Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Складні запитання

Легко славити Творця Всесвіту, милуючись іскристими краплями роси або спостерігаючи повільний рух білосніжних хмар. Але коли скорботи й випробування підступають до людини, вона у відчаї забуває про милосердя й любов Господа. За що? Чому? Людина чекає на одкровення, і в подиві бентежиться її душа — невже так і не буде відповіді? І саме творіння в цей момент чомусь забуває про те, що його Творець невимовний, невідомий, незбагненний.

Є важкі запитання, які тяжко вимовити. «Допоки, Господи?» — запитували праведники, зустрічаючись поглядом з жахом, народженим від гріха. «Навіщо Ти Мене залишив?» — волала Розіп’ята на Хресті Істина до Свого Отця. У цьому воланні — весь біль світу і всі суперечності його, які на тому ж Хресті вже тоді були зняті, але однак досі залишаються не знятими для наших очей. Запитання можуть не покидати людину й після смерті. Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?« (Одкр. 6, 10), — запитують Господа душі закатованих за Його ім’я. І їхнє запитання передає нам тайновидець Іоанн.

Великі важкі запитання не вимовляються зразу, а, як дитя, довго носяться під серцем. Такі запитання не ставлять, розвалившись на канапі або зав’язуючи краватку. Їх вигукують, звертаючись безпосередньо до самого Неба, і Небо може мовчати, а може й відповідати, як відповідав колись Іову на його болісні волання Господь.

Однак є група людей, стурбованих широкою та надскладною проблематикою лише теоретично. У таких людей легко злітає з вуст: «Чому у світі так багато страждань?» або «Чи врятуються язичники?» Очевидно, вони забувають, що у відповідь на запитання людське Бог має право мовчати, має право відповідати на запитання — запитанням, і зовсім не зобов’язаний грати з нами в гру, подібну до пінг-понгу: ми Йому — пустопорожнє запитання, Він нам — велику відповідь.

«Скажи нам, якою владою Ти все це твориш?» — запитували Христа фарисеї. А Він їх спитав у відповідь: «Хрещення Іоаннове звідки було? З неба чи від людей?» Вони знали, що коли скажуть: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не вірите йому?» Але боялися також сказати: «Від людей», — тому що люди вважали Іоанна пророком. Вони сказали: «Не знаємо». Тоді й Христос сказав їм: «І Я не скажу вам, якою владою все це роблю».

Переведемо ситуацію на нас з вами. Ми запитуємо Бога: чому у світі так багато страждань. А Він відповідає: спитаю в тебе і Я — ти всі мої веління виконав? Ти всі сльози, які міг витерти, витер людям? Усі рани перев’язав? Усі борги роздав? В усіх чеснотах ревно вправляєшся? Якщо ми не значимося пацієнтами відповідної клініки, то, звісно, скажемо: ні. А Він має право продовжити: ось ти своєю відповіддю на своє ж запитання і відповів. Про весь світ тобі турбуватися не слід, а та міра страждань, яка відкрита твоєму погляду, залежить від тебе і підлягає твоєму впливу.

Між нами й Богом реально відбувається діалог, відбувається постійно. Він велить — ми вдаємо, що не чуємо. Він кличе — ми кажемо «ні». Він пробуджує совість нашу — а ми присипляємо її. Коли ж совість особливо не гризе, голод не загрожує і чоботи не тиснуть, ми наважуємося ставити пустопорожні теоретичні запитання щодо речей невміщуваних. Наприклад, «чи врятуються язичники?».

Уявімо, що Господь дасть нам відповідь. Причому дасть у тому дусі, до якого ми звикли: у дусі гидкого анкетування, або участі у виборах, або голосування на ток-шоу: так / ні. Невже ви гадаєте, що стислість і масштабність цієї відповіді залишить вас у живих або хоча б не покалічить?

«Так, врятуються». Що це означає? Це неминуче означає народження запитання: а навіщо тоді все? Пости, свята, покаяння, стриманість? Чому літургія, а не орфічні містерії? Чому слід читати псалми Давида, а не бесіди Конфуція? Чи розумієте, що при відповіді «так» ви одразу ж кинете Церкву? А якщо не одразу ж, то невдовзі?

А якщо відповідь буде «ні»? Тоді ще гірше. Тоді ви маєте право стати в позу Івана Карамазова або ситого дореволюційного пана і, розтягуючи слова, з апломбом сказати: «У вашого Боженьку я вірити відмовляюся. Для Нього мільйони і мільярди людей — лише біомаса, приречена стати лише дровами диявольської печі. Я в Нього, можливо, і вірю, але молитися Йому відмовляюсь і квиточок урочисто повертаю».

І вже «скільки їх упало в цю прірву, що розверзлась вдалині»! Скільки людей, які мислять категоріями тільки «так» або тільки «ні», впало, — одні в яму байдужості й прохолодності до віри, інші — у пристрасний пафос богоборства та безблагодатної «святості», як Лев Толстой або російські революціонери. Адже ж коли запитання поставлене, а у відповідь очікується лише «так» або лише «ні», то людина вже не згадує про те, що Христос розіп’явся за всіх, хоч і не всі врятуються. І може здатися людині, що вона любить людей більше, ніж Бог, хоча не розпиналася вона за людей і розпинатися не прагне. А якщо розіпнеться, то не воскресне і нічого не спокутує, бо це буде лише смерть грішника за грішників. Але ж справді любов Божу ми пізнали в смиренному Благодійнику, народженому від Діви, розіп’ятому на Хресті, воскреслому з мертвих. Свій труд служіння Ісус Христос підняв на побиті, знівечені плечі не тільки заради когось одного, але заради всіх. Невже хтось ще крім Нього може бути гідним того, щоб повною мірою називатися Людинолюбцем?

Та мозок хворий і серце хирляве, і запитання все одно ставиться, й очікується відповідь «так» / «ні». Тож у чому справа? Справа в тому, що в земних питаннях можна йти праворуч або ліворуч, і дилема «туди або сюди» відповідає дилемі «так або ні». А в духовних питаннях, крім координат «праворуч» і «ліворуч», є координата «вгору», і земні вузли розв’язуються завдяки несподівано розверзнутим Небесам. «В горняя, в горняя», — шепотів умираючий Пушкін, тобто «вгору, вгору». «Licht, mehr licht», — промовляв умираючий Гете. Туди, вгору, у Царство світла й нам дорога. Там вирішаться наші невирішувані на землі питання. І не просто «там», а «лише там». Тому — до неба піднесімо ум і серця!

 

Відповіді на моральні запитання не отримуються математично, за них платять валютою сліз та крові. І, здобуті таким чином, ці відповіді мають зберігатися всередині, а не перетворюватися на предмет пустопорожніх суперечок, бо вони парадоксальні, дивні для слуху і для більшості тісних сердець невміщувані. Ось Іов волав до неба, і Бог з неба відповів йому. Але Іов відповіді не зрадів. Якщо ми сядемо на ту гноївню Іова, або спустимося в левиний рів Даниїла, або дамо себе кинути до розжареної печі, уподібнюючись трьом отрокам, то саме там ми й отримаємо відповіді. На такі запитання відповіді даються саме в левиному рові, у палаючій печі, на гноївні або на хресті. І якщо це так, подумає людина, то я відмовляюся від запитання. Це буде правильна відповідь. Треба читати Писання серцем і просити в подарунок корінь Премудрості — страх Господній, аби не «затьмарювати Провидіння словами без сенсу» (Іов 38, 2).

Є в доброго Пастиря вівці, які не з з цього двору (Ін. 10, 16). Уже одне це нехай утішить людей, які щиро переживають за долі тих, хто не чув Євангеліє і досі живе за межами благовіствування. Та й сама історія вчить нас часом не гірше за Писання. Так, одного зі спартанських царів незнайомий чоловік на вулиці помилково прийняв за свого особистого ворога. Незнайомець облив царя помиями на вулиці. Охоронці оголили мечі, людина, яка зробила дурницю, почала благати про помилування, а цар, довідавшись про причину образи, сказав: «Не чіпайте його. Він облив не мене, а іншого». Уявляєте, скільки шляхетності в цій людині — язичнику, котрий ніколи не чув заповіді про смирення? Уявляєте, скільки в ньому вміння приборкувати раптовий гнів, гасити бажання справедливої помсти? Цей цар буде теж стояти на Страшному Суді, як і будь-яка воскресла плоть. І можна припустити, що, коли Господь буде судити грошолюбів, багато хто з християн піде в геєну, а багато хто з язичників знайде милість. Так само буде, коли судитимуть боягузів, зрадників, кровозмісників, чаклунів. Нам немає чим пишатися. Зовсім нічим. Наша віра багато до чого зобов’язує, але віднімає усякий привід для гордощів. Вона живить, і надихає, і втішає, але не раніше, ніж упокорить і настрахає. І про це варто думати, ставлячи час від часу великі запитання.

І якщо дійсно хвилює віруючу людину доля невіруючих людей, то нехай вона, віруюча, виходить на проповідь і вчить мови, і благовіствує Євангеліє ближнім і дальнім. А коли не здатна на це — нехай хоча б смиренно молиться.

Життя триває, а отже, ставити запитання ще доведеться. Але нехай запитання ці будуть вистражданими і зваженими, такими, що пройшли всіма коридорами і закутками безмежного серця, а не просто такими, що злетіли з язика, як мильна бульбашка з дитячої соломинки. Зрештою, сказано: Твоїми вустами судитиму тебе, лукавий рабе (Лк. 19, 22). І що ми будемо робити, бідні, якщо посеред усієї павутини дрібних цілей і порожньої цікавості, посеред усіх даремно сказаних слів раптом скаже нам Бог те, що сказав колись: Підпережи стегна свої, і встань, і скажи їм усе, що Я накажу тобі (Ієр. 1, 17)?

Опублiковано: № 5 (59) Дата публiкацiї на сайтi: 13 September 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237254938.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 18 з 18
21:29 08.01.2014 | Настя
И майя, и жителей Афганистана, и всех тех, кто не имел возможности знать о Православии, будут судить по совести. Православного могут осудить за то же самое, за что мусульманина не осудят, потому, что правослваный знал, допустим, что человеческие жертвы - это грех, а для язычника это - норма жизни.
22:32 31.01.2013 | Александр
"...а возможность стать православными есть у всех..."
Ну-ну!Скажите об этом жителям Афганистана! Или людям жившим в атеистические времена в СССР(допустим в 30 или 40 годы).А если человек неверующий, не знавший Православия,старался жить по совести-Вы его в ад отправите? Очень интересно? Как у Вас все просто Алексей. Странный Бог у Вас получается.Сколько человек ни старается(не зная Православия)стать лучше-все бессмысленно.Бог-же его все-равно в ад отправит.
18:08 23.09.2012 | Тетяна
от якби ще українською... ціни їм не було б..
17:57 23.09.2012 | Тетяна
і ще.. дякую, отче Андріє за глибокі добрі чесні слова..
17:54 23.09.2012 | Тетяна
...колись мала досвід, коли зі сльозами і болем закликала до неба "Чому? І чим же все завершиться? Чи вистачить сил виконати те, що маю ?!"... У сні прийшов старець сивенький, а я стояла у черзі - вона була така довга, що крайнього не було видно, хоча я стояла не горі. Усі смиренно чекали свого часу, і я теж. Перед нами був вузький вхід у скелі. Старець запитав:"То ти питала"Що воно буде?" І від цього запитання я вже прийшла у сум'яття... Скласти на когось не можу, злукавити теж. Там - це видно відразу. І я насмілилась сказати - "Я" Старець:"А для чого воно тобі потрібно?" І відразу я зрозуміла, що не можу у собі віднайти відповідь. Я поглянула на чергу - усі чекають і я теж, моя черга ось-ось настане, і правда не потрібно мені знати.
Я проснулась і прочитала у Макарія Оптинського: "Соромно запитувати у Бога про майбутнє, бо воно дається по Милості Господінй і по виконанню нами Заповідей!"
Ви знаєте, це мені допомогло вижити, зі смиренням і спокоєм прийняти теперішнє, укріпитися у вірі,силах.
Нписала це, бо можливо це допоможе іншим.
14:21 21.09.2012 | Людмила
Спаси Господь Вас, отец Андрей, за Ваши мудрые и добрые слова!
13:54 19.09.2012 | Віка
дякую Максим і Оксана що мені відповіли.
13:52 19.09.2012 | Віка
"Обо всём мире тебе переживать не надо, а та мера страданий, которая открыта твоему взору, зависит от тебя и доступна твоему воздействию"
- це лише слова!!! Ось приклад страждання Олега Індила , Оксани Макар я вже не говорю про онкодиспансери і безкінечне море страждань, яке було і є в світі.
21:51 17.09.2012 | максим
Лк., 6:46 "Что вы зовете Меня: Господи! Господи! - и не делаете того, что Я говорю?"
20:59 17.09.2012 | Vita
"Мы спрашиваем Бога: почему в мире так много страданий? А Он отвечает: спрошу тебя и Я — ты все Мои повеления выполнил? Ты все слёзы, какие мог вытереть, вытер людям? Все раны перевязал? Все долги раздал? Во всех добродетелях до крови подвизаешься? Мы, если не являемся пациентами соответствующей клиники, конечно, скажем: нет. А Он имеет право продолжить: вот ты своим ответом на свой же вопрос и ответил. Обо всём мире тебе переживать не надо, а та мера страданий, которая открыта твоему взору, зависит от тебя и доступна твоему воздействию."
20:56 17.09.2012 | Oksana
Vika, Bog dav volu ludyam. V kogniy ludini give dobro i zlo, ludei-angeliv na zemli nemae... Kogna ludina robit i dobro i zlo (inkoli svidomo, ale chastishe nesvidomo). Tomu dlya togo scho ne bulo zla v sviti, ludina povinna poboroti zlo v sobi, a tochnishe boroti yogo vse svoe gittya z dopomogoi Boga, prizivauchi Yogo na pomich. Tilki tal ludina spasae svou dushu. Gospod dae dopomogu poboroti sebe i svoi pristrastya, dumki cherez molitvu, ispovid ta prichastya. Sam Gospod zapovidav ze robiti. A takog dav zapovidi. Yakbi ze vsi dotrimuvalis ta sluhalis Gospoda to nihto bi ne vbivav ditei ni givih ni v utrobi, ne krav , ne obragav itd...A Gospod divlyachis na nashi nedoliki prodovgue nas lubiti i chekae koli mi do nego zvernemsta za dopomogou.
07:48 17.09.2012 | Ирина
Очень хорошая статья! Иисус пришел спасти всех, так что путь к спасению открыт дя всех, а не только "для овец дома Изпаилева". Знание этого пути, которое дает христиансто, заметно облегчает дело.
17:17 16.09.2012 | максим
2 Віка: Є дві страшні речі для людини: перша - це сумніви, друга - це відсутність сумнівів. Мене бентежить все те ж, що бентежить і Вас, і тоді мені здається, що я поступаюсь сумнівам. Тоді я починаю думати, що оце збентеження в душі і є чимось, що йде від Бога, і мені здається, що сумніви поступаються, і запановує відсутність сумнівів... А жадана рівновага настає лише тоді, коли я намагаюся зробити щось добре, або, принаймні, утриматися від поганого. Це, звісно ж, не пояснення, це так... власний досвід :)
17:30 15.09.2012 | Віка
Може це теж не можна запитувати, але інакше я просто не розумію як вірити? : Божа любов ні в яке порівняння з людською не йде і в незліченну кількість разів її перевершує , проте жодна нормальна людина не витримала б якби перед її очима маніяк розтерзував дитину або мати в 33р. вбивала дитину щоб прогодувати інших і подібних випадків в житті за час існування людства вже мабуть мільйони і немає такого фізичного і душевного страждання яке б не пережила людина. Бог все бачить але не втручається.... Відповіді, які я чула про те, що в муках душа очищується чи що невинні платять за гріхи всього світу підходять тільки для теоретичних бесід, але це відбувається в дійсності з живими людьми.Я хочу вірити в Бога, але перед такими речами мені здається це неможливим . Якщо хтось має якісь пояснення напишіть будь ласка.
16:09 14.09.2012 | Светлана
Хорошо было бы и друг с другом научиться диалог вести, в том числе диалог мирян и священников, так чтобы и не искушать как некоторые Христа, и не человекоугодничать, и не повторять того, что описано в 18 главе Иоанна Богослова:
22Когда Он сказал это, один из служителей, стоявший близко, ударил Иисуса по щеке, сказав: так отвечаешь Ты первосвященнику?
23Иисус отвечал ему: если Я сказал худо, покажи, что худо; а если хорошо, что ты бьешь Меня?
14:30 14.09.2012 | Анна
Спасибо.
06:31 14.09.2012 | Михаил
Низкий поклон Вам Протоиерей Андрей Ткачев.
Да, спросят меня, но мне и нам нечем гордиться. Совершенно нечем. И одна радость - покояние и молитва.
01:43 14.09.2012 | Алексей
/// А если ответ будет «нет»? Тогда ещё хуже. Тогда вы имеете право стать в позу Ивана Карамазова ///

неправда. не спасутся, если не станут православными. а возможность стать православными есть у всех. также не спасутся и православные, которые грешат и не раскаиваются, хотя возможность покаяться у них есть. так что не вижу разницы между язычниками и нераскаянными православными. весь мир в одном положении!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: