ХБМ. Чи легко бути матушкою?

У будь-якому монастирі чи Лаврі, де є духовна семінарія, можна зустріти особливий тип молодих незаміжніх дівчат. В народі їх з любов’ю звуть абревіатурою ХБМ, що розшифровується просто: хочу бути матушкою. Дівиці справно відвідують усі семінарські служби, де їхній пильний погляд підшукує собі об’єкт серцевих зітхань ...

Що ж тягне юні створіння в семінарські храми? Наївний романтизм чи вічна жіноча пристрасть до чоловіків у формі? Очевидно, що не останню роль тут відіграють ілюзії. Багато хто уявляє собі роль дружини священика як безтурботний спочинок на лаврах у променях софітів. Обранець, зрозуміло, служитиме на столичній парафії, а ніяк не на сто першому кілометрі, у глухому селі, де піч — єдине джерело тепла. Про те, що священик — солдат: куди пошлють, туди й поїде — ніхто й не замислюється.

Якщо провести опитування серед загартованих матушок: «Чи знали ви, на що йдете?» або «Чи пішли б ви на це знову?» — цікаво, чи багато буде позитивних відповідей?..

Але зовнішні складнощі — це лише один бік медалі. Мало хто з юних «хабеемок» розуміє, що слова апостола Петра про «заховану людину серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа» (1 Пет. 3, 4) стануть наріжним каменем усього життя майбутньої матушки. А інакше — ніяк. Матушка людям потрібна не іграшкова, не вдавана, а справжня. Вона не проповідує про Спасителя, а втілює Його проповідь у власному житті, не вчить істинам Євангелія, але своїми вчинками стверджує ці істини.

В описі доброчесної дружини, зробленому Соломоном у Старому Заповіті, де все видиме було покровом духовному, коротко викладено все, що можна сказати на цю тему: Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перел: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдешнього дня. Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах! (Прип. 31, 10-31).

Священик постійно перебуває на передовій, і варто трохи заґавитися, як ворожа куля зробить свою справу. Матушка в основному живе в землянці, й нікому невтямки, що й у неї на зубах скрегоче окопна пилюка, її життя і життя її дітей також під снайперським прицілом ворога. Але якщо вона самовіддано створює в оселі атмосферу затишку та спокою, то можна сказати, що в її бійця за спиною надійний тил.

Одна літня черниця Покровського монастиря якось сказала: «Я що? Сама собі голова, тільки за себе й відповім перед Богом, а в матушки хрест у сто разів важчий від мого. На її совісті душі всіх тих людей, яких не зміг утішити її батюшка через їхні сімейні негаразди». Матушка — як камертон: який тон зранку задасть батюшці, так день і мине. Часом досить одного незадоволеного виразу обличчя, щоб зіпсувати на весь день настрій чоловікові. Тим більше, як відомо, ліпше сидіти в пустинній країні, ніж зі сварливою та сердитою жінкою (Прип. 21, 19, 25, 24). А священикові, як нікому, необхідний умиротворений стан духу, щоб щедро дарувати Господню радість усім, хто приходить до Нього.

Як часто, приходячи до Церкви, люди думають, що батюшка та його родина — це особлива раса, «надлюди», вони не можуть, не мають права мати людські слабкості й гріхи. І тому буквально все — одяг, зачіска, хода, кожне слово — постійно піддаються пильному, не завжди доброзичливому, аналізу. І якщо зірок телеекрану слава гріє, то матушка мріє пройти по вулиці спокійно й не чути перешіптувань у себе за спиною.

Як правило, родина священика бачить свого главу рідше, ніж його паства. Матушці хочеться опори, допомоги, а вона — остання в черзі за нею. І як тут необхідні й тепле слово, і ніжність з боку батюшки, щоб наповнити сенсом її працю, дати відчути, що вона потрібна та кохана. Не обійтися й без видимих знаків уваги: букет троянд, зворушливий подарунок, похід у кіно — цьому буде рада будь-яка жінка. Не треба забувати, що матушка — теж «слабосильна посудина», а не безтілесна істота. Взаємна довіра має стати міцним фундаментом шлюбу, адже до священика за допомогою приходять не тільки дев’яносторічні бабусі, а й молоді, красиві жінки. І сказане ласкаве слово на підтримку такої духовної дочки на тлі вчорашньої сварки зі своєю матушкою може стати бомбою в арсеналі ворога.

У турботах про порятунок прихожан у батюшки майже не вистачає душевних сил на своїх дітей. А життя йде, і годинникові стрілки невблаганно здійснюють своє коло. Часто можна почути скарги на синочків священиків, які з дитинства у вівтарі, проте не мають елементарних навичок духовного життя. І це також біль матушки... Втім, як і будь-якої матері, яка сама виховує своїх чад. Тому мудрий той пастир, який вчасно гасить пожежу не тільки в сусідів, але й на своїй особистій ділянці.

І останнє, найважливіше питання, яке цікавить наших наречених: чи можлива між батюшкою й матушкою закоханість, звичайна людська любов? Чи це всього лише співпраця зі спільними цілями й інтересами?

У сім’ї священика «працюють» ті ж закони, що й у будь-якій іншій сім’ї. Любов завжди, у всіх її проявах, стає цілющою силою шлюбу. Рік за роком вона вдихає нове життя в щоденність та буденщину стосунків чоловіка й дружини. І коли настають хвилини відчаю в пошуках взаєморозуміння — там, де, здається, вже ніщо не в змозі воскресити почуття з руїн, потяг один до одного відіграє роль рятувального круга.

То невже хрест матушки складається з одних лише труднощів і безрадісних буднів? Невже в дівчини, яка мріє стати супутницею життя семінариста, немає шансів на щастя? Хочеться вірити й сподіватися, що, будучи співучасницею великих трудів священика, вона також стане й співучасницею його великих нагород. Виходячи з вівтаря, він спускається з небес, і отримана благодать рясно виливається і на його співспадкоємицю вічного життя (1 Пет. 1, 3, 7). І якщо вона займе своє місце помічниці, а не першої скрипки, то побачить «добро Єрусалиму» (Пс. 127, 5) і в цьому житті, і в майбутньому.

 

Пішов другий десяток років нашого з батюшкою спільного життя. Ніколи й уявити собі не могла, що Господь вручить мені цей хрест і скаже: «Іди й неси!» Усе своє свідоме життя до шлюбу я провела в богемній атмосфері, де всі сили витрачалися на творення тільки власного «я». Життя матушки вчить мене роздавати себе всю, без залишку, своїм близьким. Із усмішкою згадую, як мій чоловік, а тоді ще наречений, боявся зі мною одружуватися. «Ти в село за мною не поїдеш і дітей мені не народжуватимеш!» — повторював він мені, мов мантру, та я і не поспішала його переконувати, бо була повністю з ним згодна. Але Божий Промисел усе визначив інакше — служить мій батюшка в селі, і дітей у нас — вісім. Слава Богу! Були й бурі, і шторми, але сонячних днів згадується завжди більше. Ми не втомлюємося зізнаватися один одному в любові, і я кожен день відчуваю, що я «кістка від кісток його, і плоть від плоті його...»

Опублiковано: № 6 (48) Дата публiкацiї на сайтi: 28 February 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 26
23:18 04.01.2013 | Вероника
Спаси Господь вас за прекрасную и нтересную статью.я сама тоже матушка ,но пока еще диакона.я тоже из невоцерковленной семьи.но это меня не поколебьнуло в своем решении.и моего мужа.вышла за него замуж за 3 дня.познакомились по телефону.я ошиблась смс.попала за 2500тыс.км.от своего дома.прообщались месяц.потом я приехала в далекий северный городок.у нас уже двое детишек.и ни я ни он никогда не пожалели о том что мы вместе.Слава Богу за все.....
19:57 13.06.2012 | Иоанна
Замечательная статья....а я мечтаю...на сто первом километре, в глухом селе, где печь — единственный источник тепла...это огромное счастье...И трудности все можно пережить с Божьей помощью!!!
19:57 02.06.2012 | Николай
Спасибо, очень интересная и поучительная статья
02:20 23.05.2012 | Елена
А вот меня всегда удивляет, когда матушек сравнивают со "звездами" телеэкрана и прочими публичными людьми, не первый раз читаю такое... Что вроде бы как им и по улице нельзя спокойно пройти, все их знают и постоянно обсуждают... Возможно, это и можно отнести к матушкам- женам известных и популярных священников, - но ведь их единицы! как и жен всех публичных людей. А в реальности - ну кто из стоящих в храме на службе (а тем более на улице) людей знает, что такая-то женщина - это жена священника? да никто!! да и разглядывать людей вокруг стоящих на службе, а тем более допытываться, кто из них кто, в храме не принято! К певчим на клиросе, право, больше приковано внимания! их, по крайней мере, всегда и видно и слышно... Поэтому я считаю, что этот "крест публичности" явно преувеличен. Их, конечно, знают (и любят!) в узком кругу служителей храма, но там, как правило, теплая, задушевная атмосфера, и ни кому и в голову не придет в чем-то осудить ("обсудить")матушку или сделать ей замечание, - напротив, ей оказывается всяческое почтение, как "первой среди равных" окружающих женщин (если так можно выразиться). Так что, на мой взгляд, это совершенно надуманная проблема
19:16 30.09.2011 | Катя
спасибо за статью! о "подвиге" матушки знаю не понаслышке, т.к. очень хорошо знакома с семьей своего духовника,а матушку считаю своей хорошей подругой и наставницей. очень ей иногда нелегко приходится. но не смотря на это семья у них замечательная.

P.S. Вам с батюшкой хотелось пожелать прежде всего здоровья и Божьей помощи во всех делах!)))
15:45 27.09.2011 | Анна
спасибо за статью очень интересная. А мне кажется. что даже мирская женщина должна вести себя подобно матушке.
12:00 20.09.2011 | вика
Николай,статья-ответ девушкам,видящим в розовом цвете жизнь матушки.Этот крест не особенный,а немножко другой.Но это понимает лишь,тот кто варится в этом котле:)Военный,моряк отвечают за более узкий круг людей,бремя ответственности священника чуть потяжелее.
11:24 15.05.2011 | Марина
Как и мы мирские люди, матушки бывают разными. Настоящие жены священников именно такие, жертвенные и истинные христианки. Но есть и работающие матушки, (не все), но есть такие, которых совсем не отличишь от мирских женщин.
10:29 28.03.2011 | Rain_kiss
Спасибо, за очень содержательную и трогательную статью! Я полюбила человека, который хочет стать священником. Хотя раньше даже не задумывалась о том, чтобы стать матушкой. Да, и, пожалуй, боялась и не хотела этого. Но Ваша статья смогла меня утешить и дать ответы на многие вопросы. Спасибо Вам большое.
19:17 25.03.2011 | Nastya
Прочитала статью. Очень понравилось. Есть о чем задуматься.
15:47 24.03.2011 | Влада Дворецкая
Есть очень хорошая книга матушки Юлии Сысоевой - жены убиенного священника Даниила Сысоева - "Записки попадьи". Думаю, прочитав сие откровение, у многих не останется никаких сомнений по поводу жизни священнических семей.
20:55 23.03.2011 | Светлана
Хорошая статья. Все правда. Моя родная сестра - матушка, и кума - матушка. Там действительно все немножко по другому.
Очень солнечные фотографии. Если не секрет, как их величают?
21:27 11.03.2011 | Цветок
Статья потрясающая. Сразу видно, что писала опытная матушка (с положительным, успешным опытом). Много стрел точно в яблочко.
А по поводу легкой (и не очень) иронии об особенностях матушкиного креста, и приравнивании их к обычным женщинам... Воцерковленные люди знают что такое добрые дела и искушения, которые следуют за ними. Враг рода человеческого не дремлет и когда священник молится о людях, искушения сыпятся как из рога изобилия не только на него, но и на его семью. Тяжелый это крест, очень. Тяжело болеть и страдать, но когда болеют дети (за молитвы мужа-священника) это вдесятерне тяжелей. Тяжело когда тебя осуждают, но матушек наши "добрые" люди и подавно не щадят. Тяжело когда мужей не видят, но когда и на дом идут и звонят (а отказать нельзя!). Сравнивать себя с ними..., да моя жизнь с мужем, 2-мя детками и работой до поздна -отдых на Канарах, по сравнению с тяжелой жизнью матушек. Милостив Господь, это не мой крест. Мне и свой нести едва хватает сил:)
09:58 11.03.2011 | Екатерина
Легко ли быть православной ? Не вижу разницы в служении - главное быть истинной християнкой . И не надо лить слезы о каких-то на только матушек возложеных трудах .У других нету мужей и детей ? У других нету работы и обязанностей ? А заметьте жены священников как правило на работу не ходят ! Не зря в храме матушка - каждая взрослая женщина .Так давайте прекратим слащавое человекоугодническое пение , ставшее так привычным в нашей жизни.
22:15 03.03.2011 | Kseniya
Spasibo!
21:59 03.03.2011 | Ольга
Спасибо! очень хорошая статья, полезная всем нам (и хбм и нет).
19:51 02.03.2011 | Алексей К.
Полезная и нужная статья)
14:38 02.03.2011 | Николай
Мне кажтеся, что жены священников себя немного переоценивают. "Особый крест", "большая ответственность", и т. д. Хотя что требуется от жены священника такого, чего не требуется от обычной замужней христианки? Каждая христианка должна быть мужу утешением, должна создавать домашний уют, воспитывать детей, быть верной. Каждый христианин вообще, а не только духовенство и их родственники, должен являть людям образ Божий. Не только у священников остается мало времени и сил на семью. Неужели легче жене военного, которая не знает, вернется ли ее муж сегодня домой пешком или в цинковом гробе? Легко ли быть женой моряка, которая мужа раз в году видит? Каждому христианину тяжело по-своему, у каждого свой крест. Главное не думать что твой крест - особенный.
11:30 01.03.2011 | Olena
Замечательная статья.
Все так ясно и чисто описано.
Спасибо. Думаю,статья интересна для любой женщины, не только матушки!
Спасибо
11:10 01.03.2011 | анна
Спасибо за статью! Всегда была эта тема интересной! Думается, матушки тоже имеют право быть красивыми, умными и любимыми, что бы там ни думали люди посторонние... Счастья Вам!
10:58 01.03.2011 | сергей
извеняюсь,не печатают в женских журналах
10:56 01.03.2011 | сергей
жаль,что такие статьи не пишут в женских журналах
10:54 01.03.2011 | Наталья
да, самые болезненные точки вы наметили! но очень бы хотелось прочитать статью, где бы развенчивались самые прижившиеся стереотипы о том, что матушка - это квочка, которая только и сидит у печи :))) Давно пора показать, сколько матушек отлично справляются со своими домашими делами и при этом могут заниматься любимым делом (то ли по профессии, то социальная деятельность)
00:30 01.03.2011 | Марина
В девичестве, как и все девушки в нашем храме, мечтала стать матушкой. Плох тот солдат, который не мечтает стать генералом! Мой муж инженер - и я очень этому рада, хотя все мои подруги стали матушками. Просто я поняла, что слишком эгоистична, чтобы его еще с кем-то делить! :-)
23:41 28.02.2011 | Anna
Ой-ой, и я еще ворчу... Кому-то тяжелее. (Я просто жена и мама 2 деток)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: