Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Священик Павло Флоренський

Священика та богослова Павла Флоренського називають другим Леонардо. Діапазон його наукових інтересів був фантастичний: математик, фізик, винахідник, філолог і філософ, історик релігій, поет, знавець історії мистецтв. За нього, заарештованого через неправдиве звинувачення, клопоталося чимало світил науки, і навіть президент Чехословаччини — насамперед як за вченого. Праці отця Павла не зарахуєш до загальноосвітніх; комусь Флоренський відомий як ініціатор урятування святині Троїце-Сергієвої лаври — глави преподобного Сергія. А для тих, хто читав його листи до родини, отець Павло — передовсім людина: дивовижний батько, чоловік, син. Славнозвісний духовний заповіт його п’ятьом дітям був розпочатий ним ще в 1917 році в передчутті близької катастрофи. Але основним пам’ятником любові стали його листи рідним з тюрем і таборів. «Це була остання зі створених Павлом Флоренським наук — наука розставання, — пише публіцист Д. Шеваров. — І ця наука — найзрозуміліша для всіх нас. Вона про те, як, перебуваючи в розлуці з дітьми, можна відчувати їхнє зростання, впливати на їхні устремління, насичувати їхній розум і душу, маючи в розпорядженні лише клаптик паперу, олівець і любляче серце».

Павло Флоренський народився 9 січня 1882 року в Закавказзі. У 1899 році вступив на фізико-математичний факультет Московського університету, а в 1904 році — до Московської духовної академії. У 1911 році прийняв священний сан. У 1928 році вперше був засланий, та незабаром звільнений. Свідомо відмовився від еміграції. У 1922 році його заарештували й відправили на Далекий Схід. У 1934 році перенаправлений на Соловки, де займався проблемою добування йоду та агар-агару з морських водоростей і зробив ряд запатентованих наукових відкриттів. Отець Павло був розстріляний 8 грудня 1937 року. Його родина дізналася правду лише в 1989 році.

1. Найголовніше, про що я взагалі прошу вас, — це щоб ви пам’ятали Господа й ходили перед Ним. Цим я говорю все, що я маю сказати. Решта — чи то подробиці, чи то другорядне. Але цього не забувайте ніколи.

2. Мої любі, гріх, який особливо тяжко було б мені бачити у вас, — це заздрощі. Не заздріть, мої любі, нікому. Не заздріть, це здрібнює дух і опошлює його. Якщо вже дуже захочеться щось мати, то здобувайте й просіть у Бога, аби було бажане у вас. Але тільки не заздріть. Міщанство душевне, дріб’язковість, зухвалі плітки, злість, інтриги — усе це від заздрощів. Ви ж не заздріть, утіште мене, а я буду з вами, і скільки можна мені буде, молитиму Господа про допомогу вам.

3. Не засуджуйте, не судіть старших за себе, не пересуджуйте, намагайтеся покривати гріх і не помічати його. Кажіть собі: «Хто я, щоб судити, і чи знаю я внутрішні спонуки, аби осуджувати?» Осудження народжується більшою мірою із заздрощів і є мерзотою. Віддавайте кожному належну шану, не підлещуйтесь, не принижуйтесь, але й не осуджуйте справ, які вам не вручені Богом. Дивіться на свою власну справу, намагайтесь зробити її якнайкраще, і робіть усе, що робите, не для інших, а для себе самих, для своєї душі, намагайтеся з усього здобути собі користь, повчання, живлення для душі, аби жодна хвилина вашого життя не збігала повз вас без значення та змісту.

4. Звикайте, привчайте себе все, що б не робили ви, робити чітко, вишукано, розчленовано; не змазуйте своєї діяльності, не робіть чогось позбавленого смаку, абияк. Пам’ятайте, на «абияк» можна втратити все життя, і навпаки, у виразному, ритмічному робленні речей і справ навіть не найважливіших можна відкрити для себе багато такого, що стане вам згодом найглибшим, можливо, джерелом нової творчості.

5. Хто робить абияк, той і говорити навчається абияк, а неохайне слово, змазане, не викарбуване, утягує в цю невиразність і думку. Дітки мої милі, не дозволяйте собі мислити недбало. Думка — Божий дарунок і вимагає догляду за собою. Бути виразним і звітним у своїй думці — це запорука духовної свободи й радості думки.

6. Давно хочеться мені записати: частіше дивіться на зорі. Коли буде на душі погано, дивіться на зорі або на блакить удень. Коли сумно, коли вас образять, коли щось не вдаватиметься, коли найде душевна буря — вийдіть на повітря і залишіться наодинці з небом. Тоді душа заспокоїться.

7. Свято є свято, його не можна заперечувати, але шкідливо й хибно шукати постійного свята й підміняти ним будні. Проте, забуваючи про будні або не бажаючи знати їх, людина залишається неситою і невдоволеною. Помилка багатьох! Тільки в тиші мирної буденної праці можна знайти себе самого і своє задоволення.

8. Товариське середовище тому перетягує до себе всю увагу, що товариські стосунки, по суті, безвідповідальні: кожний відповідає сам за себе й кожний зайнятий своїми інтересами. Тому в ньому легко. Але ця легкість є легкістю порожнечі, а справжнє вимагає зусиль, роботи й несе відповідальність... Того, що може дати рідна домівка, не дасть потім ніхто й ніщо, але треба заробити це, треба людині самій бути уважною до домівки, а не жити в ній, як у готелі.

9. Усе минає, але все залишається. Це моє найзаповітніше відчуття, що ніщо не йде зовсім, ніщо не зникає, а десь і якось зберігається. Цінність існує, хоча ми й перестаємо сприймати її. І подвиги, хоч би про них забули, існують якось і дають свої плоди. Ось тому, хоча й шкода минулого, але є живе відчуття його вічності. З ним не навіки розпрощався, а лише тимчасово. Без цього життя стало б безглуздим і порожнім.

10. З усіх філософських доказів буття Божого найбільш переконливо звучить саме той, про який навіть не згадується в підручниках; приблизно він може бути оформлений таким умовиводом: «Є Трійця Рубльова, отже, є Бог».

11. Треба вміти жити й користуватися життям, спираючись на те, що є на даний момент, а не ображаючись на те, чого немає. Адже час, втрачений на невдоволення, ніхто й ніщо не поверне.

Використані фрагменти з книг: «Іконостас», «Листи з Далекого Сходу й Соловків».

Опублiковано: № 1 (73) Дата публiкацiї на сайтi: 19 January 2015

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237254938.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
21:26 20.01.2015 | Катя
Кратко, но в точку! То, что надо! P.S. Перечитывать ежедневно)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: