Поза форматом
Деякі матеріали не потрапляють до друкованої версії журналу з ряду причин — цензура, формат видання, повторюваність тем… Вважаючи їх достойними уваги читача, ми з певною осторогою публікуємо їх у електронній версії.
З життя провінційних матушок
26.08.2015
Багатьох не було вчора на службі. Чим живуть-дихають? Де сили черпають?» — думалося Таночці за оновленням квітника. Розхристаний вир думок, мовби приборканий садовими граблями, сумирно влігся. Згадалися імена: заможних і вбогих, простих і освічених, здорових та недужих, старих й молодих — усіх неревних парафіян. Руки садили квітку за квіткою — маленькі кущики розсади — так само розмірено виринали імена в молитві, сплітаючись із тонкими стеблинами, ніжним листям, ховаючись у пуп’янках майбутніх квіток. 
Жити в надії на Бога
16.07.2015
Припустимо, Господь не має сили тебе врятувати, то чи можуть тебе врятувати гроші, банківські рахунки, знайомства або сильні світу цього? Якщо ж Господь з тобою, твій притулок і надія, не бійся нічого. Хай би що сталося, «Я є з тобою в скорботі». Якщо Бог з нами, то хто або що проти нас?
Україна — не Руанда?
29.05.2014
Наша історія зараз розвивається за тими ж законами, що й історія невеликої африканської країни — Руанди. Там усе скінчилося геноцидом, за 100 днів число вбитих склало 800 тис. чоловік (в основному тутсі), а це більше 10% населення країни. Якщо ми в Україні ще не дійшли до масового винищення, то лише тому, що взаємна ненависть поки не досягла потрібної точки кипіння. Але ж це ще не кінець.
Серпень
08.08.2013
Двісті-триста метрів по світлій пилюці, і стежка виходила до покинутих корівників, кладовища й поля. І поки я дивився на небо, намагаючись знайти хмари у гарячій спекоті, стежинка ховалася кудись, зникала, спускаючись у канаву або розчиняючись у білій пилюці. Вона (як, мабуть, і всі інші стежки) до часу берегла свою кінцеву ціль.
Піст – до нормального життя міст
21.03.2013
Всі люди різні, і дорога в кожного своя, а тому піст ми проводимо по-різному і потребуємо кожен свого. Для мене, крім всього іншого, вся гострота посту, що завдає душевних страждань, полягає в відмові від вафель "Артек" і гри на гітарі. Я утримуюсь від цього не тому, що це щось погане, а тому, що є дещо краще.
У ювеліра
08.11.2012
Я дивлюся на ювелірну роботу і згадую про одного свого знайомого. Це людина, яка мені дорога. Місяць тому я привітав його з днем народження. А він про мій (на минулому тижні) забув. І взагалі ― якось не поспішає демонструвати мені свою прихильність. Просто я йому не потрібний і не цікавий...
Дим без вогню
30.08.2012
Люди можуть працювати з «вогником», із запалом. Вміють із тим же запалом танцювати й веселитися. Можуть дуже азартно й захоплено ставитися до бізнесу й буденних справ. Будують, садять, шиють, купують і продають часто дуже старанно, і активно, і з любов’ю. А ось моляться і Богу служать зазвичай так, як мокре горить ― ледве-ледве.
Убити час
20.08.2012
Якщо ти пишеш пісню — пиши так, щоб там було щось, що дає сили, надихає на добрі вчинки… Якщо точиш гвинт на станку — точи його добре, щоб він служив людям довго і за нього не дарма заплатили гроші. Кожна хвилина ― це ніби патрон під час бою. А що дає перегляд передачі, яка називається «Судові справи», але вигадана від початку до кінця?
Куди приводить інстинкт поклоніння
11.06.2012
Чим вище заводить людину працелюбне поклоніння, скажімо, науці, тим більшим буває і її захоплення собою, своїми досягненнями, а не наукою. Наприклад, якщо людина домагається лауреатства в конкурсі «Гордість України» — ну хіба не розквітне в її душі пишний букет самовдоволення? З успішними результатами в поклонінні Богу все відбувається з точністю до навпаки.
Незабаром у Києві футбол...
10.05.2012
Євро-чемпіонат в Україні ще не розпочався, але вже встиг і налякати, і втомити. Устиг стати темою для політичних спекуляцій. Остап Бендер, пригадується, на голодний шлунок озвучив шахістам з Васюків мрію про перетворення їхнього містечка на столицю світу. За допомогою, звісно, шахового турніру. Щось подібне чули ми, і ще почуємо.
Квітень: неподалік від вічності
16.04.2012
Весна легко рухається крізь час, зближуючи нас із тими, якими ми були колись і бодай частково будемо завжди. В її цвітінні є потужна всепоглинаюча радість, котра, як кип’ятильник, занурюється в наш настрій, збаламучуючи його дивовижними бульбашками, нерозважливими, а від того ще більше необхідними вчинками.
Світло Тайної Вечері
11.04.2012
Вихід Іуди — це межа і завершення того гріха, який початок свій має у раю і сутність якого — у відпадінні любові людської від Бога, у виборі цією любов’ю себе, а не Бога. Цим відпадінням починається, ним зсередини визначене все життя, вся історія світу, як світу падшого, як «світу цього», що у злі лежить, як царства князя світу цього.
В гаражах
09.04.2012
Весною трапляється ця коротка, тривалістю у кілька днів пора, коли все навкруги дихає обіцянням близького і певного щастя. Це обіцяння ніби урочисто дається усім — і людям, і тваринам, і рослинам. Достатньо завмерти, спокійно почекати трохи у тиші і спогляданні, і обіцяння неодмінно буде виконано. Таке от очікування — і саме по собі щастя.
Вічне кохання
22.12.2011
Я вже старий. Мабуть, мені вже недовго лишилось. У моєму житті було багато захоплень і навіть, гадаю, кохання. Та все минає, і все минуло, і життя моє добігає кінця. Одна, лише одна любов зосталася в мене. Тепер, коли вона — єдина, її краса лише яскравіша. Кохання моє, ти засліплюєш своїм сяйвом у порожнечі, що нині оточує мене. Нікого немає в моєму житті, тільки ти.
Скарби старої Європи
17.11.2011
Данте, Гете й Сервантес повільно, але невпинно перетворюються на динозаврів. Надходить час, коли світ єгипетських мумій стає зрозуміліший і миліший допитливому європейцеві за світ власних великих предків. Які ще голоси здатний розчути читач ХХІ століття серед тих, котрі звертаються до нас з минулих століть?
Великий брат чи Всевидяче Око?
19.09.2011
Для людини не природно перебувати в полі чужого зору постійно. У даному ж випадку ми стикаємось із добровільною згодою людини залізти до «клітки» та оголити своє життя перед телекамерами без жодних виключень. Ми також маємо справу із бажанням величезної кількості глядачів спостерігати за людиною, геть позбавленою інтимності й таємниці.
Пил на солом’яних погонах
12.09.2011
Люди Заходу такі ж сприйнятливі до загальнолюдської дурості, як і люди решти світу. Вони крутять меблі згідно вчення фен-шуй, вони медитують під час обідньої перерви, вони здійснюють паломництва до індуїстських і буддійських монастирів сходу. Вони розчарувалися у власній цивілізації і шукають щастя в тих таємничих областях, де сходить сонце. Вони теж смішні, ці медитуючі клерки, ці бізнесмени, що бурмочуть мантри. Вони теж — служителі культу карго, тобто люди, що шукають просвітлення і щастя шляхом механічного повторення чужих обрядів, чужих форм культурного життя.
Цвинтар, який завжди з тобою
08.09.2011
Ми не обираєм ні колір своїх очей, ні свекруху, ні молодших братів. Хтось каже, що ніякого вибору в цьому житті у нас немає. Чому ж тоді щовечора я відчуваю за плечима цей тягар — вантаж накопичених за день неправильних відповідей на найпростіші питання, які ставить переді мною життя? Чи не тому, що існують і правильні відповіді, і вони були мені відомі?
Слово про жіноче щастя
05.09.2011
Не можна не погодитися з Л. М. Толстим, коли в статті про чеховську «Душечку» він писав: «Без жінок-лікарів, телеграфісток, адвокатів, науковців, письменниць ми обійдемося, але без матерів, помічниць, подруг, утішниць, які люблять у чоловікові все те краще, що є в ньому, і непомітним навіюванням викликають і підтримують у ньому все те краще, — без таких жінок погано було б жити на світі».
Христос без Хреста
22.11.2010
Віруюча людина на Суд не приходить. Це вам кожен протестант скаже й наведе розділ і вірш із Євангелія. Рай набуває рис неминучої реальності, якогось Богом сплаченого рахунку у швейцарському банку. Без сліз, без злетів і падінь, без хворобливого здирання старої шкіри, без перетворення. Тільки за фактом віри. А начебто ту ж саму Біблію читаємо, але якось по-різному читаємо.
Лютерів догмат
17.11.2010
Для правильного погляду на співвідношення Передання та Писання звернімося до досвіду старозавітного. Заборона на віднімання від слів Письма прописана в Біблії набагато раніше, ніж вона з’являється в Апокаліпсисі. У книзі Второзаконня читаємо: Кожне слово, що я наказую його вам, будете виконувати, не додаси до нього, і не відіймеш від нього (Втор. 12, 32). Якщо поставитися до цих слів із сучасною протестантською категоричністю, то треба обмежити священні книги тільки П’ятикнижжям, відмовивши у священній вартості книгам історичним, учительним і пророцьким.
Віра для Буратіно
04.11.2010
Коли людина хоче бути віруючою або жити життям духу, не втрачаючи, а знаходячи при цьому певний «духовний» комфорт, вона натикається на такого ось Шмітта, який дуже спритно пакує свій ходовий товар. До Шмітта потрапляють ті, кого не упіймав з тією ж ціллю Коельо. Тут не якийсь окультизм чи розмита містика. Тут набагато респектабельніше, тут можна наблизитися до світових релігій.
Дух часу
04.11.2010
Прагнення до матеріальних цінностей нічого аморального саме собою не несе. У постійному прагненні до кращого полягає сутність людини. Але зупинка на цьому шляху ― це вже падіння. Тому християнство ніколи не засуджувало прогрес, якщо він слугував моральним ідеям. Господь створив Церкву не на задвірках цивілізації, Він розчинив її як ліки у самому серці високорозвинутої, але хворої греко-римської культури. Християнство явилося у світ для того, щоб його зцілити.
Причастя Марії Єгипетської
15.03.2010
Якщо й та людина, котра ходить по водах, і знає напам'ять Письмо, і воскрешає мертвих скаже, що не потрібно їй Причастя, то немає в ній істини. А що ж скаже духовний каліка, покритий гріхами, немов коростою? Що він скаже, якщо Бог гримів над його духовним слухом усе життя, кажучи «Прийміть, споживайте Тіло Моє!», «Пийте всі Кров Мою», а він не почув повеління, знехтував подарунком, відкинув покликання?
Історія життя на землі
29.06.2009
Дискусії про співвідношення біблійної оповіді та наукових даних про історію нашої планети не припиняються від виникнення християнства. Автори цієї невеликої статті ― люди, які професійно займалися наукою. Нам хотілося по-чесному, без натяжок у релігійній та науковій сферах, розібратися, як вирішуються питання, що постають під час зіставлення Святого Письма і наукових даних.
Просто люблю
25.05.2009
Сьогодні вночі тебе так само немає поруч. Я знову один, а цей дім такий самий порожній і в ньому так само тихо, як і в ті години, дні, місяці після того, як наші шляхи розійшлися, і ми перестали бути разом. Лише вода тихесенько шумить у водопровідній трубі, та зрідка кашляне сусід за тонкою стіною, завиє собака на пустирі за вікном, або раптом стиха загуркоче холодильник. Але сьогодні тиша просто дзвенить цим почуттям: я просто дуже люблю тебе, рідна.
Створення весни
03.04.2008
Щовесни природа на наших очах являє ожилу книгу Буття, ті її сторінки, на яких розповідається про створення Богом світу. Ми не могли бути глядачами тих величних картин, які описані на самому початку Священної Книги. Але премудрість Божа винайшла засіб, щоб ми щорічно споглядали щось подібне.
Записка у відділ кадрів
17.03.2008
Куди піти працювати? Ми вибираємо ― так нам здавалося спочатку. Однак з часом помітили ― вибір не за нами. Розумні однокурсники чомусь торгують на базарі. Хтось із горя пішов на велику дорогу в ДАІ. Усіх вибрали обставини ― оголошення, знайомий, телефон. І все здається, що ми варті більшого.
Повертаючись до Бродського
14.02.2008
Мені хочеться продовжити тему роздумів про Іосифа Бродського, розпочату в попередніх номерах прот. Андрієм Ткачовим («И жаждет веры — но о ней не просит…» № 8 (19)). Бо дуже вже значну постать виставлено на обговорення. У цій статті я спеціально буду старатися наводити максимально повні цитати з інтерв’ю Бродського і не буду торкатися його віршів, оскільки це вже зробив о. Андрій
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |