Тінь і сон

Або Казка про Пластмасового Тільця

Тік-так. Тік-так. Секунда за секундою, рік за роком.

Дитсадок, школа, універ. Одруження, робота, пенсія. — Крапка. Чи, пак, точка — та, до якої спрямований хід усіх годинників світу. Та, про яку не прийнято згадувати у світських розмовах.

Дивна річ — час. Його завжди бракує, а коли він і з’являється, його щоразу доводиться убивати. Телевізором, грою на мобілці, у кращому випадку — цікавою книгою. Швидше, швидше! Людина, немов білка, крутиться в колесі сучасного світу — з дев’ятої до шостої або з восьмої до восьмої, з понеділка до п’ятниці або суботи — з кожним роком встигаючи зробити все більше непотрібних справ за рівний проміжок між поділками на циферблаті. Сучасна людина завжди біжить — навіть тоді, коли бігти не треба. Її розум, вистрибуючи вечорами й по вихідних із остогидлого механізму, воліє й далі обертати коліщатка чужих думок. Зупинити рух бодай на мить, послабити наплив вражень бодай на хвилину — надто страшно. Адже тоді доведеться озирнутися навкруги й побачити навколишнє безглуздя. І безглуздя всередині себе — теж.

Тік-так. Тік-так. Час іде. Одноразові іграшки днів падають з конвеєра просто в урну. І навіть якщо діставати їх звідти, все одно не відрізниш одну від одної. Усе обертається — швидше, швидше, швидше. На зміну новому приходить наднове, залишаючи на губах усе той самий присмак полімерів, а в душі — усе ту саму порожнечу...

Немає нічого нового під сонцем. У центрі людського виру, презирливо скосивши очі на всіх і вся, здіймається він — Пластмасовий Тілець — черевата потвора, що поїдає людей, тварин, ліси й поля; отруює своїм токсичним гноєм те, що не вдалося зжерти. Під його ногами — криваве місиво безглуздих війн; на його чолі — годинник, що постійно пришвидшує свій хід. Коли-небудь ця широка рогата голова лусне від напруги, не витримавши шуму коліщаток усередині. — І часу вже не буде.

А поки що світ водить свій хоровод, шикуючи блазнівським одягом і на весь голос виспівуючи дебільні пісеньки — аби не вмерти зі страху.

Тік-так. Тік-так. Тінь і сон, тлін і попіл. Memento mori, шановні!

Опублiковано: № 4 (58) Дата публiкацiї на сайтi: 16 July 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв

Тінь і сон

Сергій Турович

Журнал «Отрок.ua»

Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4

Питання не у тому, щоб встигнути, а у тому, щоб все зробити правильно :(

Размышляя о времени, блаженный Августин приходит к концепции психологического восприятия времени. Ни прошлое, ни будущее не имеют реального существования — действительное существование присуще только настоящему. Прошлое обязано своим существованием нашей памяти, а будущее — нашей надежде. Настоящее — это стремительное изменение всего в мире: человек не успеет оглянуться, как он уже вынужден вспомнить о прошлом, если он в этот момент не уповает на будущее.

Таким образом, прошлое — это воспоминание, настоящее — созерцание, будущее — ожидание или надежда.

При этом, как все люди помнят прошлое, так некоторые способны «помнить» будущее, чем и объясняется способность ясновидения. Как следствие, раз время существует только потому, что о нём помнят, значит для его существования необходимы вещи, а до сотворения мира, когда ничего не было, не было и времени. Начало творения мира — вместе с тем и начало времени.

Почти каждый понимает, что материалы не природного происхождения замусоривают почти безвозвратно землю. Тот мусор, который есть уже, останется в и на земле. И мусора всё меньше и меньше теперь остаётся от человека, потому что наконец-то поняли, что мы в ответе за то что оставляем на земле после себя. Мои друзья обходятся в большинстве случаев предметами природного происхождения и убирают они за собой если на природе отдыхали.

Время..на эту тему можно размышлять бесконечно и под разным углом-)) Бывает время благородное..а не гончий пёс..Порой бывает очень важно не упустить момент..я знаю 5 таких решающих моментов в жизни каждого-
1)всегда очень важно УСПЕТЬ попросить прощенье и раскаяться в душе.
2) очень важно бывает УСПЕТЬ прийти, пусть даже и не звали, но УСПЕТЬ, не потерять на всегда связь (родственную, дружескую, любовную) не важно, главное успеть прийти, не потерять.
3) очень важно бывает найти ВОВРЕМЯ теплое слово.
4) очень важно бывает порой заметить, что человек тебя не понял и УСПЕТЬ в момент разочарования или сметения схватить его за руку, чтоб ласково и подробно объяснить, какие мысли тебя грели в тот момент, когда ты это говорила, тогда сметение перерастает в душевную близость и в радостное завершение диалога.
5) Очень важно бывает УСПЕТЬ на ровне с "прости", УСПЕТЬ сказать "люблю" и также УСПЕТЬ сказать "не уходи".
По собственному опыту знаю, как безумно важно успеть сказать прости.. и сказать я люблю тебя.. как же это важно успеть сказать.., родным уходящим в жизнь вечную.., я ехала за тысячу верст с надеждой успеть сказать, маме, я люблю тебя.. и я усппела..фраза переходящая в крик..и угосающая шепотом..но если б я не успела, то наверное чувство "вины" мне б не дало жить..

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

Неповагу до авторів статей та коментарів.
Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
З’ясування стосунків з модератором.
Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.

Ім'я *
E-Mail адреса *
Повідомлення *
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку

Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.

Отрок.ua в:

Рекомендуємо відвідати

Тінь і сон

Або Казка про Пластмасового Тільця

Тінь і сон

Додати Ваш коментар:

Контактна інформація