Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Цар Соломон як автор і персонаж

Золоту добу древнього Ізраїлю прийнято пов’язувати із царюванням сина Давида, царя Соломона. З його ім’ям пов’язані й деякі книги Старого Завіту, але при цьому про самого Соломона, на відміну від Давида, у Біблії сказано досить мало. Про нього скоріше говорять його справи й слова — збудований ним храм, сказані ним притчі.

Колись цар Давид вів переможні війни, підкорював довколишні народи й розсував кордони своєї держави. І от одного разу Давид вирішив, що настав час збудувати палац не тільки для себе, але й для Бога. Давид покликав до себе пророка Нафана і сказав йому: «Я живу в палаці з кедру, а Ковчег Божий перебуває в наметі». Дійсно, чому б не збудувати розкішний храм, віддячивши Богу за всі Його благословення? Пророк погодився із планом царя. Але, як казали наші предки, «Бог не в колодах, а в ребрах», і не завжди храмобудівництво угодне Богові.

Наступної ночі Нафану з’явився уві сні Сам Господь і передав для Давида такі слова: «Чи ти збудуєш Мені дім, як Я не мешкав у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля, і донині. Скрізь, де тільки ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоча б слово котромусь із суддів Ізраїльських, котрим Я наказав пасти народ Мій: чому ви не збудуєте Мені дім кедровий? Давиде, Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля, і був з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив усіх ворогів твоїх перед тобою, і зробив ім’я твоє, як ймення великих на землі. Я облаштую також місце для народу Мого, Ізраїля, і посаджу його, і буде він спокійно жити на місці своєму. Коли виповняться твої дні, і ти підеш до батьків своїх, то син твій збудує Мені дім, і Я поставлю його трона міцно аж навіки. Я буду йому Батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його, але милості Моєї не відберу од нього».

Бог нагадав царю, від кого насправді походить ініціатива: не людина будує для Нього будинки, але Бог дає простір для життя людині. Ще Він нагадав Давиду, що це Він Сам — єдино справжній Цар Ізраїлю. Будь-яка людина на престолі була лише Його намісником, успішним більшою чи меншою мірою. Давид не був ні безгрішною людиною, ні ідеальним правителем, але він завжди залишався вірним Богові. Відтепер тільки його нащадки могли бути законними царями Ізраїлю, якщо, звичайно, вони наслідуватимуть його. А в пророцтві «твій син буде Мені сином» звучить передвістя прийдешнього народження Ісуса з Назарета, Якого назвуть сином (тобто нащадком) Давида й Сином Божим.

Але пророцтво ще не означає, що все відбудеться само по собі. Тут уже довелося потрудитися матері Соломона, цариці Вірсавії. Операція «Спадкоємець» вимагала від неї та її союзників при дворі Давида чималого мистецтва, тому що інший син Давида від іншої дружини, Адонія, уже проголосив себе царем. Вірсавія, попередньо домовившись про все з вірними їй з царського причту, поскаржилася цареві: він обіцяв престол Соломону, але його вже зайняв Адонія. У той самий момент до Давида ввійшов пророк Нафан і підтвердив правоту її слів. І тоді цар ухвалив рішення. Він викликав первосвященика й воєначальника, звелів їм помазати Соломона на царство й проголосити його царем просто зараз, ще за свого життя.

Перед смертю Давид дав Соломону низку напучень. Частина з них стосувалася того, як слід вчинити з ворогами Давида (нічого доброго їх не чекало), але головне все-таки було в іншому. Він сказав синові: «Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім. І пильнуй завіт від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити».

Так Соломон зійшов на престол, пам’ятаючи про обіцянку Господа ставитися до нього як до Свого сина. Незабаром Він Сам з’явився юному цареві уві сні й сказав: «Проси, що дати тобі». Соломон відповів так: «Господи, мій Боже, Ти зробив мене царем замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий; тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив Твій народ та розбирав між добрим та лихим». Це сподобалося Господу, і Він обіцяв: «За те, що ти не просив для себе ні довгого віку, ні багатства, ні смерті твоїх ворогів, а просив розуму для себе — ось, Я даю тобі мудре і розумне серце, що нікого, як ти, не було перше тебе, ані після тебе не з’явиться. А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу».

Лише одна історія в Біблії ілюструє мудрість царя Соломона. Цікаво, що пов’язана вона із сімейною драмою, а на рішення найславнішого царя чекають дві жінки найнижчого положення — блудниці, що живуть в одному й тому ж домі. У кожної з них народилася дитина, але раптово одна дитина померла. Кожна жінка стверджувала, що в живих залишився саме її син, а інша таємно підмінила живу дитину мертвою. Генетичної експертизи тоді не існувало, інших доказів теж не було в жодної зі сторін. Тоді Соломон, немовби він утомився від цих сперечань, наказав принести меч і розрубати дитину надвоє, а потім віддати кожній жінці по половинці. Чужа готова була погодитись із цим рішенням: «ні мені, ні тобі», але рідна мати прагла зберегти життя дитині за всяку ціну й благала не робити цього. Їй і наказав цар віддати дитя.

Звістка про мудрого царя поширилася далеко по околишніх країнах, і одного разу до нього прийшла заради «культурного обміну» цариця далекої південної країни Сави. Біблія розповідає тільки про те, як Соломон ділився з нею своєю мудрістю, і як вони, за звичаями східних монархів, наділили один одного розкішними дарами. Але людям властиво вигадувати романтичні історії навіть там, де їх немає, і ще у двадцятому столітті панівна династія Ефіопії зводила своє походження до тієї дитини, яка нібито народилася в цариці Савської через дев’ять місяців після цього візиту на вищому рівні. Найімовірніше, це вигадка.

Але головною справою Соломона стало будівництво Храму в Єрусалимі. Його батько Давид приготував для будування й плани, і матеріали, але здійснити цей проект судилося саме Соломону. І він узявся за діло... Напевно, сучасній людині цей храм, розміри якого, не враховуючи другорядних і службових приміщень, становили 30 на 10 метрів, видався б непоказним, але як на ті часи його спорудження було величезною подією. Тепер поклонятися Єдиному Богу ізраїльтяни повинні були тільки в одному місці, щоб безліч святилищ і обрядів не призвели до «розмивання» віри древнього Ізраїлю на безліч місцевих культів, як у язичницьких народів.

На церемонії освячення Храму Соломон промовив молитву, яка передбачила подальшу історію Ізраїлю. Але головне, вона пояснила, у чому полягає сама суть храмового богослужіння в Старому Завіті: «Господи, Боже Ізраїлів! Немає подібного до Тебе Бога на небесах угорі, і на землі внизу. Небо і небо небес не вміщують Тебе, тим паче цей храм, який я збудував для тебе. Але почуй благання слуги Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому. Вчини і дай кожному за його заслугою, тому що Ти один відаєш серце усіх синів людських. Якщо й чужоземець прийде із краю далекого заради ймення Твого, почуй з неба, щоб усі народи землі знали ймення Твоє. Коли вийде народ Твій на війну, і буде молитися Господові, тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них; і прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою. Бо Ти відділив їх Собі бути спадком Твоїм із усіх народів землі, Владико Господи!»

Дійсно, на ізраїльтян чекали й криваві війни, і полон у чужій землі, але найважливішою є та велика роль, яку їм належало зіграти в історії людства — донести до всіх народів землі звістку про Єдиного Бога.

Ім’я царя носять і кілька книг Біблії. Навряд чи він був їхнім автором в тому смислі, в якому Толстой був автором «Війни і миру» або Пушкін — «Євгенія Онєгіна». Найімовірніше, він поклав початок збиранню мудрих висловів і прекрасних пісень, а якісь із них склав сам. Зрештою, у книзі Приповісток так і зазначено: частину цих висловів зібрали люди царя Єзекії, а іншу частину взагалі було написано язичницькими царями Агуром і Лемуїлом. Але єврейський переказ каже, що в молодості Соломон написав Пісню над Піснями, у зрілому віці — книгу Приповісток, а в старості — книгу Екклезіаста.

Такий переказ добре відображає зміст цих книг, у яких перед нами мовби проходять три пори людського життя. Пісня над Піснями — це гімн юної любові.

О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова!
Очі твої голубині за твоїм покривалом;
коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.
Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить,
із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;
...

Поклади мене, мов печатку, на серце твоє,
мов перстень, на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання;
люті, мов пекло, ревнощі;
воно має полум’я найпристрасніше.
Глибокі води не можуть загасити любові,
і ріки не захлинуть її.

Ця книга настільки переповнена складними образами, що її здавна намагалися витлумачити символічно, вбачаючи в ній, наприклад, історію любові Бога й обраного народу, або Бога й людської душі, або Христа й Церкви. Усі ці тлумачення цілком осмислені й правомірні, але на буквальному рівні перед нами гімн любові дівчини і юнака. Зрештою, істинній любові не буває далеким ні духовний, ані тілесний бік.

А от Притчі — це роздуми зрілої людини про те, як улаштований цей світ і як поводиться в ньому розумна людина й людина нерозумна.

Мудра жінка будує свій дім,
а безумна своєю рукою руйнує його.
Мудрий боїться й від злого вступає,
нерозумний же гнівається та сміливий.
Лагідне серце життя — то для тіла,
а заздрість — гнилизна костей..

Нарешті, Екклезіаст, тобто «Проповідник» — це смутні міркування про тлінність людського життя, такі співзвучні похилим рокам:

Рід відходить і рід приходить,
а земля існує довіку.
Сходить сонце, і заходить сонце,
і поспішає до місця свого, де воно сходить.
Лине вітер на південь, і звертає на північ,
крутиться у крутливому леті своєму,
і повертається вітер до витоків своїх.
Усі ріки течуть до моря,
але море не переповнюється.
Не насититься око зором,
не виповниться вухо почутим.
Що було, те й буде;
і що діялося, те й буде діятися.
...
І пам’ятай Творця твого за днів юності твоєї;
доки не надбігли важкі дні й не прийшли роки,
про які ти будеш казати: Немає мені вдоволення в них!
Аж доки не потьмяніє сонце і світло, і місяць, і зорі...
Відходить людина до вічної оселі своєї,
і плакальники вже готові оточити її на вулиці;
Доки не урвався срібний ланцюг,
і не урвалася золота пов’язка,
і не розбився глечик біля джерела,
і не зламається колесо над криницею.
І повернеться порох у землю, чим він і був,
а дух повернеться до Бога, Котрий дав його.

І насправді, слова цієї книги співзвучні до долі Соломона. Його правління було мирним і безтурботним. Але золота доба ніколи не триває так довго, як хотілося б... У старості Соломон, у гаремі якого було близько тисячі жінок, піддався спокусі ідолопоклонства. Ні, він не залишив Єдиного Бога, але занадто поблажливо ставився до культів найрізноманітніших язичницьких божеств, що процвітали в його гаремі, і навіть зайнявся облаштуванням святилищ для цих богів, щоб «задовольнити релігійні потреби» своїх дружин і наложниць...

Усе, що відбулося після його смерті, Біблія трактує як покарання за цей гріх. По ньому став спадкоємцем син Ровоам. Коли він вступив на престол, народ направив до нього делегацію із проханням зменшити важкий тягар данини і податків (виявляється, небувала розкіш храму й царського двору обходилася народу досить дорого). Мудрі радники пропонували Ровоаму прислухатися до прохань, але молоді товариші радили йому показати, хто тут хазяїн. Так новий цар і оголосив народу: «батько мій наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма; батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами».

Але нічого доброго із цієї поради не вийшло. Народ повстав, і Ровоам зберіг владу тільки над своїм рідним племенем — коліном Іуди, що займало південну частину Палестини. Північні племена об’єдналися в новому царстві, назвавши його Ізраїльським. Так почалася довга історія двох царств одного народу, яким уже ніколи не судилось возз’єднатися...

У православних виданнях Біблії до трьох канонічних книг, що носять ім’я Соломона, додається неканонічна книга «Премудрість Соломона» (у цілому схожа на Приповісті), а в греків іноді можна зустріти навіть «Оди Соломона», яких у нашій Біблії немає. Ім’я царя в іудейській, християнській і навіть ісламській традиції завжди зв’язувалося з мудрістю як такою, і книги, написані вже після його життя, як і раніше могли присвячуватися йому як головному мудрецю Священної Історії. Точно так само й Псалтир, куди входить, наприклад, 136-й псалом «На ріках вавилонських», має ім’я головного поета Біблії — царя Давида, хоча він і помер за кілька століть до вавилонського полону.

Опублiковано: № 4 (52) Дата публiкацiї на сайтi: 01 September 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
07:32 03.05.2018 | Danieldaype
если у вас не находится еще виртуального сервера, тогда сдаю виртуальную инфраструктуру с подходящей конфигой. настроим Сделаете работу быстро. Сервера установлены на мощном оборудовании.
Напишите в скайп seo pro1 Пишите промо код Алексей 980 висенНие скидки 20%
Какой сервер вам нужен и я его настрою.
Стоимость сервера доступная и дорогая.
Пишите в скайп и вас обслужат
Если скайп не подходит предоставим другие контакты
17:36 09.03.2012 | Екатерина
Здравствуйте!
Статья очень интересная, но мне не понравилось, что вы оцениваете Песнь Песней как описание любви между юношей и девушкой, в то время как "все толкователи Ветхого и Нового Завета, православные, они всегда понимали ее не в том смысле, в каком часто понимают ее обычные люди. Есть даже постановление V-го Вселенского Собора, которое анафематствует тех, кто учит, будто бы «Песнь Песней» говорит о любви между мужчиной и женщиной. "(с) иер. Даниил Сысоев

Прошу Вас, исправьте эту думаю непреднамеренную ошибку, не идите против учения Святой Церкви.

"В этой книге неоднократно пытались найти какой-то сюжет, развитие драмы, пытались истолковать ее буквально, но она не поддается буквальному толкованию, принципиально не поддается. Об этом приходится говорить, потому что до сих пор появляются толкователи православные, а тем более, западные еретики, которые говорят, что в ней идет речь о любви между мужчиной и женщиной, о плотской любви. Но при таком подходе непонятно, почему Жених (там два главных героя - Жених и Невеста) периодически называется также и братом, а Невесту называет сестрой. Ведь, как мы знаем, по ветхозаветным законам со времен Моисея свадьба брата и сестры была невозможна"
(с) иер. Даниил Сысоев

п.с. простите если обидела Вас своими поправками
08:49 02.09.2011 | Галина
Очень интересно! Спасибо. Может быть, побольше привести мест из Библии, где Бог дает указания как именно строить храм?

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: