Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Апостол Іоанн

Євангеліє від Іоанна написано в останню чергу і містить, в порівнянні з трьома іншими, багато нового матеріалу. Автор останнього Євангелія був супутником і очевидцем хресних страждань Господа Ісуса Христа. Йому відкриті висоти богослов’я — і, в той же час, глибини людяності. Іоанна називають одночасно Богословом, апостолом любові — і улюбленим учнем Спасителя.


Про євангеліста Іоанна Богослова ми знаємо справді багато. Він входив до числа дванадцятьох апостолів і єдиний серед євангелістів був з Ісусом під час усіх основних подій, про які писав. Але ім’я Іоанна носять і чотири інші книги Нового Завіту: Одкровення і три Послання. Сьогодні вчені досить часто висловлюють сумнів, чи один автор у цих книг, оскільки між текстами існують помітні відмінності, Одкровення навіть написане значно простішою і менш правильною грецькою мовою, ніж Євангеліє. Та й у давнину існувала легенда про якогось «пресвітера Іоанна», іншу людину, яка могла бути автором Одкровення. Єврейське ім’я Іоанн (означає «милість Господня») було досить поширеним, тож у цьому немає нічого дивного, та й автор книги Одкровення говорить про себе вкрай мало, по суті, ми знаємо про нього лише одну подробицю: це одкровення було йому явлене на острові Патмос, де скінчилося життя Іоанна Богослова. Але ж там міг жити і той самий пресвітер?

З іншого боку, нічого немає неможливого і в єдиному авторстві. Так, автор Одкровення явно писав грецькою гірше, ніж автор Євангелія, — але ж перша книга була написана на десятиліття раніше за другу! За цей час євангеліст цілком міг вивчити цю мову і відточити свій стиль. Та й у будь-якому випадку авторство тут не грає першочергової ролі: ці книги рівною мірою прийняті Церквою як її Святе Письмо, і ніякого «альтернативного християнства» в жодній з них не виявиться.

Отже, що ми знаємо про Іоанна Богослова з Євангелій? Так само, як і його брат Іаков, він був сином рибалки на ім’я Зеведей. Ісус покликав братів, проходячи повз човен, де вони лагодили сітки після ловлі риби, тобто займалися звичайною для рибалок повсякденною роботою. Він покликав їх, і вони пішли, залишивши й човен, і батька, і сітки, що вимагали ремонту. Здавалося б, невже не можна було закінчити хоча б цю справу, не залишати батька самого? Однак таке явно було не в їхньому характері: якщо вони щось обирали для себе, то відразу й назавжди.

Тому й називали їх серед апостолів «Воанергес», тобто «Сини грому», причому назвав їх так Сам Ісус. Швидкі й рішучі, наче блискавка, вони не були схильні до компромісів. Якось, наприклад, Ісуса з апостолами непривітно зустріли в одному самаритянському селищі. «Господи! Коли хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба й винищив їх, як це Ілія зробив», — так звернулися вони до Вчителя. Зазначимо, що вони навіть не Його Самого попросили винищити непокірних, вони були впевнені у власних силах, надихаючись прикладом Ілії. Потрібний був лише дозвіл, і Вчитель його не дав, бо він прийшов не нищити, а рятувати людей.

Іншого разу вони ж удвох, викликавши обурення інших учнів, попросили Ісуса посадовити їх праворуч і ліворуч від Нього, коли Він воскресне. Це був дуже неслушний момент для такого прохання: щойно Він передрік апостолам, що в Єрусалимі на Нього чекають зрада і мученицька смерть, а потім Він воскресне. Але сини Зеведея почули тільки про воскресіння: та це ж чудово! Їхній Учитель переможе смерть і запанує в Ізраїлі, а можливо, і в усьому світі — як добре буде стати при ньому першим і другим заступником, посісти найважливіші місця!

Але Вчитель не розсердився, а відповів їм: «Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я буду пити? Або хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?» Звісно, вони погодилися — і навряд чи розуміли при цьому самі, які дають зобов’язання... Йшлося про чашу страждань і насильницьку смерть, а зовсім не лише про перемогу. Але навіть і така готовність ще нікому нічого не обіцяла: «Чашу, яку Я п’ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти в Мене праворуч і ліворуч, — це не Я маю дати, а кому наготоване», — додав Він. У Царстві Небесному немає жодних гарантій, жодних наперед затверджених списків і окремих дверей для важливих персон. Туди приходять не для того, щоб посісти почесне місце, а щоб бути з Тим, Кого люблять.

 

І все ж Ісус явно вирізняв цих двох з-поміж інших апостолів. Разом з Петром Він брав їх із Собою на гору Преображення і до Гефсиманського саду напередодні арешту, при них Він воскресив померлу доньку Іаіра. Чи були вони особливо близькими Вчителеві через свою запальність і готовність усюди і завжди йти за Ним або існували ще якісь причини, ми не знаємо.

До того ж Іоанн іноді згадує себе в Євангелії окремо як «учня, якого любив Ісус», не називаючи, утім, себе на ім’я і не говорячи жодного разу «я». Проте тут немає й тіні вихваляння або натяку на своє особливе становище: у кожному із цих випадків він розповідає не про себе, а про Ісуса, про якісь найсокровенніші слова, які чув лише він один. Ось на Тайній Вечері Іоанн схилив голову на груди Ісусу (тоді було прийнято під час урочистої трапези не сидіти, а лежати на широких лавах, обпершись на руку, тож найближчий учень легко міг припасти до Вчителя і почути найтихіший Його шепіт). І ось Ісус каже, що один із учнів зрадить Його... Хто? Це запитання було у всіх на вустах. Однак лише Іоанну Ісус дав знак, хто це буде. Очевидно, знав, кому можна довіряти.

Коли Ісус був розіп’ятий, учні розбіглися. Їх можна зрозуміти: усе, що відбувалося, зовсім не відповідало їхнім очікуванням, це було так жахливо і так незрозуміло... Але біля підніжжя Хреста стояли Марія, Мати Ісуса, та Іоанн. І з Хреста Ісус сказав, що відтепер Іоанн буде їй сином, а вона йому — Матір’ю. І справді, з цього моменту Іоанн узяв до себе Марію і піклу¬вався про неї до самої смерті, як син. Звідси починається й синівська пошана до Марії усіх християн.

Невже Ісус любив з усіх учнів тільки одного? Звичайно, ні. Певно, тут йдеться про якісь особливо теплі й довірчі стосунки, ще ближчі й глибші, ніж з іншими. У християнстві немає сумної зрівнялівки, коли всім дається одна й та сама порція, «по мінімуму», — навпаки, кожний може отримати по максимуму, скільки вмістить. І якщо Іоанн одержав більше за інших, то це означає, що він готовий був це вмістити.

Є ще один дуже незвичайний епізод між воскресінням і вознесінням Ісуса. З’явившись учням, Ісус прорік Петру його майбутню мученицьку смерть. Але Петру завжди хотілося довідатися якомога більше, і він спитав Учителя про Іоанна. Відповідь звучала так: «Якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до цього? Ти йди за Мною». Прямий сенс відповіді зрозумілий: немає чого дізнаватися про чужу долю, треба турбуватися про свою. І якщо б навіть Іоанну судилося безсмертя на землі — хіба це головне для Петра? У кожного своє життя.

Але інші учні зрозуміли це так: Іоанн, на відміну від них усіх, не встигне вмерти раніше Другого Пришестя Ісуса й зустріне Його живим на землі. За церковним переданням, Іоанн був єдиним серед апостолів, хто помер своєю смертю, причому в старості — решта апостолів, окрім Іуди Іскаріота, загинули як мученики. Тож певне особливе значення в цих словах все-таки було...

Улюблений учень Іоанн став апостолом любові, як його часто називають. Три Послання Іоанна постійно повертаються до цієї теми, саме там ми зустрічаємо, можливо, найдивовижніші слова про любов у всій Біблії: Хто не любить — той не пізнав Бога, тому що Бог є Любов (1 Ін. 4, 7–8); Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той недосконалий в любові... хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? (1 Ін. 4,18–20). Увесь сенс християнського життя полягає для Іоанна в діяльній любові до Бога та ближніх, це і є головна заповідь Нового Завіту, а всі правила, звичаї та обряди — лише її деталізація.

Джерело цієї любові назване в його Євангелії: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, аби всякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ін. 3. 16). Цю фразу іноді називають «малим Євангелієм», бо в ній у кількох словах викладений головний сенс втілення, служіння, жертовної смерті й воскресіння Христа.

 

Але навіщо Іоанн написав своє Євангеліє? За переданням, він досить довго проповідував у різних містах Малої Азії, задовольняючись усними розповідями. Свій текст він записав ближче до завершення свого земного життя, у кінці І ст. — мабуть, це остання за часом створення книга Нового Завіту. Три інших Євангелія (їх часто називають «синоптичними») до цього часу були вже давно написані й добре відомі... проте Іоанн вирішив доповнити їх. Він, звичайно, теж повідомляє про всі головні події з життя Ісуса, але в нього дуже багато свого власного матеріалу.

Перш за все, це промови та молитви Ісуса. Найдовша з них — прощальна бесіда й молитва після Тайної Вечері (глави 14–17), де сказано все найголовніше про стосунки Господа з Його учнями і про те, як їм жити в цьому ворожому світі. Багато деталей служіння Ісуса ми знаємо тільки за цим Євангелієм. У ньому й лише в ньому розповідається про перше з Його чудес — перетворення води на вино на весіллі в Кані Галілейській (2 глава). І тільки в цій книзі ми читаємо про те, як Ісус обмив ноги Своїм учням перед Тайною Вечерею (13 глава). Найвище богослов’я поєднується в Іоанна з такими окремими подробицями, які підкреслюють смирення Ісуса, Його готовність служити людям навіть у найпростішому, буденному сенсі, піклуючись про дрібниці, які зазвичай довіряли слугам. Але немає дрібниць для досконалої Любові, явленої в Єдинородному Сині.

І лише в цьому Євангелії (8 глава) ми знаходимо історію про жінку, обвинувачену в злочині, за який належала смертна кара за законом. Ісус запропонував побити її камінням — але нехай перший камінь кине той, хто вважає себе безгрішним. І натовп, що палав обуренням, поступово розійшовся... Не виправдовуючи її вчинку, не виносячи ніякого вироку, Ісус подав приклад милосердя та поблажливості до грішної людини — і відпустив її зі словами: «Іди й надалі не гріши».

Але найкраще відомий, безумовно, пролог до цього Євангелія, який читається в православних храмах на Пасху: «Спочатку було Слово...» Цей пролог висловлює споконвічну віру Церкви, що Ісус був не просто ще одним пророком, проповідником і чудотворцем (таким Його бачать, наприклад, мусульмани), але втіленим Словом Божим і Богом, Який забажав стати людиною заради спасіння людей. Євангеліє від Іоанна з перших своїх рядків — це історія саме такого дивовижного применшення й смирення Бога.

Символом Євангеліста Іоанна є орел — птах високого лету з дуже гострим зором. Розгледіти житейські дрібниці можна і зблизька, але тільки з висоти, маючи орлиний зір, стає видно не тільки кожну з них окремо, але й загальну панораму, і справжній масштаб речей.

Опублiковано: № 5 (59) Дата публiкацiї на сайтi: 01 October 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
14:24 06.10.2012 | Игорь
Складывается впечатление, что написание Евангелия апостолом Иоанном - это его собственная прихоть, а не промысел Божий. В житии Иоанна описан процесс написания Евангелия и я ему верю.
23:08 05.10.2012 | Сергей
Большое спасибо за статью!
12:57 05.10.2012 | Андрей Десницкий
Да, Вы правы, неверно сформулировано, точнее будет сказать так: "Он входил в число двенадцати апостолов и единственный из всех евангелистов был с Иисусом во время всех основных событий, о которых писал".
13:51 02.10.2012 | Anthypolohagos Triantafyllos
Он единственный из всех евангелистов входил в число двенадцати апостолов

А как же Матфей?!!!!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: