За вбиту муху — 2,5 центи, за начищені черевики — 10 центів.
Грошові знаки визначали життя сімейства. Гроші у протестантів — це Боже благословення. Справді, праведні люди в Старому Завіті як правило були багаті. Але спершу вони були праведні, а потому — багаті. Протестанти зрозуміли навпаки. Раз ти багатий — ти праведний. Відтак, хто не багатий — той проклятий. Статки Рокфеллера доводили йому, що Бог до нього прихильний. «Боже благословення» і надихало його на працю.
Натхнення він отримував готівкою. Повсякчас економив — не пив, не курив. Аби заробити, необхідно накопичити, гроші в обіг, і знову економити... Рахував все до цента. У розквіті статків він скаже: «Я не став значно заможнішим, просто навчився економити». Його діти доношували одяг один одного, — причому син одягав недоноски сестер. Усі в домі відчували магічну присутність грошей, але їх ніхто не тримав у руках. Сотня одним папірцем у кишені гріє душу, але варто витратити — розчарування. Рокфеллер хотів не витрачати взагалі, а лише отримувати.
Батько сімейства перетворив себе на машину. Інтуїція непомильно визначала, де можна заробити. Продавати краще те, що потрібне всім. Спершу — гас для освітлення. Тоді бензин. Нафта стала третім коханням. Вона снилася ночами і ввижалася в землі. Почалася війна, а на війні потрібно багато нафти. «Стандарт ойл» росте і поглинає нафтових конкурентів. У 1987 році 90% ринку нафти було у нього в руках. Тоді він зміг поставити свої ціни.
Високоморальна людина Джон Рокфеллер у роки громадянської війни постачав обидві сторони. Байдуже, хто був покупцем, головне, що він платив.
Коли грошей багато, можна ними поділитися: створити фонд, купити землю для ООН. Але... «Доброчинність потрібна лише тоді, коли дає незалежність». І платнею за неї можуть бути не гроші, а повага, шана і вдячність. Звиклий отримувати відсотки, не може зробити щось задарма.
Своїм службовцям Рокфеллер платив хорошу зарплату, але вимагав великої віддачі і не терпів непокори. Жорстоко розправлявся. З посмішкою заходив в офіс, розпитувався про здоров’я, чим завдавав жаху. «Компанія зробила діда багатою, можливо, найбагатшою людиною Америки. І одним із самих зненависних її людей», — скаже його онук.
Своїх дітей він виховував у любові до долара. І наука не була марною. Всі їх прагнення — заробити більше. Родина наближається до великої американської мрії — скупити всі гроші. Рокфеллер і зараз заробляє — він живий у своїх нащадках. Цікаво лише, чи купив він благословення Боже, якого він так прагнув?