Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Що може королева Франції?

Її портрет ось уже десять століть зберігають стіни Святої Софії — дівчинка-отроковиця з ясним і серйозним поглядом. Її історія неподільно переплетена з історією двох великих держав. Вона народилася в Києві — і їй судилося стати королевою Франції.


Історія родинного дерева давньоруських князів Рюриковичів несе на собі безліч страшних плодів — і братовбивство, і міжусобиці, і осліплення заради спадщини, і просто всяку масштабну родинну гризню, що розігралася, немов на кухні, на обширах однієї з досить важливих у Середньовіччі держав — Київської Русі.

Але, на щастя, окрім гнилиць, народжувало древо Рюриковичів і зовсім чисті, наливні, нетлінні плоди любові й високої жертовності «за други своя». Очевидно, від цієї сили розкотилися його яблучка по п’ятій частині суходолу і за море далеко.

Чимало синів і дочок Рюриковичів канонізовано нашою Православною Церквою. Більшість, звісно, як благовірні князі, котрі сприяли зміцненню християнства. Але є серед Рюриковичів і мученики за Христа, і святі страстотерпці — Борис і Гліб, Михаїл Чернігівський, Василько Костянтинович, Роман Ольгович.

Багатьом Рюриковичам встановлені в наших містах світські пам’ятники — Хрестителю Володимиру над Дніпром, Вершнику Олександру над Невою, Будівничому Ярославу — під Золотими Воротами, практично всім державним мужам із родини Рюриковичів — на площі дитинця у Великому Новгороді, і преподобному Николаю Святоші — на смиренність — біля Святошинської райдержадміністрації.

А молодшій доньці Ярослава Мудрого, Анні, встановлені пам’ятники у Франції.

За що така шана? Анна Ярославна, цілком можливо, була надзвичайною красунею, проте навіть для французів цього замало. «Королева Франції» — так зазначено на табличці під ніжками її скульптур. Анна Ярославна — дружина короля Франції Генріха І, мати його чотирьох дітей і бабуся 30 наступних французьких королів, які зводили Париж і піднімали країну.

Вийти заміж на чужоземця, та й на додаток за парижанина, а ще, зауважте, за короля! Сучасним шлюбним агентствам важко уявити вигіднішу партію для киянки. А от у середині ХІ століття переїзд із Києва до Парижа на ПМП можна було порівняти лише з переїздом до провінційного Житомира. Адже за розмірами й впливовістю Франція тих часів була більше схожа на герцогство, а її столиця розмахом у кілька разів поступалася Києву.

Коли французькі свати під’їжджали до Золотих Воріт — Київ здіймався до неба куполами надбрамної Благовіщенської церкви, Святої Софії, Георгієвського та Ірининського монастирів, візантійською красою Десятинної-Успіння Пресвятої Богородиці. Цілком імовірно, що очільника французького посольства єпископа Готьє Савейра вітав латиною улюблений брат Анни Всеволод, відомий поліглот у родині Рюриковичів.

Красуня Анна та її родичі, у своєму золотоверхому місті, були не тільки вродливими, а й добре освіченими. При Софійському соборі було відкрито школу, бібліотеку, скрипторій — місце переписування священних текстів. Можна уявити, як константинопольські мудреці й місцеві майстри навчали Анну арифметиці, малюванню, історії, іноземним мовам, лікарській майстерності, мистецтву гаптування золотом, княжому полюванню з соколом і неодмінно Закону Божому.

Дочки Ярослава Мудрого, княжна Анна, імовірно,
наймолодша. Фреска Софії Київської, XI ст

Але найголовніше, що нащадки Рюриковичів, за словами київського митрополита Іларіона, «не въ худе бо и неведомы земли владычьствоваша, нъ въ Руське, яже ведома и слышима есть всеми четырьмя конци земли». Тому не дивно, що охочі поєднатися узами з Києвом шикувалися в черги. Ярославу залишалося тільки завбачливо вираховувати лінії дипломатичної політики Київської Русі. Таким чином, Всеволод одружився з грецькою царівною, Ізяслав — із сестрою польського короля, Святослав — із німецькою принцесою, Анастасія вийшла заміж за короля Угорщини, Єлизавета — за короля Норвегії. Усе добре.

Коли Ярослав Володимирович прийняв рішення зміцнити зв’язки з французькою стороною і задовольнити прохання короля Генріха І — Анна була не старшою за сучасну студенточку. Цілком можливо, вона була закохана в якогось Добриню, можливо, її душа була у захваті від шелестіння сторінок на хорах Софійського собору... Але довелося стати королевою Франції.

Сучасним дівчатам у дитинстві зазвичай дуже хочеться бути саме королевою, та ще якомога швидше вирости. А що означає бути королевою? І що означає вирости в жінку? Для багатьох відповідь і досі полягає у дивовижному вбранні та захоплених поглядах шанувальників.

На жаль, реальність більш значуща і жорсткіша. По-перше — бути королевою і бути жінкою — досить подібні речі. По-друге, це передбачає найвищу самовідданість і дисципліну. Ти на другому місці, ти «за» чоловіком, не при справах, але в тилах його королівства — на тебе покладається цілий світ тонкої турботи і за праведний вибір чоловіка, і за його сили перед битвою, і за його відповіді перед Богом.

Дочка великого київського князя — це посадова особа. Як треба — то треба. Прощавай навіки, широкоплечий Добрине. Чи побачимося з тобою, Свята Софіє Київська? Моліться за мене, рідненькі, образу Пресвятої Богородиці-Оранті! Не проливаючи сліз під музику «Все можуть королі», Анна мужньо їде до Парижа... служити Вітчизні.

19 травня 1051 року відбулося її вінчання з Генріхом І. І Анна-королева незабаром пише батькові: «До якої варварської країни ти мене послав; тут оселі похмурі, церкви огидні й звичаї жахливі». Адже фундаментальний старт паризьких забудов почнеться лише в кінці ХІІ століття, її праправнуком Філіппом ІІ. Паризький університет почне на повну силу панувати в паризьких головах і кварталах тільки на початку ХІІІ століття. А поки що Анна розписується в документах, позначивши своє ім’я і титул. А король на документах державної ваги... ставить хрестик.

Численні історичні хроніки свідчать, що Анна не дозволяє собі впасти в депресію і бореться зі смутком по-королівськи:

вона практично самостійно виховує і навчає своїх діток — Філіппа, Емму, Роберта й Гуго, передає їм усі премудрості, які осягнула в рідному Києві;

вона активно поширює у Франції привезені зі стін Софійського собору традиції — вчення книжне, переписування фоліантів, знання мов і церковної історії;

вона вибудовує неподалік від Парижа, у Санлісі, монастир, і, відтворюючи образи свого дитинства, засновує при ньому школу й бібліотеку. Анна допомагає також іншим абатствам, і папа римський Миколай ІІ пише їй латиною: «Чутка про ваші чесноти, дочко пречудова, дійшла до нас, і з великою радістю чуємо ми, що ви виконуєте в цій дуже християнській державі свої королівські обов’язки з похвальною старанністю і з надзвичайним розумом».

Між тим у художніх книгах і фільмах є чимало сцен, присвячених особистому життю коронованої слов’янської красуні. Що в них вигадка, а що — правда? По смерті Генріха І жіноча доля Анни складалася непросто. Її другий шлюб з графом Раулем одразу ж став предметом метушливого світського пліткування. А до нашого часу дійшли тільки повітряні замки легенд, міцні, як стіни дзвіниць...

Проте образ діяльної королеви, залишений Анною, підтверджений історією Франції. Її «боротьба зі смутком» у Парижі збігається у часі з фактичним економічним і культурним піднесенням у країні. Французькі ремісники відокремлюються від хліборобів і наповнюють старовинні міста — Тулузу, Ліон, Марсель. Міські громади скидають з плечей тотальну сеньйорську владу, починають дихати вільніше. Тепер данина направляється до скарбниці держави і Франція отримує можливість стати Францією. Те, що до реформ, які запустили ці процеси, Анна безпосередньо причетна як керівний монарх, свідчать численні грамоти. У них поруч з підписом короля Генріха І стоїть підпис «Анна ръина» — її авторська транскрипція кирилицею латинського Anna regina — «Анна королева», а поруч з підписом коронованого сина Філіппа І — «Анна, мати короля».

Можна сказати, що для Франції її світлоголова королева змогла зробити чимало. Але яка користь від цього Києву? Що від цього Дніпру? І чи сумувала вона за зеленими пагорбами з наливними куполами? Схоже, так. За одним з переказів, Анна померла в період свого акме*, під час подорожі до віт­чизни, у пошуках зустрічі з братом Ізяславом...

* Акме — тут: період найвищого розквіту особистості

Минула майже тисяча років з того часу, як Анна залишила Київ. Її родове гніздо, Свята Софія, вистояла в руйнівній навалі Батия 1240 року, пережила штурм Менглі-Гірея в 1482, Януша Радзивілла в 1651, численні реставрації, порядкування уніатства і майже 20 змін влади у період Громадянської війни. Але в 30-х роках ХХ століття, під час зовні мирного життя, саме існування святині висіло на волосині, оскільки стала вона впоперек замислам «гегемона».

У 30-х роках уряд радянської України затвердив генеральний план соціалістичної реконструкції Києва. Було зруйновано понад сотню православних храмів! Золотоверхий потрапив на жахливу плаху революційного безумства... У районі між Софійським і Михайлівським соборами мала простягатися величезна, подібна до Червоної у Москві, Урядова площа. Місця вимагалося багато — щоб з висоти лету літака на грудях цього плацдарму проглядалася викладена бруківкою червона зірка. Для здійснення цієї «неземної краси» були зруйновані Михайлівський Золотоверхий монастир і Трьохсвятительська церква — їхнє місце мав зайняти стометровий пам’ятник Леніну в обрамленні двох симетричних урядових споруд. А навпроти, на місці Софійського собору, архітектор запропонував... розбити сквер героїв Перекопу.

Але Божий Промисел щодо Софійського собору був іншим. Анні Ярославні «довелося повернутися» на Батьківщину, аби захистити свою вотчину. Серед корінних киян і крає­знавців існує кілька версій про те, як пам’ять про королеву Франції Анну вберегла Софію.

В одній із версій — за Софійський собор заступилося посольство Франції. У протесті підкреслювалося, що французи, вшановуючи пам’ять своєї королеви Анни, вважають Софійський собор Ярослава Мудрого святинею — і своєю, і всього християнського світу. Що, за переказом, на Євангелії, писаному кирилицею, яке Анна Ярославна привезла разом із приданим з бібліотеки Софійського собору, багато поколінь французьких королів складали присягу під час коронації. І якщо молода Радянська держава дозволить собі зруйнувати такі значущі для Франції святині, то, мовляв, міль пардон, як визнали першими країну рад — так першими і знати перестанемо.

Згідно з іншою версією, аби порятувати Софію від варварства, київська інтелігенція написала листа Ромену Роллану. Французький письменник зустрівся з самим Сталіним і заявив, що храм в жодному разі не можна руйнувати, оскільки він збудований Ярославом Мудрим — батьком шанованої французької королеви Анни.

Можливо, обидві лінії захисту Святої Софії виступили одночасно. Але перемогли вони тому, що живилися силою імені молоденької дівчинки з хоробрим серцем, яка пов’язала Київ і Францію навіки: «Анна ръина».

Опублiковано: № 3 (57) Дата публiкацiї на сайтi: 07 May 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Що може королева Франції?

Що може королева Франції?

Наталія Багінська
Журнал «Отрок.ua»
Вийти заміж на чужоземця, та й на додаток за парижанина, а ще, зауважте, за короля! Сучасним шлюбним агентствам важко уявити вигіднішу партію для киянки. А от у середині ХІ століття переїзд із Києва до Парижа на ПМП можна було порівняти лише з переїздом до провінційного Житомира. Адже за розмірами й впливовістю Франція тих часів була більше схожа на герцогство, а її столиця розмахом у кілька разів поступалася Києву.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 2 з 2
16:36 08.05.2012 | Светлана
Спасибо, очень понравилось. Это хорошо, что мы помним и эту часть нашей истории:)
22:40 07.05.2012 | Ірина
Дуже цікаво, пізнавально, зворушливо. Дякую!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: