І стануть вони одним тілом

— В православному середовищі існує думка, що близькість подружжя можлива лише з метою зачаття дитини. Чи дійсно це так?

— Гадаю, ні. Стосунки чоловіка й жінки в шлюбі зберігають подібність до стосунків Христа й Церкви, хоча чоловік і жінка вже не наречений з нареченою. Церква живе повнотою благодатного життя, і всередині шлюбу є своя повнота, своя «плірома» (з грецької — повнота). Бездітний шлюб ні в якому разі не є пустим. Чоловік і жінка, які не мають дітей, зовсім не зобов’язані ставати монахами. Вони можуть бути на це й нездатні. Їхній статус вже визначено: вони — миряни, що перебувають у шлюбі. Вони не гірші за тих мирян, які мають дітей. Тут — воля Божа. Ми не можемо сказати, що Іоаким та Анна до народження Богородиці, або Авраам та Сарра до народження Ісаака не були повноцінним подружжям. Зведення сутності шлюбу до народження дітей властиве католицизму, а не православію. Взаємна ніжність, готовність на жертву заради коханої людини, містична єдність, коли, за словом Христа, двоє є плоть єдина, цінні самі по собі. І близькість подружня — багатогранна.

Порівняємо з їжею. Звичайно, ми їмо, щоб рухатися, працювати... тобто їмо, щоб отримувати енергію. Але ж не лише для цього, чи не так? Накритий стіл супроводжує будь-яку важливу подію в людському житті від народження до смерті. Прийняття їжі — це таємниця по суті. Спільна трапеза зближує. Так само можна думати й про шлюб. Подружжя ділить ложе не лише функціонально, як майбутні батьки. Вони вже зараз потрібні один одному. Вони не можуть жити один без одного. Тому я без страху й сумніву можу порадити молодому подружжю кохати один одного, дарувати одне одному себе, не обов’язково постійно думаючи про майбутніх дітей. Якщо ми не вбиватимемо їх у череві, вони прийдуть самі собою. Як яблучко від яблуньки.

— Отче, чи немає тут потаємної лазівки для егоїзму, для бажання пожити заради себе?

— Звичайно що є. Лазівки є всюди. Будь-яку святу справу можна зіпсувати, спотворити. Адже недарма диявола називають «мавпою Бога». Він не творить нового, але псує те, що існує. Але я думаю, що, як правило, з’являються клопоти, скорботи, пов’язані з народженням дітей. Вони та повсякденне життя не дадуть подружжю можливості безперервно насолоджуватися. Життя це зовсім не суцільне свято. Чисту радість єднання двох людей в одну плоть треба відділяти від усього іншого. В Старому Завіті ця радість дозволяла жениху не йти на війну. Чоловік, який щойно одружився, навіть у разі військової небезпеки для свого народу мав «втішати свою дружину». Не дарма існує «медовий місяць». Це не рік і не п’ятирічка, це саме місяць. Але він має існувати. Життя додає свою ложку дьогтю в мед молодим.

Я хочу сказати: не бійтеся загрузнути в егоїзмі. Якщо ви віруючі люди і, в цілому, живете правильно, Господь через обставини життя й отверезить вас, і подбає про цнотливість. Тільки самі не намагайтесь зробити це раніше ніж треба. «Блажен, кто смолоду был молод, блажен, кто вовремя увял».

— Отже, молоді люди можуть жити, насолоджуючись своєю «пліромою», свідомо відкладаючи народження дітей на потім, як зараз кажуть, «плануючи сім’ю»?

— Ні в якому разі! Коли ми вінчаємо молодих, ми вимолюємо в Бога для них «плод чрева», можливість дожити до «синів своїх синів», «благодать над чадами» і т.д. Аби не лицемірити, народжувати дітей треба одразу після вступу в шлюб, не віддаляючи й не «плануючи» ці святі речі слабким своїм розумом. Саме про це я й кажу: треба втішатися одне одним і радіти взаємній близькості, поки є можливість. Дітлахи, що невдовзі з’являться, а також клопоти, що прийдуть разом із ними, назавжди позбавлять вас можливості безтурботної насолоди шлюбом. Це буде друга смуга вашого життя. Ви вже не будете просто «коханим» та «коханою», «милим» та «милою». Ви станете «батьком» та «матір’ю». Цього не можна планувати, це має прийти від Бога. А до цього уся радість життя — ваша.

— Скажіть, батюшко, те, що Ви говорите, це Ваша особиста думка, чи Ви проголошуєте думку Церкви?

— Звичайно, я не оповісник вчення Церкви. Те, що я говорю — це мої думки, мій досвід, моє внутрішнє переконання. Але бажаючим почути авторитетне слово Матері-Церкви я можу порадити уважно прочитати один із доволі свіжих церковних документів — Соціальну Концепцію Православної Церкви. В цьому документі — голос не окремого архієрея, духівника або священика, але соборний голос всієї Церкви. Там, де моя думка розходиться з думкою Концепції — читай Концепцію.

— А чи не схоже це на анекдот про начальника? Пам’ятаєте, пункт перший: начальник завжди правий. Пункт другий: якщо не правий, див. пункт перший?

— В жодному разі! Будь-яка віруюча людина прекрасно розуміє різницю між силою свого слабкого розуму та розуму Матері-Церкви, між своїм мізерним життєвим досвідом та досвідом багатьох поколінь віруючих людей. Тому нам завжди неважко змиритися перед Церквою сформульованою істиною.

— Кількість накопичених в цій галузі питань колосальна. Важко обрати з них найважливіші. Але хоча б дещо з того, що лежить на поверхні. Чи вважати за блуд невінчаний шлюб?

— З цього приводу не існує єдиної думки. Шлюб — таїнство старозавітне. Більше того, шлюб — райське таїнство. Шлюб — це те, що не зруйноване ні гріхом, ні Всесвітнім потопом. Коли Христос прийшов на брак в Кану Галілейську, то він прийшов саме на шлюб, а не на блуд, хоча ще не існувало таїнства вінчання як такого — тільки благословення. Мусульманське подружжя, подружжя в іудеїв, язичників, в кого завгодно я не назву товариством блудників. Вони народжують дітей, разом долають життєві перепони, готові захищати одне одного, і називати такі шлюби блудом — нісенітниця. Невінчаний шлюб — це шлюб, але на цей шлюб ще не прийшов Христос. Коли ми вінчаємо людей, що прожили в шлюбі багато років, народили, виховали дітей, ми говоримо так: «Ви жили чоловіком та дружиною і до сьогоднішнього дня, а тепер ви стали чоловіком і дружиною у Христі. Христос на шлюбі в Кані перетворив воду на вино. Ваше життя до вінчання було водою. Вона освіжала та живила. Тепер, з приходом Христа на ваш шлюб, воно має стати вином, тобто має стати красивішим, смачнішим і кориснішим». Такий погляд здається мені православним.

Більше того, мені здається, що на наше горе, ми багато чому можемо навчитися від нехристиянських шлюбів. Поважати старших, берегти честь дружини як власну, любити та бажати дітей, а не винищувати їх, вже зачатих, краще за нас вміють багато хто з нехристиян. Це наш біль і поле нашої діяльності.

— А як ставитися до так званих громадянських шлюбів?

— Не варто судити ні про що категорично. Сучасна людина в більшості випадків — освічений дикун. Він не вихований у правильному розумінні слова. Його не вчили молитись. За нього самого часто ніхто не молиться. Згадаємо самарянку. Христос сказав, що в неї було п’ять чоловіків, і жоден з них не був її справжнім чоловіком. Таких самарянок сьогодні мільйони. Необхідне виховання в сім’ї і потрібні позитивні приклади повсякденного життя. Поки цього мізерно мало, людей, що потопають у безбожжі та розпусті, може бути від усього серця шкода. На них не можна приміряти моральні норми церковної людини.

— Отче, питання, що хвилюють молодь у цій сфері, нескінченні. Чи можемо ми і в майбутньому піднімати їх на сторінках нашого журналу, розглядати їх з Вашою допомогою?

— Буду цьому радий. Дай, Боже!

Опублiковано: № 4 (9) Дата публiкацiї на сайтi: 12 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
І стануть вони одним тілом

І стануть вони одним тілом

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Питання міжстатевих стосунків, що хвилюють молодь, нескінченні. Ми будемо підіймати їх на сторінках «Отрока» у бесідах з протоієреєм Андрієм Ткачовим. До бесіди запрошуються всі читачі.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 16 з 16
17:40 31.07.2013 | Василий
Меня очень волнует такой вопрос. Скажите, пожалуйста, неужели любое изображение обнаженного тела (особенно женского) в искусстве однозначно недопустимо и греховно? Ведь оно далеко не всегда бывает пошлым и непристойным. А Микеланджело?
И еще, раз уж затронул Микеланджело. Неужели все ренессансное искусство тоже однозначно греховно и несовместимо с христианством? Рафаэль, Леонардо да Винчи, тот же Микеланджело? Они ведь в основном писали для храмов, но - не в иконописном стиле. И вот это зачастую является основанием для поливания грязью их великого творчества.
Да, "Иоанн Креститель" Леонардо да Винчи действительно довольно похотлив. Но ведь это - лишь одно из произведений того периода. Остальные - шедевры. Не иконы, но написаны с Богом в душе.
Пожалуйста, ответьте мне на оба этих вопроса. Заранее спасибо.
22:24 02.06.2012 | Л.
Прекрасная статья! И никакого ханжества) Слава Богу, что я ее прочла!
14:54 24.03.2011 | Sveta
ув. отец Андрей, я испытываю влечение к своему духовному отцу, у нас не большая разница в возрасте, но у меня нет сил, что бы разорвать с ним отношения, т.к. все его советы очень полезны для меня. Каков Ваш совет?
00:03 09.12.2010 | Дмитрий
Подскажите, пожалуйста, можно ли по православным законам спать с женой если в связи с недавним проведением операции "кесарево сечение" ей нельзя беременеть три года в связи с тем, что может быть разрыв шва. Нужно предохраняться, а это грех. Как правильно поступить?
09:30 04.09.2010 | Оксана
Уважаемая редакция, хотелось бы затронуть такую тему, как возрастные ограничения вступающим в брак. Я имею в виду есть ли канонические правила, в которых говорится о том, что жена не должна быть старше мужа. Какова бывает разница в возрасте между мужем и женой? И какие примеры встречаются в современных православных семьях, с какими проблемами они сталкиваются или же живут счастливо?
15:13 27.06.2010 | р.Б. Анастасия
Иеромонах Анатолий (Берестов), доктор медицинских наук, профессор
"AX, У ДЕВОЧКИ - ЛЮБОВЬ..."
http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/dushepopechenie/Article/Berest_Agitbr.php
14:25 17.05.2010 | Катя
Вскоре появившиеся детки и вместе с ними пришедшие заботы навсегда лишат вас возможности беззаботного наслаждения браком.

Гениально - и главное как прадиво. Дети - это ж счастье - на фига супругам что-то иное типа секса и других радостей?!!!
01:11 12.03.2010 | Света
Скажите, пожалуйста, батюшка, как быть, если мы недавно вступили в брак, и теперь муж всегда ждет от меня инициативы в близости, а сам ее никогда не проявляет? я вела себя изначально инициативно, но так больше жить не могу, а мы венчаны. что делать? ответьте, пожалуйста, умоляю.
13:17 07.10.2008 | Наталья
Скажите, а как быть, если молодые люди только познакомились...Может ли молодая девушка приехать в гости к молодому человеку первой по причине того, что живут они друг от друга далеко и у молодого человека больна мама, а он не может ее оставить. или все-таки девушка должна подождать?!
11:59 27.06.2008 | Bayard
Душеспасительные ответы на поставленные вопросы.
Большое спасибо!
16:27 13.04.2008 | наталья
Прекрасный рассказ, я даже жениха своего бросила, только потому, что жертвенность в наших отношениях лежала полностью на моих плечах, спасибо за пояснения, хоть убедилась, что не любовь то была, а так привычка...
11:29 01.04.2008 | Дарья
Сердечно благодарю!
15:04 28.03.2008 | свящ. Алексан
Вы знаете, я думаю, что одни из наиболее сложных вопросов, это те которые начинаются со слов « если бы, да кабы». Верю, что Ваш вопрос вызван реально существующей проблемой, иначе ответить на него практически не возможно. Будут возникать всё новые и новые «если». Для того, чтобы разрешить Вашу ситуацию, крайне не достаточно просто обсудить её на форуме, необходимо живое общение с духовником. Если человеку необходим категорический ответ, опирающийся на Евангельский максимализм, то в таком случае достаточно открыть Книгу правил или Кормчую и прочесть соответствующее правило. Но если ответ необходим очень личный, со знанием всех перипетий жизни, причинами возникшей ситуации, с учётом Ваших душевных и духовных особенностей, тогда лучшее – это глубокое общение со своим духовным отцом. И более того, даже он не вправе заставить Вас принимать то или иное решение. Он может только подсказать, направить, но выбор за Вами. Господь сделал нам величайший дар – свободу. Что касается конкретно Вашего вопроса, то возможно необходимо немного веры, ведь Господь исполняет желания боящихся Его. Или может необходимо найти способ примирения с родителями? А может родители и не были настроены категорически против? Видите, на каждое «если» найдётся «возможно». Мой совет, простите, найдите духовнику.
00:06 21.03.2008 | Дарья
Огромная благодарность за Ваш ответ! Мы действительно в нем очень нуждались.

То есть, если любовь действительно крепка и жезнеспособна, не следует зацикливаться на материальном и все же вступать в брак? А как же быть, если молодая пара материально не жизнеспособна? Если молодые не могут сами себя обеспечить всем необходимым и нужна помощь родителей?
16:21 11.03.2008 | свящ. Алексан
По просьбе редакции на вопрос Дарьи отвечает священник Александр Мирошниченко, Запорожье:
Простите, Дарья, после таких прекрасных слов отца Андрея сложно добавить что-нибудь. Ситуация, о которой Вы говорите, к сожалению, стала настолько типичной, что многие молодые люди не считают это чем-то выходящим за рамки. То, о чём я хочу сказать, касается любого греха, которые, увы, мы, люди, совершаем. Необходимо помнить, что нет такого греха, который не может быть прощён. Покаяние не имеет границ и хороший советчик здесь - наша совесть. Если она болит, значит, пришло время покаяния. Помните: несмотря на все лукавые подсказки, жизнь на этом не остановилась. Хорошо учит прп. Амвросий Оптинский: Живи как колесо, только земли коснулся - тут же поднимайся вверх. А насчёт родителей вопрос посложнее будет. Для начала необходимо хорошо проверить свои отношения и чувства, а также посоветоваться с духовником, если же такого нет, то с любым священником. Когда убедитесь, что чувства искренни и жизнеспособны, постарайтесь понять, что в браке вы будете жить не с родителями, а друг с другом.
02:58 10.03.2008 | Даша
Скажите, пожалуйста, а как быть молодым людям, которые допустили интимные отношения?
И что делать, если родители препятствуют браку?..

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: