Гра в класики
В цій рубриці ми цитуємо письменників та мислителів, чиї твори належать до золотого фонду культури. Перечитуючи класиків, завжди знайдеш, над чим поміркувати...
Господи, ми біля вогнища
21.09.2015
Цілком можливо, що ідея дому вперше виникла в голові людини біля вогнища. Спершу дах, щоб захистити вогнище від негоди, а потім з тієї ж причини і стіни, а потім людина назвала домом місце, де її вогнище захищене з усіх боків, і сама вона захищена в тому місці, де захищене вогнище. 
Рим преображений
13.06.2013
Для більшості приїжджих до Рима пам’ять про відвідини катакомб пов’язана зі згадкою про Аппієву дорогу. Так і для мене — дуже здавна, нерозривно. Вперше я тут був більше ніж півстоліття тому. Інших катакомб тоді не бачив, а тут був захоплений і вражений з однаковою силою і величчю минулого на величній землі, і запереченням смерті через прийняття смерті там, під землею.
Бути людиною
14.05.2012
Ми дихаємо на повні груди лиш тоді, коли зв’язані з нашими побратимами і маємо спільну мету; і ми знаємо з досвіду: любити — це не значить дивитись одне на одного, любити — значить дивитись разом в одному напрямку. Товариші лиш ті, хто єдиною зв’язкою, як альпіністи, сходять на ту саму вершину, — так вони і знаходять одне одного.
Життя як квітучий сад
17.01.2011
Хіба людина буває коли-небудь задоволена тим, що в неї є? Їй завжди хочеться чогось іншого — бути іншою, мати більше, уміти те, чого вона не вміє робити. Завжди їй чогось бракує. Завжди вона скаржиться і претендує. Вона не вміє цінувати свій набуток і користатися з нього, беручи все можливе; і занадто часто їй здається, що вона неодмінно повинна «дістати» або «добути» собі те, чого в неї немає.
Велика Американська Мрія
25.10.2010
Поки готувався «американський» випуск «Отрока», на світ з’явилася нова книга Євгенія Гришковця. Під загадковою назвою «А.....а» приховане гучне ім’я величезної держави. Виявляється, що в автора, як і в редакції, назбиралося немало запитань до цієї країни-міфу. Втішившись із такого збігу, ми вирішили скорочено опублікувати один із найбільш вдалих фрагментів книги.
Обійтись без зайвого
15.02.2010
Здатність легко переносити клопоти і легко обходитись без того, чого не вистачає, входить у мистецтво життя. Ніякі збитки, шкоди, втрати не повинні виводити нас із душевної рівноваги. «Не вистачає?» — «Нехай собі не вистачає. Я обійдусь». Не можна втрачати священне і суттєве в житті; не можна відмовлятися від головного, за яке ми ведемо боротьбу. А все несуттєве, повсякденне, всі життєві дрібниці — не повинні нас засліплювати, зв’язувати, знесилювати та поневолювати.
Анатомія вульгарності
02.02.2009
Бог не створив нічого вбогого, нікчемного або вульгарного: у Нього все таємниче, глибоке й значуще. Але людині Він надав можливість: або споглядати речі в Божих променях, або ж дивитися на них підсліпуватими, нікчемними, жадібними й злими людськими очима. Тому речі самі по собі не вульгарні; але однойменний їм зміст, який сприймається та розуміється людьми, може бути абсолютно вульгарним.
«Спостигнутий радістю»
11.08.2008
Радість — несподіване розуміння товариша? Усмішка дитини? Уперше почута мелодія, але, як видається, знайома ще до народження? Неможливо впіймати й утілити в слова невловиму, незриму, але надто реальну річ — радість. І непотрібно. Про це (і не лише) — книга К.С. Льюїса, про яку багато хто чув, проте мало хто читав — «Спостигнутий радістю».
Справжнє кохання
03.03.2008
З цією обраною істотою той, хто любить, хоче бути разом, насолоджуватись її присутністю без завади з боку інших, вже не грати, відкинути стриманість, стати з нею абсолютно щирим і надати цій щирості цілісної форми. Наближається вирішальний момент: коханий повинен дізнатися, що його люблять, — жахливий момент… Раптом він не відповість на любов?!. Тоді всьому кінець, світ і життя стають купою руїн…
Ми не маємо права на щастя
28.02.2008
А я пішов додому, розмірковуючи про право на щастя. Спершу я подумав, що це так само дивно, як право на удачу. Адже щастя наше, як і нещастя, значною мірою залежить від не підвладних нам обставин, і «право на нього» звучить для мене не краще, ніж право на високий зріст або хорошу погоду.
Наодинці з Богом
17.01.2008
Людина влаштована «від природи» так, що може лишатися з Богом наодинці; і вона була створеною такою саме для того, щоб Господь міг бути наодинці з нею. Людина є особистим творчим центром: у ній самій закладений той міцний кордон, та межа, об яку розіб’ється кожна вимушена колективізація, неприродна й антирелігійна…
Соловецька заутреня
30.10.2007
— Воістину Воскрес! Хресним знаменням осяяли себе приречені на смерть у глухій темряві ізолятора. Розпухлі, побілілі губи цинготних, стікаючи кров’ю, прошепотіли слова обіцяного Вічного Життя... З переможним радісним співом про попрану смерть йшли ті, кому вона загрожувала щомиті, щосекунди...
Лист до сина
11.10.2007
Практично усі шлюби, навіть щасливі, — це помилка: в тому смислі, що обидва партнери напевне могли б підшукати собі більш годящих супутників життя. Але «справді рідна душа» — це той чи та, з ким тебе з’єднав шлюб. І сам ти практично не обираєш: життя й обставини зробили за тебе майже все.
Різдвяний лист
08.10.2007
А я був самотнім у чужій країні, ані родини, ні друга; й мені здавалося, що я залишений та забутий усіма людьми. Навкруги була порожнеча й не було любові: далеке місто, чужі люди, черстві серця. Та от серед зневіри й нудьги згадав я про пачку старих листів, яку мені вдалося зберегти через всі випробування наших чорних днів. Я дістав її з валізи та знайшов цей лист.
Анатомія дружби
08.10.2007
У давні часи дружбу вважали за найповніший та найщасливіший людський зв’язок. Сучасний світ її позбавлений. Звичайно, кожний погодиться, що, крім родини, чоловікові потрібні ще друзі. Проте очевидно, що під цим словом розуміють зовсім не тих, про кого писали Ціцерон та Аристотель. Дружба для нас — це розвага, майже непотрібна розкіш. Як же ми дійшли до такого?
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |