Кінохроніки № 5 (59)

Шлях

2010

В Іспанії навряд чи знайдеться куточок, де не чули про Каміно де Сантьяго, Шлях святого Іакова, адже для Західної Церкви це третій за важливістю паломницький маршрут після Єрусалима та Риму. З часів Середньовіччя тисячі людей пройшли Шляхом, кінцева мета якого — містечко Сантьяго-де-Компостела на північному заході Іспанії. Там у величному кафедральному соборі зберігається рака з останками апостола Іакова, човен з якими, за легендою, колись причалив до галісійських берегів.

Головний герой фільму, лікар-домосід, приймає спонтанне рішення пройти Каміно після трагічної звістки про те, що його син загинув на початку шляху, потрапивши в буревій у Піренеях. Дорогою герой зустрічає трьох супутників, з якими спочатку його мало що пов’язує. У кожного свої причини піти Шляхом: хтось жадає культурного досвіду, хтось ховається від своїх власних проблем, хтось шукає нових знайомств. У фільмі впізнавані всі неодмінні атрибути Шляху: морська мушля — символ апостола, паспорт пілігрима, убогі ночівлі-альберге, «компостела» — сертифікат про проходження Шляху. Нехай не всіма пілігримами керують релігійні мотиви, фільм розповідає про головне: Каміно де Сантьяго — це перш за все шлях до самого себе.

Ірина Малишевська

Залягти на дно в Брюгге

2008

Кримінальна драма... Чого, здавалося б, можна чекати від цього жанру?

З найперших кадрів заворожує операторська робота і краса самого Брюгге — бельгійського міста, одного із наймальовничіших місць Європи. Проте краси, що вражає глядача, не здатний оцінити один із героїв фільму — Кен. Для нього Брюгге — глушина, де він змушений «залягти на дно» після невдало виконаного завдання. Кен і його напарник — кілери. Робити їм тут немає чого, та й що можна робити в цьому Брюгге? Цілими днями блукати вулицями, оглядаючи собори та галереї, плавати в човні каналами — словом, займатися тим, про що мріє будь-який поет... Але Кен — не поет, і для нього це стає справжнім випробуванням.

Картина показує зміну душі черствого, жорстокого, до всього звичного циніка. Метаморфоза відбувається, коли він стає свідком душевних страждань і каяття іншої людини. Ірландський режисер МакДонах розповідає історію, яка достовірно свідчить про глибокі моральні основи, що живуть у душі кожної людини і в якийсь момент змінюють її — несподівано і без вороття.

Фільм рекомендується тверезим і мислячим людям, які готові подолати зніяковіння від споглядання деякої жорсткості й мають вуха — чути, серце — відчувати, і розум — думати. Серед декількох варіантів перекладу (у т. ч і з ненормативною лексикою) кращий, на наш погляд, варіант — багатоголосий дубляж.

Протодиякон Сергій Зуєв

Планета людей

2011

Останніми роками компанія ВВС створила чимало документальних серіалів «нового покоління», і «Планета людей» — безперечно, один із найбільш вражаючих.

Вісім епізодів про те, як виживають люди в різноманітних умовах, часом найекстремальніших. Пустелі, гори, савани, сніги Арктики й екваторіальні джунглі — у будь-якому куточку світу людина змогла пристосуватися до навколишнього середовища й пустити коріння. Високорозвинені спільноти й дикі, позаісторичні племена, розмаїтість життєвих укладів, бережливе ставлення до предковічних традицій на тлі прогресу технологій...

Зйомки відбувалися в сорока країнах і тривали два роки. Певна простота сюжетів і текстового ряду цілком компенсується красою зйомок, чарівними пейзажами, чудовим підбором персонажів, кожний з яких ділиться своїми секретами виживання.

У кінці кожної серії на глядача чекають цікаві подробиці роботи знімальної групи. Деякі рідкісні кадри добуваються дуже дорогою ціною і часом з ризиком для життя.

Фільм цілком підходить для сімейного перегляду і викличе жвавий інтерес у дітей.

Катерина Ткачова

Гавр

2011

Якщо ви остаточно втратили віру в людей, то, швидше за все, цей фільм саме для вас. Картина «Гавр» фінського режисера Акі Каурісмякі розповість історію, яка могла б відбутися в будь-якому сучасному місті Європи, але декорацією до своєї повісті автор обрав портове місто в Нормандії — Гавр. Тут ви не побачите звичної парадної Франції, фотографії якої красуються на туристичних буклетах; це провінція, місто, заселене рибалками, портовими вантажниками і скромними власниками продуктових крамниць. Тихе, розмірене життя Гавра сколихнула поява темношкірого хлопчика — нелегального іммігранта з Африки. Турбота за його долю дивовижним чином змінює взаємини жителів Гавра, і ті, хто був для глядача вочевидь негативними героями, раптом цілковито змінюються...

Мова Акі Каурісмякі мінімалістична, з допомогою скромних засобів кінематографа, можна сказати прийомів середини ХХ століття, він малює гранично виразну композицію, де немає нічого зайвого. І фільм, який, взагалі-то, за своїм сюжетом передбачувано сентиментальний, змушує глядача щиро, по-справжньому переживати, страждати, змінюватися й у фіналі остаточно повірити в реальність чудес.

Варвара Зуєва

Опублiковано: № 5 (59) Дата публiкацiї на сайтi: 15 November 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 2 з 2
17:52 04.01.2013 | Ирина
Понравился фильм "Путь"- серьезное кино. Автор дает темы и время для размышления. Очень красивые съемки природы. Этот фильм было-бы хорошо посмотреть в кинотеатре. Но и от домашнего просмотра остались прекрасные впечатления.
14:21 21.11.2012 | Елена
Очень мне НЕ понравился фильм Залечь на дно в Брюгге. Я не из тех, кто носит длинные черные юбки, слушает радио Радонеж..не выступаю против всего что носит не православный характер. Но этот фильм - это плоское грязное кино, с предсказуемым концом. Мне показалось странным, что о нем написали в отроке. Повторюсь, что я сама сквернословлю, внешним признакам врядли бы меня назвали прихожанкой храма, но почему-то самой смотреть на грязь еще и на экране, да еще и по рекомендации православного журнала,не хочется. Считаю не правильным выбор Протодиакона Сергия Зуева. Может я не трезвая и не умная...

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: