Перша асоціація, яка спадає на думку в зв’язку з назвою групи «С.К.А.Й.», — небо. Англійське слово sky перекладається на українську саме як небо. Щоправда, сам вокаліст групи «С.К.А.Й." Олег Собчук любить жартувати, що це абревіатура, що розшифровується як «спортивний клуб арабських йогуртів». А якщо говорить серйозно, пропонує слухачам самостійно вигадати розшифровку. Тобто, кожен побачить у його творчості щось своє. Хтось — лише приємну музику, а хтось — пошуки шляху до неба.
Олег, кого из рок-музыкантов вы считаете своим учителем?
Олеже, кого з рок-музикантів ви вважаєте своїм учителем?
Юрій Шевчук є одним з моїх учителів. Окрім того, я вихований на Шахрині, Вікторі Цої та Борисі Гребєнщикові. У їх музиці та словах можна знайти багато чого.
«Брати Карамазови» і Шевчук не приховують своєї релігійності. Як ви ставитеся до Церкви та релігії? Як ви ставитеся до того, що під час туру, у якому ви брали участь, священики виходили на сцену та говорили проповіді?
Я дуже радий, що завдяки турові Церква стала ближчою до молоді. Хотілося б, щоб молоді люди не боялися Церкви. Зараз для молоді поняття «Церква» — завідомо нудне або й відлякуюче. Тому що молодь не знає про неї нічого. Запитати зараз якого-небудь студента — чи читав він Новий або Старий Завіт — думаю, дуже мало виявиться таких людей. Хоча, чого я хвалюся? Я сам Новий Завіт тільки на другому курсі прочитав.
А що стало стимулом?
Я читав Ніцше. Він викликав у мене інтерес — і я вирішив прочитати Новий Завіт.
У Ніцще ви читали «Антихристиянина»?
Так, і ще «Так казав Заратустра». І Новий Завіт виграв. Так жити, як пише Ніцше, — це просто самогубство. Всі джерела його філософії — у злості. Він не любить людей. Так жити, як він навчає, — це означає ненавидіти всіх. Деякі його фрази дійсно допомагають — наприклад: «Те, що мене не вб’є, зробить мене сильнішим». Але загалом — це концентрація уваги на самому собі. Я люблю себе, по трупах до зірок, а все інше не має значення…
Що Вас найбільше здивувало в Новому Завіті?
Вихід з будь-якої ситуації. Там є відповіді на все, до того ж такі ясні та доступні, що тобі самому із себе смішно — як же я раніше не міг здогадатися? Це ж так просто! Наша гордість, злість і самолюбство не дають нам виявити в собі ті добрі риси, про які говорить Новий Завіт, а вони є в кожного. У кожній людині генетично закладене добро, і в процесі виховання воно спливає з різною інтенсивністю та різноманітною концентрацією.
Я б хотів, щоб у школах вивчали і Новий, і Старий Завіт. Це важливіше навіть за математику.
Під час туру «Хрещення Русі — перше свято Вітчизни», присвяченому 1020-річчю Хрещення, Ви були в багатьох містах. Де найкраще зустрічали?
Скрізь приймали добре; у деяких містах було більше людей, у деяких менше. Але це залежало не від музикантів, а від кількості реклами. Часом навіть афіш у місті не було. Концерт у Тернополі сподобався всім, і Шевчуку, і Карамазову теж. А в мене просто сльози на очі наверталися. Якби мені хтось в 14 років сказав, що я буду виступати на одній сцені з Юрієм Шевчуком, і він мене буде запитувати — ну як, Олег, нормально? — я б покрутив пальцем біля скроні… Здійснилася моя мрія.
Останнім часом і в Шевчука, і в Кінчева пісні стали більш релігійними. Деякі музичні критики вважають, що коли людина стає віруючою, це негативно відбивається на її творчості. Наприклад, Кінчева багато хто лає за те, що він явно проповідує Православ’я у своїх піснях.
Все залежить від людини. Від віку, виховання, оточення та діяльності, якою вона займається. Того ж Кінчева дуже багато хто слухав, слухає і буде слухати. Я вважаю, що людина повинна вірити. Кожна людина вірить, навіть якщо вона цього не визнає. Віра по-різному виявляється. Після туру «Хрещення Русі» я багато чого зрозумів. І під час туру безліч разів ми переконувалися, що правильно чинимо… І дотепер у цьому впевнені. Це почуття було грандіозним, точним і дуже світлим.
Наша пісня «Подаруй світло» — для мене це духовна пісня. Мені здається, що для того, щоб закликати людину прийти до Бога, прийти в Церкву, не обов’язково прямо це говорити.
Я зараз-де в чому змінюю специфіку написання текстів. Особливо на це вплинув тур «Хрещення Русі» і спілкування із Шевчуком. Тепер мої тексти стануть трохи дорослішими. Вони наповняться непустими словами.
Ви вчилися на педагогічному факультеті. Ким повинні були стати?
Я повинен був стати психологом у навчальних закладах.
Чому Ви не стали тим, на кого вчилися?
Уже на другому курсі зрозумів, що в психології не уникнути вдавання. Побачив різницю між тим, що говорили наші викладачі, — і тим, як вони чинили… Але не у викладачах була річ. Психолог — це фільтр. А я фільтром не хотів бути. І саме тоді почалася музика. Я зрозумів, що не хочу все життя сидіти в кабінеті посеред книг і щось пояснювати комусь…
Я не кажу, що психологи не потрібні. Але я себе в цьому не знайшов. Мені приємніше бути неформальним психологом, коли я захочу, ніж офіційно перебувати на цій посаді та працювати в школі або вузі.
Усе, що хочу сказати, я роблю за допомогою музики. Якщо хочете, назвіть це музикотерапією. До речі, таке явище дійсно існує.
Наприклад, у кліпі «Best друг» ми зобразили вічні цінності — дружбу та відданість. Ми узгодили з режисером, що кліп буде на тему анти-СНІДу, а режисер уже втілював задум. Спочатку пісня не була пов’язана з цією темою, але якщо вже ця ідея народилася — хтось повинен про це казати. До молодих людей інформація найкраще доходить за допомогою музики. Зміст цього кліпу такий — тільки справжні друзі залишаються з тобою під час лиха.
А від природи Ви психолог?
Не знаю. Я багато чого відчуваю — настрій людей, те, що відбувається з ними. Але я не пригадую при цьому тези Дейла Карнегі, не аналізую пози, жести, паузи між словами тощо. Я не «читаю» людей за мімікою, і пам’ятати всього цього не хочу. Коли я побачив, що деякі з моїх друзів подібні психологічні прийоми стали застосовувати на своїх же, було просто огидно. Одна знайома захоплено розповідала про книгу «Як стати лідером». Думаю, що подібні книги взагалі треба викинути на сміття. Прочитай Новий Завіт — ти станеш таким лідером, що всі прозріють!
Коли ти в ці методики заглиблюєшся, утворюється величезна прірва між тим, що ти знаєш, і тим, що ти робиш. І ти щоразу думаєш — чи так я зробив, як у тій книзі написано, а що про мене подумають… Люди сивіють, коли починають жити за такими книгами. «Не дай себе образити!» «Реагуйте на проблему відразу, приймайте рішення жорстко!» Це марення! Ти ж людина, вибір за тобою. Ти можеш прийняти таке рішення, а можеш і не прийняти. Якщо людина щодня прокидається та каже собі: «Я — лідер»,-то вона не лідер, вона — лузер. Вона не вміє гнутися, тому її легко зламати. У неї купа комплексів. Не треба боятися прогнутися. Саме в цьому мудрість — не принижуючи себе, дати іншій людині можливість виразити себе. Прогнися перед кимось, поступися — і він тебе стане поважати. Взагалі, бути добрим набагато складніше, ніж злим, але набагато приємніше…
Я тут наговорив багато розумних речей, але у мене в житті не завжди все так добре і правильно. Іноді виходить бути таким, іноді ні.
Чи готові Ви підлаштовуватися під настрій публіки, під їх очікування?
Ніколи в житті. Ми — не цирк, ми не граємо під настрій публіки. Ми граємо те, що граємо, відверто та до кінця, кому подобається — слухайте, кому не подобається — не слухайте. Все дуже просто. Ми на сцені завжди справжні. Єдине, чого ми не вміємо, — добре працювати «під фанеру».
Зараз Ваша музика дає вам можливість заробляти на життя?
Поки я займаюся тільки музикою. Але економічна криза вдарила по всіх. Я раніше займався й іншою роботою, але потім, коли музика перейшла на більше професійний рівень, мені просто бракувало часу на іншу діяльність. Я зрозумів, що музика — це моє й мені є, що сказати.
А родина Ваша задоволена тим, що Ви займаєтеся музикою?
Звичайно, ні. Адже я практично не буваю вдома. От тільки завтра їду до Тернополя…
А може, переїхати до Києва?
Доведеться. Але не хочу ані я, ані родина. Тут немає чим дихати. Прокидаєшся, як побитий; вічні затори, всі постійно заклопотані. Звикнути неможливо. Хіба в цьому сенс, хіба можна так прожити все життя?
Ви мріяли кимсь стати в дитинстві?
У нас родина моряків. У мене батько — капітан далекого плавання. Брат — офіцер, також моряк. Тільки я такий телепень. Батьки нормальні, а я — музикант.
Що Ви зараз читаєте?
«Дон Кіхота». Із сучасних авторів — Жадана та Анатолія Дністрового. Анатолій — міг друг і коректор.
А музику яку слухаєте?
Дуже різноманітну й багато. Зараз я живу Сігур Росом. Якщо не знаєте, послухайте, це ісландська група. Про музику неможливо говорити, її треба слухати.
Що для Вас є первинним — тексти чи музика?
Одне повинно доповнювати інше. Не може текст бути класним, вокал класним, а гітара поганою і таке інше. Важлива вся «пачка», атмосфера, енергетика пісні, інформація, яку вона несе.
Якщо в мене йдуть мурашки, то це і є енергетика. От у мене в новому альбомі буде пісня «Сліпа краса». Коли ви її почуєте, ви зрозумієте, що я маю на увазі. Цей процес неконтрольований, підсвідомий, за гроші ти не купиш мурашок по шкірі.
Ви святкуєте Різдво?
Звичайно! Як ведеться за традиціями, готуємо 12 пісних страв на Святвечір, кладемо під скатертину сіно…
Навіщо?
(Здивовано) Адже Ісус на сіні народився! Молимося, колядуємо. Ідемо до храму… Я в дитинстві багато колядував, ми брали вертеп, ходили, співали «Добрий вечір, тобі», «Нова радість стала»… А на Водохреща освячується будинок. Співається «Во Иордане крещающеся, Тебе, Господи…» Береться кропило, свячена вода, крейда (помічник потрібний) — і, якщо ти господар, ходиш по будинку та господарству, якщо живеш у квартирі — ходиш по всіх кімнатах, кожну кімнату треба окропити святою водою і на двері поставити крейдою хрест.
А Ви бачили, як у Києві Різдво святкують?
Ні, Різдво відчувається тільки на заході. Вся інша Україна, на жаль, практично пасивна в цьому сенсі. На півдні, наприклад, у Херсоні, звідки моя мама, навіть у неділю на городі працюють. Вони вірять, але вважають, що це нормально.
Зазвичай люди говорять у таких випадках, що в них багато роботи.
Роботи завжди багато. Всіх грошей не заробиш, всієї роботи не зробиш.
Ви своїй дитині пояснюєте, що таке Різдво?
Зараз уже буду, уже дитині 5 років, уже час. Усьому, чому мене навчили батьки, буду вчити теж.
Не хочете записати колядки, як зробив Тарас Чубай, у сучасному варіанті? Щоб популяризувати, адже молодь їх до пуття й не знає.
Щоб заробити гроші — ні. А для популяризації цієї святої справи — можливо. Може, я це зроблю, але не зараз, а пізніше. А найкраще поколядувати із друзями наживо.
Що для Вас щастя?
Коли душа спокійна. Коли не мучать сумніви, не гризе совість. Коли ти спокійний душею та рухаєшся вперед — це і є щастя.
