Бог жартує на перших же сторінках Біблії

З отцем Андрієм вдається за годину обговорити стільки, скільки не прочитаєш і за місяць. Мовби промінь ліхтарика з темряви, увага вихоплює з безодні «невідомого і цікавого» світлі плями готових відповідей та відкриттів. А бажання обкластися книгами тільки посилюється...

Отець Андрій, призначення у житті є в кожної людини чи це доля обраних — талановитих і геніальних?

Я думаю, що у Бога обителей багато і доль, задумів Бога для різних людей теж досить. Питання в тому, як відповідати цьому Божому задуму про тебе, як його дізнатися. До речі, я погоджуюся з Екзюпері, котрий казав, що своє покликання знайдеш дуже легко: не ти його обиратимеш.

Чи є критичний вік, до якого необхідно зрозуміти своє призначення?

Будь-який вік — критичний. Якщо йдеться про ходіння до церкви, то чим пізніше людина туди приходить, тим більше вона обкрадає саму себе. Я не маю на увазі вищий духовний смисл — розбійник міг покаятись у передсмертну хвилину і наслідувати Царство Боже. Я кажу про те, що віра може дати людині тут, на землі. Бо своє переживання віри у дитини, своє — у підлітка, своє — у юнака, своє — у дорослого, своє — у старої людини. І чим пізніше людина входить у цей світ, тим біднішою є емоційна палітра її переживання власної віри. І тим менше в ній буде радості.

Чи відповідають діти за гріхи батьків? Чи ризикує син алкоголіка повторити шлях батька?

У Писанні сказано: Вже не будуть казати: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», та кожен за свою власну провину помре (Єр. 31, 29–31) та син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову (Єз. 18, 20). Побоювання тут цілковито природні, але не тому, що Бог буде мститися сину за гріхи батька, а тому, що, по-перше, батько-марнотратник не може заповісти синові те, що він промарнував, розтринькав, по-друге, є певна психологічна атмосфера в родині, є, мабуть, якісь фізіологічні труднощі, травмованість, спадковість... Якщо в долі такого хлопчика не вистачає благодаті й відповідно свободи, котру несе благодать із собою, тоді можуть почати діяти закони занепалої природи, у тому числі закони поганої спадковості. Так що ризик є.

Часто люди плутають поняття Промислу Божого з певним фатумом: так, мовляв, на роду написано...

Ні, Промисл Божий, на відміну від усіляких «фатумів», є зрячим. Він бачить людину, і він діє заради людини, а не просто використовує людину як інструмент.

Якщо Бог заздалегідь знає все, що з нами буде, якщо все передбачено, чи не означає це, що ми позбавлені свободи?

Ні, не позбавлені, тому що Бог знає, що я зроблю той чи інший вчинок як вільно обраний мною. Бог бачить — не передбачає, а бачить — для Нього немає теперішнього та майбутнього, Він всюдисущий не лише у просторі, але й у часі. Ви ж знаєте якийсь свій минулий учинок, та ж це не означає, що ваше знання про нього позбавило вас свободи в ту хвилину, позавчорашню... Це ж стосується не тільки того, що було позавчора, але і того, що буде післязавтра.

Зрозуміти це непросто. Навіть Іов, праведник, проклинав...

Іов чинив абсолютно справедливо і отримав схвалення від Господа за таку свою скандальну поведінку. Ця правильна поведінка сина Божого за благодаттю, котрий капризує і вимагає очної ставки з Батьком. Я до Бога мого хотів би мовити. Іов правий, що він не приймає «дешевих відмазок» своїх благочестивих друзів, котрі готові запропонувати йому розхожі формули катехізису. А йому не потрібний катехізис, йому потрібний Сам Бог, а не єлейні слівця. Так що Іов цілковито правий.

Найвірогідніше, Іов був євреєм, це все ж таки теж важливо. Є деякі риси, вони закладені в Біблії, а потім стали національними, навряд навпаки.

Є чудовий анекдот. В ательє до Рабіновича забігає чоловік і каже: «Рабіновичу, Ви чули, Месія прийшов на землю, Він іде до нашого міста, ходімо Його зустрічати!» Рабінович відгукується: «Так-так, зараз, хвилиночку», — і продовжує пришивати рукав до піджака. Через дві години чоловік знову забігає: «Послухайте, Рабіновичу, Месія вже в нашому місті, Він іде головною вулицею, ходімо Його зустрічати!» — «Так-так, хвилиночку», — каже Рабінович і продовжує пришивати до піджака комірець. Через годину чоловік знову забігає: «Слухайте, Рабіновичу, Месія на головній площі, Він послав за вами, Він чекає на вас!» — «Так, негайно йду», — відповідає Рабінович, дошиває ґудзик, вішає готовий піджак на плічка, одягається і неквапом іде на головну площу, підходить до Месії. Месія каже: «Послухайте, Рабіновичу, скільки можна вас чекати?» — «Гм, і Хто б казав?»

Так от, це правда, ця дуже цікава риса, почасти біблейська, потім стала і національною — якесь відчуття повноважень людини перед лицем Бога. Не просто готовність у поросі розсістися, а розуміння перед лицем Бога своєї значущості, самостійності. У книзі пророка Даниїла є зовсім схожі епізоди. Пророк, перебуваючи у полоні, у важких випробуваннях, у Вавилоні, у Персії, молиться Господу: «Господи, поможи, Господи, порятуй», — і через три тижні приходить до нього Архангел Михаїл допомогти. Абсолютно дивовижною є реакція. Ось наш мужичок, якби молився Богові та йому з’явився Архангел Михаїл через три тижні після його молитви, він би сказав щось таке: «Господи, за що мені така милість, я такий недостойний...» А Даниїл зовсім інакше каже: «Я молився три тижні тому, де ти був?» В інтонації — «я таксі годину тому замовляв, скільки вас можна чекати?»

За євангельською заповіддю, слід возлюбити ближнього, як самого себе. Що це за любов до самого себе?

Любов до себе некорислива, тобто я себе люблю ні за що. Люблю, в значенні піклуюся, шукаю для себе якогось блага, як я його розумію. Іноді, звісно, помиляюсь у визначенні того, що є благом для мене. Так само, вочевидь, мається на увазі, що й іншу людину треба любити просто за те, що вона людина, за те, що вона існує, а не за те, що в неї гарні очі.

А як Ви думаєте, має Бог почуття гумору?

Той, Хто створив жирафа, безсумнівно, має почуття гумору. Це для мене цілком очевидно. Бог жартує на перших же сторінках Біблії. Скажімо, коли говориться Адаму: ти став як один з нас, бо знаєш добро і зло. Єфрем Сірин вважає, що це жарт, тому що цю сцену потрібно уявити собі натуралістично: Адам стоїть в одежі зі звіриних шкур, ці шкури щойно на його очах знято з оббілованих тварин, він у цих кровоточивих шкурах стоїть — авжеж, звісно, став, «як один із нас», став богом... у звіриній шкурі, замість світлоносного вбрання попереднього. Навіть раніше перший біблійний жарт зустрічається,— коли люди побачили, що вони голі й засоромилися. Це теж насправді певна іронія, тому що у єврейській мові тут мається на увазі гра слів: «арум» — мудрий, «ерум» — голий. При консонантному письмі це пишеться однаково: «рм». Тут іронія біблійного автора: хотіли стати «арумім» — стали «ерумім», хотіли стати мудрими — стали оголеними.

Яке місце належить гумору в житті християн? Чи є припустимою іронія, чи можна жартувати один над одним?

І в церковному житті є місце для посмішки. Згадаймо хоча б відомі слова Патріарха Тихона, сказані ним із приводу комунальної аварії на Червоній площі, коли з прорваної каналізації залило яму мавзолею з останками Володимира Ілліча. Тоді святитель Тихон сказав: «По мощах і миро».

До речі, про звірині шкури... Згідно з теорією еволюції, людина не завжди була такою розумною і гарною, як нині. Невже непривабливі та звіроподібні австралопітеки і неандертальці створені за образом Божим?

Не заради згоди, а для розширення ерудиції скажу, що мені подобається думка Честертона з цього приводу. Розумієте, от якщо б Адам увійшов у сучасне місто, то, найвірогідніше, ми визнали б його за дикуна. Адам не мав потреби в культурі. Культура — це щось вторинне, це те, що після гріхопадіння, коли Каїн почав будувати міста, Тувал-Каїн — ковальські міхи винаходити і т.д. А там, де гріх ще не примножився, там не потрібна вся ця штучна ускладненість. Якщо ти розумієш мову тварин, то тобі не потрібні складні гарпуни, тенета, вудки і т.д. Так що дуже навіть можливо, що якраз відсутність культури — це ознака духовної людської досконалості. Культура — це щось вторинне, не потрібне на висотах духу. Не випадково сказано в Апокаліпсисі, що в небесному Єрусалимі храму не буде, там навіть Рубльовська Трійця не буде потрібною. Коли буде можливість бачити Бога віч-на-віч, нам не потрібні будуть ікони. Коли буде можливість розуміти від серця до серця — не потрібним буде Інтернет. Так що ускладнення культури і засобів комунікації не завжди означає, що це і є вдосконалення людини.

А зовнішній вигляд цих... неандертальців? Невже Господь за Своїм образом створив людину у такому вигляді?!

Чим поганий їхній вигляд? Давайте ще про негрів скажемо: Господи, невже Ти міг негрів створити?

Ну гаразд, Церква вчить, що смерть увійшла у світ через гріхопадіння. Як же тоді всі вимерлі види фауни — динозаври та інші, адже вони жили на землі до людини?

Я думаю, що тут просто доведеться поставити завдання вироблення правильної термінології. Коли ми говоримо про смерть тварин, чи не припускаємося надмірного антропоморфізму? Чи припустимо одним і тим же словом описувати смерть людини і тварини? З точки зору богослов’я, смерть — це розлучення душі та тіла. Вже звідси зрозуміло, що це слово в богословському смислі до тварин застосовуватися не може, тому що вони не мають безсмертної душі, й немає чому розлучатися. Окрім того, слід пам’ятати, що коли ми говоримо про смерть людини, ми говоримо про те, що це оброк гріха, це те, чого Бог не сотворив, це порушення Божого задуму. Питання: а хіба безсмертя тварин входило до Божого задуму? Так, безсмертя людини входило до Божого задуму, а безсмертя тварин? Якби Бог задумав тварин безсмертними, то Церква повинна була б ділитися з тваринами своїми благодатними дарами, зокрема, Причастям — ліками безсмертя. Хрестити довелось би кошенят, песиків чи тарганів, щоб убрати їх в одежу безсмертя. Ми цього не робимо, і тим самим засвідчуємо те, що безсмертя уготоване людині, воно не призначене для тварин. Смерть тварин не шокує Бога, тому що не є порушенням Його задуму. Так що смерть тварин не має богословського виміру.

Ви згадували книгу Апокаліпсис. А чому Церква не читає Апокаліпсис за богослужінням?

Особисто мені подобається ідея Льва Тихомирова про те, що Апокаліпсис — це стисла історія всієї Церкви,— від дня Вознесіння і до другого Пришестя. І послання семи Церквам, сім чаш, сім гласів сурмових — це опис семи епох в історії Церкви. У Тихомирова виходить дуже цікаве тлумачення. Церква не читає Апокаліпсис за богослужінням, тому що це дуже «смачна» книга. Дуже кортить її тут-таки перекласти на мову вчорашніх газет, побачити, що ось ці події справджуються конкретно на моїй парафії і в моєму селі. Легко люди травмуються цією книгою, спробами самозваного свого тлумачення, і тому було визнано, що краще людям не пропонувати таку важко перетравлювану страву на наших вечерях.

Як сучасна освічена людина повинна уявляти собі рай і пекло?

Людина з університетською освітою повинна шанувати біблійний текст і відрізняти педагогіку церковну від догматики біблійної. Є певні гносеологічні обмеження, що їх накладає Святе Письмо на наші спроби пофантазувати про наші межові стани. Є слова Христа про пекло: Йдіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, що дияволові та його посланцям приготований (Мф. 25, 41). Це дуже важливо. Пекло — не для людей. Пекло приготоване не для людини, а для бісів. Це означає, що коли людина там опиниться, то вона потрапить у простір абсолютно нелюдський, нелюдський насамперед у гносеологічному розумінні. Жах буде полягати у тому, що вона сама нічого не може пізнати, зрозуміти, поіменувати, змінити. Для людини, можливо, це найстрашніше — коли від неї нічого не залежить, коли вона не може усвідомити собі це за допомогою сковорідок, павуків у бані, цей весь антропоморфізм — усе надто по-нашому, по-людськи, це все полегшує наше завданняу і муки.

Що стосується раю, про це є зовсім уже зрозумілі слова: чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його. Раз не приходило на серце, тоді чого фантазувати? Уяви собі найбільшу радість у твоєму житті, помнож на безкінечність — і отримаєш слабеньке уявлення про те, що Господь тобі приготував.

А загалом я думаю, що християнин мусить спробувати пережити і пекло, і рай тут, на землі. Рай — як віднайдення відчуття Христа у серці своєму, а пекло — як втрату цього почуття, знебоженість, богозалишеність. На цю тему нехай вже наші університетські шукачі Бога почитають «Нудоту» Сартра та й інших французьких екзистенціалістів.

Житія деяких святих звучать дуже «фольклорно», наскільки буквально їх можна розуміти? Чи не дискредитує такий церковний фольклор саму Церкву в очах «освіченого» суспільства?

Ви знаєте, була в мене мрія років 15 тому: я хотів умовити Патріарха оголосити про тотальний мораторій на видання церковних книг. Видавати церковні книги в рік по чайній ложці, але мільйонними тиражами, причому книги якісні: Флоровського, Феофана Затворника... Щоб вони лежали в кожній лавці й щоб ніяких «митарств Феодори» і близько поруч не з’являлося. У нас був абсолютно унікальний шанс: пройшовши крізь чистилище Радянського Союзу, потім відродити нормальне Православ’я без цих фольклорних устриць, що налипли на днище нашого корабля. На жаль, це не було зроблено, і купа всяких напівофіційних і зовсім навіть не офіційних церковних видавництв кинулася заробляти копієчку — а «піпл хаває». Взагалі, чесно кажучи, на пальцях можна перелічити керівників церковних видавництв, котрі мають семінарську освіту. Більшість цим не обтяжена і вважає, що все, що «православненько», є насправді православним.

Існує чимало стереотипів поведінки та навколоцерковних вчень, котрі міцно вкорінилися і часто вважаються обов’язковими. Що робити, якщо багато з них здаються не просто неприпустимими, але навіть і неправославними?

Потрібно вміти йти проти течії. Можу на завершення навести вам таку цікаву думку, автор її Спіноза: «Ми повинні потурати думці натовпу настільки, щоб він не заважав нам робити те, що ми вважаємо за потрібне».

Опублiковано: № 4 (28) Дата публiкацiї на сайтi: 19 November 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 13 з 13
19:01 08.01.2010 | Марина
Позабавило обвинение о.Андрея в антисемитизме - на одном форуме его же называли, мягко говоря, "иудействующим". А гипотеза про бессмертие животных у Льюиса - в книге "Страдание", глава 9 "Страдания животных".
23:37 19.07.2009 | В.А.С.
Если честно, меня некоторые проповеди и телепередачи с учястием А.Кураева, не то что раздражали (ставили в недоумение) - но, просто,- бесили. Я как то очень честно обличал и "полоскал" этого человека в разговорах с кумом, вообще был о нём "очень худого менения", за глаза именовал его "котом", моя любимая фраза была - тот, кто "тот кто ездт на "запорожце" (о себе не буквально) наврядли обгонит того кто ездит на "феррари" (о А. Кураеве не буквально). "Про "Битлс" - вообще ему ставил как основную пакость...Про тноутбук в телеперидачах - как злосное преступление, про "шутки в библии" и "несовершенство святых" - как измену и предательство православной вере...
Ещё откровенней - я ненавидел А. Кураева.
Хотя я прекрасно знал, что эта статья существует (это была последняя капля в чаше ненавмсти и недоброжелательства к нему). Я,всёже, оттягивал читать её (статью) уверившись в том, что статья меня окончательно убедит в исключительной "гадскости" этого человека.
Сегодня прочитал (с враждебным настроением) - вся моя ненависть и недоброжелательство рассеялась как туман...
16:11 25.06.2009 | Елена
"Словно луч фонарика из темноты, внимание выхватывает из бездны «неизвестного и интересного» светлые пятна готовых ответов и открытий. А желание обложиться книгами только усугубляется…"... Это про меня!
00:13 15.06.2008 | yesm_az
Юлии:мне кажется,нормальный миссионер должен иметь отношение к барабану или к какому- нибудь громкому инструменту.
00:02 15.06.2008 | yesm_az
Знаете,по-моему,о.Андрей- исключительный умница.Я,честно,никакого антисемитизма не заметила-просто легкий слог и простота изложения,НЕОБХОДИМЫЕ любому православному человеку.Мы же наследники апостолов,мы должны уметь говорить на языках и всегда быть готовыми дать ответ в своем уповании.(Надеюсь,цитаты узнаваемы,кавычки не ставила)Так,как уиеет о.Андрей.
19:06 22.05.2008 | Ondrej
Юлии: Право каждого - соглашаться с чьим-либо мнением или нет. Заявления типа: "меня утомил..." говорят об авторе как человеке мало терпимом к ближнему и с явной озабоченностью собственной гордыней. Удачи!
12:35 13.02.2008 | Юлия
Первая фраза аннотации меня рассмешила: ЧТО нужно читать, если час общения с о.Андреем перекрывает месяц чтения??? Журнал "Космо"? :)

Очень претенциозно и столь же пусто. Как говорит один знакомый батюшка - "барабан".
Впрочем, о.Андрей всегда был таким, что и посодействовало его популярности. Но, как заметил герой "Покровских ворот" - "актер обязан переодеваться!". К сожалению, о.Андрей остановился на некогда достигнутом: все очень предсказуемо, банально и плоско.
Его антисемитизм уже не вызывает омерзения - он утомителен.
Рассуждения о животных не выдерживают критики, просто какое-то гадливое чувство. И очень хочется поинтересоваться у профессора богословия, что он может поведать о жизни первых людей в Эдеме? В кн.Бытия ясно дается понять, что и люди и животные призваны были не жрать друг друга, а жить в БОЖЕСТВЕННОЙ гармонии.

ЛЕОНИДУ

На мой взгляд аргументация Святителя Луки вполне добротна, очень четко и последовательно изложена. На эту же тему есть книга Святителя "Наука и религия". Главное отличие св.Луки от о.Андрея - целомудрие и смиренномудрие. о.Андрей же утомил своим бесконечным навязчивым самовыражением.

00:40 26.01.2008 | grettir
У Льюиса есть не только "Нарния". Я думаю, Анна имеет ввиду "Чудо" Льюиса.
10:19 19.12.2007 | maya
У меня часто возникает внутреннее расхождение с автором статей на православную тематику, но но аргументированно не могу изложить. Хорошо, что вижу комменты других. Сасибо.
00:52 25.11.2007 | Леонид
Не согласен с Анной:
1. В "О ДУХЕ, ДУШЕ И ТЕЛЕ" аргументация в пользу бессмертия животных слабовата, книга интересная, но это скорее книга-размышление, без догматических претензий.
2. В "Хрониках Нарнии" при создании тамошнего мира Аслан выбрал некоторых животных, которых, скажем так, преобразил. А остальные так и остались обычными животными, и, кстати, мясопродукты, которые там ели, не на деревьях росли. "Преображенные" животные в мире Льюиса соотносятся с людьми в реальном мире. Кроме того, это же сказка, разве имеет смысл использовать ее как аргумент?
17:32 22.11.2007 | Сергий
В Ветхом Завете написано о том, что кровь животных нельзя употреблять в пищу потому что в ней душа.
23:04 20.11.2007 | Светлана
Здравствуйте,
в книге "Душа после смерти" иеромонах Серафим Роуз решительно защищает учение о мытарствах, приводя много цитат из священного Писания, церковных песнопений, творений святых отцов. В частности, очень много внимания в этой книге уделено защите учения о мытарствах Иоанном Кронштадтским. Приведены так же слова Феофана Затворника: "Как ни дикою кажется умникам мысль о мытарствах, но прохождения их не миновать".
Ваше критическое отношение к "мытарствам Феодоры" адресовано именно этому произведению, или всему учению о мытарствах? Если именно мытарствам Феодоры, то что в них такого плохого, не православного? Ведь то, что не следует все написанное воспринимать буквально, в прямом смысле слова, понятно большинству взрослых людей. Или я ошибаюсь?
21:47 20.11.2007 | Анна
Не очень понравилось:немного цинично,насчет бессмертия животных не согласна-стоит почитать "Дух,душа и тело"святителя Луки Войно-Ясенецкого или К.С.Льюиса,которого любит цитировать сам о.Андрей Кураев.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: