Самореалізація: чоловіча думка

Очевидне i неймовiрне

Як багато про це говорять... Як багато про це чуєш... Як часто цим словом маніпулюють... Самореалізація — з чим вона зазвичай пов’язана у нашій свідомості?

Образ якої людини найкраще підходить до епітета «самореалізований»? Спробую собі це уявити. Слід розслабитися (або зосередитися), заплющити очі і...

Ось під’їжджає його машина. Він виходить і йде до мене, всміхається, дивиться прямо в очі, простягає руку. Моя рука сама підстрибує догори, наче намагнічена. Він одразу стає центром впливу. Мені здається, я бачив його обличчя в оточенні літер... на сторінках журналу, а можливо, і сайту! Він щойно звідти, зійшов з вершини за вимогою моєї уяви. Зараз, користуючись тим, що все це відбувається у мене в голові, я тисну на паузу. Він завмирає, і в мене з’являється можливість його розгледіти. Що ж це за такий «птах», homo самореалізований?

Отже, це людина, яка справляє враження вільної, а точніше, незалежної від чужої думки; це людина забезпечена і позбавлена необхідності це приховувати, вона впевнена у собі, поблажлива до слабкості, але вимоглива до обов’язку, це той, кому завжди таланить, хто всім цікавиться і кому більше тридцяти років. Це чоловік.

Я тисну на «вимк.» і відправляю його назад, у глибини своєї уяви. Мій узагальнений образ «самореалізованої» людини справді складений підсвідомістю з найбільш вірогідного. Він витканий із того, що було сприйняте моїми довірливими зором і слухом через екрани, сторінки видань, рекламні плакати й стрічки новин. Це один із стереотипів, що передалися мені соціумом, наче на зберігання. І я бережу його, не розуміючи, що це — корисні зерна чи міни уповільненої дії.

То що ж нам пропонується як «очевидне»? А те, що, мовляв, самореалізація — це неодмінно престиж, харизма, успіх, фінансова забезпеченість, це повага оточуючих, це самоповага. Все ніби очевидно. Проте щось тут видається неймовірним...

Якщо примусити себе перерахувати перші-ліпші приклади «самореалізованих» людей, то всі вони чомусь суцільно з середовища бізнесменів, політиків, зірок усіх мастей, діячів різного ґатунку. Людей, котрі на видноті, на вустах, на обкладинках журналів. Виявляється, що самореалізація — це якийсь атрибут успішності?! Лише досягни успіху, потрап на вершину, і діло зроблене — ось вона, самореалізація, це очевидно. Чи не так?

Ні. Не зовсім. Неймовірне, звичайно, не в тому, що самореалізація і успіх несумісні. А в тому, що скоріше успішність — це атрибут самореалізації, причому зовсім не обов’язковий. Та стереотип, що закладався у свідомість людей медіа-світом, каже: роби те, що найшвидше приведе до популярності, слави, успіху, й тоді одразу, автоматично, відчуєш себе реалізованим!

Критерiй заповiтностi

Коли у чоловіка, якого я добре знаю, не вистачило мужності й волі спитати себе «чого я хочу від життя?», він почав діяти за велінням «очевидного» способу самореалізації. Він почав робити те, чого навчився в інституті та що могло давати достатній заробіток. Цей спосіб став зручним і безболісним. Він займався своїм ремеслом, накопичував власні досягнення, аналізуючи невдачі, набирався досвіду. Часом бувало нудно, іноді прокидалося в ньому щось гостре і пекуче, що вимагало здійснення, якесь ниюче бажання, котре вже почало закисати й бродити в ньому.

Він казав мені, що «замаринував живу воду свого життя у трилітровій банці» і, не даючи собі можливості куштувати її, аби почуватися живим, ковтав лише маринад, що звідти стікав і насичував його своєю гіркотою. Почувши таке, я вмить сипав порадами: «Та розбий ти цю банку! Ось почни робити те, що хочеш! Та звільни, та випусти, та те, та се...» Він, звичайно, погоджувався, ввічливо хитав головою, посміхався моїй палкій наївності.

Зрозуміло, що його метафора приховувала безліч міцно зав’язаних душевних вузлів. Легко сказати: "Розбий, випусти«,— та не так просто наважитися на зміни в житті. Навіть коли відчуваєш, що живеш не так. Ну не так, і годі! Життя людини, рухаючись уперед, наче величезна чавунна куля, має чималу інерцію, яка чинить опір будь-яким змінам. І щоб перебороти цю інерцію, треба докласти великих зусиль, потрібні великі витрати енергії. Так кажуть фізики. Так є насправді. І як важко, стрімко рухаючись уторованою життєвою колією, раптом зрозуміти, що, виявляється, тебе завжди приваблювала зустрічна смуга!

Тому вкрай не хочеться помилятися. Хочеться твердо знати, що мені потрібно. Однак «реалізація себе» — це реалізація у собі яких якостей? Адже щоразу безліч бажань і устремлінь змагаються в людині за право доступу до її волі, бо це означатиме для них «путівку в життя» — перетворення у вчинки, матеріалізацію в реальності. Отже, здійснення якогось мого бажання можна вважати самореалізацією? Того, що з усіх найпривабливіше для мене, чи яке найкращим чином узгоджується з думкою оточуючих? Аби з цим розібратися, аби вибрати з багатьох устремлінь саме те, заповітне, потрібен критерій заповітності. Вважаю, що такий критерій нам дає, без сумніву, самопізнання, у тому чи іншому вигляді.

Здавалося б, той, хто має за мету реалізуватися, повинен частіше замислюватися над питаннями «хто я є? що я є? навіщо я є?» Але ж, парадоксально — ця дивовижна душевна робота часто витісняється за межі повсякденної діяльності. Адже такою є природа людини: Бо не розумію, що роблю: бо не те роблю , що хочу, а що ненавиджу, те роблю (Рим.7, 15), та ще Те добре, яке хочу, не роблю, а погане, якого не хочу, роблю (Рим.7, 19). І коли бачу, як щось справді велике і важливе лишається за межами моєї душевної суєти, чи не є це те саме «добре, якого я хочу», але «не роблю»?

Звiдки що береться

«Людина, пізнай саму себе», — не звучить аж надто піднесено. Це звучить як істина, що сховалася в банальності від лап неуцтва. Адже як би пафосно і пишномовно не звучало слово «самопізнання», це лише надхненна назва того, що відбувається з кожним з нас щомиті нашого життя, хочемо ми того чи ні. Поступово, якими б ми були до себе неуважними, як би не завантажували голови роботою, розвагами, необхідними справами, кожний порух, думка, вчинок ведуть до самопізнання. У більш уважних це відбувається чіткіше, у менш уважних — непомітніше. Але так або інакше людина у підсумку життя пізнає саму себе, бажає вона того чи ні.

Загалом, слово «самореалізація» може сприйматися негативно, особливо для вуха християнина. Воно надто схоже на слово «самолюбство» та на інші слова, що мають спільне похідне — «само». Та коли замінити «самореалізацію» на «саморозкриття», то негатив префікса «само» — нейтралізується. Тому що, як на мене, «саморозкриття» не сумісне з «самолюбством».

Самопізнання як свого роду істина може зробити людину вільною, бо показує їй її дії. Воно наче пояснює їй, які бажання були мотивами багатьох її несподіваних учинків і дій. Знаючи, «звідки що береться», людина перестає бути забавкою в руках якихось «невідомих» і «таємничих» сил, що керують її діями з глибин її власної свідомості.

Відповідь на запитання «навіщо я це роблю?» може привести до відповіді на запитання «чого ж я бажаю?» Та відповіді на такі запитання і є наріжним каменем, на якому, на відміну від стереотипів і нав’язаних думок, бажано будувати свою власну «реалізацію».

Опублiковано: № 2 (32) Дата публiкацiї на сайтi: 09 June 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
00:48 19.03.2009 | Антон
я сейчас стою на пороге во взрослую жизнь,мне 16.Поэтому эта статья сразу меня заинтересовала... я верующий человек,и в хороших "отношениях" со своим ангелеом - хранителем,с Богом...они очень помогают мне по жизни,и я это чувствую.Но нельзя же только "брать".В замен,я хочу помогать людям.Хочу пойти в медицыну.Я не боюсь трудностей,переживаний,огромного непереработанного материала с которым мне придётся встретиться...Так что всем молодым парням и девушкам я посоветую идти, в первую очередь, туда,где вы сможете помочь людям.Это должно стать вашей самореализацией.
*Ведь мир может в корни поменяться из-за взмаха крыла бабочки...Если это доброе дело,оно будет благословенно...и будьте уверены Бог вам поможет.За деяния ваши вам воздастца...спасибо.
23:43 24.01.2009 | Николай Б.
А мне кажется, что пока человек духовно не реализовался, он своего в миру и не ищет. Ведь только неосязаемое может двигать человеком (вольный пересказ мысли Сент-Экзюпери)
21:02 09.07.2008 | Алена
Один мудрец сказал,что пока человек духовно не реализовался как дитя Божье,он все время ищет самореализации в миру.А когда происходит духовное перерождение,то и дальнейшие цели просматриваются как линии на ладошке.
21:46 30.06.2008 | Vit
Например я ощутил когда-то потребность играть на музыкальном инструменте. Купил сопилку. С переменным успехом за 5 лет я созрел на что-то по серьезней. Купил кларнет, пошел в музшколу. Прозанимавшись пол года, понял, что либо я зарабатываю мало, семью не прокормишь и при этом самореализуюсь в музыке, либо... Я выбрал деньги, выбрав тем самым женитьбу. Сейчас у меня ребенок и на мечту, самореализацию просто нет времени. На пенсии буду самореализовываться.
16:42 25.06.2008 | Bayard
Очень чётко подмечена природа самореализации, её основа. Саморелизаци - возможность использовать, преумножить талант, данный нам Всевышним. И этот процесс действительно не возможен без ответов на такие вопросы, как "почему я это делаю?", "чего же я хочу?", "кто есть я?". Главное, как мне думается, отвечая на эти вопросы не обманывать самого себя, свою Душу и Сердце.
Большое спасибо Сергею за статью!
10:18 11.06.2008 | Людмила
Замечательнейшая статья. И не только для молодых. Правда, с возрастом из "накатанной колеи" выбраться все труднее, болезненнее. Используем эту статью для обсуждения в молодежном христианском лагере.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: