Людський вимір
«Перед тим, як обожитись, треба олюднитись», — сказав отець Андрій Кураєв. Щоб «відкопати» в собі людину, іноді достатньо згадати про зовсім прості речі...
Тиранія виняткового
09.01.2017
Показово, що в 2013 році «селфі» визнали словом року. Селфі як спроба зобразити себе, знову й знову затвердити на просторах Instagram та Twitter факт свого існування, до того ж успішного (ось я чудово відпочиваю, добре їм, файно виглядаю і т. п.) перетворюється сьогодні на справжню залежність, яку всерйоз починають вивчати психологи. 
Фантастика повсякдення
09.01.2017
Хлопчик вчора довго грав у футбол, а потім іще довше сидів із друзями в трьох метрах над землею на хитромудрій конструкції, звареній з металевих труб. Дорослі її використовують, щоб займатись спортом, а вони — щоб зручніше було роздивлятися далекі принадні зірки та вікна четвертого поверху, за якими ховається від хлопчачої уваги перша красуня їхнього двору.
Хвалебна пісня «попсі»
25.08.2016
Батьківщиною «попси» можна назвати Америку, яка не мала своєї театральної та оперної культури, зате була багата на негритянські музичні традиції. Автор статті не має наміру поринути в історичні розслідування, а просто хоче поділитися з читачем думкою про те, як важливо не забувати, що «…на серці легко від пісні веселої, вона вам смутку ніколи не завдасть…».
Душа епохи
18.08.2016
Я пам’ятаю, збираючись на Ординку, батько кілька разів промовив таку фразу: — Про що ж я говоритиму з Ахматовою? А домочадці поетеси розповідали мені, що перед його візитом вона також висловлювала вагання: — Усе це добре, але я не знаю, про що слід говорити з Шостаковичем. Утім, своєю розмовою вони обидва залишилися дуже задоволені.
Між Каїном Авелем: Мотивація до успіху
03.03.2016
Ми часто по копієчці збираємо гроші на волонтерські та інші проекти. Це ж дуже сумно, коли замислитися. У православному середовищі чимало молоді, яка за доброї освіти задовольняється своїми невеликими досягненнями та мізерними зарплатами, не мотивуючи себе «бити копитом землю», щоб згодом бути спроможними на справи милосердя, як заповідав апостол: "Працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто в злиднях" (Еф. 4, 28)
Грубий священик
14.09.2015
Отець Валеріан почав читати молитви, і, як часто це буває, коли пересилиш себе заради Бога, я раптом відчув благодать відправи. Слова неспішно танули в повітрі, і невидиме та невловиме ставало відчутним і важливим. «Таж Бог є», — здивовано подумав раптом я. І навіть озирнувся на людей, які стояли поруч. Мені було цікаво — вони це також відчувають?
Краса, яка врятує світ
29.06.2015
Його тяжке життя тільки додало душі благородства. Він виявися істотою ніжною, тонкою та гідною любові, вільним від будь-якої форми цинічного сприйняття життя або огиди до нього. Він не тримав образи ні на кого. Ніколи я не чув, щоб він скаржився на своє загублене життя або неприязно згадував, як із ним поводились бездушні організатори атракціонів.
Про що плачуть чоловіки
18.06.2015
Чому люди хочуть завести дітей? Я міг зрозуміти появу дітей як форс-мажор (не хотіли, але так сталося). Міг зрозуміти народження дітей віруючими батьками «за послухом» — подружжя не стримується, довіряючи Божому Промислу: скільки Бог пошле. Міг зрозуміти всиновлення дітей-сиріт як вияв милосердя і жертву… Але як же можна свідомо бажати створити собі таку грандіозну проблему на все майбутнє життя?
Труд радості
06.04.2015
Можливо, трохи дивно писати про радість у Великий піст. Храми вбрані в чорні покрови, протяжні великопісні піснеспіви закликають до серйозності й каяття. Здавалося б, розумніше відкласти цю тему до Пасхи. Але якщо піст — це час зростання, час самовиховання, час духовного напруження, то саме зараз найбільш слушний момент робити те, що не вмієш. У тому числі, радіти.
Метаморфози журби
03.04.2015
Журба — ковзання далекої зорі на обрії. Це не меланхолія, ні, не беззмістовний відчай, доторк журби легкий та м’який, мов руки сліпців, що плетуть сіті, тонкими пальцями нанизують петлю за петлею пам’яті: ось твоє перше побачення й сухе листя щасливого вересня; ось рання зимова служба, коли серце співало й боліло «за всіх і все».
Березень: свіжопофарбована лавка
26.03.2015
А згодом, за один день, усе змінюється. Наче на калькуляторі плюсують безліч цифр, а тоді раптом натискають знак «дорівнює». Цей перший по-справжньому весняний день займає весь простір, і ми розуміємо — зими вже немає. А двірники прибирають залишки її реквізиту — кучугури, які вирішили перечекати теплий час у тінистих місцях…
Повторення очевидного, або розвінчання логіки роботів
23.03.2015
Мені ніяк не вдавалося усвідомити значення довгих вечірніх богослужінь і особливо — читання довгих-предовгих канонів. Я отримував різні відповіді, але вдовольнитися ними не міг: адже знати правильну відповідь згідно з катехізисом і відчути її правильність розумом і серцем — це різні речі. Я міг тимчасово заглушити «неблагочестиве» запитання, але цього було замало.
Дні після Різдва
02.02.2015
Свята, численні, веселі, з корками, що вилітають з шийки пляшок шампанського, зі дзвоном курантів, із запахом мандаринів; зі свічками різдвяної служби, з кучугурою, що висвічується біля церкви, де в снігу виліплені ясла Спасителя, а довкола стоять фігурки волхвів із золотом, ладаном і смирною, Богородиці та святого Іосифа… Ці свята закінчилися. Здається, що друга половина січня — тьмяний, нудний час, такий собі «понеділок» нового року.
Десант ойкуменської битви
29.01.2015
! За останній час глобальних змін на фронті не відбулося. Однак, незважаючи на окремі наші досягнення, зберігається тенденція до поступової втрати нами своїх позицій та особового складу. Лютує епідемія вірусу «amartia» — особливо активно особовий склад заражає одне одного через медіа-носії, але цьому поки що не вдається запобігти …
Час дарувати
15.01.2015
За вікном — січень, і календар рясніє червоними клітинками. Отже, є шанс, що в цьому місяці в нас буде більше Неба. Адже свята — явище небесне: вони розкривають у людині божественні риси, виявляють найсправжніше, найкраще в ній. Свято неможливе без виходу за межі власного “я”, без руху назустріч іншому. Звідси — традиція збиратися разом, звідси ж — потреба обдаровувати одне одного.
«Милосердя двері відкрий нам»
22.05.2014
У кожному листі — життя людини, її світобачення, її горе, навіть сповідь, і найчастіше покаяння. І в кожному листі — шлях людини до Бога, Якого вона пізнає в ув’язненні. Трапляються особливі випадки, незвичайні особистості, але в простоті своїй люди також бувають незвичайні. І в мене давно вже виникла думка поділитися цим.
«Вкушати смирення черпаком»
10.10.2013
Переживаючи свари з ближніми, людина схильна пірнати в безодню душевних переживань і забувати про те, що першопричина всіх конфліктів — розлад у духовному житті. Хто перемагає у битві з собою, той живе в мирі з людьми навколо. Про всепереможну силу смирення — настанови афонського подвижника, одного з найшанованіших старців Святої Гори схиархімандрита Еміліа́на (Вафідіса).
Навскісна риска
05.09.2013
Цинізм — гарна відмазка, аби не «паритися», не боротися в житті за щось справжнє. І замість «вічний бій, нам спокій тільки сниться» — вибудувати собі гордовиту, самовдоволену й висо-о-ку башту цинізму, в якій можна зручно влаштуватися біля телевізора і, попиваючи пивце, час від часу розстрілювати все живе подібними до цієї фразами: «Єдине щастя в коханні — це не кохати».
Каучсерфінг: занурення у світ іншого
19.08.2013
Зараз, у час надзвичайної психологічної відокремленості, показної незалежності таке прагнення людей наблизитися до життя іншого, можливо, випливає з бажання пережити відчуття, що всі у світі взаємопов’язані, що світ — прекрасний і доброзичливий, а не лише кривавий і жорстокий.
Пластикова дружба
29.07.2013
У мене, як і в усіх, є подруги. Частину з них я знаю багато років, декотрих — не так давно. З кожною склалися свої неповторні стосунки. Вони є для мене джерелом радості й задоволення. Мені комфортно з ними, а їм зі мною. Проте нещодавно я спіймала себе на думці, що саме в цьому комфорті й криється небезпека.
Коммуналка
15.04.2013
«Хімія» — ось головне слово вдома. Саме за цим їдуть сюди люди з різних куточків світу. Остання надія врятувати дитину змушує матерів долати величезні відстані, перемагати бюрократичну тяганину, переконувати всіх довкола — фонди, спонсорів, лікарів, — що вони житимуть. І ця надія також змушує їх терпіти відверті знущання з боку персоналу закордонних клінік.
Кожен завинив перед усіма
17.03.2013
Напередодні посту ми просимо один в одного прощення. Здавалося б, заяложені фрази: «Прости мені!» — «Бог простить і я прощаю». Та скільки є в храмі людей, стільки разів ти скажеш ці слова по-новому, в залежності від того, кому ти їх кажеш. У цей час людині справді подається благодать Духу і розкриваються її духовні очі.
Репатріація ложки
04.02.2013
Дімка споглядав місцеву розкіш із роздратуванням. Він і сам спочатку не розумів, чому його так дратує чистота пляжів і моря, охайність квітників і газонів, вигладженість тротуарів і прямизна шосе. Адже хіба не брак усього цього там, удома, на Батьківщині, якось підштовхнув його шукати комфортний відпочинок тут, де «все включено» і все працює?
Два солдати
20.12.2012
Справжнє милосердя є не стільки героїчним жестом, скільки умаленням себе, приниженням себе; таким міг би стати вчинок євангельського юнака, котрий усе ж вирішив за порадою Спасителя роздати своє багатство. Милосердя межує з дивацтвом і навіть безумством, і, мабуть, повною мірою можна вважати вчинок милосердним, коли він не звеличує, а принижує — і в очах тих, хто тебе оточує, і у власних очах.
Вівтарі та вогнища
17.12.2012
Німецький мотор працює краще за вітчизняний. Те саме можна, певно, сказати й про співвідношення роботи їхніх і наших чиновницьких апаратів. Тепер слід змусити думку ще трохи побути на світлі й не тікати у звичні сутінки. Далі потрібно визнати, що мотори та контори в них працюють краще не лише тому, що в нас для контор погано підбирають кадри, а мотори збирають «з похмілля». Це не відповідь. Очевидно, щось є в їхній свідомості й відсутнє у свідомості нашій.
Про анатомію зради
15.10.2012
Життя без розчарувань так само неможливе, як без любові та вірності. Але до чого ж дивне сусідство: дружба — і підступ, відданість — і зрада. Настає момент, коли кожному з нас доводиться пізнати це на власному досвіді. І як — постає питання — жити далі, якщо виявилося раптом, що друг ... — ну зовсім і не друг?
Раб Божий Карл і крапка
25.06.2012
По суботах перед вечірньою ми з однокласниками заїжджали до хоспісу — поспілкуватися з пацієнтами. Переважно із самотніми літніми людьми. Один з них — Дядью`ра — завжди передавав через мене записку (за упокій) на проскомидію. І хоча ми кілька разів розповідали, «як треба», Дядьюра все одно вперто виводив великими літерами «КАРЛ» і неодмінно ставив крапку.
Ефект ECNALUBMA
21.06.2012
На відміну від бінокля або підзорної труби, у калейдоскопі можна побачити лише сам калейдоскоп. Замість зірок і горизонтів ми бачимо лише камінці та візерунки всередині калейдоскопа. Так і людина, роблячи висновки про події зовнішнього, великого світу — насправді бачить не величезний світ, а лише проекцію себе, свого досвіду й сприйняття. І наші оцінки та висновки часто характеризують не стільки навколишню дійсність, скільки нас самих.
Робота над душею
12.03.2012
Ці маленькі або великі особисті подвиги приносять радість — ну нарешті не просто небо копчу, а щось роблю хороше «не для себе» — таке життєдайне для душі почуття... Цілком можливо, що користь від цих перших добрих справ не така вже й велика, але благодатне відчуття радості дається тобі спочатку сповна, немов авансом, і, звісно, воно спонукає зробити щось «не для себе» знову й знову. Але неминуче настає момент, коли це світло поступово тьмяніє і зникає. Ті вчинки, які ще недавно здавалися джерелом радості для всіх, уже цієї радості не дають.
Тлумачення сновидінь
23.02.2012
Я блукав дивним будинком, з якого неможливо було вибратися, — ані через двері, ні через вікно. Дім скрипів мостинами й дверима, стукав віконницями і ринвами, постогнував кроквами і завивав коминами, він весь розгойдувався на вітру, погрожуючи розвалитися, але тримався, стояв, не падав. Мені було страшно і самотньо. Я гукав, кричав, гупав кулаками у двері, але мені ніхто не відповідав.
Не стріляйте в піаніста
20.02.2012
Ми дожили до тих часів, коли у православних християн з’явилась можливість спілкуватися, обмінюватися думками, обговорювати значущі явища і події світського та церковного життя. Ми отримали доступ до головної радості — до радості взаємного спілкування, причому спілкування з одновірцями. Але тут виявилося, що ми не вміємо слухати, не хочемо думати і здатні часто лише сваритися, вишукувати єретиків і вішати на опонентів цінники укупі з ярликами.
Театр
16.02.2012
Подвійне дно — це та горезвісна різниця між «бути» й «здаватись», про яку так часто чуєш і на якій так часто себе ловиш. Завжди хочеться здаватись кращим. Не уявляю, якого духовного рівня потрібно досягнути, щоб, за словом Іоанна Лествичника, «прагнути до безчестя». Набагато комфортніше бути гробом побіленим (Мф. 23, 27), виблискуючи зовні красивими словами та вчинками — хоч і задихаючись усередині від власного смороду. Так наказує его — диявольська пародія на особистість.
Комутатор
13.02.2012
Установки за умовчанням є не тільки в комп’ютерах, телефонах і пральних машинах. Їх цілком достатньо і в наших головах — величезний склад підігнаних думок на всі випадки життя. «Клац!Клац!Клац!» — з готовністю реагує цей склад на нових людей і нові події. Питання лише в тому, що «мовчить» у цьому випадку — розум, совість, серце? Чи відмовляємося ми думати, соромитися або любити?
Єдиний, неповторний...
26.12.2011
Ми всі живемо в одному й тому самому світі, який все більше набуває рис величезного будинку або навіть комуналки, що надмірно розрослася. Водночас ми живемо в доволі відокремлених, закритих світах, від чого розмова двох землян часто-густо ризикує бути схожою на розмову лунатика з марсіанином.
Unforgiven
14.11.2011
Одного разу я помітив її на вулиці з іншим. Вони просто стояли та дивилися одне одному у вічі. Навколо пропливав натовп, плавно їх оминаючи, а вони стояли так, наче, крім них, не було нікого на цій вулиці, в цьому місті, на цій планеті. Не передати, що я пережив у той момент. Ти знаєш, як вона на нього дивилася? — Так, як 10 років тому вона дивилася на мене.
«Біле на чорному»
10.11.2011
Я не люблю білий колір. Білий — колір безсилля й приреченості, колір лікарняної стелі й білих простирадл. Гарантований догляд і піклування, тиша, спокій, ніщо. Ніщо лікарняного життя, що довіку триває. Чорний — колір боротьби й надії. Колір нічного неба, впевнений і чіткий фон сновидінь, часових пауз між білими, нескінченно довгими денними проміжками тілесної немочі. Колір мрії та казки, колір внутрішнього світу закритих повік. Колір свободи, колір, який я обрав для своєї електроколяски.
Будь же ти людиною!
13.10.2011
Дорослий не стане плакати за тим, за чим плаче дитина. У дитини поріг, через який її з розмаху б’є свій і навіть чужий біль, такий невисокий. Кривда, брехня, сором — усе маленька людина омиває слізьми. Стаючи дорослими, люди нарощують свій поріг чутливості, відгороджуючись ним від свого та чужого лиха і прикростей. Цей поріг, неначе бруствер, робить нас майже невразливими.
Чому я не можу жити так, як раніше
03.10.2011
Мені більше не потрібні екстрим і гострі відчуття. Мені вистачає їх і в житті. Я майже перестала ходити в кіно, мені здаються примітивними емоції та почуття головних героїв, які вичавлюють емоції з глядачів. Я перестала дивитися трилери та детективи, де мало любові й багато болю. Навіщо? Невже всім нам, хто сидить у кінозалі, не вистачає лиха в нашому власному житті? Нам потрібно шукати його, аби відчути смак до життя?
Діти й старі
25.07.2011
Неправдивою я свою бабусю не вважала, але її спогади про дитинство мені видавалися чимось на зразок казки. Проте було одне — найважливіше. Я знала, що бабуся живе дуже-дуже довго. Народилася вона так давно, коли ще не закінчилася Велика Вітчизняна війна, а вдома не було телевізорів і холодильників. У моїй дитячій свідомості це було приблизно тисячу років тому.
Королівство кривих дзеркал
07.06.2011
Тобто хочеться мені мати інструмент для того, щоб бачити світ у його природному вигляді, таким, яким його Бог бачить. Так, щоб добрі справи помічались і оцінювалися, неприємності переносилися з терпінням і без істерик, чуже добро пам’яталося, а своє — забувалося. Без цього — відчуваю, що живу в королівстві кривих дзеркал. Не в адекваті живу, іншими словами.
Мені не боляче
28.04.2011
Ви давно ходите до храму. Розумієте церковну термінологію та порядок богослужіння. Правильно хреститеся та одягаєтеся. Знаєте щось, чого не знають інші, й вам знайомі сльози каяття... Не поспішайте радіти. Можливо, одного разу ваша «правильність» розіб’ється об щиру неправильність іншого, а ваше уявне смирення буде змите слізьми незнайомої людини. І це буде початком. Вашої віри, вашого смирення і вашого каяття.
Мистецтво пробачати
13.04.2011
Пробачити не означає забути, не означає просто змінити свою думку про ситуацію або намагатися загладити негативну емоцію більш позитивною. Пробачаючи, людина змінюється сама. Якраз щире покаяння виявляє себе зовні як справжнє прощення. Адже пробачити — це значить зцілити в собі те, що необхідно пробачити в іншій людині.
Диво в коробочці
10.01.2011
Доки ти маленький, дарувати не дуже легко, набагато приємніше отримувати. Дитина ще не звикла чимось володіти, і така можливість її
Дитячий світ
02.12.2010
Описом і вивченням цього світу завжди займалися дорослі. Долі цього світу завжди вершили дорослі. І дітей виховували також дорослі, намагаючись передати їм свої уявлення про цей світ. Але Спаситель, коли прийшов на землю, сказав людям: Пустіть дітей приходити до Мене. І ще: будьте як діти. Чи не означає це, що діти ближче, ніж дорослі, і до спілкування з Господом, і до правильного розуміння світу?
Маленька роль першого плану
11.10.2010
Життя — як величезний рюкзак, що натирає плечі. Ніхто не знає, на якому перевалі лямка особливо боляче впнеться у плече, тягар за плечима видасться непід’ємним і захочеться кинути все й опуститися в сніг. І яка думка прийде в голову. І яку мелодію буде грати радіо в маршрутці. І що скаже (зробить) людина, котра опиниться поруч. Чи зрозуміє вона, що її епізодична роль — це роль цілого світу.
Помилки юності
27.09.2010
Що цікаво — після декількох років боротьби з собою і з наркотиками він воцерковився. І не тільки він. Похрестився батько, повінчалися батьки, прийшов до віри молодший брат, який згодом став священиком. І все завдяки йому — наркоману. Зараз усіх його колишніх товаришів по голці вже давно немає в живих. А він бореться досі, маючи єдину надію на Бога та Його Таїнства, то випливаючи на декілька місяців, то знову потопаючи.
П’ята заповідь
09.09.2010
Із усіх заповідей п’ята найбільш подобається батькам. Їм здається, що ці слова обслуговують їхні батьківські інтереси й стоять на сторожі їхніх прав і егоїзму. Насправді це не так. Хоча б тому, що правильне виконання цієї заповіді передбачає наочний приклад, а отже, спільне проживання декількох поколінь. Я, як батько, повинен на очах свого сина проявити синівське шанування до свого батька, тобто дідуся мого сина.
Життя заради інших
22.07.2010
Неможливо людині зрозуміти себе й урятуватися від пристрастей, не полюбивши ближнього. А сенс християнської любові полягає в тому, щоб не шукати в спілкуванні одного лише комфорту, але поставитися до нього з усією відповідальністю. «Хто в любові своїй, — писав преподобний Єфрем Сирін, — байдужий до недоліків того, кого любить, той ненавидить, сам того не розуміючи».
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |